27. Теократичний, географічний, астрономічний, економічний детермінізм у розвитку політичної географії.

Давньогрецькі вчені і мислителі започаткували концепцію причинної залежності державного устрою від географічних, зокрема кліматичних умов. Це були основи географічного детермінізму, загалом, і геогр. детермінізму у ПГ, зокрема. Описуючи окремі країни тодішньої ойкумени, вони звертали увагу передусім на політ. устрій, форми держ. правління, військово-оборонні особливості держав і регіонів, їхні зв’язки і залежність від прир. передумов.

У середньовіччі інтерес до ПГ у Європі дещо зменшився. Проте у арабському світі географія була представлена досить широко завдяки працям істориків, філософів, описам купців і мандрівників. Одним з них був мандрівник Абд-аль Раман Ібн Гальдун.

До пізнього середньовіччя належать праці французького вченого Бодена. Він пов’язав географічний детермінізм з астрологічним.

На наукові засади теорія геогр. детермінізму була поставлена лише у 18 ст Шарлем Луї Монтеск’є, зокрема у його книзі «Про дух законів». Головна ідея цієї теорії полягає в тому, що прир. умови місцевості вирішально впливають на духовний світ людей, які там проживають, на їхню суспільну організацію.

Останніми найбільшими геодетерміністами 18 і 19 ст були німецькі вчені: Й.Гердер та К.Ріттер.

З розвитком капіталізму дедалі більше звертали увагу на залежність господарського життя окремих місцевостей, а навіть великих регіонів, у тому числі держав, від забезпеченості їх окремими природними ресурсами чи на їх поєднання. Водночас було очевидно, що багато територій з однаковими чи майже однаковими прир. умовами і ресурсами мають різний рівень господарського р-ку й екон. орієнтацію. Цим аргументом теорії геогр. детермінізму було завдано удару. З’явилися її різновиди.

На зміну географічному детермінізмові прийшов економічний детермінізм, який означає, що розвиток і геопросторова організація с-ва пояснюється вирішальним впливом, замовленням економічного чинника, зокрема економічних законів.

28. Внесок у розвиток політико-географічних знань арабських істориків, купців, мандрівників, філософів.

У середньовіччі інтерес до ПГ у Європі дещо зменшився. Проте у арабському світі географія була представлена досить широко завдяки працям істориків, філософів, описам купців і мандрівників. Одним з них був мандрівник Абд-аль Раман Ібн Гальдун.

29. Внесок у розвиток політико-географічних та геополітичних ідей: Н. Маккіавеллі, К, Клаузевіца, Ж. Бодена, Ш. Л. Монтеск’є, Й. Гердера, К. Ріхтера, В. Петті, М. Ломоносов, І. Татищева, Ґ. Ахенваль та ін.

Макіавеллі Головна праця – «Правитель». Всі його праці представляють собою аналіз причин успішного управління державою, робить спроби вивести закономірності політичного життя. Він автор «методу Макіавеллі», який опирався на вивчення самої дійсності, а не на абстрактно-філософські побудови. Трактат «Правитель»– це по суті інструмент для створення сильної централізованої держави, яка може протистояти ворогам. За Макіавеллі, на благо держави модна піти на все, для спасіння і захисту держави можна використовувати все: обман, жорстокість тощо. Правитель повинен мати «тверду рук», не бути гнучким, не зобов’язувати себе будь-якими моральними і етичними нормами заради державної безпеки або досягнення патріотичної цілі. Макіавеллізм став синонімом найбільш жорстоких засобів боротьби: обман, зрада, підкуп, вбивство. В «Роздумах» він розкриває такі ідеї: 1) найкращою формою організації держави є республіка, бо вона забезпечує гарантії безпеки і свободи своїх громадян; 2) авторитарні режими і імперії завжди закінчуються розпадом і знищенням.

До пізнього середньовіччя належать праці французького вченого Бодена. Він пов’язав географічний детермінізм з астрологічним.

На наукові засади теорія геогр. детермінізму була поставлена лише у 18 ст Шарлем Луї Монтеск’є, зокрема у його книзі «Про дух законів». Головна ідея цієї теорії полягає в тому, що прир. умови місцевості вирішально впливають на духовний світ людей, які там проживають, на їхню суспільну організацію.

Останніми найбільшими геодетерміністами 18 і 19 ст були німецькі вчені: Й.Гердер та К.Ріттер.

Великий німецький географ першої половини 19 ст. Карл Ріттер у цілому був географічним детерміністом щодо суспільного розвитку. Однак його можна вважати і теократичним детерміністом, тобто таким, що пояснює зумовленість усіх суспільних явищ, зокрема і політичних, Божею волею. Останні праці К.Ріттера: «Землезнавство у його відношенні до природи та історії людини, або загальна порівняльна географія», «Ідеї про порівняльне землезнання» та ін. На думку М.Глесснера, «Загальна порівняльна географія» К.Ріттера «…була, по суті, першою спробою створення моделей у ПГ, і він є одним з фундаторів сучасної географії».

В. Петті започаткував вивчення диференціальної земельної ренти, яку пов'язував із відмінностями у родючості землі та різним місцем розташування земельних ділянок щодо ринків збуту. Поставив питання ціни землі. Оскільки земля приносить ренту, то її продаж є нічим іншим, як продажем доходу. В. Петті аналізував конкретну економічну ситуацію, кількісно оцінював господарські процеси і явища, виражав свої думки мовою чисел, мір і ваг.

Ідеї В. Петті фрагментарні, не розвинуті в теорію. Проте, критикуючи феодальне господарство, він стверджував, що капіталізм е прогресивною умовою розвитку продуктивних сил. Вчення В. Петті започаткувало класичну політичну економію.

Политический государственный характер поэзии Ломоносова вообще и его од в частности ставит вопрос о содержании той политической концепции его, которая позволила ему творить искусство передовое, и все же связанное с деятельностью правительства Елизаветы Петровны. Основой политического мышления Ломоносова была идея «просвещенного абсолютизма», увлекавшая лучшие умы Европы в первой половине XVIII столетия и в значительной мере сохранявшая свое обаяние почти что до самой французской революции 1789 г.

Готфрид Ахенвалль (нем. Gottfried Achenwall; 1719—1772) — немецкий философ, историк, экономист, юрист, педагог и один из основоположников статистики.????