51. Проаналізуйте утворення та міжнародно-політичний розвиток Османської імперії (кін. XIII – xvііi ст.).

Османська імперія, Багатонаціональна держава під управлінням османських султанів, що існувало з 1299 по 1922 роки. У період розквіту в XVI - XVII століттях держава включала Малу Азію (Анатолію), Близький Схід, Північну Африку, Балканський півострів і прилеглі до нього з півночі землі Європи. На вершині своєї могутності, при правлінні Сулеймана Пишного ( 1520 - 1566), імперія простягалася від воріт Відня до Перської затоки, від Криму до Марокко. Після закінчення Першої світової війни Османська імперія розпадається. Анатолія ( Мала Азія), де розташована Туреччина, в давнину була колискою багатьох цивілізацій. На час приходу предків сучасних турків тут існувала Візантійська імперія. Осман в боротьбі з безсилою Візантією приєднував до своїх володінь область за областю.У 1299 р., після смерті Аладдіна, він прийняв титул «султан» і відмовився від визнання влади його спадкоємців. Влада їх над Малою Азією розповсюджувалася та зміцнювалася.Спадкоэмці продовжували завойовувати нові землі. Осма́нська імперія завершила завоювання Візантії взяттям 1453 року Константинополя. На вершині своєї могутності, при правлінні Сулеймана Пишного ( 1520 - 1566), імперія простягалася від воріт Відня до Перської затоки, від Криму до Марокко. У середині XVII ст. Османська імперія складалася з трьох різних і майже не поєднаних між собою частин. Османська імперія так і не зуміла перетворитися на єдину централізовану державу. Етнічні турки не становили більшості населення і поводили себе у загарбаних землях як воєнні окупанти. У другій половині XVII ст в галузі зовнішньої політики був курс як і раніше направлений на розширення кордонів Османської імперії, попри будь-які матеріальні та людські втрати. На цей час починає давати взнаки загальна відсталість турецької промисловості, включаючи військове виробництво, та справи організації і озброєння армії. Цим намагаються скористатися агресивні європейські сусіди. Зазнала поразки Туреччина і у війні 1735-1739 pp. з Росією та Австрією. Найбільшого удару пануванню турків на Чорному морі було завдано Росією в російсько-турецькій війні 1768-1774 pp. У XVIII ст. яничари уже брали дієву участь в двірцевих інтригах та переворотах, скидали і садовили на престол султанів. Вони активно займалися торговельною та лихварською діяльністю, занедбавши свої прямі військові обов'язки.

52. Охарактеризуйте міжнародно-політичніпроцеси у ЗахіднійЄвропі в xvі – на початку XVII ст.

Незважаючи на формуваннядержавного й торговельногоінтересів, у міжнароднихвідносинах XVI-XVII ст. династичний і конфесіональнийпринципипродовжуваливідігравативажливу роль.

Франціяпрагнулаприбрати до рук всігрошові й товарні потоки, які проходили через Нідерланди й ПівнічнуІталію. Габсбурги, захищаючи свою монополію на світовуторгівлю, намагалисяцього не допустити. В XVI ст. Франція не зуміладомогтисяпоставленої мети. За мирним договором 1559 р. у Като-Камбрезі, якимзавершилисяІталійськівійни, вона відмовиласявіддомагань на панування в Італії, що на два сторіччяперейшлапід контроль Іспанії і Імперії. Однакборотьбу за приєднанняНідерландівФранціяпродовжувала й в XVII, і в XVIII століттях.

Династичніпротиріччя в Європі початку Нового часу тісноперепліталися з торговельними й колоніальними. В XVI ст. Іспанія й Португалія, що першими проклалиморські шляхи, в Індію й Америку, займалимонопольнеположення на світовихторговельних шляхах і в колоніях.

В другійполовині XVI ст. Англія й Голландія створили сильний флот і спробувализнищитиморськумогутністьІспанії й Португалії. Почаласяепохаборотьбианглійців і голландцівпротипортугальців і іспанців на морі й у колоніях. Однієї з яскравихїї форм булозаохочення урядами Англії й Голландіїпіратстваабо каперства (Френсіс Дрейк)

Реформація, початок якійпоклав у 1517 р. знаменитийвиступМартіна Лютера ізкритикоюримсько-католицької церкви, розділилахристиянЗахідноїЄвропи на два табори: протестантський і католицький. До середини XVI ст. Реформаціяпоширилася в ПівнічнійНімеччині, ПівнічнихНідерландах, на Британських островах, на Скандинавськомупівострові, частково у Франції й Швейцарії. Середина й друга половина XVI ст., а також перша половина XVII ст. – цеепохарелігійнихвійн в історіїЄвропи. Але хочацівійнивелисяпідрелігійнимигаслами, вони носили двоїстий характер. По сутісклалися два загальноєвропейськихтабори – католицький і протестантський. Практично всіміжнароднікоаліції, щостворювалися в Європівдругійполовині XVI – першій пол. XVII ст. будувалися за конфесійноюознакою. В результатіАугсбургского миру Німеччинарозділилася за релігійноюознакою на двічастини. І у другійполовині XVI ст. міжпротестантськоюАнглією й католицькоюІспанієюспалахнувнайгострішийконфлікт. В 1588 р. буласпоряджена «Непереможна Армада» – флот з півторисотеньвійськовихкораблів, щоспрямував 20 тис. солдат до берегівАнглії. Однакцювійськовукампаніюіспанціпрограли. Їхняпоразкабула симптомом початку занепадуколоніальної й морськоїмогутностіІспанії й відповіднозародженнямогутностіАнглії на морях. В 1560 р. у Франціїрозгорілисярелігійнівійни, щотривали аж до кінця XVI сторіччя. Одним з найтрагічнішихподійцихвійнбулаВарфоломіївськаніч 24 серпня 1572 р., коли католики влаштувалимасовівбивствагугенотів. Німеччиназновурозділилася на два ворожіугруповання – Католицькулігу і Євангелічнуунію, які почали підготовку до війни.

У цювійнубулотієючиіншоюмірою залучена більшістькраїнЄвропи.у Англія, Франція й Голландіядоклаливсіх сил, щобдомогтисяприєднання до антигабсбурзькоїкоаліціїнайдужчоїдержавиПівнічноїЄвропи того часу – Швеції. Ставши королем в 1611 р., Густав II Адольф (1594-1632) мріяв про приєднаннядоШвеціївсьогоузбережжяБалтійського моря й перетвореннясвогокоролівства в могутнюбалтійськуімперію (що і робив). В 1630 р. Густав II Адольф вторгся на чолісвоєїарміївмежіСвященноїРимськоїімперії, отримавкілька перемог, але в 1632 р. загинув.

У цихумовах у війнупротикатолицькоїкоаліціївідкрито вступила Франція.У середині 40-х років супротивники почали переговори, щозавершилися в 1648 р. підписанням мирного договору в містахОснабрюк і Мюнстер в Вестфалії, одній з німецьких держав. Тому вінназиваєтьсяВестфальським .

Вестфальський мир закріпивтериторіальнізміни, щовідбулися в Європіпід час Тридцятирічноївійни. Вони булидоситьскромними, незрівняннимиізтривалістю й масштабами війни, зусиллямиурядів і жертвами народів.Концепція “балансу сил”, щодомінувала в суспільно-політичнійдумціЄвропипринаймні з кінця XVII ст. сприялазміні характеру війн і в ціломуміжнароднихконфліктів на континенті. На змінупортугальсько-іспанській і голандсько-іспанськійборотьбі за колонії приходить багатобічнесуперництво ряду європейських держав, насампередІспанії, Голландії, Англії й Франції.

53. Розкрийте причини та міжнародно-політичний перебіг Тридцятилітньої війни. Вестфальський мир: укладення, підсумки та значення. Тридцятилітня війна була першою загальноєвропейською війною між двома великими угрупованнями: габсбурзьким союзом (іспанські та австро-німецькі Габсбурги, католицькі князі Німеччини, Річ Посполита) таантигабсбурзькою коаліцією (Франція, Швеція, Данія, протестантські князі Німеччини та ін.).Основним змістом війни було загострення суперечностей між католицизмом і протестантизмом, хоча в її перебігу зміст цих суперечностей ускладнювався і поглиблювався, а сама війна поступово перетворювалася на боротьбу за панування в Європі. Війна ділиться на декілька періодів: Чеський період війни (1618—1623 рр.). Після упокорення Чехії війська імператора розпочали бойові дії з протестантами в Німеччині, і приступили до окупації Пфальцу. Рештки протестантської армії, на чолі з Мансфельдом відійшли в Данію. Пфальц опинився в руках імператора. У битві при Штадтлоні  1623 р. останні сили протестантів були розбиті. Вціліла ледве третина протестантської армії. Позбавлена припасів, керівництва і грошей вона була приречена. Поразка викликала розпад Євангельської унії і втрату Фрідріхом V всіх його володінь і титулу курфюрста. Фрідріха вигнали з Священної Римської Імперії. В екзилі він спробував заручитися підтримкою Нідерландів, Данії і Швеції. Перший період війни закінчився переконливою перемогою Габсбургів. Датський період війни (1624—1629 рр.). На боці Євангелічної унії у війну проти Габсбургів вступив датський король Крістіан IV. Йому надавали допомогу Англія, Франція й Голландія.  1629 р. в Любеку було підписано мирний договір. Відповідно до нього Данія зберегла свої території, але пообіцяла не втручатись у справи імперії. Фердинанд добився повного домінування в Німеччині. Тим часом Католицька Ліга прагнула повернути втрачені після Аугсбурзького миру католицькі володіння.  Шведський період війни (1630—1634 рр.). У 1630 році Фердинанд II повністю залежав від Католицької Ліги з тих пір, як розпустив армію Валленштайна. Густав Адольф завдав поразки Католицькій Лізі . У березні 1633 р. Швеція і німецькі протестантські князівства утворили Гейльбронськую лігу. Вся повнота військової і політичної влади в Німеччині перейшла до виборної ради на чолі з шведським канцлером . Після цього протестанські князі й імператор почали переговори, які завершились у 1635 році Празьким миром. Французький період війни (1635—1648 рр.). У 1635 р. Франція, прагнучи не припустити домінування Габсбургів втрутилась у війну безпосередньо. Тільки імперські території і власне Австрія залишалися в руках Габсбургів. Після того як війська антигабсбурзької коаліції створили безпосередню загрозу Відню, Габсбурги попросили миру. 1641 відбулося підписання попереднього мирного договору, за яким імператор, а з іншого боку Швеція і Франція заявили про свою готовність скликати конгрес для укладення загального миру. Мирний договір підписано 24 жовтня 1648 року одночасно в Мюнстері і Оснабрюці. За ним: Франція отримала Ельзас і підтвердила правав на три лотаринзьких єпископства; Швеція отримала всю Західну і частину Східної Померанії; підтверджено незалежністьГолландії та Швейцарського союзу.Результати та наслідки: Франція забезречила своє панування вЄвропі; не вдалося створитицентралізовану католицьку монархію на основі Св. Рим. Ім.; Швеція стала однією з найбільших європейських держав.

54. Охарактеризуйте міжнародні відносини в Західній Європі та колоніях у другій пол. XVII – на поч. XVIII ст.Починаючи із другої половини XVII ст. багато держав Європи проголосили метою своєї зовнішньої політики підтримку балансу сил. З того часу якщо яка-небудь держава намагалася порушити його на свою користь, як проти неї майже негайно складалася численна коаліція держав, що бажали відновити баланс сил. Велику роль в міжнародних відносинах ІІ пол. XVІІ ст. грали міркування престижу. Вестфальський мир зрівняв у правах європейських монархів. У другій половині XVII ст. загострилося колоніальне суперництво Англії, Голландії й Франції. Спочатку найбільш гострими були колоніальні й торговельні протиріччя між Англією й Голландією. В 1651 р. англійський парламент прийняв так званий Навігаційний акт. У результаті в 1652 р. вибухнула перша торговельна війна між Англією й Голландією, що тривала до 1654 р. За нею пішли дві інших – 1665-1667 і 1672- 1674 рр. Однак до кінця XVII ст. на перший план висунулися колоніальні й торговельні протиріччя цих двох держав із Францією,. Приводом для більшості війн, які вели європейські держави в другій половині XVII – першій половині XVIII в., були династичні домагання. Тому й відносини між державами продовжували будуватися багато в чому на основі династичного права. В 1672-1678 р. Людовік XIV розв'язав агресивну війну проти Голландії. У союзі з ним виступили Англія й Швеція. В 1686 р. завдяки старанням З'єднаних Провінцій Вільгельма Оранського ряд європейських держав – Імперія, Іспанія, Голландія, Савойя, деякі німецькі князі й дрібні італійські монархи, а також Швеція – уклали таємний антифранцузький союз – Аугсбургську лігу. Пызныше до Аугсбургської ліги примкнула й Англія. Найбільш тривалою й важкою для Франції була війна за іспанську спадщину в 1701-1714 р., обумовлена бажанням Людовіка ХIV посадити на іспанський трон свого онука. Однак виконати цю обіцянку йому перешкодила Північна війна 1700-1721 р., яку він був змушений вести проти коаліції Росії, Саксонії, Польщі й Данії.в Утрехті почалися переговори союзників із Францією. За Утрехтським миром, укладеним 1713 р. між Францією й Іспанією з одного боку, та Англією, Голландією, Бранденбургом і Савойєю, і за Раштаттським миром 1714 р. між Францією, Іспанією й Імперією, його онук Філіп V Бурбон все-ж зберіг іспанську корону, але лише за умови відмови його спадкоємців від прав на французький трон. Австрійські Габсбурги одержали іспанські володіння в Південних Нідерландах і в Італії .

55. Проаналізуйте міжнародно-політичні процеси в Західній Європі у 1715 – 1789 рр. Першим порушником спокою на європейській арені після укладення Утрехтського миру стала Іспанія. У 1715-1717 рр. Іспанія відвоювала Сардинію й потіснила австрійців на Сицилії. Союзники також зажадали від Росії повернення Швеції більшої частини завойованих у ході війни територій. Але план спільного виступу Англії, Франції, Австрії, Османської імперії й Швеції проти Росії в 1719-20 р. залишився на папері, а в 1721 р. був укладений переможний для Росії Ніштадтський мир. Наступною міжнародною проблемою стала «польська спадщина». В 1733 р. після смерті Августа II шляхта обрала королем магната Станіслава Лещинського, що був тестем Людовіка XV. Проти Франції виступили Росія, Саксонія й монархія Габсбургів, незадоволені обранням Лещинського польським королем. Невдовзі відбулася війна Австрії і Росії проти Франції і Іспанії та Туреччини. Австрія у ній зазнала поразок. За Віденським договором 1738 року Австрія віддала Лотарингію як компенсацію вигнаному з Польщі Станіславові Лещинському. Неаполь був переданий іспанцям в обмін на деякі дрібніші володіння в Італії. За Бєлградським миром Австрії з Туреччиною 1738 р Австрія втратила території на Балканах. 1740 р. почалася загальноєвропейська війна за австрійську спадщину. В 1748 р. між Англією й Францією був укладений Аахенський мир, що зберіг статус-кво в колоніях і завершив війну. У підсумку війни за австрійську спадщину вдалося зберегти баланс сил основних європейських держав.  1756 р. був підписаний акт про нейтралітет і Версальський оборонний договір між обома дворами: монархія Габсбургів виражала намір дотримувати нейтралітету в суперечці між Францією й Великобританією через колонії, але обидві монархії зобов'язалися допомагати один одному, захищаючи свої володіння в Європі. французи були змушені передати англійцям більшість своїх володінь в Америці й Індії. Пруссія, з одного боку, і монархія Габсбургів і Саксонія, з іншого боку, підписали в тому ж році Губертусбурзький мир. За його умовами Пруссія підтвердила свої права на Сілезію, захоплену ще в 1740 р., але була змушена очистити Саксонію.Завдяки утворенню США в практику міжнародних відносин кінця XVIII ст. увійшов новий принцип – національного суверенітету.  Війна за незалежність британських колоній у Північній Америці по суті були спростуванням тих принципів, на яких ґрунтувалася ранньомодерна Вестфальськая система міжнародних відносин.

56. Охарактеризуйте міжнародні відносини в регіоні Центральної та Східної Європи в XVІ –XVII ст. Незважаючи на формування державного й торговельного інтересів, у міжнародних відносинах XVI-XVII ст. династичний і конфесіональний принципи продовжували відігравати важливу роль. Наприкінці XV ст. виник найгостріший династичний конфлікт між французькими королями й німецькими імператорами. Його передумовою стали давні домагання обох монархій на території, що простягнулися по лівому березі Рейну від Альпійських гір до узбережжя Північного моря й протоки Ла-Манш.  У німецьких землях в 1546 р. спалахнула Шмалькальденськая війна. Свою назву вона одержала від Шмалькальденського союзу протестантських держав Німеччини, що виник на початку 30-х років . Карл V був змушений визнати свою поразку, і в 1555 р. на рейхстазі в Аугсбурзі підписав із протестантами мирний договір, що ввійшов в історію як Аугсбурзький релігійний мир. В результаті Аугсбургского миру Німеччина розділилася за релігійною ознакою на дві частини. Південь залишився вірним католицизму. А Північ підтримав протестантизм. у XVI -- першій половині XVII ст. українське козацтво стало впливовим чинником міжнародного життя. Військо козаків не тільки захищало українські землі та південні кордони Східної Європи від турецько-татарської загрози, а й своїми походами суттєво ослаблювало Турецьку імперію та Кримське ханство. До середини XVII ст. рангом великих держав на європейській арені володіли такі держави як Франція, Англія, Голландія, Австрійська імперія Габсбургів, Швеція й Іспанія, Османська імперія. Москва в XVII ст. перебувала на периферії європейської системи й підтримувала відносини в основному зі своїми найближчими сусідами. Протягом всієї другої половини XVII ст. Швеція вела напружені війни із сусідніми країнами Данією, Бранденбургом (згодом – Пруссією), Річчю Посполитою, Москвою. Головним зовнішньополітичним завданням Москви було одержання вільного доступу до світових торгівельних шляхів, отже, виходу до морів – Фінської затоки і Чорного моря. В 1686 р. Росія примкнула до Священної ліги – коаліції Імперії, Речі Посполитої й Венеції, які з 1683 р. воювали з Туреччиною.