- •2. Підходи до розуміння політичної географії українськими та зарубіжними вченими: о. Шаблія, о. Топчієві, Де Блія, с. Когена, л. Розенталя, р. Гартшорна, Дж. Прескота та інг.
- •3. Фундаментальний об’єкт політичної географії – політична сфера суспільства (псс), яка пронизує всі сфери суспільства: економічну, соціальну, духовну.
- •5. Предмет політичної географії – геопросторова організація політичної сфери суспільства.
- •4. Філософські та політологічні підходи до поняття політики, як особливої сфери суспільства.
- •6. Риси геопросторової організації псс.
- •7. Рівні геопросторових форм псс: державний, наддержавний, субдержавний.
- •8. Зміст науки: наукові ідеї, концепції, принципи, факти, поняття, терміни, категорії, теорії, тощо.
- •11. Політична географія і геополітика.
- •12. Культурно-психологічний підхід до геополітики.
- •13. Концептуальний підхід.
- •14. Геополітична структура світу.
- •15. Основні задачі геополітики.
- •16. Академічна геополітика.
- •17. Практична геополітика.
- •18. Політична географія і геостратегія.
- •19. Аналіз політичних та воєнних доктрин.
- •20. Основна структура геостратегії.
- •21. Політична географія і геоекономіка. Геоекономічна стратегія.
- •22. Три підходи до розуміння політичної географії, геополітики та геостратегії: гуманістичний, екологічний, бігейвіористський
- •23. Функції пг: фундаментально-теоретична, конструктивна (практично-прикладна), пізнавально-освітня.
- •25. Проблеми періодизації політичної географії.
- •27. Теократичний, географічний, астрономічний, економічний детермінізм у розвитку політичної географії.
- •28. Внесок у розвиток політико-географічних знань арабських істориків, купців, мандрівників, філософів.
- •30. Квазінауковий період.
- •31. Внесок у розвитку пг німецької школи: ф. Ратцель, р. Чєллєн, к. Гаусгофер, к. Шмідт
- •32.Французька школа: п. Відаль де ля Бляш, ж. Ансель, а. Деманжон
- •33. Японська школа: кіотська школа, представників німецького типу геополітики та ін.
- •34.Англійська школа: г. Маккінедер;
- •35. Американська школа: а. Меган, ж. Готтманн, і. Боумен, н. Спайкмен.
- •36. Науковий період розвитку політичної географії
- •37. Функціональна держава р. Гартшорна.
- •38. Іконографія ж. Ґоттманна.
- •39. Теорія „єдиного поля” с.Джонса.
- •40. Період позитивістської „кількісної революції”.
- •41. Структурнго-функціональний аналіз в пг.
- •42. Бігейвіористський підхід в пг.
- •43. Екологічний підхід в пг.
- •44. Гуманістичний напрям в пг.
- •45. Новітня пг: Сучасна проблематика пг.
- •46. Теорія „світових систем” і пг.
- •48. Постмодернізм і теорія „конструювання” простору,
- •49. Критична геополітика.
- •50. Політичний простір і геополітичне положення.
- •52. Концепції територіальності і теорія етнічної і політичної ідентичності.
- •53. Проблема масштабу в політичній географії.
- •54. Концепція місця і контекстуальний підхід.
- •55. Поняття території у політичній географії.
- •56. Політико-географічна геоторія.
- •57. Політико-географічне розуміння території.
- •58. Політико-географічні властивості території.
- •59. Політиико-географічне відношення території.
- •60. Політико-географічні територіальні процеси.
- •61. Держава і простір.
- •62. Юридичні характеристики території.
- •63. Безпека території: політико-географічна правова безпека, соціально-економіко-географічна безпека, еколого-географічна безпека, культурно-географічна безпека.
- •64. Державна територія: сухопутна територія, водний простір: внутрішні і територіальні води; територія мирного проходження, прилеглі зони, континентальний шельф; повітряний простір, умовна територія.
- •65. Міжнародні території: відкрите море, Антарктична територія.
- •66. Міжнародні ріки, протоки і канали.
- •67. Територія із змішаним режимом.
- •68. Території дії виключних законів: виключна (морська) економічна зона; виключні положення держави: надзвичайний стан, воєнне положення, осадне положення;
- •70. Нейтральні території. Екстериторіальність, Оренда території.
- •71. Географічна лімологія: основні поняття і терміни: державний кордон, орографічні кордони, астрономічні кордони, математичні кордони, делімітація, демаркація, редемаркація.
- •76. Типологія кордонів і прикордонного простору.
- •77. Транскордонні райони.
- •78. Неконтрольовані території.
- •79. Політичні партії та партійні системи.
- •80. Типологія політичних партій.
- •81. Головні риси історії формування політичних партій.
- •82. Суспільні рухи та громадсько-політичні об’єднання.
- •83. Сучасні політичні партії та суспільно-політичні рухи в Україні.
- •88. Типи виборчих систем.
- •89. Політична поведінка населення.
- •90. Мажоритарні системи.
- •101. Глобальні і регіональні проблеми на політичній карті світу.
- •102. Стратегія анаконди.
- •103. Теорія доміно.
- •104. Концепція „динамічного стримування” Коліна Грея.
- •105. Ідея „Третього світу” як альтернативу „Півночі”.
- •106. Атомна дипломатія г. Алперовця.
- •107. Доктрина Брежнєва.
- •108. Докрина д. Майнінга „Два блоки – дві культури”.
- •109. Геополітика в сучасній Європі: нові праві, група „Геродота”.
- •110. Внесок у розвиток геополітики п. Галуа, й. Галтунґа.
- •111. Теорія мондіалізму г. Кіссенджера.
- •112. Доктрина „Великої Шахівниці” з. Бзежінського.
- •113. Поняття світового порядку.
- •114. Визначення світового порядку к. Ясперсом.
- •115. Складові світового порядку о. Тоффлера та особливості сучасного світового порядку і їх геополітична детермінованість.
- •116. Концепція мондалізму.
- •117. Концепція нового світового порядку Римського клубу.
- •118. Геополітичні погляди ф. Фукуями.
118. Геополітичні погляди ф. Фукуями.
Ф. Фукуя́ма — впливовий американський філософ, політичний економіст і публіцист. Висуваючи свою версію "кінця історії", Ф. Фукуяма оговорюється: лібералізм переміг поки тільки в сфері ідей, свідомості; в реальному, матеріальному світі до перемоги ще далеко. Однак він упевнений, що саме цей, ідеальний світ і визначить в кінцевому рахунку світ матеріальний. Він навіть вважає, що для кінця історії немає необхідності, щоб ліберальними були всі суспільства. Цілком достатньо, щоб були забуті ідеологічні претензії на інші, більш високі форми гуртожитку.
Ф. Фукуяма говорить про важливий дефект суспільства ринкової економіки - його бездуховності. Він визнає, що багато хто, особливо релігійно налаштовані люди, "глибоко нещасні від духовної порожнечі ліберальних споживчих товариств". Але з цього не слід ні те, що релігія може стати перспективою постліберального розвитку, ні те, що цей дефект лібералізму усунемо політичними засобами.
Оцінюючи внесок Ф. Фукуями у розвиток сучасної політичної науки слід відзначити, що з його іменем пов'язана зміна парадигми в політико-соціальних дослідженнях, саме він охарактеризував проблематику комуністичного суспільства і неможливість його існування у Радянському союзі. Саме він ще в далеких 90-тих попереджав про небезпеку для Америки від терористів, які у 2003 р. підтвердили його побоювання.
Автор не є послідовним прихильником якої-небудь однієї філософської й соціологічної школи. Він поєднує декілька течій для створення однієї - найкращої. Його статті є завжди актуальними, відповідають тематиці сучасних політичних, соціальних і навіть екологічних проблем.
Загальний висновок Френсіса Фукуями песимістичний - кінець історії сумний. Боротьба за визнання, готовність ризикувати життям заради чисто абстрактної мети, ідеологічна боротьба, що вимагає відваги, уяви та ідеалізму, - замість всього цього - економічний розрахунок, нескінченні технічні проблеми, турбота про екологію та задоволення витончених запитів споживача. У постісторичний період немає ні мистецтва, ні філософії; є лише ретельно оберігаємий музей людської історії.