45. Охарактеризуйте міжнародні відносини в західноєвропейському політичному просторі у XIV – XV ст.

В XIV-XV вв. співвідношення сил на міжнародній арені суттєво змінилося.Головне місце в міжнародній політиці займають тепер відносини й конфлікти між найбільш централізованими до цього часу західноєвропейськими державами — Англією, Францією, Кастилією, Арагоном.У Західній Європі почався розвиток централізації, що підготував перехід до політики державних інтересів, і парадоксальним чином обернувся в XIV - XVвв. в посилення універсалістських тенденцій.Середзахідноєвропейськихкраїннайбільшсприятливіпочатковіумови для процесуцентралізації мала Англія. Багато в чомуціумовибулистворені норманнским завоюванням.Великий влив тоді мала Столітня війна (1337—1453) — тривалий військово-політичний конфлікт між Англією і Францією, причиною якого стало прагнення Англії повернути ті території на континенті, що раніше належали англійським королям.У результаті війни Англія позбулася всіх своїх володінь на континенті; Англійська корона втратила великі території в південно-західній Франції.Тридцятирічний конфлікт в центрі Європи залишив в історії міжнародних відносин апокаліпсичну картину війни усіх проти усіх: у військових діях брали участь імперія Габсбургів і Ліга католицьких князів, Євангельська унія, Іспанія, Англія, Голландія, Франція, Італія, Швеція, Данія, Польща, Росія, Португалія. В ході першої війни загальноєвропейського масштабу вирішувалася, по суті, доля двох найважливіших принципів міжнародних відносин середньовіччя - конфесійного і універсалістського.У XIV—XV ст. у країнахЗахідноїЄвропивідбуласяперебудовасеньйоріальноїсистеми. Селяни стали особистовільними. Скоротилосядоменіальнегосподарство.Спільноюознакою для всіхєвропейськихкраїнбулозростання державно-централізованих форм експлуатації селян, загальнодержавних і місцевихподатків, втручаннядержави у селянсько-сеньйоріальнівідносини.Зрослозначенняторгівлі. Склалисявнутрішнінаціональні ринки. Головниминапрямамиміжнародноїторгівлібулиторговівідносиниміжєвропейськимикраїнами та Сходом.Провідна роль у північнійторгівлі належала Гамбургу, Любеку, Бремену, Брюге, Лондону. Згодомутворився союз 90 приморськихмістпідназвоюГанза. У XIV—XV ст. до Ганзейського союзу входило 160 міст. У Європісухопутнаторгівлятакожнабуваладедалібільшогозначення, незважаючи на чисельнітруднощі та небезпеки.

ЗкінцяXV в. Європа вступила в нову еру міжнародних відносин, головною особливістюякоїбулоформуваннянаціональних держав.

46. Розкрийтеміжнародно-політичніпроцеси в Центрально-СхіднійЄвропі в xіv–XV ст.

На сході Європи формуються більші за територією Польсько-Литовська й Московська держави. В інтересах боротьби з агресією Тевтонського ордена ще в 1385 р. був укладений договір про династичну унію Польщі й Литви, відповідно до якого польська королева Ядвіга вийшла заміж за великого князя литовського Ягайла (т.зв. Кревська унія). До цього часу під владу великих князів московських перейшли майже всі сучасні західно-російські землі.

В цілому, в пізньому Середньовіччі поступово стародавні звичаї й норми поведінки, якими володарі керувалися в міжнародних відносинах, поступилися місцем новим правилам і цінностям, в основі світським і раціональним. По мірі об'єднання розрізнених феодальних володінь у єдині держави й посилення централізації керування ними, поглибився процес політизації й секуляризації міжнародних відносин, тобто перетворення їх у поле боротьби й співробітництва вже не між різними феодальними кланами й конфесіями, а між суверенними державами. Та остаточно переступити середньовічний поріг, відректися від універсалістських ілюзій Західна Європа змогла тільки після італійських війн та Тридцятирічної війни, які відкривають смугу нової історії.

У ХІV ст. склалися найсприятливіші умови для розвитку чеських землях. Чехія стала основним джерелом срібла в Європі. Крім того до неї перемістився політичний центр Священної Римської імперії. Імператор Карл ІV Люксембург (1346-1378 рр.), який одночасно був і королем Чехії всю свою політику спрямував на розвиток власних родових володінь.

У ХІV-ХV ст. Угорщина переживала період найбільшого піднесення і розквіту.

Для України пізнє Середньовіччя починається створенням Великого князівства Литовського.У першій половині XІV ст. Велике князівство Литовське оволоділо білоруськими землями і частиною українських. Гедимін став засновником литовської династії. Він установив династичні зв’язки з Польщею і Тверським князівством.Прагнення литовських князів об’єднати під своєю владою всі землі Русі наразилися на рішучий опір Москви, яка претендувала на роль “збирача руських земель”. Литовсько-московська війна 1368 – 1372 рр. стала початком тривалої боротьби між Литвою (а згодом Річчю Посполитою) та Москвою за панування у Східній Європі.

Для Московії пізнє Середньовіччя починається монголо-татарським союзом, із закінченням якого на політичну арену виходить Московське царство, а давньоруський народ Високого Середньовіччя розпадається на український, білоруський народи.