38. Іконографія ж. Ґоттманна.

У поняття «іконографія простору» Дж. Готтман включав і різні просторові картини світу, і окремі подання, що виникли як результат впливу релігій, традицій, різного історичного минулого, різних соціальних моделей, характерних для певних територій з особливою неповторною культурою. Міфи і образи минулих століть, легенди і саги, табу і символи культури, топографічно локалізовані в певному просторі, так чи інакше формують його іконографію.

Можна сказати, що іконографія політичного простору - це типові форми прояву політичного буття, система політичних інститутів і різноманітних форм політичного життя, а також символічний світ політичної культури, включаючи його характерні імплікації, алюзії, символізм вираження політичних ідей та емоцій, які формують смислове, значуще простір культури.

Дж. Готтман писав про «циркуляції іконографії» - динамічному впливі територіальних культур один на одного протягом часу. У певному сенсі циркуляція іконографії являє собою просторове вимір діалогу культур. Це дозволило відомому німецькому геополітику К.Шмітту зауважити, що на місце знаменитої теорії циркуляції еліт В. Парето в сучасній політичній науці виходить не менш важлива теорія циркуляції іконографіі.

Іконографія простору розділяє західні та східні цивілізації: культури Сходу зазвичай виступають проти зорових зображень, картин та ікон, в той час як на Заході склалось стійке шанування іконопису та портретного живопису. Відомо, що Старий Завіт і Коран забороняють зображати Бога на іконах, але строго ототожнити Схід з іконоборством, а Захід з іконопочитання все ж не можна. Історія західної цивілізації знає вельми агресивні прояви іконоборчої традиції, досить перерахувати гуситів і вікліфітов, пуритан і сектантів баптистів, релігійних модерністів і грубих раціоналістів.

39. Теорія „єдиного поля” с.Джонса.

Згідно із теорію «Єдиного поля» С. Джонса формування територіально політичних систем включає 5 етапів:

• виникнення ключовий, базисної ідеї;

• ухвалення політичного рішення;

• рух людей, товарів, капіталів, ідей;

• поява «поля напруженості», аналогічного фізичним полям, в якому співвідношення політичних сил, які виступають за або проти ключової ідеї, змінюється від точки до точки;

• формування політико-територіальної одиниці.

Основні аспекти теорії:

1. Підхід С. Джонса висуває на перший план проблеми формування стрижневої політичної ідеології, системи цінностей і очікувань людей в процесі будівництва національної держави і політичної нації. Подібна проблема відображає полеміку між примордіалістів, що підкреслюють, що спільноти людей є продуктом кровної спорідненості, спільного історичного минулого, мови, культури і взаємних зобов'язань, і інструменталістами, які стверджують, що в основі виникнення та збереження самосвідомості особистості / групи лежать «об'єктивні» інтереси.

2. Розгляд таких явищ, як проблема і суперечка, в якості джерела розвитку викликає гострі дискусії в рамках сучасної політичної науки. Застосування політико-історичного підходу в поєднанні з політико-географічним і геополітичним підходами дозволяє уникнути багатьох взаємних недоліків, істотно розширивши при цьому дослідницьке поле політичної регіоналістики.