6. Риси геопросторової організації псс.

7. Рівні геопросторових форм псс: державний, наддержавний, субдержавний.

8. Зміст науки: наукові ідеї, концепції, принципи, факти, поняття, терміни, категорії, теорії, тощо.

Політика – цілеспрямована діяльність у галузі взаємовідносин між різними суспільними групами, державами і народами, яка пов’язана із боротьбою за здобуття або утримання державної влади як знаряддя регулювання і формування цих взаємовідносин.

Політична сфера суспільства – політичні відносини, що склалися між певними соц. групами, націями, етносами, партіями та ін. суб’єктами політ. д-ті, які мають за мету завоювати, отримати і використовувати політичну владу.

Держава – сукупність людей, території, на якій вони проживають та суверенної у межах даної території влади.

Держава – суб’єкт політики, ядро політичної системи, що характеризується суверенітетом і уособлює в собі суверенітет національностей і народу.

Кордон – лінія і вертикальна уявна поверхня, що проходить по цій лінії, яка визначає межі державної території – суші, води, надр, повітряного простору – тобто межі розповсюдження державного суверенітету.

Державна територія – частина земної кулі, що окреслена кордонами держави і перебуває під її суверенітетом, тобто належить певній державі, яка здійснює в її межах своє верховенство.

Етнічна територія – земля, яку з найдавніших часів заселяв той чи ін. народ, яку даний народ освоював, захищав, був і є її корінним населенням.

ПГП – відношення держави до політичних данностей, що перебувають поза нею і мають на неї вплив.

Геополітичне положення – визначає вплив на політичні процеси і с-ру держави не лише зовн. політ. сер., але й природних, екологічних, економічних, соц. ……….

Безпека території – стан захищеності певної території (держави), населення. яке проживає на ній, об’єктів, від негативних явищ, наслідків надзвичайних ситуацій.

ФУНКЦІЇ ПГ

1. фундаментально-теоретичну, яка полягає в тому, що ПГ розкриває суттєві змістові сторони (властивості, відношення, структуру) об’єктів і процесів, які вона досліджує. Це здійснюється багатьма шляхами. Насамперед за допомогою формування понятійно-термінологічних політико-географічних систем, виявлення законів і закономірностей розвитку, структури і функціонування цих систем, обґрунтування чинників, які визначають їх сутнісні риси, розвитку політико-географічних концепцій і теорій…

1. політики-прикладна (конструктивна) – це передусім застосування принципів і положень, наукових висновків і теорем у суспільній практиці.

2. пізнавально-освітня (навчально-просвітня) – полягає в тому, що вона дає інформацію про глобальні, загальнодержавні і регіональні політичні явища і процеси, їх динаміку і геопросторову організацію, тобто розширює і поглиблює географічний кругозір людей. Особливо активно ця функція здійснюється шляхом вивчення суспільної, в т. ч. і ПГ, у загальноосвітній школі, гімназіях. коледжах і училищах, де вивчається географія.

3. виховна функція, дає змогу за допомогою засвоєння ПГ знань формувати гуманістичний світогляд людей, патріотичні переконання, повагу до ін.. народів, своєї Батьківщини.

9. Структура політичної географії: теоретична (теорія) ПГ, ПГ світу, політико-географічне країнознавство, географічна лімологія, географія політичних партій та рухів (географія політичної боротьби), електоральна географія (географія виборів), політико-географічне реґіоналістика, регіональна політика (географія політики).

ПГ є внутрішньо неоднорідною. В ній спостерігається закономірний процес диференціації. Це являє собою не стільки виділення окремих дисциплін, скільки формування певних науково-дослідницьких сфер і напрямків.У першому наближення можна виділити 7-8 напрямків ПГ досліджень. Це теоретична ПГ, ПГ світу, ПГ країнознавство, географія політичних партій і рухів, електоральна географія, геополітика, ПГ регіонал істика, регіональна політика. У наш час надзвичайно цінними є дослідження в галізі теорії ПГ. До теорії ПГ тісно прилягають дослідження в галузі ПГ регіоналістики. Традиційним напрямком досліджень ПГ є ПГ світу. Центральним тут стало дослідження проблем глобалізації, тенденцій у глобальному розподілі сил у зв’язку у зв’язку з особливостями геопросторової організації економічного і воєнного потенціалу окремих країн і їх груп. Нових нюансів набирає традиційна галухь – ПГ країнознавство. Важливим є ПГ українознавство. У ПГК центральними проблемами є формування державної та етнічної території, державного кордону, його оцінки, внутрішньої ПГ організації території, її регіоналізації. Геогр. аспекти зовнішньополітичної д-ті країни теж одна з найважливіших проблем ПГК.

Особливо швидко розвиваються такі області досліджень як географія політичних партій і рухів та електоральна г-фія, що часом об’єднуються під назвою г-фія політичних сил.

10. Зв’язки ПГ з іншими науками: соціально-економічною географією, географія населення, географією культури, військовою географією, загальною теоретичною географією, політологією, правознавством (міжнародне право), економічними науками, соціологією, історією, філософією та ін.

Зв'язок ПГ з ін. науками багатосторонній. Виходячи з уявлень про двобічність ПГ, яка є водночас, як географічною, так і політичною наукою, вона має тісні зв’язки як із системою географічних наук, так із системою політичних наук. У с-мі геогр. наук вона є складовою частиною СЕГ, але водночас ця наука є синтетичною, що синтезує висновки географії господарства, населення, культури, ін. сусп. наук та політизую всю суспільну географію. В системі політичних наук вона має тісні зв’язки з політологією, міжнародним правом, наукою про міжнародні відносини, адміністративним правом і вносить у регіональні та та порівняльні аспекти цих наук потужний географічний контекст. Пов’язана ПГ також з історією, економікою, особливо з міжнародно-економіними дослідженнями та наукою про розміщення продуктивних сил, етнографією, релігієзнавством та ін.