7. Міжринковий аналіз і моделювання інфляції

Раніше традиційний аналіз одного конкретного ринку вважався достатнім і врахування зовнішніх факторів було не обов’язковим.

З появою комп’ютерних технологій і миттєвих засобів зв’язку, а також тенденцій до глобалізації економічних систем світові ринки (фінансові і нефінансові, внутрішні і зовнішні) дедалі швидше поєднуються воєдино. Для визначення перспектив розвитку одного ринку необхідно вивчати інші, пов’язані з ним ринки. Тенденції світових ринків товарів, валют, цінних паперів сприяють значному впливу один на одного та на перспективи економічного розвитку всіх країн світу. Аналіз одного ринку часто не дає змоги розвіяти сумніви аналітика, тому потрібно шукати розв’язання відповідних проблем на ринках, пов’язаних із даним, наприклад між групами товарних ринків, між фінансовими і нефінансовими ринками (групи акцій і відповідні їм товарні ринки) та ін.

За допомогою міжринкового аналізу можна логічно пояснити, чому, скажімо, між товарними і фінансовими ринками у визначений час виникають певні відносини. Розрізняють товарні ринки, які чутливі до інфляції (наприклад золото, енергоносії), і які чутливі до відсоткових ставок на кредити і депозити, а також ринки акцій, які чутливі до інфляції, і акції, які чутливі до відсоткових ставок.

За допомогою міжринкового аналізу груп акцій можна визначати найбільш вигідні для інвестицій сегменти ринку акцій. У періоди посилення інфляційного тиску (коли ціни на товари зростають відносно цін на облігації) увагу слід зосередити на акціях, які чутливі до інфляції. У періоди зростання цін на облігації відносно товарних цін (коли відсоткові ставки та інфляція знижуються), краще надавати перевагу акціям, які чутливі до відсоткових ставок.

Тому міжринковий аналіз необхідний з метою:

1. моделювання і прогнозування інфляції;

2. розробки торговельних стратегій для внутрішнього і зовнішнього ринків товарів, валют, акцій і облігацій;

3. диверсифікації інвестиційного портфелю з метою зниження ризику вкладання капіталів (у товари –– як клас матеріальних активів чи в акції та облігації –– як клас фінансових активів);

4. регулювання грошово-кредитної системи на основі аналізу взаємозв’язків між товарними ринками і ринками валюти, товарними ринками і відсотковими ставками за кредити, тобто пропозицією грошей; якщо економіка перебуває у стадії занепаду, інфляції витрат, то для того, щоб стимулювати економічну активність, керівництво фінансово-кредитних установ має знизити відсоткову ставку, збільшивши тим самим пропозицію грошей і, відповідно, приріст інвестицій, а якщо економіка характеризується інфляцією попиту, то фінансово-кредитні установи можуть підвищити відсоткову ставку, зменшуючи пропозицію грошей, скорочуючи тим самим інвестиції і сукупні витрати, щоб стримати інфляцію;

5) аналізу залежності між різними товарними ринками і спорідненими групами акцій, наприклад між ринком нафти і акціями нафтопереробних підприємств та ін.;

6) міжнародних порівнянь динаміки товарних ринків, наприклад аналізу цінових тенденцій на світових і внутрішніх товарних ринках (нафти, зернових та ін.).

Для міжнародних порівнянь головних секторів ринку (товарів, грошей, цінних паперів) використовуються спеціальні світові індекси:

• індекс світових короткострокових відсоткових ставок (WSR-World Sbort Rates) будується у зворотній шкалі так, щоб його напрям збігався з напрямом руху цін світових грошових ринків;

• світовий індекс акцій — (WSI — World Stock Іndex) розраховується «Morgan Stanley Capital International», Женева;

• товарний індекс журналу «Економіст» — ECI (Economist Commodity Index). Індекс будується на підставі 27 товарних ринків, причому частки ринків продуктів харчування і промислової сировини майже однакові — відповідно 49,8 і 50,2 %. Вагові коефіцієнти різних товарів визначаються їхньою часткою в імпорті на європейські ринки. Найбільшу частку мають мідь, алюміній, бавовна, пиломатеріали, кава і соєві продукти. Як базовий взято 1985 рік (індекс = 100). Товарний індекс журналу «Економіст» не включає жодного з дорогоцінних металів (золото, платина, срібло); до його складу не входять також ринки нафти і нафтопродуктів.

З міжнародного досвіду відома ключова роль ринку золота в міжринковому аналізі. Існують основні положення, які стосуються ролі золота:

• тенденції ринку золота протилежні тенденціям курсу американського долара;

• ринок золота є випереджувальним індикатором індексу CRB приблизно на чотири місяці.

• ціна золота вважається випереджувальним індикатором інфляції;

• золото слугує надійним об’єктом вкладання коштів у періоди політичної і фінансової нестабільності.

Динаміка цін на золото і обмінних іноземних валют часто дуже точно вказує напрям інфляції і може бути використана для прогнозування зміни товарних цін. Графіки цих трьох індексів дають змогу проводити міжринкові порівняння трьох найважливіших секторів у світовому масштабі.

Графік кожного індексу попередньо для міжринкового аналізу згладжується (аналітично вирівнюється) за допомогою 14-місячної експоненційної змінної середньої.

Індекс CRB (Commodety Research Bureau) розраховується Бюро з дослідження товарних ринків представляє кошик США з 21 товару. Цей кошик містить найбільш активні товарні ринки: зерна, худоби, тропічних товарів, матеріалів, золота та енергоносіїв, на які з 1970 року укладаються ф’ючерсні контракти. Тому товарний індекс CRB надає випереджувальну інформацію і вважається в зарубіжній практиці основним барометром товарного ринку.

На розвинених ринках згідно із зарубіжним досвідом установлено такі взаємозв’язки за допомогою міжринкового дослідження:

• обмінний курс долара впливає на товарні ціни;

• товарні ціни впливають на відсоткові ставки;

• відсоткові ставки, у свою чергу, впливають на курс долара;

• зниження відсоткових ставок призводить з часом до зниження курсу долара;

• зниження курсу долара призводить до зростання цін на товари, а також до підвищення відсоткових ставок, що, у свою чергу, негативно впливає на ринки облігацій і акцій;

• підвищення відсоткових ставок сприяє зростанню курсу долара, ціни на товари і відсоткова ставка досягають піку, здійснюючи підйом на ринках облігацій та акцій. Далі увесь цикл повторюється.

Таким чином, починати міжринкові дослідження слід з долара та товарних ринків, потім переходити від товарних ринків до ринку облігацій і, нарешті, від ринку облігацій до ринку акцій.

Завдання моделювання та прогнозування тісно пов’язані між собою, але не тотожні. Завданням моделювання є побудова математичних моделей для кількісного опису характеру зв’язку між цільовими показниками модельованих процесів та вхідними показниками (незалежними змінними або факторами). Прогнозування — це кількісне передбачення майбутнього розвитку досліджуваного процесу.

Для прогнозування можуть використовуватись різні методи. Мета цих методів — з’ясування неявних причинно-наслідкових зв’язків і закономірностей, прихованих у ретроспективних даних, і подання їх у явній формі математичних моделей.

Побудувавши моделі, можна використовувати їх для прогнозування у трьох можливих режимах:

а) задаючи майбутні значення факторів впливу (незалежних змінних) і одержуючи так званий «нормативний прогноз» (прогнозування типу «якщо — то»;

б) прогнозуючи поведінку незалежних змінних окремо за допомогою щойно згаданих методів і використовуючи здобуті результати для прогнозування цільових показників;

в) комбінуючи обидва зазначені варіанти.

У процесі моніторингу завдання прогнозування інфляції розв’язується в постійному режимі.

Для вивчення взаємозв’язку між індексом споживчих цін та основними макроекономічними показниками було сформовано вхідну базу даних, яка являє собою сукупність динамічних рядів статистичних показників (за матеріалами Держкомстату України та НБУ за 1997—1999 роки). Цими показниками є ІСЦ (у), індекс курсу гривні щодо долара США (х₁), індекс реального ВВП (місячного) (х₂), індекси реальної (х₃) та номінальної (х₄) заробітної плати, рівень безробіття (х₅) та середньозважені відсоткові ставки на кредити в національній валюті (х₆).

Для проведення аналізу динаміки вибраних показників було побудовано графіки їхніх часових рядів. Графічний аналіз виявив прямий, чітко виражений взаємозв’язок між реальною та номінальною заробітною платою; обернений зв’язок між індексом реального ВВП (місячний) та середньозваженими відсотковими ставками банківської системи на кредити в національній валюті; прямий взаємозв’язок між ланцюговим ІСЦ та ланцюговим індексом курсу гривні щодо долара США. Що ж до зв’язку між ІСЦ та рівнем безробіття, то він майже не простежувався.

З огляду на передбачуваність інфляційних процесів у перехідний період пріоритетне значення надається короткостроковому (місячному) прогнозуванню. Як свідчить практика розвинутих країн, саме короткострокове прогнозування має пріоритет, саме на висновках місячних прогнозів, на їх періодичному перегляді відповідно до кон’юнктурних змін ґрунтуються заходи державного регулювання соціально-економічних процесів, і зокрема — поточне формування грошово-кредитної, бюджетної, податкової політики тощо.

Прогнозування ланцюгового (місяць до місяця) індексу споживчих цін здійснено двома методами: 1) за трендовим рівнянням; 2) за рівнянням регресії.

З метою прогнозування ланцюгового індексу споживчих цін (місяць до місяця) було використано лінійний тренд за даними про ІСЦ за 1997—1999 роки. Відлік часу здійснено від t₁ = –35 до t_n = 35. Рівняння тренду має вигляд: Y = 101,28 + 0,02098t.

Використовуючи це рівняння для екстраполяції, знаходимо прогнозні рівняння регресії для ланцюгового індексу споживчих цін як результату Y та індексу курсу гривні за долар США як фактору х, оскільки за обчисленою матрицею парних коефіцієнтів кореляції для ланцюгових індексів макроекономічних показників зв’язок між ІСЦ та індексом курсу гривні за долар США виявився найщільнішим (r = 0,607) (табл. 7.5).

Таблиця 7.5