3. Статистичне вивчення зміни цін виробників

На ринках укладаються угоди за цінами, які узгоджують інтереси покупців і продавців. Але для прийняття рішення покупець і продавець обов’язково мають зіставити ринкову ціну товару (послуги) з іншими характеристиками:

• рівнем інфляції;

• ціною на товар-замінник;

• ціною на доповняльні товари та послуги;

• купівельною спроможністю гривні.

У маркетинговому аналізі ціни на конкретні товари (послуги) аналізуються на рівні підприємств, а динаміка цін усіх споживчих та інших товарів одержують зі статистичних публікацій.

Статистика ринкових цін повинна забезпечити спостереження за динамікою цін за секторно-галузевою класифікацією на підставі прийнятих у міжнародній практиці статистичних стандартах реєстрації цін та розрахунку індексів цін.

Підприємство розглядається з випуском продукції та використаними засобами виробництва (сировина, матеріали, капітал тощо). Тому розраховується індекс цін на випуск продукції та індекс цін на ресурси (засоби виробництва). Індекс цін випуску вимірює середню зміну цін на товари, реалізовані підприємством. Індекс цін на засоби виробництва показує середню зміну цін на сировину та матеріали, які було придбано підприємством.

Для оцінювання ринкового випуску товарів та послуг за методологією СНР використовуються два види цін:

• ціна виробника — ціна, що її одержує виробник за одиницю товару чи послуги, включаючи податки на продукти (крім податку на додану вартість, акцизу і податку на імпорт), які підлягають сплаті, і виключаючи субсидії на продукти та імпорт, які належить отримати виробникові;

• основна ціна — ціна, що її одержує виробник за одиницю товару чи послуги, виключаючи будь-які податки на продукти, які підлягають сплаті, і включаючи субсидії на продукти (крім субсидій на імпорт).

Ринковий випуск оцінюється в основних цінах. У тих випадках, коли випуск оцінюється за цінами виробника, для одержання даних за основними цінами потрібне таке коригування:

Випуск (за цінами виробника)

–

Податки на продукти, які включені в ціну виробника

+

Субсидії на продукти

=

Випуск (за основними цінами)

Індекси цін на ресурси (засоби виробництва), у свою чергу, розраховуються за походженням товарів:

• індекси цін на імпортовані товари;

• індекси цін на товари, які закуповуються у вітчизняних виробників:

а) сільського господарства;

б) добувної промисловості;

в) переробної промисловості;

г) підприємств енергопостачання.

Загальні індекси цін випуску розраховуються окремо для обсягів реалізації:

• на внутрішньому ринку;

• на зовнішньому ринку.

Крім того, індекс цін випуску продукції, реалізованої на внутрішньому ринку, розраховується окремо як індекс цін проміжної продукції, споживчих товарів і товарів виробничого призначення. Таким чином, індекси цін за розрахунками поділяються за призначенням і категоріями товарів.

Такий підхід дає змогу скласти таблицю для аналізу цін випуску і засобів виробництва за товарами, галузями на внутрішньому ринку, за імпортованими та експортованими товарами.

Індекс цін виробників для всієї вітчизняної продукції вимірює чисту зміну цін продукції на першій стадії комерційного обігу, тобто «франко-завод».

Індекс цін виробників за видами продукції розраховується на підставі інформації про ціни, кількість та обсяг реалізації, яка надається виробниками за вибірковим методом спостереження. Вага для індексу цін визначається як частка обсягу реалізації кожного виду продукції в усьому обсязі продажу в економіці країни.

Для розрахунку індексу цін виробників за видами діяльності (галузями) як вагу використовують частку обсягу продажу кожного виду діяльності в усьому обсязі продажу в економіці країни.

Індекс цін виробників для вітчизняної продукції, яка призначена на внутрішній ринок. Чим більший ступінь відкритості економіки країни, тим важливіше значення має розмежування між продукцією, яка призначена для внутрішнього використання, і експортом: може існувати «цінова дискримінація», тобто ситуація, за якої одна й та сама продукція продається на внутрішньому ринку за іншою ціною, ніж за експортом. У цьому разі потрібно розглядати два різних продукти. Якщо цінова дискримінація відсутня, то до розрахунку індексу цін включається інформація як про один продукт. Як вага використовується частка продажу кожного продукту в усьому обсязі продажу в економіці країни, за відкиданням із продажу експорту, дані про який надходять в межах обстежень підприємств.

Визначення динаміки експорту та імпорту в реальному вираженні (у незмінних цінах) є важливим елементом програм платіжного балансу і національних рахунків. Виходячи з цього збираються дані митної статистики про вартість та кількість експортованих чи імпортованих товарів, на підставі чого розраховується середня ціна експортованого чи імпортованого товару. Держкомстат України розпочав роботу з моніторингу індексів цін експорту та імпорту.

Індекс цін виробників для вітчизняної продукції, призначеної на зовнішній ринок, вимірює зміну цін «франко-завод» на експортну продукцію. Він дає змогу відстежувати динаміку міжнародної конкурентності експорту і експортованих галузей згідно з іноземним попитом. Цей індекс розраховується з використанням даних, які збираються від підприємств за вибірковим методом, за видами продукції з використанням класифікації продукції і може бути трансформований в індекс за галузями чи видами економічної діяльності.

З погляду зовнішньої торгівлі індекс експортних цін вимірює зміну цін експортованих товарів із використанням цін на кордоні країни-експортера (франко-борт або ФОБ на кордоні країни-експортера).

Імпорт слугує ресурсом національної економіки. Тому індекс імпортних цін вимірює зміну цін імпортованої продукції з використанням цін СІФ-вартість, страхування, фрахт на кордоні країни-імпортера (постачальника). Цей індекс дозволяє зіставляти зміну цін вітчизняної продукції з динамікою цін імпорту. Ціни імпорту впливають на ціни продукції, що випускається, і на ціни всіх ресурсів в національній економіці.

Найважливішими проблемами, з якими постійно доводиться стикатися у статистиці цін, є такі:

• зміна якості товарів (послуг), за якими ведеться спостереження;

• сезонна складова в індексах цін.

Тому статистика цін веде спостереження за товарами з конкретними споживчими властивостями на підставі набору товарів-представників як вітчизняного, так і зарубіжного виробництва. Цей підхід дає змогу уникнути першої проблеми. Стосовно другої проблеми — сезонності — то розробка методології із сезонного коригування індексів цін перебуває у процесі вдосконалення і охоплює тільки методи заміни товарів. Але пріоритетним напрямом є розробка методології згладжування сезонної хвилі.

Для забезпечення порівнянності показників зміни цін, розрахованих у різних секторах економіки, передбачено формування наскрізної номенклатури товарів від виробника до споживача. Тому можна виводити окремо індекси цін за продуктами, групами продуктів, а потім — за секторами: добувна і переробна промисловості, сільське господарство, будівництво, транспорт, зв’язок і т. ін. Групові індекси цін дають змогу проводити аналіз структури виробництва продукції в національній економіці і розвитку галузей.

Індекси цін, розраховані для окремих товарів-представників, поширюються на продукцію відповідної галузі (підгалузі) поетапно, залежно від рівнів агрегації товарів у галузі.

Репрезентативність індексів цін багато в чому залежить не тільки від якості реєстрації цін на товари-представники, а й від методів формування системи ваг (за рік, за 9 місяців, один раз на 5 років з використанням рекурсивної ваги грудня базисного року). Це можливо за умови низьких темпів інфляції.

На формування системи індексів цін впливає і сфера спостереження за цінами. Передбачається розширення сфери спостереження за цінами на платні послуги (освіти, фізкультури і спорту та ін.), на ринку нерухомості. Варто зазначити, що спостереження за цінами на ринку нерухомості вважається одним із найскладніших у світовій статистичній практиці через отримання ваги для розрахунку індексу.

Держкомстатом України впроваджено у практику методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами:

• цін виробників промислової продукції і розрахунку індексів цін виробників;

• цін на будівельно-монтажні роботи;

• тарифів на послуги зв’язку;

• тарифів на вантажні перевезення залізничним транспортом.

Індекс цін виробників промислової продукції (ІЦВ) в Україні розраховується щомісячно починаючи з 1991 року, за діючою методологією — з 1996 року в рамках програми опрацювання макроекономічних показників, що ґрунтуються на міжнародних стандартах. Спостереження за змінами цін ведеться за вибірковим колом підприємств (понад 2 тис.) і охоплює майже 6 тис. видів продукції практично всіх галузей промисловості. Реєструються ціни, що фактично склалися на 20 число поточного місяця на продукцію (без податку на додану вартість та акцизного збору), призначену для реалізації на внутрішньому та зовнішньому ринках.

На першому етапі визначаються короткострокові (індивідуальні) індекси цін за конкретними видами продукції. Індивідуальні індекси агрегуються в товарні групи, підгалузі та галузі промисловості. Базою зважування є дані про обсяг виробництва промислової продукції у вартісному виразі в базисному періоді.

Для розрахунку ІЦВ використовується модифікована формула Ласпейреса, яка має вигляд:

де вартісна вага товару і в місяці при цьому — довгострокова відносна ціна попереднього місяця порівняно з груднем базисного року. Цей метод є «рекурентним» у тому розумінні, що оновлена вага поточного періоду використовується як вартісна вага для розрахунку індексу в наступному періоді. Ця формула є більш універсальною порівняно зі стандартною формулою Ласпейреса, оскільки вона не сприяє завищенню індексів і дає змогу використовувати безперервний ланцюжок розрахунків. Індекс цін за період визначається послідовним множенням місячних індексів.

Побудова ІЦВ складається з таких етапів:

• відбір товарів-представників;

• відбір базових підприємств, на яких проводиться спостереження за цінами виробників;

• визначення порядку збору цінової інформації;

• формування бази зважування;

• визначення формули розрахунку ІЦВ;

• розрахунки індивідуальних та зведених індексів цін.

Для забезпечення репрезентативності індексів цін за підгалузями та галузями промисловості вартість випуску товарів-представників має становити не менш як половину вартості випуску товарної продукції кожної з галузей (підгалузей).

Відбір базових підприємств здійснюється так:

• централізовано визначаються підприємства, які мають значну питому вагу у виробництві товарів-представників, взятих для розрахунку ІЦВ на державному рівні;

• територіальні органи державної статистики додатково включають у цей перелік підприємства, які характеризують виробництво товарів-представників, відібраних для розрахунку ІЦВ на регіональному рівні.

Перелік підприємств легкої, харчової промисловості, промисловості будівельних матеріалів тощо, в який можуть бути включені малі підприємства з урахуванням обсягів випуску продукції в галузях, територіальні органи державної статистики формують для державного та регіонального рівнів самостійно.

Інформацію про ціни виробників промислової продукції підприємства надають за формою державної статистичної звітності №1-ціни (пром) «Звіт про ціни виробників промислової продукції» статистичному органу за місцезнаходженням підприємства. Для товарів-представників використовуються дані державної статистичної звітності за ф. № 1-П (річна) або ф. № 6 (річна).

Для розрахунку індексів цін за видами товарів, товарами-представниками, підгалузями, галузями і по промисловості в цілому формується база зважування на регіональному та державному рівнях. При цьому базою зважування для видів товарів (марок, артикулів) є обсяги випуску цієї продукції підприємством за рік.

На підставі індивідуальних індексів цін, розрахованих за видами товарів (марками, артикулами), та обсягів виробленої продукції в базисному періоді, розраховуються зведені індекси цін:

• за «малими» товарними групами;

• за товарами-представниками («великі» товарні групи);

• за підгалузями і галузями промисловості;

• по промисловості в цілому.

Зведені індекси цін за «малими» товарними групами, товарами-представниками і підгалузями промисловості розраховуються на основі даних про сумарну вартість товарів, які обстежуються, у цінах поточного і попереднього місяців. Зведені індекси цін за галузями промисловості і по промисловості в цілому розраховуються також на основі даних про сумарну вартість продукції підгалузей промисловості, які обстежуються, у цінах поточного і попереднього місяців. Індекс цін виробників промислової продукції використовується при створенні інформаційної бази для прогнозування і управління процесами ціноутворення в промисловості, перерахунку показників системи національних рахунків у постійні ціни та забезпечує можливість проведення міжнародних порівнянь.

Індекс цін реалізації сільськогосподарської продукції господарствами суспільного сектору розраховується на всіх напрямах її реалізації (закупівельним організаціям, включаючи продаж безпосередньо в торговельну мережу та споживачам за прямими зв’язками, організаціям споживчої кооперації, на ринку, населенню, через систему ресторанного господарства, за бартерними угодами, зарубіжним країнам, на біржах, аукціонах). У розрахунках цього індексу середня ціна минулого року перераховується на структуру реалізації, що фактично склалася в поточному році.

Індекс цін реалізації сільськогосподарської продукції складається з двох групових індексів: індексу цін реалізації продукції рослинництва та індексу цін реалізації продукції тваринництва. Перший індекс складається з 14 індексів (зернові, картопля, овочі та ін.), другий — із 6 індексів (худоба і птиця, молоко та молочні продукти та ін.). При розрахунку індексів цін за товарною групою і в цілому використовується агрегатна формула індексу цін Пааше. Інформація про ціни реалізації збирається помісячно від сільськогосподарських підприємств відповідно до чинної статистичної звітності.

Паритетне співвідношення цін — це загальнодержавний показник стану еквівалентності в економічних відносинах між сільським господарством та промисловістю. Він вимірюється відношенням між агрегатним індексом цін на реалізовану сільськогосподарську продукцію і агрегатним індексом цін на закуплені сільським господарством промислові товари та послуги.

Індекси цін у будівництві. Будівництво робить важливий внесок у валовий внутрішній продукт країни і являє собою джерело попиту на інвестиції в основний капітал. Зміни ділової активності у будівництві відображають, головним чином, зрушення в розподілі ресурсів між споживанням і нагромадженням. Значна частка продукції будівництва являє собою індивідуальні об’єкти, що ускладнює зіставлення цін і вартості навіть у тому разі, якщо порівнюються будівлі та інші споруди одного і того самого розміру та типу.

Необхідно проводити розмежування між будівництвом як галуззю та будівництвом як видом економічної діяльності. Будівництво як галузь складається із групи підприємств, які виконують будівельні роботи. Будівництво як вид економічної діяльності здійснюється підприємствами незалежно від їхньої галузевої належності і може виконуватись виробничими одиницями таких типів, як небудівельні підприємства, що здійснюють підрядні роботи з будівництва, але для яких вони не є основним видом діяльності; домашні господарства, зайняті будівництвом власного житла та ін.

Тому статистичні спостереження для охоплення всього будівництва базуються на двох джерелах інформації: на реєстрі підприємств і територіальній вибірці окремих будівельних проектів.

Збір інформації щодо цін будівництва найчастіше здійснюється з погляду постачальника, тобто з позицій підприємств, зайнятих у будівництві. Здобуті індекси цін — це індекси цін виробників у будівництві. Щоб дістати індекси цін покупця (ринкові ціни), ціни будівництва потрібно розглядати з погляду попиту. Наприклад, ціни будівель, які здаються «під ключ», — це ціни покупця. Індекс цін покупця крім індексу цін виробника має включати також усі суми, які доводиться сплачувати покупцеві: вартість дозволу на будівництво, страхові внески, податок на реєстрацію, комісійні за надання кредиту під нерухомість, винагороду агентові з продажу нерухомості тощо.

Отже, можна розглядати наведені далі види індексів за компонентами вартості будівельних споруд (табл. 7.1).

Таблиця 7.1

Види індексів за компонентами вартості будівельних споруд

Компоненти, які враховуються в індексах	Види індексів
Елементи проміжного споживання Елементи доданої вартості	Індекси витрат або індекс собівартості будівництва	Індекс цін будівництва або індекс цін виробників з позиції постачальника	Індекс цін покупця з позиції попиту
Розміри прибутку та ризику	—
Інші витрати	—	—

Індекси цін у будівництві можна використовувати з подвійною метою:

• для складання кошторису витрат на будівництво в постійних цінах дефляцією поточних витрат на будівельні проекти (для підрядчика);

• як кількісний показник одного із компонентів інфляції (для покупця).

Тому використовуються індексні методи, які ґрунтуються:

а) на підході з позицій підрядчика (продавця);

б) на підході з позицій покупця;

в) методи, в яких ця розбіжність не проглядається (модельний підхід).

Підхід з позицій підрядчика за міжнародною практикою ґрунтується на таких методах: методі кінцевих цін; методі цін за елементами технологічної структури; методі регресійного аналізу (який переважає у практиці, наприклад, Швеції та Норвегії).

Розглянемо метод цін за елементами технологічної структури, на підставі якого визначаються проміжні (групові) індекси цін за основними будівельними компонентами та з урахуванням їхніх ваг за витратами в базисному періоді розраховується зведений індекс цін у будівництві за схемою наведеною, на рис. 7.1.

Рис. 7.1. Схема визначення зведеного індексу цін у будівництві

Індекс цін у капітальному будівництві визначається як сума зважених індексів цін на частку обсягів будівельно-монтажних робіт, на частку вартості машин та обладнання, на частку вартості інших капітальних робіт та витрат в усіх капітальних вкладеннях, тобто .

Індекс цін на будівельно-монтажні роботи обчислюється Держкомстатом України на основі щомісячного обстеження цін на будівельні матеріали, вироби і конструкції, включаючи вартість придбання, транспортні та заготівельно-складські витрати, а також фактичних розмірів інших калькуляційних витрат (сума нарахованої амортизації, оплата праці, відрахування на соціальні заходи, інші витрати) у вибірковому колі будівельно-монтажних організацій.

Для розрахунку усереднених індексів цін на машини та обладнання використовуються щомісячні індекси цін виробників на продукцію машинобудування з подальшим зважуванням їх на структуру споживання цієї продукції в капітальному будівництві в кожній галузі.

Для визначення індексу цін для інших капітальних робіт та витрат, у складі яких значну частину займають витрати на проектно-вишукувальні роботи, використовується індекс зростання заробітної плати працівників, зайнятих у цій сфері.

Наприклад, у промисловості капітальні вкладення за елементами технологічної структури (у %) поділялися в базисному періоді так:

Будівельно-монтажні роботи — 24 %

Машини та обладнання — 64 %

Інші капітальні роботи — 12 %

Усього 100 %

Групові індекси цін за відповідними елементами становили 1,050, 1,060, 1,150. Зведений індекс цін у капітальні вкладення у промисловості за формулою Ласпейреса становитиме

Знаючи технологічну структуру капітальних вкладень за галузями економіки та відповідні їм групові індекси цін, можна визначити зведений індекс цін у капітальному будівництві всієї країни.

Держкомстат України з наведеної щойно схеми індексів цін упровадив у практику методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін поки що на будівельно-монтажні роботи за видами економічної діяльності та типами будівель і споруд.

Джерелом інформації слугує статистична форма № 1-ціни (буд) «Звіт про ціни придбання матеріальних ресурсів у будівництві». Розрахунок індексів цін на будівельно-монтажні роботи проводиться в Україні за міжнародною методикою МВФ на основі ресурсно-технологічних моделей об’єктів-представників, дібраних за видами економічної діяльності, типами будівель і споруд.

Індекс цін на будівельно-монтажні роботи (ІЦ БМР) характеризує динаміку загального рівня цін у будівництві. Він є показником зміни вартості фіксованого набору матеріальних ресурсів у поточному періоді порівняно з базисним. Використовується цей індекс при створенні інформаційної бази для прогнозування і управління процесами ціноутворення в будівництві, аналізу будівельної діяльності підприємств та інвестиційних процесів, перерахунку обсягів інвестицій у постійні ціни та забезпечує можливість проведення міжнародних зіставлень. Побудова ІЦ БМР складається з таких етапів:

• відбір об’єктів-представників;

• розробка уніфікованої номенклатури матеріальних ресурсів;

• розробка ресурсно-технологічних моделей об’єктів-представників;

• відбір базових підприємств;

• збір цінової інформації;

• формування бази зважування та визначення формули розрахунку;

• розрахунок середніх цін на регіональному та державному рівнях;

• розрахунок індексів цін на будівельно-монтажні роботи за об’єктами-представниками;

• розрахунок групових та зведеного індексів цін на будівельно-монтажні роботи.

Підхід з позицій покупця базується на гедоністичному рівнянні регресії, тобто з урахуванням зміни якості продукції для визначення контрактних цін у базисному і поточному періодах, після чого індекс цін розраховується за формулою Ласпейреса. Цей підхід використовується, наприклад, у США при розрахунку індексу цін на продані односімейні будинки. В Україні цей підхід не застосовується.

Модельний підхід використовує побудову індексу цін з використанням фіксованих ваг і продажних (ринкових) цін, які узгоджені між продавцем і покупцем під час підпису контракту, внаслідок чого усувається розбіжність між підходами покупця і продавця. Цей підхід використовується в Україні на первинному ринку житла для розрахунку індексів цін на нове житло. Зазначені індекси відбивають зміну цін на конкретні моделі нових житлових будівель за даними, які надходять від вибірки будівельних організацій. До ціни включають накладні витрати підрядчика і норму рентабельності, які визначаються ринковим попитом і пропозицією, але до загальної ціни не включається оплата покупцем юридичних послуг, податки на передачу власності і т. ін.

Отже, за методологією МВФ спостерігаються такі ринкові ціни в будівництві: ринкові ціни контрактів; фактичні ціни; ціни за тендерами; кінцеві ціни, включаючи ціну землі.

Індекс тарифів на послуги зв’язку характеризує динаміку рівня тарифів на послуги зв’язку для підприємств, установ та організацій. Цей показник використовується для аналізу та прогнозу цінових процесів в економіці, перерахунку доходів від надання послуг зв’язку та показників системи національних рахунків у постійні ціни.

Побудова індексів тарифів на послуги зв’язку складається з таких етапів:

• відбір базових організацій для спостереження;

• відбір видів зв’язку та послуг-представників;

• визначення порядку збору інформації щодо тарифів;

• формування бази зважування і визначення формули розрахунків;

• розрахунки індивідуальних, групових та зведеного індексів тарифів на послуги зв’язку.

Індивідуальний індекс тарифів розраховується на основі здобутих тарифів на дібрані для спостереження послуги-представники за формулою:

де p_t — тариф або середній тариф послуги-представника поточного місяця t грн; p_t – 1 — тариф або середній тариф послуги-представника попереднього місяця (t – 1), грн.

На основі індивідуальних індексів тарифів розраховується груповий індекс тарифу відповідного виду зв’язку за формулою середньогеометричної незваженої:

де D — знак множення (добуток); і_р — індивідуальні індекси тарифів послуг –– представників виду зв’язку; п — кількість послуг –– представників виду зв’язку.

Зведений індекс тарифу на послуги зв’язку розраховується на основі:

• групових індексів тарифів видів зв’язку;

• питомої ваги доходу виду зв’язку в доходах від надання послуг в цілому.

Для цих розрахунків використовується модифікована формула Ласпейреса.

Метою спостереження за тарифами на вантажні перевезення залізничним транспортом є визначення ступеня їх зміни без урахування структурних зрушень у перевезених вантажах за різними ознаками: виду вантажу і його маси, швидкості доставки, відстані перевезення вантажів, типу рухомого складу, рівня використання його вантажопідйомності та ін.

Індекси тарифів на вантажні перевезення залізничним транспортом призначені для оцінювання динаміки транспортних тарифів на перевезення вантажів, а також для перерахунку показників Системи національних рахунків у постійні ціни. Побудова індексів тарифів на вантажні перевезення складається з аналогічних етапів (визначення базової організації; добір послуг-представників; порядок збору інформації щодо тарифів; формування бази зважування і визначення формули розрахунку; розрахунки індивідуальних, групових та зведеного індексів тарифів) і використання модифікованої формули Ласпейреса.

Динаміку цін виробників визначають темпи зростання грошових агрегатів, обмінного курсу (долара та євро), фіскальна політика і державне регулювання цін, кон’юнктура світових товарних ринків.