32.Французька школа: п. Відаль де ля Бляш, ж. Ансель, а. Деманжон

Елізе Реклю автор і редактор видань «Земля і люди. Загальна географія» та «Людина і земля» та ін. Географія – це не інакше як історія в просторі, а історія – це географія в часі. Природа Землі знаходиться в постійному історичному русі.

Поль Відаль де ля Бляш – опонент експансіоналізму та імперіалізму у геополітиці. В основі свого вчення він поставив не простір, ГП і просторову ідею, а людину. Він розвинув концепцію поссібілізму, згідно з якою природа створює можливості, а їх використання залежить від способу життя людей.

33. Японська школа: кіотська школа, представників німецького типу геополітики та ін.

Японська школа примикала до німецької геополітичної школи. Вона була обмежена в території і постійно шукала захоплення території. У японській школі були мало мислителів, але багато практичних політиків. Кіотська школа геополітики проповідувала японську унікальність, грунтувалася на унікальності японської держави і культури, спиралася на божественне походження імператорської династії.

У японській школі геополітики виокремлюють

- пананізм (С.Комакі – автор книги «Маніфест японської геополітики», 1907, Іккі Кіта – автор «Плану реконструкції Японії», 1923, Танака Гіїті – автор таємного «меморандуму Танака», 1927 про необхідність розширення життєвого простору Японії в Азії та світове панування цієї країни (після розгрому США) і т.ін.)

- японське євразійство. Суть японської версії євразійства полягає у протистоянні атлантизму, тобто США і Великобританії. Ця концепція була покладена в основу японської зовнішньої політики, яка привела до підписання пакту Німеччини, Італії і Японії. Головний мислитель Коноє Фумімаро, який свою практичну політику реалізовував протягом трьох термінів перебування на посаді глави кабінету міністрів – відповідно до своєї праці «Новий порядок у Східній Азії».

Коное висунув 3 доктрини:

1. Нова структура зовнішньої політики (об'єднання всіх партій в єдине суспільство, близьке до фашистського).

2. Створення Східної Азії.

3. Союз з державами континентальної осі проти Великобританії і США.

34.Англійська школа: г. Маккінедер;

Г.Маккіндер – один із засновників Британської школи геополітики. Він висунув гіпотезу «світового острова». в який входять материки Євразія і Африка. Серцевиною цього «острова» є територія довоєнної Російської імперії, а потім СРСР від західних кордонів до Єнісею. Це Євразійське «серце» Г.Маккіндер називає віссю ареалу. Пізніше він розширив поняття «серця» в ідею «серцевинної країни» - тої ж таки Росії чи СРСР. Він писав, що перемога Москви у Другій світовій війні зробить СРСР найбільшою суходільною силою на земній кулі. Більше того, це буде найміцніша держава з погляду стратегічної оборони.

Г.Маккіндер сформулював такі тези: «хто управляє Східною Європою, той управляє «серцевинною країною», хто управляє «серцевинною країною», той керує «світовим островом», хто керує «світовим островом», той управляє світом. Цією гіпотезою була створена так звана одно полярна геополітична картина світу. Правда, вже у 1924 р. Г.Маккіндер висунув ідею біполярного світу. На противагу «серцевинній країні» і для збалансування сил він пропонує єдність країн Зх. Європи і Пн. Америки

Важливим внеском маккіндера у розвиток науки став запропонований ним поділ геополітичної історії світу на доколумбовий, колумбовий та постколумбовий періоди. Загалом уся наукова діяльність вченого була підпорядкована висвітленню взаємозалежності просторових відносин та історичної зумовленості: історія людства є частиною життя світового організму.