70. Нейтральні території. Екстериторіальність, Оренда території.

Право екстериторіальності держав – порядок, відповідно до якого установи або фізичні особи, що розташовані або перебувають на території іншої держави, розглядаються як такі, що розташовані або перебувають на власній національній території і підвладні законам і юрисдикції власної держави.

Правом екстериторіальності користуються військові кораблі та літаки, що із дозволу держави перебування знаходяться на її території, але розглядається як частина території держави прапора або розпізнавальних знаків.

Оренда території — один зі способів тимчасової пе­редачі території однією державою іншій на підставі міжна­родного публічно-правового договору оренди. Оренда дер­жавної території в будь-якому її вигляді є зміною державної території, тому що держава-орендодавець на час утрачає частково свій суверенітет щодо такої території, а держава-орендар тим­часово його здобуває. Є два види оренди:1) суверенітет щодо орендованої тери­торії тимчасово переходить від орендодавця до орендаря. У сучасному світі звернення до цього виду оренди майже не практикується², хоча ініціативи укладення таких договорів зустрічаються³.2) пов'язаний із наданням орендованої території особливого правового статусу, при якому орен­додавець втрачає деякі суверенні права щодо орендованої території. Умови такої оренди в кожному випадку різні, а термін більш короткий, ніж при переході суверенітету. Цей вид оренди найчастіше зустрічається в сучасних міжнарод­но-правових відносинах¹.

71. Географічна лімологія: основні поняття і терміни: державний кордон, орографічні кордони, астрономічні кордони, математичні кордони, делімітація, демаркація, редемаркація.

Лімологія – наука про кордони, границі, межі. Завдання лімології – вивчення кордонів, фронт’єрів (розмежованих ліній, площин і смуг), буферних і контактних зон. Державний кордон – офіційно визначена лінія на поверхні Землі (суходолі та водному просторі) й уявна вертикальна площина, що проходить через неї в повітряному просторі та надрах Землі, яка встановлює межі території держави. Типи: - орографічні – при проведенні кордонів в горах та на рівнинах; - астрономічні кордони – проводять по паралелях і меридіанах у місцевостях, які слабо заселені, або є залежними територіями, також при розмежуванні морських кордонів острівних держав; - геометричні кордони – застосовуються при розмежуванні слабо освоєних або колоніальних територій. Вони проводяться як лінії розмежування між двома точками, астрономічні кордони яких точно відомі, при цьому часто ігноруються природні та історичні рубежі;

Делімітація — один із двох основних етапів встановлення державного кордону з описом його проходження й нанесення на карту відповідно до укладеного договору. Демаркація — один із двох основних етапів встановлення державного кордону, проведення його лінії на місцевості та позначення її відповідними прикордонними знаками.

Редемаркація — перевірка та відновлення лінії держ. кордону на місцевості й позначення її прикорд. знаками на підставі діючих договір, док-тів. Передбачає перевірку раніше проведеної демаркації кордонів, ремонт або відновлення зруйнованих або пошкоджених прикорд. знаків, заміну знаків одного типу знаками ін. типу, встановлення дод. знаків тощо.

72 – 74 є на окремих листках!!

72. Традиційні підходи і методи географічних досліджень державних кордонів: історико-картографічний підхід; класифікаційний підхід; функціональний підхід; географо-політологічний підхід.

73. Новітні підходи і методи географічних досліджень державних кордонів: світосистемно-ідентичний (дослідження кордонів через призму концепцій світових систем і ідентичності) підхід, геополітичний підходи, кордон як соціальне представлення; кордон в у контексті: Політика – Сприйняття (рецепція) – Практика (ПСП);

74. Екополітичний підхід.

75. Поняття прикордоного простору.

Прикордонний простір (регіон) – це адміністративно-територіальна одиниця субнаціонального рівня, яка прилягає до державного кордону. Він виконує роль бар’єру, фільтру та контакту. Прикордонні регіони мають забезпечувати розвиток торгово-економічних взаємозв’язків із суміжними регіонами за рахунок вільного руху капіталу, інформації, товарів та послуг через кордон. Крім цього, кордон має бути бар’єром на шляху небажаної міграції робочої сили, контрабанди, насичення внутрішнього ринку країни низькоякісною продукцією тощо.

Кордони розділяють єдині у соціально-культурному аспекті території, які мають спільний інформаційний та науково-освітній простір, однакові побутові та родинні зв’язки, культурну та мовну подібність, схожий менталітет. Роз’єднуючи єдину в історичному минулому т-ю, кордони створюють дискомфорт у життєд-ті її мешканців, що, в свою чергу, веде до активізації соціальних взаємин між н-ням прикордонних регіонів.

Прикордонні регіони являються суб’єктами транскордонного співробітництва і виступають у якості складових транскордонного регіону – певної т-ї, яка характеризується н-тю схожих природно-геогр умов і охоплює прикордонні регіони двох або кількох держав, що мають спільний кордон.