2. Система впорскування палива «k-Jetronic»

2.1 Система впорскування палива, загальні відомості

Завдання паливно-емісійної системи полягає в регулюванні паливоповітряної суміші і містить у собі наступні функції: вимір кількісних і якісних характеристик робочої суміші; подачу палива; утворення робочої суміші; розподіл суміші по циліндрах. Водій автомобіля управляє дросельною заслінкою, що регулює кількість робочої суміші, у той час як пристрій для готування робочої суміші змінює співвідношення повітря й палива в цій суміші (якість суміші) дозуванням необхідної кількості палива й змішування його з повітрям перед подачею у двигун. Готування робочої суміші значною мірою залежить від типу пристрою подачі палива. Паливо звичайно попадає у впускний колектор у вигляді крапель. Певна кількість крапель палива на шляху до впускних клапанів випаровується з утворенням пар (бажане явище), а інші краплі осаджуються у вигляді плівки на стінках колектора (небажане явище). Більша частина методів поліпшення якості суміші при використанні центрального (одноточкового) упорскування палива полягає в підвищенні ступеня розпилення палива біля дросельної заслінки й випаровуваності палива на нагрітих стінках впускного колектора й інших гарячих елементів системи паливоподачі. При використанні систем з розподіленим (багатоточковим) упорскуванням палива гарне утворення суміші за допомогою форсунок доповнюється випаром палива біля гарячого впускного клапана(Рис.2.1). При використанні одноточкового способу готування суміші, подача суміші до циліндрів і розподіл її по циліндрах здійснюється усередині впускного колектора. Тому конструкція впускного колектора впливає на обидва цих процеса і при будь-яких умовах важко досягти рівномірного розподілу суміші по циліндрах двигуна. При децентралізованому готуванні суміші в системі із багатоточковим упорскуванням чисте повітря проходить по більшій частині впускного тракту. Паливо впорскується в повітря безпосередньо перед впускним клапаном, що гарантує рівномірний розподіл суміші.[5] Рис. 2.1 Впорск палива у карбюраторному та інжекторному двигунах 2.1.1. Карбюратори Карбюратори є дуже розповсюдженим видом механічних або електронно-механічних паливно-емісійних систем. Типи карбюраторів:

Карбюратори з падаючим (спадним) потоком. Найпоширеніші. Наявність поплавкової камери й дозуючої системи - все це, разом з використанням відповідних схем впускних колекторів, дозволяє забезпечити оптимальне готування робочої суміші і її розподіл по циліндрах двигуна. Карбюратори з бічним потоком. Застосовуються в тих випадках, коли необхідно знизити до мінімуму висоту двигуна. Карбюратори з постійним розрідженням мають дифузор, поперечний переріз якого може змінюватися під час роботи золотником для підтримки приблизно постійного розрідження в зоні розпилення палива. До золотника кріпиться голка для корекції кількості поступаючого палива. Карбюратори з постійними дифузорами.

Найбільш простим типом карбюратора є однокамерний карбюратор(Рис.2.2). Рис. 2.2 Схема карбюраторної системи. 1-Паливний бак. 2-Паливний насос. 3-Паливний фільтр. 4-Карбюратор. 5-Впускний колектор.

Особливістю двокамерного карбюратора є наявність двох змішувальних камер з їхнім послідовним відкриттям; перша камера регулює роботу при неповному відкритті дросельної заслінки на часткових навантаженнях, а друга служить для одержання максимальної потужності. Двокамерні карбюратори мають камери, які працюють паралельно й пов'язані з однією поплавковою камерою. Також двокамерні карбюратори можуть мати камери з 4 дифузорами, що живляться однією поплавковою камерою.