44. Проаналізуйте міжнародну політику Візантійської імперії (V – серед. XV ст.).

Ключовим учасником міжнародних відносин залишалася Візантія. Візантія зберігла чітко імперський характер: Константинополь сприймався як нова столиця світу, територія за межами Візантії – як варварська периферія, а зовнішня політика розглядалася як мистецтво стримування варварів на світ цивілізації й. Найбільш реальних контурів ідеї додання Візантії в ролі нового центра імперської організації у всьому Середземноморському макрорегіоні набула в роки правління Юстиніана I. У цілому за Юстиніана I на вершині зовнішньополітичних успіхів імперія, стабілізувавши кордони на півночі й сході, удвічі збільшила свою територію, і стала найпотужнішою в політичному й військовому відношенні державою Середземномор'я. В VII ст. намітилися ознаки вступу візантійського суспільства в період формування феодального укладу. Візантія зберегла політичну цілісність, але велися громадянські війни та через декілька тяжких поразок у зовнішній політиці, імперія змушена була залишити свої експансіоністські плани. Періоди найбільш трагічних для Візантії поразок у зовнішній політиці випали на VII ст., кінець IX Імперія була ослаблена внутрішньою кризою. Знову повернути собі положення провідної держави Східного Середземномор'я імперія змогла в другій половині IX-X ст., коли в Константинополі затверджується Македонська династія. На період Македонської династії доводиться найблискучіша епоха в історії візантійської дипломатії. Основою зовнішньополітичної доктрини імперії стає концепція єдності християнських народів. У другій половині IX-X ст. особливо широкого розмаху здобула місіонерська діяльність Константинополя, спрямована на християнізацію слов'ян і поширення впливу Візантії на суміжні з імперією території. До початку правління імператора Олексія I становище Візантії уявлялося безнадійним. Та щоб зупинити на Балканах норманів Візантія пішла на безпрецедентні до того часу поступки Венеції; печенізька небезпека була усунута зброєю половців, Нікею Візантія повернула завдяки перемогам хрестоносців, які до того ж принесли васальну клятву імператору. Олексій I майже повністю витіснили турків з малоазійського узбережжя, утвердилися на Балканах, тимчасово змусивши Сербію й Угорщину підкоритися імперії, не залишали спроб закріпити свої позиції в Італії. Пізніше у битві з турками візантійська армія зазнала важкої поразки. Вона стала поворотом до загальної кризи візантійської державності. Існування Візантії перервалося більш ніж на півстоліття. Відновлена за Михайла VIII Палеолога Візантійська імперія була вже не в змозі претендувати на колишній зовнішньополітичний вплив. На завершальній стадії історії Візантія майже не знала періодів мирного життя, ведучи на своїх рубежах постійні бої, супроводжувані громадянськими війнами.. У Візантії породжувався глибокий розкол суспільства.Візантія, слідом за Сербією, визнала залежність від Османської держави. Спроба Заходу зупинити просування імперії закінчилась повною невдачею, лише поразка турецького війська, дозволили Візантії проіснувати ще півстоліття. Але цей час був розтрачений бездарно. Константинополь був узятий штурмом, історія Візантійської імперії закінчилася.Зникнення з міжнародних відносин Візантійської держави означало падіння одного з основних центрів доктрини імперського універсалізму.