- •2. Підходи до розуміння політичної географії українськими та зарубіжними вченими: о. Шаблія, о. Топчієві, Де Блія, с. Когена, л. Розенталя, р. Гартшорна, Дж. Прескота та інг.
- •3. Фундаментальний об’єкт політичної географії – політична сфера суспільства (псс), яка пронизує всі сфери суспільства: економічну, соціальну, духовну.
- •5. Предмет політичної географії – геопросторова організація політичної сфери суспільства.
- •4. Філософські та політологічні підходи до поняття політики, як особливої сфери суспільства.
- •6. Риси геопросторової організації псс.
- •7. Рівні геопросторових форм псс: державний, наддержавний, субдержавний.
- •8. Зміст науки: наукові ідеї, концепції, принципи, факти, поняття, терміни, категорії, теорії, тощо.
- •11. Політична географія і геополітика.
- •12. Культурно-психологічний підхід до геополітики.
- •13. Концептуальний підхід.
- •14. Геополітична структура світу.
- •15. Основні задачі геополітики.
- •16. Академічна геополітика.
- •17. Практична геополітика.
- •18. Політична географія і геостратегія.
- •19. Аналіз політичних та воєнних доктрин.
- •20. Основна структура геостратегії.
- •21. Політична географія і геоекономіка. Геоекономічна стратегія.
- •22. Три підходи до розуміння політичної географії, геополітики та геостратегії: гуманістичний, екологічний, бігейвіористський
- •23. Функції пг: фундаментально-теоретична, конструктивна (практично-прикладна), пізнавально-освітня.
- •25. Проблеми періодизації політичної географії.
- •27. Теократичний, географічний, астрономічний, економічний детермінізм у розвитку політичної географії.
- •28. Внесок у розвиток політико-географічних знань арабських істориків, купців, мандрівників, філософів.
- •30. Квазінауковий період.
- •31. Внесок у розвитку пг німецької школи: ф. Ратцель, р. Чєллєн, к. Гаусгофер, к. Шмідт
- •32.Французька школа: п. Відаль де ля Бляш, ж. Ансель, а. Деманжон
- •33. Японська школа: кіотська школа, представників німецького типу геополітики та ін.
- •34.Англійська школа: г. Маккінедер;
- •35. Американська школа: а. Меган, ж. Готтманн, і. Боумен, н. Спайкмен.
- •36. Науковий період розвитку політичної географії
- •37. Функціональна держава р. Гартшорна.
- •38. Іконографія ж. Ґоттманна.
- •39. Теорія „єдиного поля” с.Джонса.
- •40. Період позитивістської „кількісної революції”.
- •41. Структурнго-функціональний аналіз в пг.
- •42. Бігейвіористський підхід в пг.
- •43. Екологічний підхід в пг.
- •44. Гуманістичний напрям в пг.
- •45. Новітня пг: Сучасна проблематика пг.
- •46. Теорія „світових систем” і пг.
- •48. Постмодернізм і теорія „конструювання” простору,
- •49. Критична геополітика.
- •50. Політичний простір і геополітичне положення.
- •52. Концепції територіальності і теорія етнічної і політичної ідентичності.
- •53. Проблема масштабу в політичній географії.
- •54. Концепція місця і контекстуальний підхід.
- •55. Поняття території у політичній географії.
- •56. Політико-географічна геоторія.
- •57. Політико-географічне розуміння території.
- •58. Політико-географічні властивості території.
- •59. Політиико-географічне відношення території.
- •60. Політико-географічні територіальні процеси.
- •61. Держава і простір.
- •62. Юридичні характеристики території.
- •63. Безпека території: політико-географічна правова безпека, соціально-економіко-географічна безпека, еколого-географічна безпека, культурно-географічна безпека.
- •64. Державна територія: сухопутна територія, водний простір: внутрішні і територіальні води; територія мирного проходження, прилеглі зони, континентальний шельф; повітряний простір, умовна територія.
- •65. Міжнародні території: відкрите море, Антарктична територія.
- •66. Міжнародні ріки, протоки і канали.
- •67. Територія із змішаним режимом.
- •68. Території дії виключних законів: виключна (морська) економічна зона; виключні положення держави: надзвичайний стан, воєнне положення, осадне положення;
- •70. Нейтральні території. Екстериторіальність, Оренда території.
- •71. Географічна лімологія: основні поняття і терміни: державний кордон, орографічні кордони, астрономічні кордони, математичні кордони, делімітація, демаркація, редемаркація.
- •76. Типологія кордонів і прикордонного простору.
- •77. Транскордонні райони.
- •78. Неконтрольовані території.
- •79. Політичні партії та партійні системи.
- •80. Типологія політичних партій.
- •81. Головні риси історії формування політичних партій.
- •82. Суспільні рухи та громадсько-політичні об’єднання.
- •83. Сучасні політичні партії та суспільно-політичні рухи в Україні.
- •88. Типи виборчих систем.
- •89. Політична поведінка населення.
- •90. Мажоритарні системи.
- •101. Глобальні і регіональні проблеми на політичній карті світу.
- •102. Стратегія анаконди.
- •103. Теорія доміно.
- •104. Концепція „динамічного стримування” Коліна Грея.
- •105. Ідея „Третього світу” як альтернативу „Півночі”.
- •106. Атомна дипломатія г. Алперовця.
- •107. Доктрина Брежнєва.
- •108. Докрина д. Майнінга „Два блоки – дві культури”.
- •109. Геополітика в сучасній Європі: нові праві, група „Геродота”.
- •110. Внесок у розвиток геополітики п. Галуа, й. Галтунґа.
- •111. Теорія мондіалізму г. Кіссенджера.
- •112. Доктрина „Великої Шахівниці” з. Бзежінського.
- •113. Поняття світового порядку.
- •114. Визначення світового порядку к. Ясперсом.
- •115. Складові світового порядку о. Тоффлера та особливості сучасного світового порядку і їх геополітична детермінованість.
- •116. Концепція мондалізму.
- •117. Концепція нового світового порядку Римського клубу.
- •118. Геополітичні погляди ф. Фукуями.
101. Глобальні і регіональні проблеми на політичній карті світу.
У сучасному світі простежується чітка тенденція до створення саме незалежних держав. Кожна нація для реалізації власного потенціалу прагне створити свою державу. Не завжди цей процес проходить мирно. Особливо багато проблем в Африці, де колонізатори створювали колонії без урахування етнічних меж.
Цікаво, що в долі українського й африканських народів багато спільного: сотні років рабства, безправне становище на рідній землі, панування чужинців. Щоправда, до завойованої кров'ю свободи африканці ставляться дещо інакше. Вони, на відміну від деяких громадян в Україні, не виступають за повернення до колоніального статусу.
Сучасна політична карта Європи сформувалась в основному в XX столітті, причому дуже великий вплив на її формування здійснили дві світові війни. Політична карта Європи зазнала значних змін. Досить пригадати лише деякі з них: розпад СРСР, утворення СНД, об'єднання двох німецьких держав, «бархатні революції» в країнах Східної Європи, розподіл Чехословаччини на Чехію і Словаччину, громадянська війна в Югославії і розпад її на декілька держав. Досі зберігаються осередки напруженості в таких регіонах Європи, як Ольстер (Північна Ірландія), в Албанії, країнах СНД.
Також як нам відомо військові конфлікти спостерігаються в Азії. Зокрема мусульманські держави. Також не давний конфлікт Росії на Грузії, також військова ситуація в передгір’ї Кавказу. Існує конфлікт Між Паластиною та Ізраїлем. Ще багато конфлікті існує на світовій карті, але це конфлікти на невеликих територіях.
102. Стратегія анаконди.
«Анаконди» стратегія - геополітична стратегія атлантизму, спрямована на відторгнення Рімленда (берегової зони) в цілях геополітичного контролю Євразії. Принцип «анаконди» був запропонований американським генералом Мак-Клелланом в період Громадянської війни в США (1861-65). Блокування з моря ворожих територій поступово призводило до виснаження і економічному удушення супротивника. Адмірал Мехен поширив принцип «анаконди» на рівень світової геополітики. У період «холодної війни» Сполучені Штати використовували стратегію «анаконди» в євразійській геополітиці проти континентального соціалістичного «табору». У береговій зоні Євразії (за винятком Індії) були створені військові блоки НАТО, СЕАТО і СЕНТО (Багдадський пакт) на чолі з США і численні військово-морські бази.
103. Теорія доміно.
Теорія доміно була теорією зовнішньої політики в 20 столітті, яку запропонував уряд США, в якій робилося припущення, якщо одна країна з регіону перейде під вплив комунізму, то інші будуть наслідувати її як при ефекті доміно. Ефект доміно передбачає, що деякі зміни, невеликі, призведуть до аналогічних змін поряд, які потім призведуть до інших, таких же, змін, і так в лінійній послідовності, за аналогією падіння виставленого в ряд доміно до кінця. Теорія доміно була успішно застосована адміністрацією США впродовж Холодної війни, щоб виправдати американські інтервенції в усьому світі. Попередниками цієї теорії були: План Маршалла і Корейська війна.
Приписуючи комунізму в Південно-східній Азії, Ейзенхауер висловив теорію: «Ви маєте виставлений ряд доміно, ви штовхаєте першу, і те, що станеться з останньою, є зрозумілим, це настане дуже швидко».