11. Класифікація зарубіжних конституцій.

Писані конституції мають конкретну юридичну форму. Така конституція - це належним чином кодифікований збірник норм, який має чітку структуру, назва, приймається у встановленому законом порядку. Писаних конституцій большинство. Неписана конституція - поняття умовне. Під ним прийнято розуміти певний набір законів, який регулює найважливіші відносини у життя і суспільства. З іншого боку, в неписану конституцію прийнято включати судових рішень, мають характер прецеденту, і пояснюються деякі правові звичаї. Практично всі писані конституції є жорсткими.

Гнучка конституція - це конституція неписана, що складається з норм статутного права або з кількох фундаментальних законів, як і Ізраїлі.

Жорсткі конституції Писана конституція як акт повинна мати певної, і чималої, стабільністю, що сприяє зміцненню їх авторитету і відносного стабільності конституційного ладу. У низці держав внесення зміни й доповнення до конституції здійснюється за тим самим процедурним правилам, як і прийняття нової конституції. Проте, навіть у цих країнах є певні особливості до прийняття конституційних поправок. Передбачено спеціальні процедури, що утрудняють можливість зміни. Є кілька варіантів (елементів) жорсткості, що застосовуються у різних країнах.

Кількаразове посилення Деякі жорсткі конституції встановлюють не одне правило «жорсткості», а кілька. Наприклад, поправки до конституції вимагають схвалення на референдумі.

Конституції змішаного типа У конституціях змішаного типу різні їх останній частині змінюються по-різному. Таких конституцій трохи. Наприклад, внесення поправок у велику частина положень Конституції Мальти 1974 року потрібно абсолютна більшість голосом всіх членів Палати представників. Інша ж частина можна змінити лише одноголосним вирішенням усіх членів Палати. А окремі положень Конституції змінюються рішенням дві третини всіх членів парламенту з наступним твердженням на референдумі.

12. Основні етапи конституційного розвитку зарубіжних країн

Глибоке і всебічне розкриття сучасного розуміння поняття конституції неможливе без розгляду світового конституційного процесу, який же, звичайно, зумовлюється еволюцією суспільства і держави у новий та новітній часи. В цьому розвиткові виділяються чотири основні етапи. Перший охоплює період з кінця ХVІІІ ст. до закінчення Першої світової війни; другий — період між двома світовими війнами; третій — період від закінчення Другої світової війни до кінця 80-х років; четвертий — сучасний етап, який розпочався на зламі 80-х—90-х рр. ХХ ст..

Перший, або початковий етап конституційного розвитку – це період становлення та утвердження буржуазного суспільства у передових державах Європи і Америки. В цілому конституціям цього періоду були притаманні певні загальні риси. В її основу покладена ліберальна концепція конституції як законодавчого акта, покликаного максимально обмежити втручання держави в життя громадянського суспільства і окремого індивіда.

Другий етап конституційного розвитку у літературі характеризується такими основними рисами. По-перше, високим ступенем активності конституційної правотворчості: були прийняті десятки нових конституцій, модернізовані деякі старі. По-друге, зміст конституцій цього періоду, що характеризуються як нові, не зазнали суттєвих змін. У їх підвалинах залишилась та ж ліберальна концепція. По-третє, починають формуватися нові тенденції конституційного розвитку, до яких відносяться: введення до предмета конституційного регулювання нового комплексу суспільних відносин (насамперед, економічних і соціальних); розширення меж втручання держави в життя суспільства та індивідів (визнання її економічної та соціальної ролі); надання конституційного статусу новим інститутам (політичним партіям і профспілкам); поява нової категорії прав і свобод людини (соціально-економічних); тощо.

Третій етап призвів до глобалізації конституційного процесу: до нього прилучилися понад 130 нових держав. Цьому етапові притаманна така характерна риса як багатоманітність конституційних моделей та їх різновидів. Основними були: західна конституційна модель, яка склалася на попередніх етапах; соціалістична, представлена радянськими конституціями і конституціями інших соціалістичних країн; нова конституційна модель країн, що розвиваються.

На четвертому етапі найбільш характерною тенденцією стало здійснення широкомасштабних конституційних реформ, оновлення практично усього конституційного законодавства. Тільки за період 1989-1995 рр. у світі прийнято близько 100 нових конституцій. На Африканському континенті із 53 держав нові конституції прийняли 36. Цей процес продовжується.