40. Проаналізуйте міжнародні відносини цивілізаційного Заходу в Ранньому Середньовіччі.

На початку Розвинутого середньовіччя у більшості західноєвропейських країн влада короля реально простиралася до кордонів королівського домена. Імператори Священної Римської Імперії обиралися, а по спадковості вони були німецькими королями.  Найбільш впливовою силою, що перебувала на підйомі й здатною боротися за здійснення універсалістської ідеї, виступило в цих умовах папство. Час хрестових походів, кінець XI-XIII ст., поставив римську курію в центр європейської політики, зробивши католицьку церкву найактивнішим учасником міжнародних відносин європейського макрорегіону. Одними із найважливіших та ключових моментів з історії МВ є хрестові походи. Вони були покликані до життя складним сполученням факторів – конфесійних, зовнішньополітичних, господарських, демографічних, і їхній вплив на міжнародні відносини середньовіччя також виявилися багатоплановими. Проте як військово-колонізаційний рух макрорегіонального рівня Хрестові походи, безсумнівно, виражали усвідомлення, формування спільноти католицького світу в його протистоянні як з "невірними" – мусульманами, так і схизматиками-православними. Основну канву історії хрестоносного руху визначили перший (1096-1099) і четвертий (1202-1204) походи. На другому, заключному етапі (5-8-й походи) хрестоносний рух ішов на спад, завершившись декількома невдалими "паломництвами" у Святу Землю й північні походи проти язичницьких народів Східної Прибалтики.  З погляду впливу хрестових походів на міжнародні відносини середньовіччя, треба, насамперед, відзначити здійснене ними різке розширення різноманітних контактів Заходу й Сходу – як конфронтаційного характеру, так і обмінів у сфері торгівлі й культури. Захід, розриваючи регіональну замкнутість, почав повертатися в Середземномор'я, об'єднане колись Стародавнім Римом. Це повернення підсилило розпалювання боротьби з мусульманським світом, відкриту ще Реконкістою і зміцнило бар'єр між західним і східним християнством.  Хрестові походи на першому етапі сприяли посиленню позицій католицької церкви й доктрини теократичного універсалізму, що сповідувалася нею, але вони ж допомагали європейським державам, особливо Франції й Англії прискорити хід політичної централізації (В походи пішли найбільш неспокійні феодали і безспадщенки). Дійшло до того, що Європа виявилася не в змозі оперативно відбити в 1241-1242 рр. похід Батия (через Польщу і Угорщину до Середземного моря).

41. Розкрийте еволюцію міжнародних відносин і зовнішньої політики країн Західної і Центральної Європи доби Високого Середньовіччя (кін. XI – кін. XIII ст.).

На початку Високого Середньовіччя у більшості західноєвропейських країн влада короля реально простиралася до кордонів королівського домена. Найбільш впливовою силою, що перебувала на підйомі й здатною боротися за здійснення універсалістської ідеї, виступило папство. Час хрестових походів, кінець XI-XIII ст., поставив римську курію в центр європейської політики, зробивши католицьку церкву найактивнішим учасником міжнародних відносин європейського регіону. В ХІ ст. монархи Європи одержали можливість переконатися в здатності церкви до самовідновлення, її готовності вийти з-під опіки високих заступників і вступити з ними в боротьбу. Енергію самовідновлення західної церкви дав клюнійський рух. Його прихильники виступали за суворе дотримання в монастирях статуту. Із середини XI ст. закінчується період "німецьких пап" і перевагу в римській курії одержують діяльні прихильники церковної реформи. Ключовою ланкою в імперській політиці німецьких монархів виступало збереження за собою права контролювати в Італії процес заміщення єпископських кафедр і обрання пап, утримання під своєю владою Північної й Середньої Італії, без чого претензії імперії на універсалізм, на наступність імперської традиції втрачали легітимність. Втрата Італії стала довершеним фактом. Ця подія означала завершення реального існування Священної Римської імперії. Ще один важливий сюжет історії Міжнародних відносин були Хрестові походи. Вони були викликані деякими факторами – конфесійним, зовнішньополітичним, господарським, і їхній вплив на міжнародні відносини середньовіччя також виявилися багатоплановими. Хрестові походи виражали усвідомлення, формування спільноти католицького світу в його протистоянні з невірними – мусульманами. Найвагоміший політичний виграш від хрестових походів довівся на частку католицької церкви, економічно ж більша частина здобичі залишилася у сеньйорів та матеріальні інтереси папства не були обійдені. З погляду впливу хрестових походів на міжнародні відносини середньовіччя, треба, відзначити здійснене ними різке розширення різноманітних контактів Заходу й Сходу, обміни у сфері торгівлі й культури. Захід, розриваючи регіональну замкнутість, почав повертатися в Середземномор'я. Хрестові походи на першому етапі сприяли посиленню позицій католицької церкви й доктрини теократичного універсалізму, що сповідувалася нею, прискорили хід політичної централізації.