- •2. Підходи до розуміння політичної географії українськими та зарубіжними вченими: о. Шаблія, о. Топчієві, Де Блія, с. Когена, л. Розенталя, р. Гартшорна, Дж. Прескота та інг.
- •3. Фундаментальний об’єкт політичної географії – політична сфера суспільства (псс), яка пронизує всі сфери суспільства: економічну, соціальну, духовну.
- •5. Предмет політичної географії – геопросторова організація політичної сфери суспільства.
- •4. Філософські та політологічні підходи до поняття політики, як особливої сфери суспільства.
- •6. Риси геопросторової організації псс.
- •7. Рівні геопросторових форм псс: державний, наддержавний, субдержавний.
- •8. Зміст науки: наукові ідеї, концепції, принципи, факти, поняття, терміни, категорії, теорії, тощо.
- •11. Політична географія і геополітика.
- •12. Культурно-психологічний підхід до геополітики.
- •13. Концептуальний підхід.
- •14. Геополітична структура світу.
- •15. Основні задачі геополітики.
- •16. Академічна геополітика.
- •17. Практична геополітика.
- •18. Політична географія і геостратегія.
- •19. Аналіз політичних та воєнних доктрин.
- •20. Основна структура геостратегії.
- •21. Політична географія і геоекономіка. Геоекономічна стратегія.
- •22. Три підходи до розуміння політичної географії, геополітики та геостратегії: гуманістичний, екологічний, бігейвіористський
- •23. Функції пг: фундаментально-теоретична, конструктивна (практично-прикладна), пізнавально-освітня.
- •25. Проблеми періодизації політичної географії.
- •27. Теократичний, географічний, астрономічний, економічний детермінізм у розвитку політичної географії.
- •28. Внесок у розвиток політико-географічних знань арабських істориків, купців, мандрівників, філософів.
- •30. Квазінауковий період.
- •31. Внесок у розвитку пг німецької школи: ф. Ратцель, р. Чєллєн, к. Гаусгофер, к. Шмідт
- •32.Французька школа: п. Відаль де ля Бляш, ж. Ансель, а. Деманжон
- •33. Японська школа: кіотська школа, представників німецького типу геополітики та ін.
- •34.Англійська школа: г. Маккінедер;
- •35. Американська школа: а. Меган, ж. Готтманн, і. Боумен, н. Спайкмен.
- •36. Науковий період розвитку політичної географії
- •37. Функціональна держава р. Гартшорна.
- •38. Іконографія ж. Ґоттманна.
- •39. Теорія „єдиного поля” с.Джонса.
- •40. Період позитивістської „кількісної революції”.
- •41. Структурнго-функціональний аналіз в пг.
- •42. Бігейвіористський підхід в пг.
- •43. Екологічний підхід в пг.
- •44. Гуманістичний напрям в пг.
- •45. Новітня пг: Сучасна проблематика пг.
- •46. Теорія „світових систем” і пг.
- •48. Постмодернізм і теорія „конструювання” простору,
- •49. Критична геополітика.
- •50. Політичний простір і геополітичне положення.
- •52. Концепції територіальності і теорія етнічної і політичної ідентичності.
- •53. Проблема масштабу в політичній географії.
- •54. Концепція місця і контекстуальний підхід.
- •55. Поняття території у політичній географії.
- •56. Політико-географічна геоторія.
- •57. Політико-географічне розуміння території.
- •58. Політико-географічні властивості території.
- •59. Політиико-географічне відношення території.
- •60. Політико-географічні територіальні процеси.
- •61. Держава і простір.
- •62. Юридичні характеристики території.
- •63. Безпека території: політико-географічна правова безпека, соціально-економіко-географічна безпека, еколого-географічна безпека, культурно-географічна безпека.
- •64. Державна територія: сухопутна територія, водний простір: внутрішні і територіальні води; територія мирного проходження, прилеглі зони, континентальний шельф; повітряний простір, умовна територія.
- •65. Міжнародні території: відкрите море, Антарктична територія.
- •66. Міжнародні ріки, протоки і канали.
- •67. Територія із змішаним режимом.
- •68. Території дії виключних законів: виключна (морська) економічна зона; виключні положення держави: надзвичайний стан, воєнне положення, осадне положення;
- •70. Нейтральні території. Екстериторіальність, Оренда території.
- •71. Географічна лімологія: основні поняття і терміни: державний кордон, орографічні кордони, астрономічні кордони, математичні кордони, делімітація, демаркація, редемаркація.
- •76. Типологія кордонів і прикордонного простору.
- •77. Транскордонні райони.
- •78. Неконтрольовані території.
- •79. Політичні партії та партійні системи.
- •80. Типологія політичних партій.
- •81. Головні риси історії формування політичних партій.
- •82. Суспільні рухи та громадсько-політичні об’єднання.
- •83. Сучасні політичні партії та суспільно-політичні рухи в Україні.
- •88. Типи виборчих систем.
- •89. Політична поведінка населення.
- •90. Мажоритарні системи.
- •101. Глобальні і регіональні проблеми на політичній карті світу.
- •102. Стратегія анаконди.
- •103. Теорія доміно.
- •104. Концепція „динамічного стримування” Коліна Грея.
- •105. Ідея „Третього світу” як альтернативу „Півночі”.
- •106. Атомна дипломатія г. Алперовця.
- •107. Доктрина Брежнєва.
- •108. Докрина д. Майнінга „Два блоки – дві культури”.
- •109. Геополітика в сучасній Європі: нові праві, група „Геродота”.
- •110. Внесок у розвиток геополітики п. Галуа, й. Галтунґа.
- •111. Теорія мондіалізму г. Кіссенджера.
- •112. Доктрина „Великої Шахівниці” з. Бзежінського.
- •113. Поняття світового порядку.
- •114. Визначення світового порядку к. Ясперсом.
- •115. Складові світового порядку о. Тоффлера та особливості сучасного світового порядку і їх геополітична детермінованість.
- •116. Концепція мондалізму.
- •117. Концепція нового світового порядку Римського клубу.
- •118. Геополітичні погляди ф. Фукуями.
67. Територія із змішаним режимом.
Територія зі змішаним правовим режимом - це територія, на якій діють одночасно норми міжнародного права і національного законодавства прибережних держав. Наприклад континентальний шельф, міжнародні ріки, протоки і канали, економічна зона як території зі змішаним режимом не входять до складу державних територій, однак прибережні держави в цих просторах мають визначені суверенні права, зафіксовані національним законодавством і міжнародними договорами - на розвідку і розробку ресурсів цих територій тощо. Відповідно до міжнародних норм за іншими державами зберігаються певні права на вільне судноплавство, прокладання кабелю і трубопроводів, наукове дослідження. Обсяг таких прав закріплено у Конвенції про континентальний шельф 1958 р., Конвенції з морського права 1982 р. У межах цих прав кожна держава приймає свої закони і правила, що регулюють такі види діяльності.
68. Території дії виключних законів: виключна (морська) економічна зона; виключні положення держави: надзвичайний стан, воєнне положення, осадне положення;
Виняткова (морська) економічна зона — прилеглі до територіальних вод прибережної держави території моря і континентального шельфу, максимальною шириною до 200 морських миль від найближчої точки берегової лінії, в межах яких держава має виключні права на розвідку, добування і керівництво всіма природними ресурсами даного регіону, створення і використання штучних островів, безпечних для довкілля установок і споруд, а також проведення наукових досліджень і зобов'язана охороняти і підтримувати екологічний баланс і порядок у цій зоні.
На відміну від територіальних вод, по зовнішній межі яких у морі проходить державний кордон країни ці території, фактично це вже відкрите море, підпадають під встановлений у даній частині особливий правовий режим, відповідно до якого права та юрисдикція прибережної держави і права та свободи інших держав регулюються відповідними положеннями Конвенції ООН з морського права 1982 р, тут дозволяється вільний прохід чи перебування будь-яких іноземних плавальних чи літальних засобів, проходження чи діяльність яких, а також людська діяльність, звісно, не суперечить нормам міжнародного морського права.
69. Виключна економічна зона – район, що знаходиться за межами територіального моря та прилягає до нього, шириною не більше 200 миль, що відлічують від лінії, від яких вимірюються ширина територіального моря. Переважно держава отримує не повний суверенітет над виключною економічною зоною, а 1) суверенні права з метою розвідки, розробки та збереження природних ресурсів. у водах, що покривають морське дно та у його надрах (в-во енергії шляхом використання енергії води, течії та вітру); 2) юрисдикцію передбачену у відповідних положеннях конвенції: створення і використання штучних островів, установок і споруд; морських наукових досліджень; захисту та збереження морського середовища тощо.
Надзвичаний стан – виняткова ситуація коли під загрозою перебуває «життя нації». Він є офіційно оголошений державою і може бути спровокований військовою окупацією. Соціальними заворушеннями. Що серйозно загрожують порядку в країні.
Військовий стан – особливий правовий режим, який встановлюється рішенням органу вищої державної влади проти агресора або держави,яка є безпосередньою загрозою. Він зазвичай передбачає деяке обмеження прав громадян (свобода переміщень, своюода зібрань, свобода слова…)Судова і виконавча влада передана військовим судам і військовому командуванню.
