15. Основні задачі геополітики.

Серед основних завдань геополітики є пошуки оптимізаційної формули, яка могла б орієнтувати уряди та народи у світовій політиці, економіці та культурно-цивілізаційних зв’язках; визначення геостратегії у вирішенні конкретних зовнішньополітичних та військово-стратегічних завдань, вивчення політичних процесів як регіональних, так і глобальних рівнів тощо. Тобто геополітику можна визначити як науку, що досліджує, передусім, державну приналежність тієї чи іншої землі. Це вчення про природно-історичне місцерозташування і роль країни та її народу в світовому співтоваристві, її вплив на світовий розвиток і світову політику. Геополітика — це напрям руху держав і народів відповідно до їх об’єктивних геополітичних положень.

16. Академічна геополітика.

Академічна геополітика вивчає такі проблеми:

• залежність стійкості геополітичних структур від функціо­нальних особливостей поверхні землі;

• залежність геополітичного балансу сил від характеру взає­модії силових полів великих держав;

• залежність геополітичної структури світу від рівня роз­витку і культури транспортних засобів;

• причини виникнення і падіння великих держав;

• циклічність геополітичних процесів і т. ін.

17. Практична геополітика.

Практична геополітика є більш ідеологізована ніж академічна , досліджує геополітичні коди держав, державні пріоритети та інте­реси, ієрархію цих кодів (сильні держави нав’язують свої ідеї слабшим і т. ін.).  Г. Кіссінджер (праг­матична практика силової політики), 3. Бжезінський та ін., які змінювали геополітичні коди США, а відповідно і науково-геополітичне обґрунтування практичної політики.

Серед найбільш відомих учених, які досліджували проблему геополітики, насамперед слід назвати німецького географа Фрід- ріха Ратцеля (1844-1904) та його праці: “Закони просторового зростання держав” (1896), “Політична географія” (1897), “Море як джерело могутності народів” (1900).

Власне, термін геополітика запровадив швед Рудольф Челен (1864-1922), серед основних праць якого: “Великі держави: на­риси з галузі великої політики” (1914), “Держава як форма жит­тя” (1916), “Основи системи політики” (1920).

18. Політична географія і геостратегія.

Політична географія - суспільно-географічна дисципліна, яка займається вивченням геопросторової організації та дослідженням географічних закономірностей формування і розвитку політичної сфери життя суспільства, форми геогпросторової організації, просторові аспекти політичних інтересів і їх просторово-часові закономірності. Обєкт – політична сфера суспільства. Предмет – геопросторова організація політичної сфери суспільства.

Геостратегія (географічна стратегія) - політична наука, що визначає засоби і методи для досягнення геополітичної мети держави або групи держав-союзників - збереженні і збільшенні могутності держави або союзу держав, а в несприятливих умовах кризи - мінімалізації збитків та відновленні первісного докризового стану. Геостратегія оперує категоріями соціуму, економіки, політики, національної культури, військової міці та інших стратегічних елементів не тільки держави-замовника або замовника - союзу держав, але також вивчає і враховує стратегічний потенціал інших держав, підрозділяючи їх у загальному вигляді на потенційних союзників, супротивників чи нейтралів, а також завжди враховує стратегічні властивості географічного середовища, в якій геостратегія реалізується. Геостратегія є інструментом національної, а в союзі держав - союзної геополітики. В ієрархії політичних наук займає підлегле становище по відношенню до політики і геополітиці. Складовими необхідними і невід'ємними частинами геостратегії є національна стратегія та стратегічна географія.