63. Формування портфеля цінних паперів

Портфель цінних паперів — це сукупність інвестиційних цінностей, що використовуються для досягнення конкретної інвестиційної мети вкладника, тобто вкладення в цінні папери з метою управління ними як єдиним цілим. До цінних паперів, що є об'єктами портфельного інвестування, належать акції, державні боргові зобов'язання, деривативи, сертифікати, векселі, депозитні сертифікати банків, чеки, ощадні сертифікати та ін. Принципи формування інвестиційного портфеля: безпечність; дохідність; ліквідність; збільшення вкладень.Цілі створення портфеля: дохідність (одержання відсотка або дивіденду); збереження капіталу; забезпечення приросту капіталу (на основі зростання курсової вартості цінних паперів).Розрізняють два види портфелів цінних паперів: індивідуальний і підприємства. Підприємство може залучати грошові ресурси за рахунок випуску цінних паперів та вкладати залучені кошти в цінні папери інших емітентів з метою отримання додаткового прибутку чи збереження та збільшення капіталу, розширення сфери впливу та перерозподілу власності, створення холдингових структур, спекулятивної гри тощо.

Індивідуальний портфель повинен мати три основних елементи: ліквідні цінні папери; гнучкі коротко- і середньострокові інвестиції; інвестиції, що спрямовані на приріст капіталу. Співвідношення розмірів складових портфеля і види інвестицій залежать від певних факторів:

1)можливостей інвестування як капіталу, так і заощаджень від розміру доходів;2)необхідності диверсифікації як способу зниження ризику;3)схильності інвестора до ризику; 4)тривалості запланованої перспективи;5)стану фінансових ринків. Розрізняють такі типи інвестиційних портфелів підприємств:1)за рівнем ліквідності — високоліквідні,середньо ліквідні, низько ліквідні.2) за інвестиційним періодом — короткострокові, довгострокові.3) за спеціалізацією основних видів фінансових інструментів — акцій, облігацій, векселів, міжнародних інвестицій, депозитних вкладів тощо. У теорії складання фондових портфелів вирізняють три їх типи з метою формування інвестиційного доходу та відповідним ризиком:прибутковий (ризикові); стабільний;зростання.

64. ризики фондового ринку та методи управління ним.

Фондовий ринок — це частина ринку капіталів, де здійснюється емісія, купівля і продаж цінних паперів. На фондовому ринку України діють акції, державні і муніципальні облігації, внутрішні позики, облігації підприємницьких структур, казначейські зобов'язання, ощадні сертифікати, державні і компенсаційні сертифікати, житлові чеки, інвестиційні сертифікати. Банківським інвестиціям властиві такі ризики: Кредитний ризик. Пов'язаний з імовірністю того, що фі-нансові можливості емітента знизяться настільки, що він ви-явиться неспроможним виконати свої зобов'язання щодо сплатиосновного боргу та доходів за цінними паперами.Ринковий ризик. Випливає з того, що за непередбачуванихобставин привабливість цінних паперів як об'єкта грошовихвкладень може бути частково втрачена, внаслідок чого їх продажстане можливим лише за умови великої знижки. Відсотковий ризик. Пов'язаний з тим, що зростання чизниження відсоткових ставок негативно вплине на різницю міжвідсотковими доходами і відсотковими витратами. Наприклад,зростання відсоткових ставок веде до зниження ринкової цінираніше від емітованих зобов'язань.Інфляційний ризик. Імовірність того, що ціни на товари йпослуги, які намагається придбати банк, збільшаться або вартістьактивів банку буде зведена до нуля через зростання цін.Методи управління ризиками:Метод короткострокового акцепту. Інвестиційний порт-фель банку повністю формується з короткострокових цінних па-перів (до 2—3 років), що підвищує банківську ліквідність. Цейпідхід доцільний у період зростання відсоткових ставок. Дохід-ність тут не розглядається як пріоритетна мета.Метод рівномірного розподілу коштів. Дозволяє зменшу-вати коливання в доходах від цінних паперів і, хоча не приноситьвеликих доходів, гарантує відсутність значних втрат.Метод довгострокового акцепту. Цей метод є протилеж-ністю методу короткострокового акцепту. Доцільний у періодпадіння ринкових норм відсотка. Метод відсоткових очікувань. Застосування цього методупов'язане з прогнозуванням динаміки відсоткових ставок і спекуляцією на цих змінах. Основним засобом зменшення ризику є диверсифікація вкла-день, коли капітал розподіляється між великою кількістю цінних паперів. При цьому купуються цінні папери різних видів, різноїякості та з різним терміном погашення. За допомогою диверсифікації неможливо повністю позбавитись ризику, але можна йогозменшити. При диверсифікації рекомендується обмежити вкла-дення коштів у певний вид цінних паперів у розмірі 10% від зага-льної вартості інвестиційного портфеля. Коли інвестиційнийпортфель досягне такого стану, що інвестор забезпечить необхід-не досягнення інвестиційних цілей, він вважається збалансова-ним. Балансу можна також досягти за допомогою включення доінвестиційного портфеля оборотних цінних паперів (облігацій,простих і привілейованих акцій), що забезпечить надійністьвкладень і стабільний дохід, та агресивних цінних паперів (прос-тих акцій), що забезпечують швидке зростання капіталу.