40. Період позитивістської „кількісної революції”.

Поширена думка, що позитивізм ввійшов у західну географічну науку в 1950-ті роки. Позитивістська філософія стала основою розвитку напрями, названих " " нової " " географії і пов'язана з кількісної революцією. Це становище сприймається як незаперечний факт. Нам воно таким не здається. З питання є інша думка. Воно стосується як особливостей використання позитивізму в 1950-60-е роки, і того які відносини складалися в нього з географічної наукою у ХІХ і першою половині XX століть. Розгляд питання має значення розуміння закономірностей розвитку географічної науки.

41. Структурнго-функціональний аналіз в пг.

Структурно-функціональний аналіз дає можливість розглядати політику як деяку цінність, систему, що має складну структуру, кожний елемент якої має певне призначення і здійснює специфічні функції, спрямовані на задоволення відповідних потреб системи. Суть структурно-функціонального підходу полягає у виділенні елементів соціальної взаємодії, що належить досліджувати, і визначенні їх місця і значення, функцій. В усіх соціальних концепціях, де суспільство розглядається системно, в тому чи іншому вигляді присутній і структурно-функціональний підхід. Елементи структурно-функціонального підходу до явищ, подій політичного життя суспільства є в працях Платона і Аріс-тотеля, Гоббса, Спінози, Руссо, а також Дюркгейма, Малиновсь-кого, Радкліфф-Брауна. В сучасній системній формі структурно-функціональний метод використовується соціологічною школою (Парсонс, Мертон та ін.) Якщо ж структурний елемент підходу належить до будь-якої організації людського співжиття: сім'ї, громадським об'єднанням, суду, різноманітним комісіям, законодавчим органам та ін., то функціональний співвідноситься з діяльністю організацій і зовнішнім ефектом її впливу.

Для структурно-функціонального підходу визначення політичної системи суспільства важливим, фундаментальним є встановлення місця та значення функціональних вимог до політичної системи. Існує певна мета, вибрана з обмеженої кількості альтернатив, необхідних для життя суспільства. Привести мету до конкретних дій, реалізувати її, можливо тільки за здійсненням політичною системою певних функцій, тобто діяльність має бути доцільною. Якщо ж у філософії діяльність - специфічно людський спосіб ставлення до світу - стає процесом, в ході якого людина відтворює і творчо перетворює природу, стає тим самим діяльним суб' єктом, а освоювані нею явища природи - об' єктом своєї діяльності, то в соціальній філософії поняття діяльність характеризує функцію індивіда в процесі його взаємодії з навколишнім світом. Специфічною особливістю вищої діяльності людини є свідоме перетворення навколишнього. Діяльність людини має суспільний характер і визначається суспільними формами, умовами життя. Доцільність політичної діяльності визначається межами політичної системи. Функції, що спрямовані і мають мету, називаються явними. Інші функції не є явними, а називаються прихованими, і також ураховуються при з' ясуванні дій та структур. Саме усвідомленню важливості функцій, особливо прихованих, що реалізуються політичними лідерами і управлінськими верствами і групами, сприяє структурно-функціональний метод. Вхідні і вихідні фактори політичної системи аналізуються Габріелем Алмондом з метою з' ясування їх місця і значимості, закладених в надрах політичної системи.