- •2. Підходи до розуміння політичної географії українськими та зарубіжними вченими: о. Шаблія, о. Топчієві, Де Блія, с. Когена, л. Розенталя, р. Гартшорна, Дж. Прескота та інг.
- •3. Фундаментальний об’єкт політичної географії – політична сфера суспільства (псс), яка пронизує всі сфери суспільства: економічну, соціальну, духовну.
- •5. Предмет політичної географії – геопросторова організація політичної сфери суспільства.
- •4. Філософські та політологічні підходи до поняття політики, як особливої сфери суспільства.
- •6. Риси геопросторової організації псс.
- •7. Рівні геопросторових форм псс: державний, наддержавний, субдержавний.
- •8. Зміст науки: наукові ідеї, концепції, принципи, факти, поняття, терміни, категорії, теорії, тощо.
- •11. Політична географія і геополітика.
- •12. Культурно-психологічний підхід до геополітики.
- •13. Концептуальний підхід.
- •14. Геополітична структура світу.
- •15. Основні задачі геополітики.
- •16. Академічна геополітика.
- •17. Практична геополітика.
- •18. Політична географія і геостратегія.
- •19. Аналіз політичних та воєнних доктрин.
- •20. Основна структура геостратегії.
- •21. Політична географія і геоекономіка. Геоекономічна стратегія.
- •22. Три підходи до розуміння політичної географії, геополітики та геостратегії: гуманістичний, екологічний, бігейвіористський
- •23. Функції пг: фундаментально-теоретична, конструктивна (практично-прикладна), пізнавально-освітня.
- •25. Проблеми періодизації політичної географії.
- •27. Теократичний, географічний, астрономічний, економічний детермінізм у розвитку політичної географії.
- •28. Внесок у розвиток політико-географічних знань арабських істориків, купців, мандрівників, філософів.
- •30. Квазінауковий період.
- •31. Внесок у розвитку пг німецької школи: ф. Ратцель, р. Чєллєн, к. Гаусгофер, к. Шмідт
- •32.Французька школа: п. Відаль де ля Бляш, ж. Ансель, а. Деманжон
- •33. Японська школа: кіотська школа, представників німецького типу геополітики та ін.
- •34.Англійська школа: г. Маккінедер;
- •35. Американська школа: а. Меган, ж. Готтманн, і. Боумен, н. Спайкмен.
- •36. Науковий період розвитку політичної географії
- •37. Функціональна держава р. Гартшорна.
- •38. Іконографія ж. Ґоттманна.
- •39. Теорія „єдиного поля” с.Джонса.
- •40. Період позитивістської „кількісної революції”.
- •41. Структурнго-функціональний аналіз в пг.
- •42. Бігейвіористський підхід в пг.
- •43. Екологічний підхід в пг.
- •44. Гуманістичний напрям в пг.
- •45. Новітня пг: Сучасна проблематика пг.
- •46. Теорія „світових систем” і пг.
- •48. Постмодернізм і теорія „конструювання” простору,
- •49. Критична геополітика.
- •50. Політичний простір і геополітичне положення.
- •52. Концепції територіальності і теорія етнічної і політичної ідентичності.
- •53. Проблема масштабу в політичній географії.
- •54. Концепція місця і контекстуальний підхід.
- •55. Поняття території у політичній географії.
- •56. Політико-географічна геоторія.
- •57. Політико-географічне розуміння території.
- •58. Політико-географічні властивості території.
- •59. Політиико-географічне відношення території.
- •60. Політико-географічні територіальні процеси.
- •61. Держава і простір.
- •62. Юридичні характеристики території.
- •63. Безпека території: політико-географічна правова безпека, соціально-економіко-географічна безпека, еколого-географічна безпека, культурно-географічна безпека.
- •64. Державна територія: сухопутна територія, водний простір: внутрішні і територіальні води; територія мирного проходження, прилеглі зони, континентальний шельф; повітряний простір, умовна територія.
- •65. Міжнародні території: відкрите море, Антарктична територія.
- •66. Міжнародні ріки, протоки і канали.
- •67. Територія із змішаним режимом.
- •68. Території дії виключних законів: виключна (морська) економічна зона; виключні положення держави: надзвичайний стан, воєнне положення, осадне положення;
- •70. Нейтральні території. Екстериторіальність, Оренда території.
- •71. Географічна лімологія: основні поняття і терміни: державний кордон, орографічні кордони, астрономічні кордони, математичні кордони, делімітація, демаркація, редемаркація.
- •76. Типологія кордонів і прикордонного простору.
- •77. Транскордонні райони.
- •78. Неконтрольовані території.
- •79. Політичні партії та партійні системи.
- •80. Типологія політичних партій.
- •81. Головні риси історії формування політичних партій.
- •82. Суспільні рухи та громадсько-політичні об’єднання.
- •83. Сучасні політичні партії та суспільно-політичні рухи в Україні.
- •88. Типи виборчих систем.
- •89. Політична поведінка населення.
- •90. Мажоритарні системи.
- •101. Глобальні і регіональні проблеми на політичній карті світу.
- •102. Стратегія анаконди.
- •103. Теорія доміно.
- •104. Концепція „динамічного стримування” Коліна Грея.
- •105. Ідея „Третього світу” як альтернативу „Півночі”.
- •106. Атомна дипломатія г. Алперовця.
- •107. Доктрина Брежнєва.
- •108. Докрина д. Майнінга „Два блоки – дві культури”.
- •109. Геополітика в сучасній Європі: нові праві, група „Геродота”.
- •110. Внесок у розвиток геополітики п. Галуа, й. Галтунґа.
- •111. Теорія мондіалізму г. Кіссенджера.
- •112. Доктрина „Великої Шахівниці” з. Бзежінського.
- •113. Поняття світового порядку.
- •114. Визначення світового порядку к. Ясперсом.
- •115. Складові світового порядку о. Тоффлера та особливості сучасного світового порядку і їх геополітична детермінованість.
- •116. Концепція мондалізму.
- •117. Концепція нового світового порядку Римського клубу.
- •118. Геополітичні погляди ф. Фукуями.
32.Французька школа: п. Відаль де ля Бляш, ж. Ансель, а. Деманжон
Елізе Реклю автор і редактор видань «Земля і люди. Загальна географія» та «Людина і земля» та ін. Географія – це не інакше як історія в просторі, а історія – це географія в часі. Природа Землі знаходиться в постійному історичному русі.
Поль Відаль де ля Бляш – опонент експансіоналізму та імперіалізму у геополітиці. В основі свого вчення він поставив не простір, ГП і просторову ідею, а людину. Він розвинув концепцію поссібілізму, згідно з якою природа створює можливості, а їх використання залежить від способу життя людей.
33. Японська школа: кіотська школа, представників німецького типу геополітики та ін.
Японська школа примикала до німецької геополітичної школи. Вона була обмежена в території і постійно шукала захоплення території. У японській школі були мало мислителів, але багато практичних політиків. Кіотська школа геополітики проповідувала японську унікальність, грунтувалася на унікальності японської держави і культури, спиралася на божественне походження імператорської династії.
У японській школі геополітики виокремлюють
- пананізм (С.Комакі – автор книги «Маніфест японської геополітики», 1907, Іккі Кіта – автор «Плану реконструкції Японії», 1923, Танака Гіїті – автор таємного «меморандуму Танака», 1927 про необхідність розширення життєвого простору Японії в Азії та світове панування цієї країни (після розгрому США) і т.ін.)
- японське євразійство. Суть японської версії євразійства полягає у протистоянні атлантизму, тобто США і Великобританії. Ця концепція була покладена в основу японської зовнішньої політики, яка привела до підписання пакту Німеччини, Італії і Японії. Головний мислитель Коноє Фумімаро, який свою практичну політику реалізовував протягом трьох термінів перебування на посаді глави кабінету міністрів – відповідно до своєї праці «Новий порядок у Східній Азії».
Коное висунув 3 доктрини:
1. Нова структура зовнішньої політики (об'єднання всіх партій в єдине суспільство, близьке до фашистського).
2. Створення Східної Азії.
3. Союз з державами континентальної осі проти Великобританії і США.
34.Англійська школа: г. Маккінедер;
Г.Маккіндер – один із засновників Британської школи геополітики. Він висунув гіпотезу «світового острова». в який входять материки Євразія і Африка. Серцевиною цього «острова» є територія довоєнної Російської імперії, а потім СРСР від західних кордонів до Єнісею. Це Євразійське «серце» Г.Маккіндер називає віссю ареалу. Пізніше він розширив поняття «серця» в ідею «серцевинної країни» - тої ж таки Росії чи СРСР. Він писав, що перемога Москви у Другій світовій війні зробить СРСР найбільшою суходільною силою на земній кулі. Більше того, це буде найміцніша держава з погляду стратегічної оборони.
Г.Маккіндер сформулював такі тези: «хто управляє Східною Європою, той управляє «серцевинною країною», хто управляє «серцевинною країною», той керує «світовим островом», хто керує «світовим островом», той управляє світом. Цією гіпотезою була створена так звана одно полярна геополітична картина світу. Правда, вже у 1924 р. Г.Маккіндер висунув ідею біполярного світу. На противагу «серцевинній країні» і для збалансування сил він пропонує єдність країн Зх. Європи і Пн. Америки
Важливим внеском маккіндера у розвиток науки став запропонований ним поділ геополітичної історії світу на доколумбовий, колумбовий та постколумбовий періоди. Загалом уся наукова діяльність вченого була підпорядкована висвітленню взаємозалежності просторових відносин та історичної зумовленості: історія людства є частиною життя світового організму.
