28. Проаналізуйте основні геополітичні моделі сучасної системи міжнародних відносин.

Третя епоха в геополітичних змінах XX століття бере свій початок в середині вісімдесятих років, коли в якості парадигми міжнародних відносин початок затверджуватися нове політичне мислення. Логіка тотального протиборства з найбільш розвиненою частиною світу підводила Радянський Союз до вибору нового критерію оцінки реалій XX століття. Класовий підхід поступився місцем загальнолюдським цінностям.Разом з тим вже в даний час можна констатувати наступні реальності.

1. Розпад СРСР і швидке скорочення можливостей Росії призвели до зламу біполярного світу в результаті занепаду одного з його полюсів. На зміну біполярній системі міжнародних відносин приходить багатополюсна.

2. На місці колишньої соціалістичної співдружності існує двадцять сім суверенних держав із зниженим рівнем стабільності. Всі разом вони складають велику зону підвищеного ризику для світової спільноти.

3. Росія, визнана офіційної наступницею СРСР, зберегла за собою місце постійного члена Ради Безпеки, володіє потужним ядерним

В останні роки політика Росії стала більш прагматичною, гнучкою і нюансованого, що використовує нинішні скромні активи країни і пасиви опонентів, складності і конфлікти у взаєминах між ними.

4. За сукупністю своїх можливостей США є абсолютним лідером сучасного світу. У найближчому майбутньому малоймовірно поява у них серйозного суперника, здатного претендувати на світове лідерство.

5. Значний геополітичний виграш від результату "холодної війни" отримали Німеччина і Китай, фактично позбулися противаги своїм прагненням до Євразії після розпаду СРСР. Ці держави розширили свої території в результаті об'єднання Німеччини і повернення Китаю високорозвиненої Гонконга.

6Зростання ролі сили в політиці Заходу проявилося у військових операціях проти Іраку і Югославії.

7. У сучасних міжнародних відносинах переважає модель домінування геополітики над ідеологією.

29. Розкрийте зміст поняття «міжнародний порядок» та його типологію. Сучасний міжнародний порядок.  Міжнародний порядок - це такий устрій міжнародних відносин, що покликаний забезпечити основні потреби держав та інших інститутів, створювати і підтримувати умови їхнього існування, безпеки і розвитку. Існує з моменту появи міждержавних відносин. Міжнародний порядок це сукупність взаємозв'язків, заснованих на системі норм та правил, вироблених світовим співтовариством, що, а також на різних ієрархічних рівнях, що відповідають інтересам суб'єктів міжнародних відносин. Ідеальний світовий порядок має бути побудований на основі принципів і норм загальнолюдської моралі. Однак, виникає питання, чи існує єдина загальнолюдська мораль. З одного боку, у різних цивілізацій суттєво різняться моральні принципи взаємодії між людьми, , а з іншого, уявлення про високі моральні цінності у народів різних цивілізацій значною мірою схожі.Спеціалісти виділяють три виміри міжнародного порядку: горизонтальний ;вертикальний ;функціональний. Головне в тому, що у всіх вимірах міжнародного порядку основним засобом підтримки розвитку міжнародних відносин залишається сила, і насамперед воєнна . На сьогодні людство так і не позбавилося від фактичного нерівноправ'я, небезпеки воєнних конфліктів, демографічних та ін.. світових проблем. Зростає ступінь взаємозалежності держав у політичному, економічному, соціальному, культурному та інших аспектах. Розв'язання проблем потребує об'єднання зусиль усіх країн світу. Нинішній міжнародний порядок з домінуванням західних держав на чолі зі США щоразу менше спроможний відповідати сучасним тенденціям розвитку політичних, економічних, та ін.. процесів у світі. Тому актуальною є розробка моделі нового морального світового порядку, який відповідає сучасним глобальним і регіональним процесам..Міжнародний порядок неможливий без вироблення чіткого кодексу поведінки держав на міжнародній арені. М.в. повинен бути побудований так, щоб провідні держави світу були такими ж відповідальними за порушення норм міжнародного права, як і всі інші.

30. Охарактеризуйте сучасну систему глобального управління.

Необхідність у удосконаленні та модифікації нинішніх концепцій управління і моделей розвитку глобалізаційних процесів, започаткованих ще Вестфальською системою, зумовлена кардинальними трансформаціями у світовому господарстві у кінці ХХ - початку ХХІ ст. Розмивання державного суверенітету на фоні зростання ролі і міжнародних організацій, посилення економічного потенціалу транснаціональних корпорацый, делегування управлінських повноважень держав світовим інституціям вказує на застарілість організаційного та регулятивного механізму, закладеного у Вестфальській моделі світо устрою, і необхідність формування нового інституційного базису. проблема глобального управлення пов'язана з низьким ступенем розробки адекватної моделі або форм, які б були націлені на практичне розв'язання глобальних проблем. На сьогоднішній день найвпливовішими країнами та міжнародними організаціями ведуться численні спроби інституційного оформлення процесів зростання економічної і політичної взаємозалежності суб'єктів світового господарства. Сучасне глобальне управління повинно збалансовувати інтереси великих держав та інтеграційних блоків з інтересами слаборозвинутих країн, транснаціональних структур і міжнародних організацій для запобігання подальшої монополії окремих країн на розробку глобальних стратегій розвитку.Отже ключовою умовою результативного функціонування сучасної інституційної системи світового господарства має стати формування багаторівневої системи глобального управління як універсального механізму розв'язання складних економічних, фінансових і соціальних проблем у міжнародних відносинах.

31. Визначте особливості міжнародних відносин Стародавнього Світу. Міжнародні відносини Стародавнього світу характеризувалися цілим рядом специфічних особливостей, що відрізняли їх від сучасних міжнародних відносин і випливали з особливостей військової, політичної, соціальної організації державних утворень стародавності, їхнього господарського укладу й рівня розвитку техніки. По-перше, на протягом всієї історії Стародавнього світу міжнародні відносини розвивалися фактично в рамках певних локальних і регіональних субсистем, що так і не переросли в єдину систему міжнародних відносин. По-друге, міжнародні відносини цієї епохи виходять за рамки відносин між державними акторами й містять у собі відносини державних утворень із племінними союзами, теократичними й військовими вождівствами й т.д. По-третє, як ми вже відзначали, основною сутнісною характеристикою сучасної держави є суверенітет. Виникає проблема “поділу суверенітету” між імперським центром і складовими імперської периферії. По-четверте, ще однією характеристикою сучасної держави, не повною мірою властивою стародавності, виступає територіальність. Імперії, що є відкритими політіями й претендують в ідеалі на всесвітню гегемонію, не знають постійних кордонів. По-п'яте, відсутність якоїсь значимої ролі конфесійного й етнічного факторів. Що ж стосується етнічного фактору, то є всі підстави стверджувати, що в людини Стародавнього світу усвідомлення своєї етнічної приналежності. Ну й, нарешті, міжнародні відносини охоплювали досить незначний, але поступово розширюваний простір , що простягнувся вузькою смугою від Західної Європи до Східного Китаю.

32. Розкрийте періодизацію міжнародних відносин Стародавнього Світу.. У хронологічному плані можна виділити ряд етапів . 1 етап(IV-III тис. до н.е.- сер. II тис до н.е ), Тут можна вести мову лише про зачатки міждержавних відносин на локальному й регіональному рівні, що формувалися слідом за виникненням перших державних утворень. Тобто еру міжнародних відносин відкриває виникнення державних утворень у долинах великих рік (Ніла, Інду, Каруна й Керхе)Складність у дослідженні основних характеристик міжнародних відносин цього періоду історії людства багато в чому пов'язана з вузькістю й неповнотою джерельної бази. Важко вловима тонка грань між залежністю того або іншого державного утворення від свого сусіда. Боротьба за перевагу в річкових долинах супроводжувалася формуванням коаліцій, укладенням перших договорів між суб'єктами міждержавного спілкування. 2 етап(сер. II тис.до н.е. - V-IV ст. до н.е )– Тут має місце формування ряду регіональних субсистем МВ як результат взаємодій колись замкнутих, локальних річковихсубсистем, а також виникнення нових регіональних субсистем у тих районах, які не були раніше охоплені процесами державотворення – у Греції, Італії та ін. При цьому кожна із субсистем уже не є повністю ізольованою. Подібні регіональні субсистеми виявляються відкриті не тільки для вторгнень варварів, але й для взаємопроникнення й взаємовпливу один на одного.У рамках кожної із регіональних систем домінували й визначали основні правила міжнародного спілкування деякі провідні гравці. Це Єгипет, Ассирія, Вавілонія. Цілі зовн. політики залишалися колишніми – досягнення контролю над максимально можливою територією й одержання доступу до більшого обсягу ресурсів.  3 етап (V-IV ст. до н.е. – сер.V ст н.е.) можна назвати епохою гігантів. Це період домінування в міжнародних відносинах великих державних утворень імперського типу. Імперії, або т.зв. світові держави, відрізнялися від великих державних утворень стародавності.Вони поєднували великі й неоднорідні за багатьма ознаками території. Взаємини між “світовими імперіями” того періоду ледь не привели до становлення подоби єдиної системи міжнародних відносин. Досить згадати плани військових кампаній Цезаря у відношенні Парфії. Однак військово-політичні контакти між провідними світовими імперіями залишалися епізодичними.Тому в рамках міжнародних відносин стародавності, відбувалося поступове нагромадження складності й збільшення масштабу явищ і процесів. Від локальних систем на через більше масштабні й складні за складом регіональні системи – до більших макрорегіональних систем МВ, поглинутих “світовою імперією”.