38. В Україні, згідно з чинним законодавством, банки можуть використовувати різні форми забезпечення кредитів (табл. 12.3).

Застава — це спосіб забезпечення зобов'язання. Найпоширенішою є застава, обумовлена договором, коли боржник добровільно віддає майно в заставу і оформляє це згодою з кредитором (додаток в).

Заставою може бути забезпечена тільки дійсна вимога. Це означає, що договір застави не має самостійного характеру, тобто його не можна укладати поза кредитним договором.

Предметом застави може бути будь-яке майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужене заставодавцем, а також цінні папери і майнові права.

Таблиця 12.3. Форми забезпечення повернення позики

Форма/ Документ	Застава/ Договір застави	Гарантія/ Гарантійний лисі	Поручительство/ Договір поруки	Страхування/ Страховий поліс
1	2	3	4	5
Основні засоби реалізації	У разі невиконання позичальником своїх зобов'язань перед банком — реалізація останнім заставленого майна на свою користь	Здійснює виплату суми позики та процентів за нею в разі настання гарантійного випадку — неповернення позики	Відповідальність поручителя всім своїм майном перед банком у разі неповернення кредиту з боку позичальника	Виплата суми боргу та процентів страховою компанією в разі настання страхового випадку — неповернення позики
Необхідні документи	Оцінка вартості, нагляд за збереженням, реалізація заставленого майна	Оцінка фінансового стану, стану рахунків та заборгованості гаранта	Оцінка фінансового стану, стану рахунків та заборгованості поручителя	Статут, оцінка фінансового стану, стану рахунків та заборгованості, висновки аудиторів по страховій компанії
Законодавче забезпечення	Закони України "Про банки і банківську діяльність", "Про заставу", "Про нотаріат" тощо	Закони України "Про банки і банківську діяльність", "Про підприємництво в Україні", "Про нотаріат" тощо	Закони України "Про банки і банківську діяльність", "Про підприємництво в Україні", "Про нотаріат" тощо	Закони України "Про страхування", "Про банки і банківську діяльність" тощо

Заставне майно мусить мати:

— високу ліквідність, тобто здатність до конвертації в грошові кошти;

— здатність до тривалого зберігання (як правило, протягом строку користування кредитом);

— стабільну ціну;

— низькі витрати щодо зберігання і реалізації;

— легкий доступ для контролю.

Кредитор — заставодержатель має право реалізувати заставне майно, якщо забезпечене ним зобов'язання не буде виконано й отримати задоволення з вартості заставного майна раніше інших кредиторів боржника.

Застава повинна забезпечити не тільки повернення позички, а й сплату процентів і пені за договором. Вартість застави має бути вищою, ніж розмір позички.

Гарантія (поручительство) — це угода, яка укладається між банком і гарантом шляхом видачі останнім гарантійного листа і прийняття цього листа до виконання банком. Гарантами можуть бути будь-які фінансово стабільні юридичні особи (підприємства) і банки. Найвагомішою вважається банківська гарантія.

Строк дії гарантії встановлюється, як правило, на 10—15 діб більше від строку погашення позички, повернення якої забезпечене гарантією.

Гарантійний лист складається в двох примірниках. Один примірник гарантійного листа з відміткою банку, що обслуговує гаранта, про прийняття гарантії подається до банку позичальника, після чого здійснюється кредитування під гарантію.

Якщо позичальник не повертає у встановлений строк борг, забезпечений гарантією, несплачена позичка стягується у безспірному порядку з рахунку гаранта.

Пере відступлення (цесія) на користь банну вимог і рахунків позичальника до третьої особи означає передання банку-кредитору права спрямовувати виручку за цими вимогами і рахунками безпосередньо на погашення позички при настанні строку її повернення.

Цесія здійснюється на підставі укладеної між банком і позичальником угоди, в якій вказується сума вимог і рахунків, що пере-відступляться, та інші умови.

Якщо позичальник має поточний рахунок у певному банку, угоду про пере-відступлення можна не складати, а обумовити умову (цесію) в кредитній угоді.

Іпотека — це різновид застави нерухомого майна (головним чином землі та будівель) з метою одержання позички в банку. Іпотека надає право банку переважного задоволення його вимог боржника в межах вартості зареєстрованої застави.

У разі неплатоспроможності боржника вимоги кредитора задовольняються за рахунок виручки від реалізованого майна.

Страхування як форма забезпечення зобов'язань позичальника перед банком здійснюється у формі страхування відповідальності. У такому випадку клієнт надає банку страхове свідоцтво (поліс) або інші документи, які підтверджують факт страхування ним кредитної операції. Банк повинен переконатися в платоспроможності страховика.

Банк може самостійно застрахувати позичку, що надається, шляхом укладання зі страховою компанією угоди про добровільне страхування кредитного ризику (додаток 7). У цьому разі сума страхових внесків додається до плати за користування позичкою.

Формою забезпечення виконання зобов'язань є також стягнення пені та штрафів. Пенею є визначена законом або угодою сума, яку боржник повинен сплатити кредитору в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, зокрема, у випадку прострочення виконання.

Стягнення пені передбачається в кредитній угоді та застосовується при несвоєчасній сплаті процентів за користування кредитом і несвоєчасному поверненні позички. Пеня визначається в процентному відношенні до суми зобов'язання, яке прострочене, і нараховується у встановленому розмірі за кожний день прострочення платежу.

Однією з форм страхування кредитного ризику е створення банком резервів для покриття можливих втрат від кредитних операцій.

Резерв під кредитні операції — спеціальний резерв банку в національній та іноземній валютах.

Загальна заборгованість за кредитними операціями банку становить валовий кредитний ризик для кредитора. Для розрахунку резервів визначають чистий кредитний ризик шляхом зменшення валового кредитного ризику на вартість прийнятого забезпечення.

Банки зобов'язуються створювати резерви за кредитними операціями на всю суму нарахованого доходу за ними, що прострочені на строк понад ЗО днів і які потрібно відносити до нестандартної заборгованості.

Для створення резерву під кредитні операції використовуються такі норми резервування в розрізі окремих категорій кредиту:

— стандартні кредити — 2 %;

— під контролем — 5 %;

— субстандартні — 20 %;

— сумнівні — 50 %;

— безнадійні — 100 %.

39.Фізичним особам для зберігання коштів та проведення розрахунків у національній валюті з іншими фізичними та юридичними особами відкриваються поточні рахунки, що мають назву вклади «до запитання». Їх відкриття проводиться на підставі заяви фізичної особи і документа, що засвідчує особу; угоди на відкриття та обслуговування рахунку між установою банку та громадянином; картки із зразком підпису, який вчиняється у присутності працівника банку, що відкриває рахунок та засвідчується цим працівником і головним бухгалтером банку.В угоді зазначаються дані документа, що засвідчує фізичну особу, адреса постійного місця проживання і ідентифікаційний номер фізичної особи — платника податку. За дорученням власника рахунку-резидента, операції за рахунком може здійснювати інша особа — резидент. На поточні рахунки в національній валюті фізичних осіб-резидентів зараховуються:- кошти на оплату праці, пенсії, допомоги, авторські гонорари за літературні праці, музичні твори, витвори образотворчого мистецтва, за артистичну діяльність, наукові праці та винаходи;- виплати страхових та викупних сум, позичок з особистого страхування, страхове відшкодування за майновим страхуванням;- орендна плата за найм житлових помешкань, рухомого і нерухомого майна;- відшкодування шкоди, заподіяної робітникам та службовцям каліцтвом або у разі втрати годувальника;- кошти в національній валюті за продану іноземну валюту;- кошти за реалізоване власне майно та за здану сільгосппро- дукцію;- інші надходження.З поточних рахунків у національній валюті фізичних осіб-резидентів за розпорядженням власника чи за його дорученням проводяться такі операції:- розрахунки за надані послуги юридичними та фіз. особами;- розрахунки за придбані в під-вах торгівлі товари;- відрахування до держ й місцев бюджетів обов’язкових та ін платежів;- роз-ки за участь у створенні підприємств різної форми власності;- роз-ки за купівлю та продаж цінних паперів на біржовому або позабіржовому ринку;- роз-ки за куплену іноземну валюту;- інші операції.Забороняється перерахування коштів на будь-який рахунок фіз осіб — нерезидентів.На поточні рахунки фізичних осіб-нерезидентів зараховуються:- кошти, одержані як оплата праці, допомога, авторські гонорари;- к, одержані як відшкодування шкоди, заподіяної робітникам та службовцям каліцтвом;- к від продажу власного майна;- успадковані к;- к, отримані внаслідок здійснення іноз інвестиції в Україну (за наявності протоколу зборів засновників про розподіл прибутку та довідки податкової адміністрації про сплату податків згідно з чинним законодавством);- виплата страхових сум;- к, що були раніше зняті власником з рахунку, але не використані або використані не повністю;- інші надходження,.З поточних рахунків у національній валюті фізичних осіб-нерезидентів за розпорядженням власника чи за його дорученням проводяться операції у грошовій одиниці України:- видача коштів готівкою;- видача платіжних документів для здійснення безготівкових розрахунків;- розрахунки у безготівковій формі за послуги, надані юридичними та фізичними особами на території України;- сплата мита, податків та інших обов’язкових платежів;- сплата страхових та членських внесків;- здійснення платежів з відшкодування витрат судовим, слідчим, арбітражним, нотаріальним та іншим органам;- перерахування на рахунок іншої фізичної особи;- перерахування на інший власний поточний рахунок в іншому банку України чи на вкладний рахунок;- перерахування на рахунок юридичної особи-резидента як внесок до її статутного фонду у випадках, передбачених чинним законодавством;- перерахування на рахунок юридичної особи-резидента як реінвестицію в об’єкт первинного інвестування чи в інші об’єкти інвестування відповідно до чинного законодавства України за умови сплати податку на прибуток (дохід);- перерахування за купівлю іноземної валюти (купівля іноземної валюти за кошти у грошовій одиниці України з урахуванням нарахованих відсотків за залишками коштів на рахунку);Фізичній особі-нерезиденту — надається іменна ощадна книжка. В угоді обумовлюється сума, що вноситься або перераховується на вкладний рахунок; термін зберігання та порядок повернення; розмір відсотків та умови перегляду відсотків, а також умови розірвання угоди.

49. Платіжна вимога-доручення – це розрахунковий документ, який складається з двох частин: верхньої – вимоги одержувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів; нижньої – доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок одержувача. Платіжні вимоги-доручення можуть застосовуватися в розрахунках усіма учасниками безготівкових розрахунків.Верхня частина вимоги-доручення оформляється одержувачем коштів за формою згідно з вимогами Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті і передається безпосередньо платнику. Доставку вимог-доручень до платника може здійснювати банк одержувача через банк платника на договірних умовах. У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює и нижню частину згідно з вимогами Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (від руки чи із застосуванням технічних засобів – незалежно від того, як заповнено верхню частину цього розрахункового документа) і подає до банку, що його обслуговує.Сума, яку платник погоджується сплатити одержувачу та зазначає в нижній частині вимоги-доручення, не може перевищувати суму, яку вимагає до сплати одержувач і яка зазначена у верхній частині вимоги-доручення.Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її одержувачем. Платіжна вимога-доручення повертається без виконання, якщо сума, зазначена платником, перевищує суму, що є на рахунку платника.Причини несплати платником вимоги-доручення з'ясовуються безпосередньо між платником та одержувачем коштів.

50. Міжбанківські розрахунки є важливою складовою платіжного механізму держави. Безготівкові розрахунки між суб'єктами господарської діяльності, як правило, не можуть бути завершені у межах однієї установи банку. Це головна причина виникнення міжбанківських розрахунків між установами банків, які знаходяться у різних населених пунктах.Міжбанківські розрахунки — це система виконання і регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов'язаннями, які виникають між банківськими установами в процесі їхньої діяльності.Розрахунки між банками виникають переважно у зв'язку з виконанням установами банків доручень клієнтів на перерахування коштів на користь клієнтів в інші установи банків, а також виконання банківських операцій з купівлі, продажу і розміщення валютнихкоштів, грошових коштів у депозити та ін. Операції із зарахування коштів на рахунок клієнта або банківський рахунок у банку-отримувача, звичайно, передує операція зі списання коштів з рахунку клієнта або банківського рахунку в банку-платника. Таким чином, міжбанківські розрахунки є обов'язковим елементом системи безготівкових розрахунків.Від правильної організації міжбанківських розрахунків багато в чому залежить безперервність обігу капіталу суб'єктів підприємницької діяльності. За своєю суттю грошові кошти, перераховані міжміськими платниками за товарними та нетоварними операціями, з моменту їх списання з рахунків платників і до зарахування на рахунок отримувачів перебувають у складі банківських ресурсів і можутьвикористовуватись банком для фінансування його активних операцій. Термін перебування грошей у складі банківських ресурсів залежить від способу платежу та форми розрахунків, способу передачі інформації між банками, способу обробки облікової інформації в банку.Залежно від країни та місця знаходження установ банків міжбанківські розрахунки розподіляються на:— розрахунки між банками в Україні;— розрахунки банків України з іноземними банками. Правила міжбанківських розрахунків в Україні регламентуються Національним банком України. Положенням про міжбанківські розрахунки передбачені наступні форми їх проведення:— через Національну систему електронних платежів (НСЕП), що функціонує при Національному банку України;— через прямі кореспондентські відносини між комерційними банками.Розрахунки між установами, які входять у систему одного банку, можуть здійснюватись через внутрішньобанківську платіжну систему (ВБПС). Внутрішні платіжні системи можуть також розроблятись об'єднаннями банків (клірингові банки).Такі системи функціонують на основі нормативних документів, розроблених безпосередньо комерційними банками або спільними зусиллями групи банків. Такі клірингові банки (регіональні розрахункові палати) можуть утворюватись при отриманні ліцензії НБУ.Складовими елементами системи міжбанківських розрахунків є:— кореспондентські відносини;— кореспондентські рахунки.Кореспондентські відносини можуть існувати між різними комерційними банками, між комерційними банками і центральним банком держави, а також центральним банком іншої держави, між Центральними банками суверенних держав.Економічна основа розрахунків між банками — запровадження між ними кореспондентських відносин. Під кореспондентськими відносинами розуміють договірні відносини, які виникають між двома або декількома кредитними установами з приводу здійснення платежів, розрахунків, надання послуг одній з них за дорученням і за рахунок іншої.Кореспондентські відносини оформляються кореспондентською угодою, в якій фіксується строк договору, порядок та умови виконання відповідних банківських операцій, а також режим функціонування кореспондентського рахунку.Кореспондентський рахунок — це рахунок, на якому відображаються розрахунки, що виконує одна кредитна установа за дорученням і за рахунок коштів іншої кредитної установи на підставі кореспондентської угоди. Наприклад, банк А на підставі угоди з банком Б бере на себе зобов'язання отримати грошові кошти від клієнтів, що належать банку Б, сплачувати за його рахунок перекази тощо. У свою чергу банк Б приймає на себе зобов'язання виконувати такі самі операції для банку А. При цьому банки відкривають один в одного кореспондентські рахунки, на яких тимчасово накопичуються грошові кошти, які надходять для банку-кореспондента.Існує два типи кореспондентських рахунків: кореспондентський рахунок нашого банку, відкритий в іншому банку, називається рахунок «ностро», а рахунок іншого банку, відкритий в нашому банку, іменується рахунок «лоро». За своїм характером рахунок «ностро» — активний, а рахунок «лоро» — пасивний. Ці рахунки можуть відкриватись як на взаємній основі, так і в односторонньому порядку. Рахунок «ностро», відкритий на балансі одного банку, виступає як рахунок «лоро» на балансі банку-кореспондента.Основні записи виконуються за рахунком «лоро». Вони є вирішальними для забезпечення своєчасності платежу і нарахування відсотків. Операції за рахунком «ностро» здійснюються за методом дзеркальної бухгалтерії. На рахунках «ностро» обліковуються кошти банку, депоновані у іншому українському або зарубіжному банку-кореспонденті. З цих рахунків виконуються платежі на користь клієнтів банків-кореспондентів (фірм, банків і окремих громадян). Усі платежі з рахунків «ностро» здійснюються лише з дозволу банку, якому відкритий цей рахунок. Грошові кошти зараховуються на рахунки «ностро» банками-кореспондентами самостійно. Про завершену операцію того ж дня надсилається повідомлення банку, якому відкритий рахунок «ностро». На рахунках «лоро» обліковуються грошові кошти, що належать банку, на ім'я якого відкритий цей рахунок. За кредитом рахунків «лоро» відображається надходження грошових коштів на адресу клієнтів, яких обслуговує банк, що є власником цього рахунку. Зарахування грошових коштів на рахунок «лоро» проводиться самостійно з повідомленням банку-кореспондента. За дебетом рахунку «лоро» відображаються платежі на користь банку, в якому відкритий цей рахунок, і його клієнтів. Ця операція здійснюється лише з дозволу банку, в якому відкритий рахунок «лоро».Операції за кореспондентським рахунком виконуються банком-кореспондентом у межах кредитового залишку, перевищення якого допускається у випадку надання кредиту овердрафт, якщо такий кредит передбачений угодою.Розмір залишку коштів на рахунку в банку-кореспонденті залежить від характеру та обсягу послуг, які надаються кореспондентом. 51. Система електронних платежів Національного банку України - це загальнодержавна платіжна система, яка забезпечує здійснення розрахунків у електронній формі між банківськими установами (та їхніми філіями) як за дорученнями клієнтів банків, так і за зобов 'язаннями банків один перед одним на території України.Основними завданнями системи є:- задоволення потреб економіки, що реформується і розвивається;- удосконалення кредитно-монетарної політики, яку проводить НБУ, через отримання оперативної та точної інформації про переміщення грошових коштів і стан кореспондентських рахунків;- виконання міжбанківського етапу всіх видів безготівкових розрахунків;- мінімізація часу на виконання міжбанківських розрахунків та на обіг грошових коштів;- високий рівень безпеки міжбанківських розрахунків;- надання широкого спектру послуг для користувачів;- високий рівень внутрішнього бухгалтерського обліку та контролю;- мінімізація вартості банківського посередництва через оптимізацію платіжних засобів і раціоналізацію систем.Система електронних платежів НБУ виконує такі функції:- здійснення розрахунків між банками України в національній валюті України та в низці іноземних валют;- ефективне використання тимчасово вільних ресурсів банків;- забезпечення контрольних функцій Національного банку за станом кореспондентських рахунків комерційних банків;- надання інформаційних послуг учасникам розрахунків;- обмін екстреною інформацією стосовно проведення розрахунків;- забезпечення надійності розрахунків;- багатоступеневий контроль достовірності даних на всіх стадіях розрахунків;- багаторівневий захист інформації від несанкціонованого доступу, використання, викривлення та фальсифікації на всіх стадіях оброблення;- створення механізму впливу НБУ на порушників чинного законодавства та норм банківської діяльності методом обмеження їх обслуговування в СЕП. СЕП побудована як деревоподібно-мережна структура. На її нижньому рівні містяться банки - учасники електронних розрахунків. Середній рівень СЕП представлений мережею регіональних розрахункових палат (РРП). Це підрозділ регіонального управління Національного банку, який обслуговує банки, що є учасниками СЕП відповідного регіону.На найвищому рівні СЕП розташована Центральна розрахункова палата (ЦРП), яка організовує функціонування СЕП у цілому та керує діяльністю регіональних розрахункових палат.Банки - учасники СЕП Києва та області обслуговуються в Центральній розрахунковій палаті, тобто вони не мають окремої розрахункової палати.Складові СЕП. Система електронних платежів складається з:- прикладного програмного забезпечення;- телекомунікаційного середовища;- засобів захисту інформації.У свою чергу, до прикладного програмного забезпечення входять:- програмно-технічні комплекси автоматизованих робочих місць (АРМ) СЕП, призначені для виконання власне розрахунків;- системи резервування роботи СЕП, призначені для забезпечення поновлення її роботи у разі збоїв, відмов обладнання або інших надзвичайних ситуацій;- інформаційно-пошукова система, призначена для одержання довідкової інформації про проходження платежів.Програмно-технічні комплекси СЕП відповідають трьом рівням структури СЕП.Рівень Центральної розрахункової палати. На цьому рівні застосовується програмно-технічний комплекс АРМ-1. Він призначений для керування роботою РРП у масштабах України. АРМ-1 виконує:- перевірку правильності та узгодженості функціонування РРП;- синхронізацію роботи СЕП, тобто визначає час виконання учасниками основних операцій;- контроль та балансування міжрегіональних оборотів;- захист системи від несанкціонованого втручання;- надання звітної інформації в цілому по системі;- виявлення аварійних ситуацій та спроб несанкціонованого доступу.

52 Участь банків у безготівкових розрахунках за допомогою векселів пов'язана з комісійними операціями з векселями;а) інкасування векселів;б) доміциляція векселів.Інкасування векселів - здійснення банком за дорученням комітента (законного векселетримача) операцій з векселями та супровідними комерційними документами на підставі одержаних від комітента інструкцій з метою:1) одержання платежу та/або акцепту за векселями, або2) передавання векселів і комерційних документів проти платежу та/або акцепту, або3) передавання векселів і комерційних документів на інших умовах.Інкасування векселів і супровідних документів здійснюється за двома видами:1) чисте інкасо - інкасування векселів без супровідних комерційних документів;2) документарне інкасо - інкасування векселів із супровідними комерційними документами.Чисте і документарне інкасо векселів банк здійснює на підставі укладеного з векселетримачем договору про інкасування.За здійснення операцій з інкасування банки можуть утримувати на свою користь комісію, а за іногородніми векселями, крім того, -дамно і порто.1. Надання документів для розгляду питання про інкасування векселя.2. Видача розписки про отримання векселя.3. Повернення векселя для оформлення індосаменту або у випадку прийняття рішення про відмову в інкасуванні.4. Укладення договору про прийняття векселя на інкасо.5. Підписання акта про прийом-передачу векселя.6. Реєстрація векселя в книзі обліку інкасованих векселів.7. Пред'явлення векселя до платежу.8. Підписання акта пред'явлення векселя до платежу.9. Погашення векселя.10. Перерахування платежу за векселем.11. Оплата комісійної винагороди.Іногородній вексель - вексель, який підлягає оплаті в іншому, ніж місце знаходження векселетримача, населеному пункті.Дамно - особлива комісія за інкасування іногородніх документів, яка включає в себе комісійну плату банку своєму кореспондентові і власні витрати банку на організацію і проведення операції з інкасування іногородніх документів.Порто - особливий збір на покриття поштових та інших витрат банку на розсипку й одержання платежів за іногородніми документами. Доміциляція векселів - це здійснення банком за дорученням довірителя-платника за векселем операцій з векселями на підставі одержаних від довірителя інструкцій, тобто:1) приймання векселів до платежу від законного векселетримача;2) здійснення платежу за векселями;3) передавання векселів платнику після повної оплати векселя.1. Надання документів для розгляду питання про доміциляцію векселя.2. Укладення договору на доміциляцію векселя.3.Оплата комісійної винагороди.4.Видача векселя з відміткою про місце платежу.5. Реєстрація векселя в книзі обліку доміцильованих векселів.6.Пред'явлення векселя до платежу.7. Підписання акта пред'явлення векселя до платежу.8. Оплата вексельної суми (і процентів, якщо вони передбачені) за рахунок векселедавця.Призначення банку особливим платником у доміцильованому або недоміцильованому векселі може супроводжуватисьукладенням із платником за векселем (векселедавцем, акцептантом) договору про оплату банком векселів.Договір може укладатися на певний термін або на оплату визначеної суми та/або визначених векселів.За здійснення оплати векселів банк може утримувати з довірителя (платника за векселем) винагороду.Довіритель зобов'язаний перерахувати в банк на відповідний. рахунок кошти в обсязі, достатньому для оплати векселя. За рахунок цих коштів або за рахунок наданого довірителю кредиту, сума якого попередньо зарахована на відповідний рахунок для оплати векселів, банк як особливий платник, або доміциліат, здійснює платіж за векселем законному векселетримачеві.Кошти, зараховані на спеціальний банківський рахунок, можуть бути використані для оплати векселів або повернені на вимогу довірителя на його поточний рахунок.

53. ПОТОЧНИЙ РАХУНОК – вид банківського рахунка, який відкривається банками юридичним i фізичним особам на договірній основі длязберігання грошових коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. П.р. відкривається підприємствам всіх видів і форм власності, їх відокремленим пiдpоздiлам, а також фізичним особам– суб’єктам підприємницької діяльності для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів операцій зацими рахунками відповідно до чинного законодавства.До поточних рахунків також належать: 1) рахунки за спеціальними режимами вико-ристання, які відкриваються у випадках,передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України; 2) поточні рахун¬ки типу«Н», відкриті в національній валютіофіційним представництвам і представництвам юридичних осіб – нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю натериторії України; 3) поточні рахунки типу «П», відкриті в національній валюті постійним представництвам; 4) поточні(накопичувальні) рахунки виборчих фондів; 5) інвестиційні рахунки, що відкриваються нерезидентамінвесторам для здійсненняінвестиційної діяльності в Україні,а також для повернення іноземної інвестиції та прибутків, доходів, інших коштів, одержанихіноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні.П.р. фізичним особамне суб’єктам підприємницької діяльності відкриваються як вклади до запитання i використовуються їхвласниками для здійснення розрахункових операцій як i П.р. юридичних осіб.Порядок відкриття i закриття П.р. регламентується Національним банком,а конкретні умови визначаються банками, які такі рахункивідкривають. Власник П.р. самостійно розпоряджається коштами, які на ньому розміщено,та може зняти з цього рахунка суму, що неперевищує фактичний залишок. У разі потребивкоштах, що перевищує суму залишку, використовують П.р. з овердрафтом іконтокорентні рахунки. Інколи такі рахунки відносять до кредитних.Підприємства мають право відкривати кілька різних рахунків, один з яких визначається головним. В окремих країнах замість одного П.р. використовують два окремі рахунки – поточний і розрахунковий.

 54.Здійснення операцій з готівкю на під-вах усіх форм власності регламентується прийнятим НБУ Положенням про ведення касових операцій в національній валюті України. Цей документ регламентує основні принципи організації обігу готівки суб’єктами госп-ння:-обовязковість для усіх суб’єктів зберігання власних грошових коштів в банку;-вільне одержання всіма клієнтами готівки з власних рахунків;-здійснення розрахунків як у безготівковій так і у готівковій формі;-обмеження розмірів готівки що перебуває в касі під-ва;-можливість використання готівкової виручки.Завдання банків з організації готівкового обігу:-повне і своєчасне забезпечення потреб клієнтів в готівці;--забезпечення своєчасної виплати готівки на оплату праці,пенсій,допомоги та на інші цілі;-створення умов для залучення коштів населення у вигляді вкладів;-сприяння подальшому розвитку безготівкових розрахунків за товари і послуги.

55. Касові операції банку полягають в тому, що вони здійснюють прийом від клієнтів готівки, її видачу з кас банків, а також організацію обігу готівки між клієнтом і банком.Порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні поширюється на підприємства незалежно від форм власності і виду діяльності та їх відокремлені підрозділи, а також на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Це Положення стосується як резидентів, так і нерезидентів за деяким винятком. Підприємства та індивідуальні підприємці, що мають поточні рахунки в банку, зобов'язані зберігати свої кошти в установах банку. Готівка може бути одержана ними з власних рахунків у межах наявних на них коштів та на цілі, визначені у грошовому чеку.Кошти на виплати, пов'язані з оплатою праці та виплатою дивідендів (доходу), всі підприємства та індивідуальні підприємці мають одержувати виключно з кас банків. При цьому ними повинна забезпечуватись систематична і повна сплата податків та обов'язкових платежів до державних цільових фондів. Підприємства, що мають готівкову виручку, зобов'язані здавати її до банку для зарахування на їх рахунки.Здавання виручки може здійснюватися шляхом:а) безпосередньої передачі коштів самим клієнтом до кас установ банку, які можуть бути денними і вечірніми;б) інкасації виручки інкасаторським апаратом НБУ або комерційних банків;в) здачі готівки на підприємство зв'язку і подальшим переказом її на поточні рахунки підприємств.Як було зазначено вище, підприємствам дозволяється тримати готівку у своїй касі в межах встановлених лімітів залишку готівки. Такі ліміти встановлюються банком усім підприємствам, які мають рахунки в банку і здійснюють операції з готівкою, щорічно протягом першого кварталу. Ліміт регламентує залишки готівки в касі на кінець робочого дня.Готівка, видана під звіт на відрядження, але не витрачена, має бути повернена до каси підприємства не пізніше трьох робочих днів після закінчення відрядження, а готівка, видана на будь-які інші цілі, - десяти робочих днів з дня видачі її під звіт і здана до каси банку не пізніше наступного дня.У разі неповернення у зазначений строк готівка, починаючи з наступного дня, включається до суми фактичного залишку готівки в касі на кінець дня, і одержана сума порівнюється із встановленим лімітом залишку готівки в касі.Приймання готівки касами підприємств проводиться за прибутковими касовими ордерами, видача - за видатковими касовими ордерами або належно оформленими платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями. Прибуткові касові ордери або видаткові документи реєструються бухгалтерією в журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів. Усі надходження і видачі готівки в національній валюті підприємства обліковують у касовій книзі, відділення зв'язку - у касовому щоденнику. Підприємства торгівлі, громадського харчування та сфери послуг здійснення розрахунків з населенням проводять із застосуванням електронних контрольно-касових апаратів або товарно-касових книг.Кожне підприємство, що має касу, веде одну касову книгу, аркуші якої мають бути пронумеровані, прошнуровані й опечатані сургучною або мастиковою печаткою.Записи в касову книгу виконуються касиром відразу після одержання або видачі грошей за кожним прибутковим касовим ордером чи видатковим документом. В кінці кожного робочого дня касир підбиває підсумки операцій за день, виводить залишок грошей у касі на наступне число і передає до бухгалтерії другий відривний аркуш (копію записів у касовій книзі за день) з прибутковими і видатковими документами під розписку в касовій книзі. Контроль за правильним веденням касової книги покладається на головного бухгалтера підприємства.Видача грошей з каси, не підтверджена розпискою одержувача у видатковому документі, як вмотивування залишку готівки в касі не приймається. Ця сума вважається нестачею і стягується з касира. Готівка, не виправдана прибутковими касовими ордерами, вважається надлишком каси і зараховується у дохід підприємства.Підприємства торгівлі та сфери обслуговування населення при здійсненні касових операцій з готівкою для нормальної роботи (видачі здачі громадянам) повинні забезпечувати постійну наявність у своїх касах розмінної монети різних номіналів (у розмірі не менше 10% від суми встановленого ліміту залишку готівки в касі).За порушення діючої практики обігу готівки застосовуються санкції, визначені Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки":o для підприємств - за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах стягується штраф у двократному розмірі сум, що перевищують ліміт каси;o за неоприбуткування або неповне оприбуткування - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми;o для комерційних банків - за невстановлення лімітів залишків кас у п'ятидесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний випадок.Комерційні банки займаються прогнозуванням касових оборотів готівки, яка проходить через каси банку. З цією метою всі підприємства подають до комерційного банку, як правило, за 60 днів до початку планового кварталу заявку-розрахунок. У цій заявці показуються касові обороти підприємства по надходженню і видатках готівки з кас підприємств на плановий квартал, а також фактичні дані за відповідний квартал минулого року.Відомості подаються в розрізі встановлених НБУ джерел надходжень готівки, а також напрямів її витрачання.Касові операції банків трудомісткі і витратні, тому за надання послуг, пов'язаних з касовим обслуговуванням, банки, як правило, стягують плату зі своїх клієнтів згідно з договором на розрахунково-касове обслуговування клієнтів.

56 Усі надходження і видачі готівки підприємства враховують у касовій книзі. Касова книга – це книга встановленої форми, в якій відображаються операції з готівкою. Кожне підприємство, що має касу, веде тільки одну касову книгу, яка має бути пронумерована, прошнурована і опечатана сургучною або мастичною печаткою.Записи в касовій книзі ведуться у двох примірниках; другі примірники аркушів мають бути відривними і слугують звітом касира. Щоденно, в кінці робочого дня, касир підбиває підсумки операцій за день, виводить залишок грошей у касі на наступне число і передає до бухгалтерії як звіт касира другий відривний аркуш (копію записів у касовій книзі за день) з прибутковими і видатковими касовими документами під розписку в касовій книзі.Контроль за правилами ведення касової книги покладається на головного бухгалтера підприємства.Касова книга є реєстром аналітичного обліку грошей у касі. Синтетичний облік ведеться за рахунком 50 "Каса": в дебеті цього рахунка відображають надходження грошей у касу; в кредиті – виплату грошей із каси.Кожне підприємство для здійснення розрахунків готівкою повинно мати касу. Касою називається спеціально обладнане ізольоване приміщення, призначене для приймання, видачі і тимчасового зберігання готівки. Керівник підприємства зобов'язаний обладнати касу і забезпечити зберігання грошей у приміщенні каси, а також під час доставки їх з установи банку та здачі в установу банку і несе за це відповідальність у встановленому відповідним законодавством порядку.НБУ рекомендує проведення комплексу заходів щодо забезпечення схоронності грошових коштів при їх зберіганні і транспортуванні. Так, до ведення касових операцій і транспортування грошових коштів не допускаються особи: які раніше притягалися до кримінальної відповідальності; яким пред'явлені звинувачення у здійсненні злочину; які страждають хронічними психічними захворюваннями; які систематично порушують громадський порядок; які зловживають спиртними напоями або вживають наркотичні речовини.Приміщення каси має бути ізольоване, а двері до каси під час здійснення операцій – замкнені з внутрішнього боку. Доступ до приміщення каси особам, які не причетні до її роботи, забороняється.Конкретні вимоги щодо технічного укріплення приміщень кас підприємств і обладнання їх засобами охоронно-пожежної сигналізації наводяться у додатку до Порядку ведення касових операцій у народному господарстві України.Уся готівка і цінні папери на підприємствах зберігаються, як правило, у вогнетривких металевих шафах. Зберігання в касі готівки та інших цінностей, що не належать даному підприємству, забороняється.

57 Лімітування залишку готівки в касі означає, що підприємства можуть зберігати у своїй касі готівку на кінець кожного робочого дня лише в межах встановленого ліміту залишку готівки в касі, що встановлюється підприємствам установою банку щорічно протягом першого кварталу. До встановлення ліміту каси на поточний рік продовжує діяти ліміт попереднього (минулого) року [2, с.32].Підприємства, які здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюють ліміт каси та строки здавання готівкової виручки. Ліміт каси - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час. Готівку, що перевищує встановлений ліміт каси, здають до банку для зарахування на рахунки.Основним нормативним документом, що регулює порядок установлення ліміту каси й строків здачі готівки для підприємств усіх форм власності, є Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.04р. № 637 [3].Кожне підприємство визначає ліміт залишку каси з урахуванням режиму й специфіки своєї роботи, віддаленості від банку, обсягу касових оборотів, строків здачі готівки, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банком на інкасацію тощо.На розмір ліміту каси фактично впливають:-  обсяг касових оборотів (надходжень і витрат);- установленні строки здачі готівки.Строки здачі готівки для зарахування на рахунки в банках визначаються підприємством відповідно до вимог п. 5.1 Положення №637, а саме [3]:- для підприємств, розташованих у населених пунктах, де є банки, - щодня (у день надходження готівкової виручки в касу);- для підприємств, у яких час закінчення робочого дня, установлений правилами внутрішнього розпорядку, не дає можливості здати готівкову виручку в день її надходження, - наступного дня після надходження такої виручки;- для підприємств, розташованих в населених пунктах, де немає відділень банків, - не рідше одного разу на п’ять робочих днів.Розрахунок ліміту залишку в касі розраховує кожне підприємство самостійно, використовуючи дані за будь-які три місяці підряд з останніх 12 місяців, що передують даті встановлення ліміту каси. Даний розрахунок може здійснюватись за такими кроками:1.Визначається спосіб розрахунку із двох можливих:- на підставі середньоденного надходження готівкових коштів у касу;- на підставі середньоденної видачі готівкових коштів з касиПідприємство вибирає спосіб розрахунку в залежності від того, які касові операції переважають: надходження коштів чи їх видача.2. Визначається, які надходження або виплати враховуються при розрахунку ліміту каси. 3.Установлюється період, дані за який будуть прийматися в рахунок. Це повинні бути три календарних місяці підряд за останні 12 місяців, що передують визначенню ліміту каси. Звичайно підприємства вибирають ті місяці,  у яких сумарні надходження коштів чи їх видача були найбільші.4.Розраховується ліміт каси. Спочатку визначається сума середньоденного надходження (видачі) готівки. Для цього сумарні надходження (видачу) готівки за обраний тримісячний період потрібно розділити на кількість робочих днів у цьому періоді, установлених правилами внутрішнього розпорядку підприємства

58. Організація касових операцій у банках.

Банки виконують касові операції з обслуговування клієнтів на основі єдиних правил, установлених Національним банком України. Ці правила визначають порядок прийняття та видачі грошей, їх перерахування, упакування, зберігання та обліку. Порядок і вимоги щодо здійснення банками касових операцій в Україні регулюються такими нормативними документами:1) Інструкцією про касові операції в банках України (постанова № 337 Правління НБУ від 14.08.2003 р.);2) внутрішніми положеннями банку про організацію роботи щодо здійснення касових операцій. Для прийому, зберігання і видачі грошей та цінностей кожна установа банку має касовий відділ (операційну касу). При обслуговуваннірахунківюридичних та фізичнихосіб банки здійснюють:1) видаткові касові операції;2) прихідні касові операції.Видача грошей із кас банку здійснюється видатковими касами й оформляється грошовими чеками та видатковими касовими ордерами. При проведенні видаткових касових операцій завідувач каси видає в підзвіт касирам необхідну суму розмінних монет і банкнот під розписку касира в спеціальній книзі прийнятих і виданих грошей. Прийом готівки здійснюється прихідними касами. Прихідні касові документи виписують в одному або у двох примірниках (під копірку). Записи сум у документах ведуться з великої літери обов'язково з початку рядка, чітко, без скорочень, вільне місце прокреслюється. В ордерах, оголошеннях, квитанціях, повідомленнях виправлення не дозволяються.Прихідні каси приймають і перераховують готівку протягом операційного часу.Приймання готівки проводиться за такими документами: 1) від підприємств, об'єднань, організацій, установ для сплати будь-яких платежів - за оголошеннями на внесення готівки з видачею квитанції;2)при внесенні громадянами грошей на вклади також за оголошеннями на внесення готівки або за прихідними ордерами;3)внески для зарахування на рахунки різних громадських фондів - за оголошеннями на внесення готівки, на якому, крім підпису відповідального виконавця, повинна бути віза головного бухгалтера (його заступника) або начальника операційного відділу установи банку.При внесенні грошей прихідні касові документи перевіряють і оформляють відповідальні працівники згідно з вказівками щодо ведення бухгалтерського обліку. Після цього документи передаються до каси. Після прийняття грошей касир звіряє суму, вказану в прихідному документі, зі сумою, фактично виявленою при перерахуванні.Наприкінці операційного дня на підставі документів касир складає довідку касира прихідної каси про суму прийнятих грошей та кількість документів, які надійшли до каси, і звіряє суму за довідкою зі сумою прийнятих ним грошей.Прийняті протягом операційного дня гроші касир формує в установленому порядку і разом з прихідними документами та довідкою касира прихідної каси здає завідувачеві каси під розписку в книзі обліку прийнятих і виданих грошей (цінностей).Завідувач каси звіряє суму прийнятих грошей і кількість прихідних документів з довідкою касира і підписує довідку .

59. Порядок здавання та отримання банками підкріплень готівкою національної валюти через територіальні управління.

1. Територіальні управління здійснюють підкріплення банків (філій) готівкою національної валюти, приймання від них придатних та не придатних до обігу банкнот (монет) на підставі укладених договорів про касове обслуговування, якими має визначатися порядок отримання підкріплень готівкою та здавання готівки з урахуванням технічних можливостей. 2. У разі потреби касового обслуговування територіальним управлінням відділення банку, яке не має самостійного балансу, територіальне управління, яке здійснюватиме касове обслуговування такого відділення, і банк (філія), на балансі якого (якої) обліковується відділення, укладають договір про касове обслуговування з урахуванням технічних можливостей. Касове обслуговування відділення, яке розташоване за межами області (регіону), де розміщений банк (філія), на балансі якого (якої) воно обліковується, може здійснювати територіальне управління за місцезнаходженням цього відділення. 3. Банк (філія), на балансі якого (якої) обліковується відділення, подає територіальному управлінню два примірники картки зі зразками підписів та відбитка печатки,затверджені керівником і головним бухгалтером, за формою, установленою нормативно-правовими актами з питань міжбанківських розрахунків. У картці містяться зразки підписів осіб (не менше двох) цього відділення, які відповідають за схоронність цінностей, а також відбиток печатки відділення. Один примірник картки передається до служби перевезення цінностей та організації інкасації територіального управління для користування під час доставки підкріплень готівкою, другий - відділу готівкового обігу і касових операцій. У разі зміни посадових осіб, які відповідають за схоронність цінностей, або печатки відділення банк (філія), на балансі якого (якої) воно обліковується, у тижневий строк подає нові відповідно оформлені картки із зразками підписів та відбитка печатки. 4. Банк (філія) для підкріплення готівкою та здавання готівки (придатної та не придатної до обігу) завчасно надсилає засобами програмного комплексу "Автоматизація оброблення заявок банків на підкріплення готівкою, вивезення її надлишків і не придатних до обігу банкнот і монет" до територіальних управлінь відповідні заявки за підписом уповноваженої особи банку (філії) з розподілом сум у розрізі номіналів (для здавання - з орієнтовним визначенням загальної суми та розподілом її за номіналами). Територіальне управління обумовлює за погодженням з банком (філією) форму, строк і час подання заявок в договорі про касове обслуговування, у якому, зокрема, мають передбачатися можливість та порядок коригування банком (філією) заявок, надання банком (філією) до територіального управління повідомлень про відмову щодо підкріплення та/або здавання надлишків готівки.Банк (філія) зазначає в заявках на підкріплення та здавання готівки кількість касет, необхідних для перевезення банкнот. 5. Територіальне управління розглядає заявки на підкріплення банків (філій, відділень) готівкою, здійснює аналіз структури банкнот і монет в обігу, насиченості обігу банкнотами та монетами всіх номіналів, розмінності банкнот і монет, що перебувають в обігу, і, ураховуючи фактичну наявність банкнот і монет у запасах готівки територіального управління, визначає остаточні обсяги підкріплень готівкою. 6. Територіальне управління здійснює видачу банкам (філіям, відділенням) підкріплень готівкою з оборотних кас за умови надходження до територіального управління відповідних сум із кореспондентських рахунків банків (філій). 7. Банк (філія, відділення) отримує в територіальному управлінні підкріплення готівкою лише в упаковці територіальних управлінь, Центрального сховища та Банкнотно-монетного двору. 8. Банк (філія, відділення) отримує готівку через уповноважених осіб безпосередньо з видаткової каси територіального управління за видатковим касовим ордером на підставі довіреності, форма якої передбачена законодавством України. Інкасатори отримують у територіальному управлінні підкріплення готівкою через приміщення для приймання-передавання готівки відповідно до вимог нормативно-правових актів з питань перевезення валютних цінностей. 9. Перерахування коштів територіальному управлінню за готівку, яку отримує відділення, що не має окремого балансу, здійснює банк (філія), на балансі якого (якої) обліковується це відділення. Надання підтвердження територіальному управлінню про отримання готівки здійснює банк (філія), на балансі якого (якої) обліковується це відділення, у день отримання готівки в разі доставки готівки підрозділом перевезення цінностей та організації інкасації територіального управління. 10. Банк (філія, відділення) складає у разі виявлення під час перерахування готівки касового прорахунку або сумнівних чи неплатіжних банкнот (монет) акт про розбіжності (додаток 1).Національний банк приймає до розгляду акти про розбіжності, затверджені керівником банку (філії), у разі встановлення недостачі банкнот (монет) в упаковці територіального управління, Центрального сховища та Банкнотно-монетного двору від тих банків (філій, відділень), яким було видано безпосередньо підкріплення готівкою через інкасаторів.11. Територіальні управління надсилають акти про розбіжності, складені територіальними управліннями, Центральним сховищем у зв'язку з виявленими під час перерахування готівки в упаковці банків (філій, відділень) недостачами (неплатіжні, підроблені) банкнот (монет), банкам (філіям), у пачках (мішечках) яких виявлено недостачі, разом з пакувальним матеріалом (накладка, бандероль з усіх корінців та упаковка пачки, ярлик і пломба від мішечка) для відшкодування протягом трьох робочих днів з дня отримання акта.12. Банк (філія, відділення) зобов'язаний здійснювати вивезення готівки, у тому числі не придатної до обігу, до територіального управління лише в упаковці свого банку (філії, відділення).14. Територіальне управління має право під час укладання договорів про касове обслуговування передбачати приймання від банків (філій, відділень) пачок невідсортованих банкнот гривень для оброблення на автоматизованих системах оброблення банкнот.

60. Порядок приймання та видачі готівки касами банків

Приймання готівки та цінностей в операційну касу здійснюється за прибутковими касовими документами, зразки яких визначено Інструкцією про касові операції в банках України, затвердженою постановою № 337 Правління НБУ від 14.08.2003 р. Прибуткові касові документи:1)заява на переказ готівки.2)прибутковий касовий ордер.3)рахунки на сплату платежів.4)документи відповідної платіжної системи. Форми касових документів, які застосовуються при прийманні готівки, та порядок заповнення реквізитів документів повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів НБУ та внутрішніх нормативних актів банку.У прибуткових касових документах працівник банку перевіряє:1)повноту заповнення реквізитів;

2)наявність і тотожність підписів відповідальних працівників банку із зразками підписів (у разі прийняття заяви на переказ готівки через операційних працівників). Приймання платежів від клієнтів може здійснюватись із застосуванням Системи автоматизації банку (САБ).Після завершення приймання готівки клієнтові видають квитанцію або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.Після відповідної перевірки прибуткового касового документа працівник каси приймає від клієнта (у його присутності) готівку таким чином:1) розсортовує її за номіналом, а готівку національної валюти, крім того, розсортовує на придатну до обігу, зношену, значно зношену;2)перевіряє її на справжність і платіжність;3)звіряє суму, вказану в прибутковому документі, із сумою, фактично виявленою при перерахуванні.Після завершення приймання готівки клієнтові видають квитанцію або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.Після закінчення обслуговування клієнтів касові працівники підраховують суми за всіма касовими документами і звіряють їх із даними бухгалтерського обліку та залишком готівки.Банки мають видавати клієнтам відсортовані придатні до обігу банкноти.З каси банку готівка національної валюти видається за такими видатковими документами: 1)за грошовими чеками - юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, а також підприємцям; 2)за заявою на видачу готівки - фізичним особам з поточних, вкладних (депозитних) рахунків та фізичним і юридичним особам переказ без відкриття рахунку (з представленням юридичною особою довіреності на уповноважену особу);3) за документом на отримання переказу готівкою в національній валюті, установленим відповідною платіжною системою, - фізичним і юридичним особам (з представленням юридичною особою довіреності на уповноважену особу); 4)за видатковим касовим ордером - працівникам банку за внутрішньобанківськими операціями.Для одержання грошової чекової книжки клієнт заповнює заяву про видачу чекової книжки в одному примірнику, на якій після відповідної перевірки проставляється дозвільний напис уповноваженого працівника банку.

До видачі клієнту грошової чекової книжки на кожному чеку працівник банку заповнює реквізити (найменування банку, код банку, номер його поточного рахунку, найменування юридичної особи), реєструються їх номери в картках зразків підписів клієнта.

61. суть і класифікація банківських операцій із цінними паперами

Чинне законодавство передбачає різноманітність операцій з цінними паперами. Відповідно до ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" комерційні банки мають право займатися емісійними операціями — випуском власних цінних паперів, організацією їх купівлі та продажу за дорученням клієнтів. За допомогою емісії цінних паперів державні органи прагнуть покрити бюджетний дефіцит, комерційні банки — збільшити кредитні кошти і розширити кредитування, а підприємства — залучити кошти для розширення своїх основних і оборотних фондів. Законодавством встановлено обов'язкову реєстрацію випуску акцій і облігацій підприємств та комерційних банків.У банківській практиці поширене кредитування під забез^ печення цінними паперами. Цінні папери на пред'явника, виступаючи об'єктом цивільного права, можуть бути предметом твердої або іррегулярної застави. Як застава приймаються і державні цінні папери, і папери комерційних структур. При цьому важливою умовою є висока ліквідність цінних паперів. Серед банківських послуг мають місце операції виконання по цінних паперах та їх забезпечення. Клієнти можуть доручати обслуговуючим банкам отримання платежів або іншого виконання по цінних паперах.Усі банківські операції з цінними паперами можуть бути розподілені на три основні групи:1)емісійні — пасивні операції, які здійснюються через випуск цінних паперів власного боргу;

2)інвестиційні — активні операції із вкладення власних та залучених фінансових ресурсів у фондові активи шляхом придбання відповідних цінних паперів на фондовому ринку від свого імені;

3)клієнтські — посередницькі операції з цінними паперами, які здійснюються банками від імені, за рахунок та на користь клієнтів.Класифікація операцій комерційних банків з цінними паперами

ОПЕРАЦІЇ ЗА ВЛАСНИЙ РАХУНОК: - Торгівля цінними паперами; - Термінові вклади в цінні папери.ПОСЕРЕДНИЦЬКІ ОПЕРАЦІЇ:- В процесі емісії цінних паперів;- В процесі обігу цінних паперів. ДОВІРЧІ ОПЕРАЦІЇ:- В процесі емісії цінних паперів; - В процесі обігу цінних паперів.

ІНФРАСТРУКТУРНІ ОПЕРАЦІЇ:- Управління іпотекою;- Управління цінними паперами та грошовими фондами.- Депозитарний облік; - Професійне консультування;- Здійснення клірингових розрахунків за цінними паперами.

62.інвестиційні операції та інвестиційна стратегія банків

Банківські інвестиційні операції — це активні операції із вкладення ресурсів банку в різноманітні цінні папери з метою одержання доходу від утримання їх у своєму портфелі впродовж визначеного терміну або від продажу придбаних цінних паперів за більш високою вартістю. Виходячи з цього, в інвестиційному портфелі банків виділяються: 1) цінні папери банків на інвестиції;2)цінні папери банків на продаж. Як у першому, так і у другому разі ключовими характеристиками інвестиційної діяльності комерційних банків виступають очікуваний дохід від інвестування та ризик проведення інвестиційних операцій. Ризик банку-інвестора пов'язаний з тим, що доход може виявитись нижчим, ніж передбачено. Серед основних видів ризиків слід виділити такі: 1)ризик фінансового ринку (дохід від одних цінних паперів може виявитись нижчим, ніж дохід від інших, внаслідок змін процентних ставок на фінансовому ринку);2) ризик інформації;3) ризик дострокового відкликання цінних паперів емітентами;4)ризик ліквідності;5)політичний ризик. Існують дві загальновизнані концепції оцінки інвестиційного ризику: аналіз чутливості кон'юнктури ринку та аналіз вірогідного розподілення дохідності. Перша основана на розрахунку розмаху варіації дохідності, виходячи з найкращого та найгіршого варіантів. Друга базується на побудові вірогіднісного розподілення значень дохідності та вирахуванні стандартного відхилення від середньої дохідності й коефіцієнта варіації, який, власне, і показує рівень ризику інвестицій в той чи інший цінний папір. Розрізняють два види інвестиційної стратегії банків: пасивну і агресивну. Пасивна стратегія має на меті одержання стабільного доходу на рівні, близькому до середньо ринкового. За пасивної стратегії найчастіше формують портфель цінних паперів, що утримуються до погашення.Агресивна стратегія спрямована на використання можливостей одержання максимального доходу від ринкового коливання курсів і процентів, у цьому разі банки формують торговий інвестиційний портфель та портфель цінних паперів на продаж. За такої стратегії банки повинні мати серйозну аналітичну базу, яка об'єктивно може оцінити активний ринок і скласти відповідні прогнози.