114. Визначення світового порядку к. Ясперсом.

Один із найбільших німецьких філософів XX в. К. Ясперс розумів світовий порядок як "прийнятий усіма устрій, що виник унаслідок відмови кожного від абсолютного суверенітету", як загальнолюдські цінності і юридичні норми, як "правовий устрій світу за допомогою політичної форми і пов'язуючого усіх етосу (етос (від грец. -- звичай, характер) -- термін давньогрец. філософії, що означає сукупність стабільних рис індивідуального характуру.

115. Складові світового порядку о. Тоффлера та особливості сучасного світового порядку і їх геополітична детермінованість.

У сучасному світовому порядку, на-думку О. Тоффлера, відбулися три основні структурні зміни. По-перше - розпад "монолітного радянського блоку" й зміщення централізованої у Москві "значної влади" в країни Східної Європи. По-друге - розпад країн "третього світу" на декілька країв і втрата цим поняття будь-якого сенсу. Те, що раніше називали третім світом, пише О.Тоффлер, сьогодні включає аграрні суспільства (африканські країни та частина країн Латинської Америки); індустріальні країни "другої хвилі" (Бразилія, Китай, Індія; країни, що пройшли стадій індустріалізації й розвивають технології "третьої хвилі (Сінгапур, Південна Корея, Тайвань або так звані "азіатські тигри"). По-третє - поява сильних стосовно США конкурентів у особі Японії та Європи, що об'єднується; На думку О. Тоффлера, внаслідок зазначених змій сучасний світ не може бути описаний за допвмогою понять "Захід", "Схід" та "третій світ".

116. Концепція мондалізму.

Без жодного розриву з традицією у ХХ ст. розвивалася атлантична, а в наш час американська лінія в геополітиці. Була створена нова геополітична модель, яка передбачає два варіанти розвитку подій - або остаточний виграш Заходом геополітичної дуелі зі Сходом, або конвергенція двох політичних таборів і встановлення Світового Уряду (цей проект отримав назву мондалізм від французького «mond» - світ). Передбачалося, що планетою будуть керувати Москва і Вашингтон, і дивитися на неї очима астронавтів на космічній орбіті, Освоєння повітряного (аерократія) і космічного (ефірократія) просторів - продовження талассократіческіх тенденцій, вища стадія атлантичної стратегії.

117. Концепція нового світового порядку Римського клубу.

Один із підходів до вирішення проблеми встановлення нового світового по­рядку вперше найбільш повно викладений у концепції світового порядку Рим­ського клубу.

До нового світового порядку вису­ваються наступні вимоги:

- формування більш досконалого механізму інтеграції галузевих напрямків політики, що відповідав би взаємозалежному характеру глобальних проблем;

- орієнтація на довгострокові цілі, які ігноруються внаслі­док регулярного проведення парламентських виборів;

- децентралізація, що є реакцією на процес переходу від форми національної держави до деякого но­вого типу міжнародних відносин;

- розробка рішень на рівні, що є максимально наближеним до відповідного прошарку населення;

- формування органів управ­ління, які були б гнучкими та динамічними, а інколи й спеціально створеними на певний термін;

- врахування ролі місцевих ініціатив та слідування принципу "думай глобально, а дій локально"; зникнення чіткої грані між офіційними та неофіційними організаціями та інститутами.

О. Тоффлер: іс­нуючі міжнародні законодавства та збудовані за принципом вертикальної ієра­рхічної структури міжнародні організації не є більше адекватними новій світовій реальності. Виникла необхідність у новій (горизонтальній) структурі взаємо­зв'язків та відповідній побудові наднаціональних формувань.