- •2. Підходи до розуміння політичної географії українськими та зарубіжними вченими: о. Шаблія, о. Топчієві, Де Блія, с. Когена, л. Розенталя, р. Гартшорна, Дж. Прескота та інг.
- •3. Фундаментальний об’єкт політичної географії – політична сфера суспільства (псс), яка пронизує всі сфери суспільства: економічну, соціальну, духовну.
- •5. Предмет політичної географії – геопросторова організація політичної сфери суспільства.
- •4. Філософські та політологічні підходи до поняття політики, як особливої сфери суспільства.
- •6. Риси геопросторової організації псс.
- •7. Рівні геопросторових форм псс: державний, наддержавний, субдержавний.
- •8. Зміст науки: наукові ідеї, концепції, принципи, факти, поняття, терміни, категорії, теорії, тощо.
- •11. Політична географія і геополітика.
- •12. Культурно-психологічний підхід до геополітики.
- •13. Концептуальний підхід.
- •14. Геополітична структура світу.
- •15. Основні задачі геополітики.
- •16. Академічна геополітика.
- •17. Практична геополітика.
- •18. Політична географія і геостратегія.
- •19. Аналіз політичних та воєнних доктрин.
- •20. Основна структура геостратегії.
- •21. Політична географія і геоекономіка. Геоекономічна стратегія.
- •22. Три підходи до розуміння політичної географії, геополітики та геостратегії: гуманістичний, екологічний, бігейвіористський
- •23. Функції пг: фундаментально-теоретична, конструктивна (практично-прикладна), пізнавально-освітня.
- •25. Проблеми періодизації політичної географії.
- •27. Теократичний, географічний, астрономічний, економічний детермінізм у розвитку політичної географії.
- •28. Внесок у розвиток політико-географічних знань арабських істориків, купців, мандрівників, філософів.
- •30. Квазінауковий період.
- •31. Внесок у розвитку пг німецької школи: ф. Ратцель, р. Чєллєн, к. Гаусгофер, к. Шмідт
- •32.Французька школа: п. Відаль де ля Бляш, ж. Ансель, а. Деманжон
- •33. Японська школа: кіотська школа, представників німецького типу геополітики та ін.
- •34.Англійська школа: г. Маккінедер;
- •35. Американська школа: а. Меган, ж. Готтманн, і. Боумен, н. Спайкмен.
- •36. Науковий період розвитку політичної географії
- •37. Функціональна держава р. Гартшорна.
- •38. Іконографія ж. Ґоттманна.
- •39. Теорія „єдиного поля” с.Джонса.
- •40. Період позитивістської „кількісної революції”.
- •41. Структурнго-функціональний аналіз в пг.
- •42. Бігейвіористський підхід в пг.
- •43. Екологічний підхід в пг.
- •44. Гуманістичний напрям в пг.
- •45. Новітня пг: Сучасна проблематика пг.
- •46. Теорія „світових систем” і пг.
- •48. Постмодернізм і теорія „конструювання” простору,
- •49. Критична геополітика.
- •50. Політичний простір і геополітичне положення.
- •52. Концепції територіальності і теорія етнічної і політичної ідентичності.
- •53. Проблема масштабу в політичній географії.
- •54. Концепція місця і контекстуальний підхід.
- •55. Поняття території у політичній географії.
- •56. Політико-географічна геоторія.
- •57. Політико-географічне розуміння території.
- •58. Політико-географічні властивості території.
- •59. Політиико-географічне відношення території.
- •60. Політико-географічні територіальні процеси.
- •61. Держава і простір.
- •62. Юридичні характеристики території.
- •63. Безпека території: політико-географічна правова безпека, соціально-економіко-географічна безпека, еколого-географічна безпека, культурно-географічна безпека.
- •64. Державна територія: сухопутна територія, водний простір: внутрішні і територіальні води; територія мирного проходження, прилеглі зони, континентальний шельф; повітряний простір, умовна територія.
- •65. Міжнародні території: відкрите море, Антарктична територія.
- •66. Міжнародні ріки, протоки і канали.
- •67. Територія із змішаним режимом.
- •68. Території дії виключних законів: виключна (морська) економічна зона; виключні положення держави: надзвичайний стан, воєнне положення, осадне положення;
- •70. Нейтральні території. Екстериторіальність, Оренда території.
- •71. Географічна лімологія: основні поняття і терміни: державний кордон, орографічні кордони, астрономічні кордони, математичні кордони, делімітація, демаркація, редемаркація.
- •76. Типологія кордонів і прикордонного простору.
- •77. Транскордонні райони.
- •78. Неконтрольовані території.
- •79. Політичні партії та партійні системи.
- •80. Типологія політичних партій.
- •81. Головні риси історії формування політичних партій.
- •82. Суспільні рухи та громадсько-політичні об’єднання.
- •83. Сучасні політичні партії та суспільно-політичні рухи в Україні.
- •88. Типи виборчих систем.
- •89. Політична поведінка населення.
- •90. Мажоритарні системи.
- •101. Глобальні і регіональні проблеми на політичній карті світу.
- •102. Стратегія анаконди.
- •103. Теорія доміно.
- •104. Концепція „динамічного стримування” Коліна Грея.
- •105. Ідея „Третього світу” як альтернативу „Півночі”.
- •106. Атомна дипломатія г. Алперовця.
- •107. Доктрина Брежнєва.
- •108. Докрина д. Майнінга „Два блоки – дві культури”.
- •109. Геополітика в сучасній Європі: нові праві, група „Геродота”.
- •110. Внесок у розвиток геополітики п. Галуа, й. Галтунґа.
- •111. Теорія мондіалізму г. Кіссенджера.
- •112. Доктрина „Великої Шахівниці” з. Бзежінського.
- •113. Поняття світового порядку.
- •114. Визначення світового порядку к. Ясперсом.
- •115. Складові світового порядку о. Тоффлера та особливості сучасного світового порядку і їх геополітична детермінованість.
- •116. Концепція мондалізму.
- •117. Концепція нового світового порядку Римського клубу.
- •118. Геополітичні погляди ф. Фукуями.
Зміст
1. Політична географія як галузь суспільної географії.
2. Підходи до розуміння політичної географії українськими та зарубіжними вченими: О. Шаблія, О. Топчієві, Де Блія, С. Когена, Л. Розенталя, Р. Гартшорна, Дж. Прескота та інг.
3. Фундаментальний об’єкт політичної географії – політична сфера суспільства (ПСС), яка пронизує всі сфери суспільства: економічну, соціальну, духовну.
4. Філософські та політологічні підходи до поняття політики, як особливої сфери суспільства.
5. Предмет політичної географії – геопросторова організація політичної сфери суспільства.
6. Риси геопросторової організації ПСС.
7. Рівні геопросторових форм ПСС: державний, наддержавний, субдержавний.
8. Зміст науки: наукові ідеї, концепції, принципи, факти, поняття, терміни, категорії, теорії, тощо.
9. Структура політичної географії: теоретична (теорія) ПГ, ПГ світу, політико-географічне країнознавство, географічна лімологія, географія політичних партій та рухів (географія політичної боротьби), електоральна географія (географія виборів), політико-географічне реґіоналістика, регіональна політика (географія політики).
10. Зв’язки ПГ з іншими науками: соціально-економічною географією, географія населення, географією культури, військовою географією, загальною теоретичною географією, політологією, правознавством (міжнародне право), економічними науками, соціологією, історією, філософією та ін.
11. Політична географія і геополітика.
12. Культурно-психологічний підхід до геополітики.
13. Концептуальний підхід.
14. Геополітична структура світу.
15. Основні задачі геополітики.
16. Академічна геополітика.
17. Практична геополітика.
18. Політична географія і геостратегія.
19. Аналіз політичних та воєнних доктрин.
20. Основна структура геостратегії.
21. Політична географія і геоекономіка. Геоекономічна стратегія.
22. Три підходи до розуміння політичної географії, геополітики та геостратегії: гуманістичний, екологічний, бігейвіористський.
23. Функції ПГ: фундаментально-теоретична, конструктивна (практично-прикладна), пізнавально-освітня.
24. Наукові категорії політичної географії, геополітики, геоекономіки, геостратегії: політика, політична сфера суспільства, кордон, країна, держава, політико-географічне положення, територія, простір, державна та національна територія; геополітичне положення, геополітична структура світу, безпека території; рівень економічного розвитку, регіональна політика; геостратегічні інтереси, національні, державні та коаліційні інтереси, стратегія розвитку.
25. Проблеми періодизації політичної географії.
26. Протонауковий період. Від найдавніших часів до кінця XIX ст. Політико-географічні відомості про країни Стародавнього Сходу, давньої Греції і писемні джерела, які дійшли до сьогодні. Науковий внесок грецьких вчених: Гіппократ, Платон, Арістотель, Страбон.
27. Теократичний, географічний, астрономічний, економічний детермінізм у розвитку політичної географії.
28. Внесок у розвиток політико-географічних знань арабських істориків, купців, мандрівників, філософів.
29. Внесок у розвиток політико-географічних та геополітичних ідей: Н. Маккіавеллі, К, Клаузевіца, Ж. Бодена, Ш. Л. Монтеск’є, Й. Гердера, К. Ріхтера, В. Петті, М. Ломоносов, І. Татищева, Ґ. Ахенваль та ін.
30. Квазінауковий період.
31. Внесок у розвитку ПГ німецької школи: Ф. Ратцель, Р. Чєллєн, К. Гаусгофер, К. Шмідт,
32.французька школа: П. Відаль де ля Бляш, Ж. Ансель, А. Деманжон;
33. японська школа: кіотська школа, представників німецького типу геополітики та ін.;
34.англійська школа: Г. Маккінедер;
35. американська школа: А. Меган, Ж. Готтманн, І. Боумен, Н. Спайкмен.
36. Науковий період розвитку політичної географії
37. Функціональна держава Р. Гартшорна.
38. Іконографія Ж. Ґоттманна.
39. Теорія „єдиного поля” С.Джонса.
40. Період позитивістської „кількісної революції”.
41. Структурнго-функціональний аналіз в ПГ.
42. Бігейвіористський підхід в ПГ.
43. Екологічний підхід в ПГ.
44. Гуманістичний напрям в ПГ.
45. Новітня ПГ: Сучасна проблематика ПГ.
46. Теорія „світових систем” і ПГ.
47. Концепції держави в ПГ.
48. Постмодернізм і теорія „конструювання” простору,
49. Критична геополітика.
50. Політичний простір і геополітичне положення.
51. Концепції мультикультуралізму.
52. Концепції територіальності і теорія етнічної і політичної ідентичності.
53. Проблема масштабу в політичній географії.
54. Концепція місця і контекстуальний підхід.
55. Поняття території у політичній географії.
56. Політико-географічна геоторія.
57. Політико-географічне розуміння території.
58. Політико-географічні властивості території.
59. Політиико-географічне відношення території.
60. Політико-географічні територіальні процеси.
61. Держава і простір.
62. Юридичні характеристики території.
63. Безпека території: політико-географічна правова безпека, соціально-економіко-географічна безпека, еколого-географічна безпека, культурно-географічна безпека.
64. Державна територія: сухопутна територія, водний простір: внутрішні і територіальні води; територія мирного проходження, прилеглі зони, континентальний шельф; повітряний простір, умовна територія.
65. Міжнародні території: відкрите море, Антарктична територія.
66. Міжнародні ріки, протоки і канали.
68. Територія із змішаним режимом.
69. Території дії виключних законів: виключна (морська) економічна зона; виключні положення держави: надзвичайний стан, воєнне положення, осадне положення;
70. Нейтральні території. Екстериторіальність, Оренда території.
71. Географічна лімологія: основні поняття і терміни: державний кордон, орографічні кордони, астрономічні кордони, математичні кордони, делімітація, демаркація, редемаркація.
72. Традиційні підходи і методи географічних досліджень державних кордонів: історико-картографічний підхід; класифікаційний підхід; функціональний підхід; географо-політологічний підхід.
73. Новітні підходи і методи географічних досліджень державних кордонів: світосистемно-ідентичний (дослідження кордонів через призму концепцій світових систем і ідентичності) підхід, геополітичний підходи, кордон як соціальне представлення; кордон в у контексті: Політика – Сприйняття (рецепція) – Практика (ПСП);
74. Екополітичний підхід.
75. Поняття прикордоного простору.
76. Типологія кордонів і прикордонного простору.
77. Транскордонні райони.
78. Неконтрольовані території.
79. Політичні партії та партійні системи.
80. Типологія політичних партій.
81. Головні риси історії формування політичних партій.
82. Суспільні рухи та громадсько-політичні об’єднання.
83. Сучасні політичні партії та суспільно-політичні рухи в Україні.
84. Електоральна географія.
85.Основні теорії західної електоральної географії.
86. Аналіз політичної ситуації.
87. Типологія виборів.
88. Типи виборчих систем.
89. Політична поведінка населення.
90. Мажоритарні системи.
91. Напівпропорційні системи.
92. Пропорційні системи.
93. Змішані системи.
94. Географія політичного протесту.
95. Етапи формування політичної карти світу.
96. Імперії і колонії.
97. Післявоєнний біполярний світ – постбіополярний світ.
98. Міжнародні організації, альянси, угоди.
99. Транснаціональні корпорації і їх роль в світі.
100. Недержавні утворення на карті світу.
101. Глобальні і регіональні проблеми на політичній карті світу.
102. Стратегія анаконди.
103. Теорія доміно.
104. Концепція „динамічного стримування” Коліна Грея.
105. Ідея „Третього світу” як альтернативу „Півночі”.
106. Атомна дипломатія Г. Алперовця.
107. Доктрина Брежнєва.
108. Докрина Д. Майнінга „Два блоки – дві культури”.
109. Геополітика в сучасній Європі: нові праві, група „Геродота”.
110. Внесок у розвиток геополітики П. Галуа, Й. Галтунґа.
111. Теорія мондіалізму Г. Кіссенджера.
112. Доктрина „Великої Шахівниці” З. Бзежінського.
113. Поняття світового порядку.
114. Визначення світового порядку К. Ясперсом.
115. Складові світового порядку О. Тоффлера та особливості сучасного світового порядку і їх геополітична детермінованість.
116. Концепція мондалізму.
117. Концепція нового світового порядку Римського клубу.
118. Геополітичні погляди Ф. Фукуями.
1. +2, 3, 5 Політична географія як галузь суспільної географії.
2. Підходи до розуміння політичної географії українськими та зарубіжними вченими: о. Шаблія, о. Топчієві, Де Блія, с. Когена, л. Розенталя, р. Гартшорна, Дж. Прескота та інг.
3. Фундаментальний об’єкт політичної географії – політична сфера суспільства (псс), яка пронизує всі сфери суспільства: економічну, соціальну, духовну.
5. Предмет політичної географії – геопросторова організація політичної сфери суспільства.
1, 2, 3, 5.
Термін ПГ почали використовувати у 18 ст. Під ним розуміли сукупність національних господарств, даних про політичні органи держави, нові території, структуру нац. держави. Існує багато трактувань до розуміння ПГ. За О. Шаблієм, ПГ – це галузь СГ, яка вивчає геопросторову організацію політичної сфери суспільства, зокрема форми геопросторової організації, просторовий аспект політичних процесів, їх просторово-часових закономірностей.
Р. Гартшорн вважає, що ПГ вивчає політичні одиниці, а насамперед держави, і основним завданням науки є вивчення адмін.. одиниць, які обмежені державними або адміністративно-територіальними кордонами, а також просторові спільності та відмінності між такими адмін.. одиницями.
Дж. Прекот : «ПГ вивчає географічні наслідки політичних рішень, а також географічні фактори, які приймають до уваги і при прийняття таких рішень».
Фундаментальним об’єктом ПН є політична сфера суспільства.
Предметом ПГ є геопросторову організація ПСС.
ПСС можна окреслити за доп.:
політичних відносин, які складаються між певними соц.. групами, націями, етносами, політ. партіями, сусп.. рухами, державними і місцевими органами влади та ін.. суб’єктами політичної діяльності, які мають за мету завоювати, отримати і використовувати політ. владу.
систему соц. інститутів, які реалізовують різні функції політ. влади як державн., так і не державн.
діяльності, посередником якої є особи, соц. інститути, які відстоюють свої інтереси.
Зміст ПГ полягає у дослідженні зв’язків – генетичних, структурних і функціональних, прямих і зворотних і т.д. між територіальними політичними утвореннями і в середині них, встановлення законів і розвитку, структури і функціонування.
4. Філософські та політологічні підходи до поняття політики, як особливої сфери суспільства.
Політика - це діяльність і, що складаються на її основі, відносини між великими групами людей (класами, націями, народами, обєднаннями) в одній країні або між країнами у звязку і за посередництвом вирішення питання про організацію і здійснення влади в суспільстві. Політика завжди спрямована на зміну, перетворення або збереження умов життя людей в суспільстві, а тому служить задоволенню потреби людей у регулюванні та управлінні суспільними процесами.
Політика (від грец. politike — мистецтво управління державою) — існує думка, що цей термін поширився під впливом трактату Арістотеля про державу, правління (урядування) та уряд, який він назвав «Політика». Аж до кінця XIX ст. політичне знання традиційно розглядалося як вчення про державу, тобто про владу інституціо-нального, державного рівня. Однак розвиток політичної думки і уявлень про державу привів до виділення власне науки про державу як відособленого явища стосовно політичної філософії і політичної науки. Уявлення про політику значно розширилися, а розуміння політики окреслилось як досить складна проблема і стало предметом найрізноманітніших тлумачень. Нині їх існує багато. Назвемо деякі з них.
Політика — відносини, що включають згоду, підпорядкування, панування, конфлікт і боротьбу між групами, класами, націями, прошарками, стратами і окремими людьми (внутрішня політика) і державами (зовнішня політика) з приводу завоювання чи досягнення влади, її утримання, організації та використання.
Політика — курс, напрям, на основі якого виробляються і приймаються рішення, заходи щодо формування і виконання різних завдань. Наприклад, «міжнародна політика уряду», але разом з тим «торговельна політика фірми».
Політика— конкретна сфера, де окремі люди і політичні утворення (угруповання) та соціальні групи ведуть боротьбу за завоювання державної влади. У даному випадку кажуть: «займатись політикою», або навіть «триматися подалі від політики».
Політика— більш широке явище, а саме, як мистецтво управління людьми в суспільстві, організація життя громадян, розподіл та перерозподіл ресурсів, підтримання порядку, збереження внутрішнього і зовнішнього миру чи, навпаки, ведення війни, контроль суспільства і людини. З цього приводу слушним буде зауваження американського соціолога Толкотта Парсонса: «Феномен є політичним настільки, наскільки він зачіпає організацію і мобілізацію ресурсів, які необхідні для досягнення мети конкретного колективу чи спільності. Через те кажуть: «Усе — політика».