2. Статистика рівня та структури цін. Система індексів цін

Першим етапом статистичного вивчення цін є оцінка рівня цін та тарифів

Рівень цін (тарифів) – узагальнений показник, що характеризує їх стан за певний період часу на визначеній території за сукупністю товарів чи послуг із близькими споживчими властивостями.

Цей показник усереднює ціни множини індивідуальних актів купівлі-продажу, згладжує можливу варіацію цін і виявляється як середній розмір чи тенденція.

Індивідуальний (однотоварний) рівень ціни – це сума грошей, що сплачується на ринку за одиницю товару.

Для цін сукупності однорідних товарів та для цін, що варіюють у часі чи у просторі (географічному й економічному), узагальненою характеристикою виступає середня ціна.

Методологічною основною для побудови системи індексів цін є національні рахунки, які охоплюють усі стадії товарообігу. Індекси цін, які входять в систему національних рахунків, можна згрупувати у три категорії:

• індекси цін з випуску продукції;

• індекси цін з ресурсів;

• індекси цін з використання (проміжного і кінцевого) ресурсів.

Тому до системи індексів цін за рекомендаціями МВФ входять:

1. Індекси цін, які стосуються випуску продукції:

1.1. Індекси цін виробників для всієї вітчизняної продукції.

1.2. Індекси цін виробників для вітчизняної продукції, яка призначена на внутрішній ринок.

1.3. Індекси цін виробників для вітчизняної продукції, яка призначена на зовнішній ринок.

2. Індекси зовнішньоторговельних цін:

2.1. Індекси експортних цін.

2.2. Індекси імпортних цін.

3. Індекси цін, які стосуються ресурсів:

3.1. Індекси цін на всі ресурси з урахуванням імпорту;

3.2. Індекси цін на ресурси для внутрішнього ринку з відкиданням експорту із суми валового випуску та імпорту.

4. Індекси оптових цін.

5. Індекси цін з використання товарів та послуг:

5.1. Індекси цін проміжного використання.

5.2. Індекси цін кінцевого використання:

5.2.1. Індекс споживчих цін.

5.2.2. Індекс цін нагромадження.

Індекси цін виробників можуть бути використані:

• для дефлятування показника випуску продукції;

• як міра інфляції витрат.

Якщо завданням є дефлятування, то першочергове значення мають деталізовані галузеві і продуктові індекси цін виробників. Якщо, навпаки, потрібно дістати показники інфляції, тоді першочергове значення мають агреговані індекси, які будуються з використанням різних індексів цін та ваг.

Узгодженість статистичних класифікацій дає змогу розраховувати індекс цін виробників за галузями на рівні чотиризначних кодів міжнародної класифікації (ISIC) та індекс цін виробників за продуктами на рівні шестизначних кодів класифікатора основних продуктів (СРС). На практиці користувачі інформації надають перевагу продуктовим індексам цін виробників перед галузевими.

Індекс цін виробників чи споживачів являє собою показник, який узагальнює зміну цін за багатьма товарними позиціями між двома — часовими або географічними — межами. Для його розрахунку необхідно знати:

• які товарні позиції включати в індекс;

• як визначати ціни за товарними позиціями;

• які операції включати в розрахунок індексу;

• яку формулу використовувати для визначення зміни цін;

• як визначати ваги, використовувані у вибраній формулі.

Щоб відповісти на ці питання, необхідно спочатку розглянути, до якої індексної моделі належить індекс цін.

Завдання індексу цін полягає в тому, щоб визначити, яка частка зміни у вартісному агрегаті пояснюється зміною цін за окремими позиціями. Для цього використовуються індекси цін Е. Ласпейреса, індекси цін Г. Пааше¹ за такими індексними моделями:

	=		
Індекс вартості		Індекс цін Пааше		Індекс фізичного обсягу

	=		
Індекс вартості		Індекс цін Ласпейреса		Індекс фізичного обсягу

Для дефляції використовується індекс цін Пааше з поточною базою щоб після його ділення на вартість у поточному періоді дістати оцінку вартості в постійних цінах з фіксованою вагою у поточному періоді

Для оцінювання інфляції використовується індекс цін Ласпейреса з фіксованою вагою в базисному періоді тобто індекс цін визначається тільки стосовно до вартісного агрегату, з яким він пов’язаний.

Вважається, що індексу цін Ласпейреса властива систематична помилка в довгостроковому періоді в бік завищення, оскільки він ґрунтується на вагах базисного періоду, тоді як індекс цін Пааше має найчастіше в довгостроковому періоді зміщення в бік зниження внаслідок постійної зміни ваг. Тому в багатьох країнах використовується формула індексу Фішера, яка являє собою середнє геометричне індексів цін Ласпейреса та Пааше.

Для розрахунку індексу цін виробників (за галузями і продуктами) використовуються панельні обстеження підприємств та продуктів на підставі вибірки. Будь-яка вибірка підприємств та продуктів з часом стає все більш нерепрезентативною і має тенденцію до зменшення, бо окремі підприємства перестають виробляти окремі продукти або здійснювати операції. З метою мінімізації будь-яких систематичних помилок внаслідок цих проблем використовується ротація або доповнення панельної вибірки підприємств і продуктів, що підвищує точність національних індексів цін.