
- •Терміни “конституційне право” і “державне право”. Співвідношення, зміст і практика їх застосуванння в різних країнах.
- •2. Виникнення та еволюція конституційного права зарубіжних країн
- •3. Предмет і метод вивчення конституційного права в зарубіжних країнах
- •4. Конституційно-правові норми і відносини в зарубіжних країнах.
- •Поняття та система джерел конституційного права у зарубіжних країнах
- •Конституційні звичаї (конституційні угоди або конвенційні норми) як джерело конституційного права у зарубіжних країнах
- •Поняття і предмет науки конституційного права
- •8. Основні напрями зарубіжної науки конституційного права в зарубіжних країнах
- •9. Конституційне право зарубіжних країн як навчальна дисципліна.
- •10. Поняття і сутність зарубіжних конституцій.
- •11. Класифікація зарубіжних конституцій.
- •12. Основні етапи конституційного розвитку зарубіжних країн
- •13. Особливості форми і структури конституції
- •14. Способи прийняття конституцій в зарубіжних країнах
- •15. Способи внесення змін до конституцій в зарубіжних країнах
- •16. Поняття та суть правового захисту конституцій в зарубіжних країнах.
- •17. Види органів конституційного контролю в зарубіжних країнах.
- •18. Види конституційного контролю в зарубіжних країнах.
- •20. Принципи конституційного статусу особи в зарубіжних країнах та їх юридичний зміст.
- •21. Громадянство. Способи його набуття в зарубіжних країнах.
- •22. Режим іноземних громадян і осіб без громадянства.
- •23. Інститут політичного притулку та екстрадиції (видачі) в зарубіжних країнах.
- •24. Конституційні права, свободи та обов'язки. Особливості їх регулювання в зарубіжних країнах.
- •25. Класифікація прав, свобод і обов'язків громадян.
- •26. Особисті права і свободи та їх загальна характеристика.
- •27. Політичні права, свободи та обов'язки в зарубіжних країнах: зміст і особливості їх конституційного регулювання.
- •28. Економічні, соціальні та культурні права: загальна характеристика.
- •29. Правовий механізм захисту прав і свобод громадян у зарубіжних країнах.
- •30. Поняття, суть і ознаки конституційного ладу в зарубіжних країнах.
- •31. Конституційно-правове регулювання механізму держави в зарубіжних країнах.
- •32. Політична система та її конституційно-правове регулювання в зарубіжних країнах.
- •33. Поняття демократичної держави та її конституційні характеристики в зарубіжних країнах.
- •34. Поняття, сутність і роль політичних партій у зарубіжних країнах.
- •35. Функції політичних партій.
- •36. Класифікація політичних партій.
- •37. Інституалізація політичних партій: методи і форми.
- •38. Багатопартійність у зарубіжних країнах. Партійні системи країн світу.
- •39. Механізм контролю за діяльністю політичних партій у зарубіжних країнах.
- •40. Комплексний конституційно-правовий інститут форми держави: поняття і загальна характеристика.
- •41. Поняття і класифікація форми правління.
- •42. Поняття, сутність і види монархій у зарубіжних країнах.
- •43. Парламентарна республіка та її характерні ознаки.
- •44. Президентська республіка, її ознаки.
- •45. Змішані (нетипові) форми правління: загальна характеристика.
- •46. Поняття політико-територіального устрою держави та його значення для соціального управління.
- •47. Конституційно-правові ознаки унітарної держави.
- •48. Федеративний устрій держави: поняття, ознаки, риси.
- •49. Поняття і види автономії в зарубіжних країнах.
- •50. Поняття державного режиму, його основні характеристики.
- •51. Класифікація державних режимів у країнах світу.
- •52. Конституційні засади народовладдя та їх закріплення в основних законах зарубіжних країн.
- •53. Конституційно-правовий інститут виборів: поняття, предмет і способи його регулювання в зарубіжних країнах
- •54. Принципи виборчого права та їх загальна характеристика.
- •55. Система джерел виборчого права.
- •56. Виборчий процес: зміст, основні стадії.
- •57. Контроль за дотриманням законоположень про виборчий процес у зарубіжних країнах.
- •58. Поняття та види виборчих систем.
- •59. Мажоритарна система відносної більшості та її характерні особливості.
- •61. Мажоритарна система кваліфікованої більшості.
- •62. Пропорційні виборчі системи та їх засади.
- •63. Змішані виборчі системи: загальна характеристика.
- •64. Референдум і плебісцит у зарубіжних країнах: поняття, види, конституційно-правове регулювання.
- •65. Правові наслідки проведення референдумів.
- •66. Інститут глави держави в зарубіжних країнах та його конституційне регулювання.
- •69. Президент: порядок обрання, відповідальність.
- •70. Конституційна регламентація компетенції глави держави в зарубіжних країнах.
- •71. Способи здійснення законодавчої влади. Конституційне закріплення законодавчої функції за парламентом.
- •72. Конституційне визначення парламенту.
- •73. Парламент і парламентаризм.
- •74. Сучасні теорії парламентаризму. Загальна характеристика.
- •75. Юридична структура зарубіжних парламентів.
- •76. Офіційні назви, що використовуються для позначення вищих представницьких органів у країнах світу.
- •77. Моделі конституційного статусу парламентів у залежності від форми правління.
- •78. Юридична природа і зміст депутатського мандата в зарубіжних країнах.
- •79. Організаційна структура парламентів зарубіжних країн.
- •80. Патати парламентів: порядок формування та їх внутрішня побудова.
- •81. Партійні фракції. Їх роль у діяльності парламентів.
- •82. Керівництво парламентів (палат): загальна характеристика.
- •83. Комітети (комісії) палат парламентів, їх роль і види в різних зарубіжних країнах.
- •84. Допоміжний апарат парламентів.
- •85. Порядок роботи зарубіжних парламентів.
- •86. Компетенція парламентів: загальна характеристика.
- •87. Законодавча компетенція і законодавчий процес: поняття, конституційно-правове регулювання.
- •88. Процедура пленарних засідань палат.
- •89. Поняття та зміст парламентського контролю, його конституційне регулювання.
- •90. Форми і методи парламентського контролю за діяльністю уряду.
- •91. Парламентське право поняття і зміст
- •92. Конституції зарубіжних країн про місце уряду в системі вищих органів держави.
- •93. Види урядів у зк
- •94. Порядок формування уряду в зарубіжних країнах: конституційні моделі.
- •95. Склад урядів у зарубіжних країнах.
- •96. Компетенція урядів у зарубіжних країнах.
- •97. Порядок діяльності уряду в зарубіжних країнах.
- •98. Взаємовідносини уряду і парламенту в країнах із різними формами правління.
- •99. Поняття і конституційні засади судової влади в зарубіжних країнах.
- •100. Структура судової влади в зарубіжних країнах.
- •101. Конституційно-правовий статус суддів.
- •102. Конституційні принципи правосуддя в зарубіжних країнах.
- •103.Органи, які обслуговують судову владу
- •104. Поняття місцевого управління і самоврядування.
- •105.Основні моделі організації публічної влади на місцях
- •106.Види органів самоврядування у зк
- •107. Порядок формування омс у зк
- •108.Форми контролю центральних органів за діяльність муніципальних органів
- •1.Терміни “конституційне право” і “державне право”. Співвідношення, зміст і практика їх застосуванння в різних країнах.
Терміни “конституційне право” і “державне право”. Співвідношення, зміст і практика їх застосуванння в різних країнах.
Словосполучення “конституційне право зарубіжних країн” у правознавстві використовується для позначення відповідної галузі права іноземних держав в узагальненому плані, однойменної науки та навчальної дисципліни в системі вищої юридичної освіти. Існує конституційне право кожної окремої країни – австрійське, індійське, російське та ін. Незважаючи на те, що у різних країнах обсяг конституційно-правового регулювання та конкретний зміст його може помітно різнитися, все ж структура цієї галузі, її інститути в принципі однакові, подібні, аналогічні. Саме це дозволяє аналізувати, вивчати у порівняльному плані основи конституційного права багатьох держав.
Певний інтерес викликає використання в літературі термінів ''конституційне право'' і ''державне право''. Нерідко підкреслюється при цьому, що ці терміни практично майже ідентичні , що вони є синонімами. Свідчення такого підходу – використання деякими авторами словосполучення “конституційне (державне) право зарубіжних країн”. Еволюція державного права як галузі і як наука у цілому призвела до того, що існуюча у минулому відмінність між поняттями конституційне право і державне право втратила колишнє значення. Водночас при більш ретельному розгляді питання можна виявити, що різниця термінології відображає сутнісну відмінність між відповідними поняттями.
Історично склалося так, що в країнах, де провідну роль у формуванні даної галузі права відіграли конституційно-правові акти, акцентували увагу на правах і свободах людини та їх закріплення в конституції – Основному законі країни, або в законах, які мали конституційне значення, сама галузь стала іменуватися конституційним правом (Великобританія, США, Франція). В країнах же, в яких правова наука надавала основоположне значення розвитку держави, її інститутів та їх юридичному оформленню та закріпленню, як, наприклад, у Німеччині, відповідна галузь отримала назву державне право.
Деякі автори пояснюють вибір того чи іншого терміна національною традицією слововживання. Якщо, на їх думку, англосаксонська і романська правові системи традиційно користуються терміном конституційне право, то для германської системи характерним є вживання терміну державне право.
Остільки конституція не обмежується встановленням державного ладу, а охоплює також засади недержавного життя (шлюб, власність та ін.), оскільки конституційне право більш об’ємніше, ніж право державне, яке за значенням і змістом означає тільки право держави. З іншого боку, конституційне право обмежене порівняно з державним у тому плані, що державне право містить у собі, наприклад, адміністративне і процесуальне право…
2. Виникнення та еволюція конституційного права зарубіжних країн
Загальноприйняті педагогічні традиції пов’язують виникнення конституційної ери з появою перших писаних конституцій (США, Польщі та Франції.). Відповідно формування конституційного права як самостійної й автономної галузі національного права розпочалося на зламі ХVIII і ХІХ століть. Дещо запізніле оформлення галузі пов’язане насамперед зі специфікою та соціальним призначенням конституційного права, якому належало убезпечувати і захистити інтереси людини та посадових осіб. Звісна річ, що в умовах панування абсолютизму можливість формування особливої системи норм, які мали обмежити цю владу, була майже виключена.
В Стародавній Греції та Стародавньому Риму були відомі такі поняття, як демократія, конституція, фундаментальний закон, а також низка інших. У Великобританії до числа основоположних актів конституційного значення відносять Велику хартію вольностей, прийняту в 1215 р., Хабеас корпус акт, прийнятий у 1679 р. і ряд інших нормативно-правових актів, виданих ще в епоху середньовіччя. Ці політичні передумови сприяли появі особливої системи правових норм, які були покликані стверджувати як найвищі цінності свободу індивіда, права і свободи людини і підпорядкувати цим цінностям порядок формування, організацію та здійснення державної влади. Отже, можна говорити про те, що саме епоха антифеодальних революцій стала періодом утвердження конституційного права в якості самостійної та провідної галузі національного права в усіх передових державах світу.
Основні принципи та інститути конституційного права виникали і формувалися не на голому місці. Адже ще в епоху, що передувала визвольним революціям, існували концепції, які мали важливе значення для формування конституційного права. У Великобританії утвердження Хабеас корпус акта призвело до виникнення одного з таких провідних принципів сучасного конституційного права, як гарантія особистої свободи. В цій же країні сформувалися концепція верховенства парламенту як органу народного представництва і концепція панування права.
Варто особливо виділити видатне значення двох подій всесвітньо-історичного масштабу у формуванні конституційно-правових засад – боротьбу північноамериканських колоній за свою незалежність, що призвела до появи Декларації незалежності 1776 р. і французьку буржуазну революцію кінця XVІІІ ст., маніфестом якої стала Декларація прав людини і громадянина 1789 р.
Головною тенденцією в еволюції національного конституційного права у зарубіжних країнах була і залишається всезростаюча демократизація, розширення сфери дії та кола суб’єктів, які користуються захистом з боку конституційно-правових норм та інститутів.