Тема 4. Узагальнюючі статистичні показники фінансового стану країни
Відображення фінансових операцій у системі національних рахунків. Показники виробництва товарів і послуг. Показники утворення і розподілу доходів. Показники використання доходів і заощадження.
Платіжний баланс – основа статистичного аналізу зовнішньоекономічної діяльності. Структура платіжного балансу. Обсяги і структура зовнішньої торгівлі. Характеристика збалансованості зовнішньої торгівлі. Аналіз динаміки зовнішньої торгівлі.
Система національних рахунків.
Відображення фінансових операцій у системі національних рахунків.
Платіжний баланс. Структура платіжного балансу.
Характеристика збалансованості зовнішньої торгівлі. Аналіз динаміки зовнішньої торгівлі.
Система національних рахунків
Виникнення системи національних рахунків і її порівняння з іншими економічними моделями
Для ефективного регулювання ринкової економіки необхідна скоординована сукупність макроекономічних показників. Такою макроекономічною моделлю є система національних рахунків (СНР). СНР є засобом узагальнюючої характеристики економічних ринкових відносин. Вона складається з сукупності показників, що характеризують ці відносини (виробництво, дохід, споживання, нагромадження капіталу тощо).
Перші розрахунки національного доходу за СНР почали використовувати в Германії, США, Японії, Франції ще на початку 30-х років минулого століття. Широке розповсюдження СНР получила після Великої вітчизняної війни, але ще не було запроваджено системи замкнутих рахунків.
У 50-і роки Статистичний комітет ООН розробив посібник, а потім видав довідник ООН за методологією СНР. Пізніше до діяльності в цьому напрямку підключився Європейський Союз (ЄС) з його статистичними організаціями.
З 1993 року в більшості країн світу з ринковою економікою, Росії та Україні запроваджується СНР у вигляді системи ООН 93. Модель Української системи національних рахунків (УСНР) базується на міжнародних стандартах ООН і висвітлює свої національні особливості.
Система національних рахунків (СНР) – це логічно послідовна, гармонійна та цілісна сукупність макроекономічних рахунків, балансів активів і пасивів, а також таблиць, в основі яких лежить ряд узгоджених на міжнародному рівні понять, визначень, класифікацій та правил обліку. СНР являє собою макроекономічне бухгалтерське відображення прибутків за певний період діяльності держави в цілому, її секторів, галузей і регіонів. Термін “бухгалтерське” має тлумачення подвійного запису господарських операцій за системою бухгалтерських розрахунків, тобто за принципом балансу надходження і використання ресурсів.
В основі СНР лежить концепція економічного обороту від об’єктів (носіїв вартості) до суб’єктів (господарчих одиниць) за допомогою економічних актів або операцій. Концепція СНР розглядає ринкову економіку як єдине ціле, без проведення принципових відмінностей між виробництвом матеріальних благ і діяльності з наданням послуг. У СРСР використовувалась інша концепція опису і аналізу макроекономіки: знаходженню показників на основі балансу народного господарства (БНГ), заснованого на суспільній власності на засоби виробництва та централізованому плануванні. Модель БНГ розмежовувала виробничу та невиробничу сфери, не могла швидко реагувати на фінансово-грошові відносини в умовах ринку і є застарілою.
Загальні принципи побудови СНР та її класифікація
Стан розвитку економіки країни, вивчення її динаміки та прогнозування на майбутнє базується на системі макроекономічних показників – сумарних статистичних величин, які характеризують результати функціонування галузей, секторів та економіки в цілому. Ці показники утворюють систему взаємозв’язаних індикаторів, які розкривають різні сторони економічного процесу, доповнюють один одного і об’єднуються у блоки за стадіями економічного кругообігу:
- виробництво товарів і послуг;
- утворення, розподіл і перерозподіл доходів;
- кінцеве використання доходів;
- фінансові результати.
Система національних рахунків (СНР), як своєрідна економічна модель, узагальнює взаємозв’язки між зазначеними блоками, починаючи від процесу виробництва, утворення та трансформації доходів, їх споживанням і нарешті до получення певних фінансових результатів.
СНР являє собою набір взаємозв’язаних двосторонніх балансових таблиць, які побудовані за принципом подвійного бухгалтерського обліку. З одного боку кожна економічна операція фіксується на одному рахунку як надходження ресурсу, з другого боку – реєструється на другому рахунку за тією ж вартістю як використання наявного ресурсу. Сальдо (тобто різниця) вартості операцій з надходження та використання ресурсів конкретного рахунку називається балансувальною статтею. Побудова рахунків здійснюється послідовно і відповідає статтям економічного кругообігу. Так, стаття попереднього рахунку, яка відображена в частині “Використання ресурсів”, слугує “Ресурсом” наступного рахунку. Такий підхід забезпечує послідовний зв’язок між рахунками, а балансувальні статті рахунків розглядаються як вимірники макроекономічних явищ.
На сучасному етапі класифікація 10 рахунків СНР складається за такою схемою:
– 4 з них відповідають рахункам і показникам для економіки країни в цілому (консолідовані рахунки): рахунок товарів і послуг (1); поточні рахунки (2), що акумулюють операції з товарами і послугами, а також операції з розподілу і перерозподілу доходів; рахунки нагромадження (3), які відбивають потоки, що впливають на обсяг і структуру національного майна, потоки чистих кредитів у всіх формах; рахунки “Іншого світу” (4), які включають рахунок поточних операцій, рахунок капітальних витрат, фінансовий рахунок;
– 6 рахунків складають для кожного сектора внутрішньої економіки: рахунок виробництва (1), рахунок утворення доходів (2), рахунки розподілу доходів – первинного та вторинного (3) та рахунок використання доходів (4), що підпорядковуються поточним рахунком; рахунок операцій з капіталом (5), фінансовий рахунок (6), що підпорядковується рахункам нагромадження; із зазначених 6 рахунків для галузей економіки використовуються лише 2 поточних рахунки: виробництва і утворення доходів.
Таким чином, сучасна система національних рахунків охоплює рахунки і показники для економіки в цілому, для її окремих секторів і галузей.
Відповідно до міжнародних стандартів СНР ООН (1993р.) дані для національних рахунків поступають від інституційних одиниць, які групуються у 6 секторів:
1) сектор нефінансових корпорацій, в який входять підприємства різних форм власності, товариства,
2) сектор фінансових корпорацій, що об’єднує установи й організації, які здійснюють фінансові та кредитні операції, а також страхування різних видів ризиків (банки, фонди, страхові компанії тощо);
3) сектор державного управління, в який входять органи вироблення здебільшого неринкових послуг для індивідуального або колективного споживання та перерозподілу доходів і багатства;
4) сектор домашніх господарств, яким представлені в економіці фізичні особи, що виконують функції споживання та виробництва товарів і ринкових послуг;
5) сектор некомерційних організацій – це профспілки, політичні партії, асоціації, фонди, які здебільшого виробляють неринкові послуги для домашніх господарств;
6) сектор екстериторіальної діяльності (інший світ), що групує іноземні одиниці (нерезиденти), які здійснюють операції з вітчизняними інституціональними одиницями.
Для цих секторів передбачено стандартний набір рахунків, в яких реєструються економічні операції, пов’язані з виробництвом, утворенням доходів, збереженням та накопиченням, придбанням фінансових активів і прийняттям фінансових зобов’язань. Інформація, що міститься в рахунках секторів, використовується для получення найбільш важливих макроекономічних показників, здійснення аналізу розвитку економіки і прогнозування.
Основні макроекономічні показники СНР
У СНР розвиток економіки із створення матеріальних благ і надання послуг висвітлюється на стадії виробництва, утворення і розподілу доходів і заощадження. Для вимірювання результатів економічної діяльності використовують систему взаємопов’язаних показників, найважливішими з яких є такі:
• на стадії виробництва:
- валовий випуск;
- проміжне споживання;
- валова додана вартість;
- валовий внутрішній випуск продукції;
- чистий внутрішній продукт;
• на стадії утворення і розподілу доходів:
- валовий національний дохід;
- валовий національний наявний дохід;
- чистий наявний національний дохід;
• на стадії використання доходів і заощадження:
- кінцеве споживання;
- заощадження;
- чисте кредитування / чисте запозичення.
Валовий випуск (ВВ) – це сумарна вартість товарів і послуг, яка є результатом виробничої діяльності резидентів у звітному періоді.
Проміжне споживання (ПС) являє собою сумарні витрати на товари і послуги, які трансформовані або повністю спожиті інституційними одиницями для виробничих потреб.
Валовий випуск і проміжне споживання є визначальним для основного узагальнюючого показника на мікрорівні для секторів і галузей економіки – валової доданої вартості. Показник валової доданої вартості (ВДВ) – це первинні доходи, які створюються інституційними одиницями та розподіляються між ними. Обсяг ВДВ розраховується як сума різниці між показниками валового випуску і проміжного споживання:
ΣВДВ =Σ(ВВ − ПС). (4.1)
Термін “валова” у показника означає, що він включає спожиту в процесі виробництва вартість основного капіталу. Якщо вартість спожитого основного капіталу виключити, то отримаємо чисту додану вартість.
Показник ВДВ оцінюється в основних цінах, компонентами якої є собівартість і валовий прибуток. Основні ціни представляються виключенням з ринкових цін чистих податків на прибуток та імпорт (ПДВ, акцизи, мито тощо).
В розрахунках ВДВ до галузей, що виробляють товари, відносять промисловість, сільське, рибне та лісове господарство, будівництво та інші види діяльності з виробництва товарів. Решта галузей це ті, що надають послуги. Ринкові послуги включають всі послуги, що реалізуються на ринку. Якщо послуги фінансуються повністю або в значній мірі за рахунок державного бюджету, позабюджетних фондів, коштів підприємств та некомерційних організацій, то цей вид послуг відносять до неринкових послуг.
В Україні джерелом інформації про результати економічної діяльності на стадії виробництва є статистична звітність Держкомстату та дані за результатами обстежень підприємств галузей.
До основних показників СНР на стадії виробництва для економіки в цілому, тобто на макрорівні, відноситься валовийвнутрішній продукт. Показник валового внутрішнього продукту (ВВП) характеризує кінцевий результат господарської діяльності економічних одиниць – резидентів і вимірюється сукупною ринковою вартістю товарів і послуг, які було вироблено цими одиницями для кінцевого споживання за певний період (рік, квартал).
Показник ВВП розраховується такими методами: виробничим, розподільним, кінцевого споживання.
При виробничому методі, який характеризує процес виробництва ВДВ як джерела доходу, обсяг ВВП визначають як суму валових доданих вартостей галузей економіки з доданням чистих податків на продукти та імпорт:
ВВП в.м. =ΣВДВ + Чисті податки на продукти та імпорт (4.2.)
Чисті податки на продукти та імпорт включають податки, величина яких безпосередньо залежить від кількості чи вартості товарів і послуг вироблених, реалізованих або імпортованих економічною одиницею – резидентом з виключенням розміру відповідних субсидій на продукти.
До податків на продукти відносять: податок на додану вартість (ПДВ); акцизний збір; надходження частки від вартості нестандартної продукції; різниця в цінах на енергоносії; збір від продажу мастильних матеріалів; надходження до Фонду паливно-енергетичного комплексу.
Податки на імпорт – це податки на товари та послуги, що імпортуються: вивізне (експортне) та імпортне мито.
До субсидій на продукти відносять відшкодування з державного бюджету підприємствам з метою регулювання цін на сільськогосподарську та іншу продукцію. Субсидії призначені на покриття поточних збитків підприємств, покращення їх фінансового становища шляхом поповнення оборотних коштів тощо.
Обсяг ВВП розподільним методом, який відтворює процес розподілу доходу, визначають як суму первинних доходів, розподілених економічними одиницями – резидентами між виробниками товарів та послуг:
ВВПр.м. =ΣПервинних доходів (4.3)
Розподільний метод передбачає включення до ВВП таких компонент (первинних доходів):
1) оплату праці найманим працівникам;
2) чисті податки на виробництво та імпорт;
3) споживання основного капіталу;
4) чистий прибуток, змішаний дохід.
Оплата праці найманих працівників включає всі грошові або натуральні виплати за роботу, виконану найманими працівниками у звітному періоді. Вона обчислюється на основі нарахованих сум і включає фактично і умовно нараховані відрахування на соціальне страхування (пенсійний фонд, фонди зайнятості і соціального страхування), податки на доходи і інші виплати.
Чисті податки на виробництво та імпорт дорівнюють податкам на виробництво та імпорт за винятком субсидій на виробництво та імпорт.
Податки на виробництво та імпорт включають всі податки та мита, які відносяться до виробничої діяльності: податки на продукти та платежі підприємств і організацій до державного бюджету і позабюджетні фонди (плата за основний капітал і оборотні кошти, за трудові ресурси, відрахування на геологорозвідувальні роботи, земельний податок, державне мито тощо).
Субсидії на виробництво та імпорт включають субсидії на продукти та інші субсидії, пов’язані з виробництвом і призначені для покриття поточних збитків підприємств.
Споживання основного капіталу відповідає витратам на амортизацію і капітальний ремонт об’єктів основного капіталу.
Чистий прибуток обчислюється шляхом виключення з обсягу валового прибутку розміру споживання капіталу. Ця стаття вимірює прибуток (або збиток), одержаний від виробництва. Для некорпоративних підприємств, що належать домашнім господарствам, ця стаття включає елемент винагороди за роботу, яка не відділяється від доходу власника або підприємця. В цьому випадку вона називається змішаним доходом.
За методом кінцевого споживання, який показує розподіл ВВП між приватним споживанням, інвестиціями та експортом, обсяг ВВП визначається як сума кінцевого споживання товарів і послуг, розміру валового нагромадження і чистого експорту товарів та послуг:
ВВПм.к.сп. = |
Кінцеве споживання товарів і послуг |
+ |
Валове нагромадження |
+ Чистий експорт |
(4.4)
Обсяг кінцевого споживання товарів і послуг – це витрати домашніх господарств на власне кінцеве споживання, витрати державних установ на задовільнення індивідуальних і колективних потреб суспільства та витрати на індивідуальне кінцеве споживання некомерційних організацій для обслуговування домашніх господарств.
Витрати кінцевого споживання домашніх господарств включають витрати: на придбання споживчих товарів і послуг в торгових підприємствах, міських ринках і через неорганізовану вуличну торгівлю; підприємствах побутового обслуговування, пасажирського транспорту, зв’язку, готелях, платних закладах культури, охорони здоров’я, освіти; споживання товарів і послуг в натуральній формі, вироблених для себе і одержаних в рахунок оплати праці.
Витрати на кінцеве споживання державних установ, що обслуговують домашні господарства, складаються з витрат сектору загальнодержавного управління на товари і послуги, які призначені для індивідуального споживання і фінансування за рахунок Державного бюджету. В ці витрати включаються безкоштовні витрати у сферах освіти, охорони здоров’я та культури.
Витрати державних установ для задовільнення колективних потреб суспільства включають витрати на оборону, загаль не державне управління, шляхове та комунальне господарство, науку, послуги організацій на обслуговування сільського господарства.
Витрати на кінцеве споживання некомерційних організацій для обслуговування домашніх господарств складаються з витрат громадських організацій (політичних партій, релігійних організацій, профспілок, громадських об’єднань) при умові надання тільки індивідуальних товарів та послуг.
Валове нагромадження, як складова ВВП, - це сума величини нагромадження основного капіталу у вигляді вкладання резидентами коштів у виробництво для створення нового доходу у майбутньому (витрати на придбання складових основних фондів, поліпшення невироблених матеріальних активів, передачу права власності на невироблені активи), величини зміни запасів нематеріальних оборотних коштів (вироблених запасів, незавершеного виробництва, готової продукції і товарів для перепродажу), величини чистого придбання цінностей (дорогоцінних металів і каменів, антикварних виробів, колекції та ін.).
Чистий експорт (товарів і послуг) у вигляді складової ВВП розглядається як різниця між експортом і імпортом товарів і послуг і включає в себе оборот торгівлі із зарубіжними країнами.
Дані методи дозволяють проаналізувати склад та структуру ВВП на усіх трьох стадіях його руху: від стадії виробництва продуктів та послуг до стадії їх кінцевого споживання. Виробничий метод характеризує внесок кожної галузі і сектора економіки на стадії створення ВВП. Розподільний метод дозволяє проаналізувати склад і структуру ВВП на стадії його розподілу між оплатою праці найманих працівників, витратами на споживання основних фондів, податками, а також різними видами доходів. Метод кінцевого споживання характеризує склад і структуру кінцевого споживання продуктів і послуг на стадії використання ВВП за основними його напрямками: витрат державних установ, населення, нагромадження основного капіталу, оборотних коштів та цінностей, формування позитивного сальдо між експортом та імпортом.
В залежності від того, за якими цінами визначаються обсяги кінцевого виробництва, розділяють номінальний і реальний ВВП. Номінальний ВВП характеризує обсяги виробництва у фактичних цінах поточного року, а реальний – у постійних цінах, якими є середні ціни року, взятого за базу порівняння.
В завершенні характеристики найважливіших статистичних показників на стадії виробництва визначимо також чистий валовий продукт (ЧВП). Він розраховується як різниця обсягу ВВП і вартості спожитого основного капіталу. ЧВП може оцінюватися в тих самих цінах, що й ВВП.
Зупинимось на характеристиці узагальнюючих статистичних показників на стадії утворення і розподілу доходів.
Поряд з ВВП іншим головним макроекономічним показником є валовий національний дохід (ВНД). Цей показник, введений у 1993 році за моделлю СНР ООН замість валового національного продукту, не є характеристикою додаткової вартості, а характеризує дохід нації.
Валовий національний дохід визначається як ВВП плюс первинні доходи, що отримані резидентами даної держави за кордоном (оплата праці, проценти, дивіденди, доходи від прямих закордонних інвестицій), мінус платежі іноземцям за послуги, що надаються факторами виробництва, які перебувають у їхній власності і територіально розташовані в цій країні:
ВНД = |
ВВП |
+ |
Первинні доходи резидентів даної держави за кордоном |
- |
Первинні доходи, що передані резидентами даної держави за кордон |
(4.5.)
Таким чином, валовий національний дохід (ВНД) відрізняється від валового внутрішнього продукту (ВВП) на сальдо доходів, отриманих від “Іншого світу” / переданих “Іншому світу”. Для розвинених країн ВНД > ВВП, для країн з перехідною економікою ВНД < ВВП.
Доходи, які отримані резидентами, можуть передаватися нерезидентам у формі поточних трансфертів і навпаки. Це гуманітарна допомога, дарунки родичів, штрафи і пені, виплачені резидентами за кордоном тощо. На підставі руху поточних трансфертів у грошовій і натуральній формі формується валовий національний наявний дохід (ВННД), який розраховується як сума ВНД з поточними трансфертами, що отримані резидентами даної держави з-за кордону, мінус поточні трансферти, що передані резидентами держави за кордон:
ВННД = |
ВНД |
+ |
Поточні трансферти, отримані резидентами даної держави з-за кордону |
- |
Поточні трансферти, що передані резидентами даної держави за кордон |
(4.6.)
Відніманням із ВННД спожитого капіталу отримаємо чистий наявний національний дохід (ЧННД).
Третю групу узагальнюючих статистичних показників розглядають на стадії доходів і заощадження, що характеризує розмір грошових і матеріальних ресурсів з валового наявного доходу, який нація може використати на кінцеве споживання або спрямувати на заощадження.
Кінцеве споживання товарів і послуг складається із суми витрат на приватне споживання домашніх господарств, органів державного управління та некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства.
Заощадження є частиною валового наявного доходу, яка не підлягає споживанню. Розмір заощадження розраховується як на валовій, так і на чистій основі. Чисте заощадження відрізняється від валового на розмір спожитого основного капіталу.
Чисте заощадження являє собою одне із джерел фінансування капітальних витрат. Перевищення (+) або недостача (-) власних джерел фінансування капітальних витрат називається “чисте кредитування / чисте запозичення”. На рівні економіки в цілому чисте кредитування означає придбання фінансових активів у нерезидентів, а чисте запозичення – фінансові зобов’язання перед нерезидентами.
Перелічені макроекономічні показники є найважливішими і складають лише частину тих, що існують.
Динаміку основних макроекономічних показників обчислюють за допомогою індексів (наприклад, індекс фізичного обсягу ВВП, цін тощо). При цьому використовують зведені індекси, індекси середніх величин та інші індекси.
Характерною особливістю системи національних рахунків України (УСНР) є розробка обласними статистичними органами “Зведених таблиць випуску, проміжного споживання та валової доданої вартості за рік”. Це дає змогу відстежувати економічні параметри регіонів, фінансово-економічні зв’язки між ними та економікою в цілому.
Залежно від вихідних даних валовий внутрішній і національний дохід перераховуються в порівнянних цінах наступними методами.
Метод «прямого рахунку»:
Національний дохід в порівнянних цінах |
= |
Валовий випуск в порівнянних цінах |
– |
Матеріальні витрати в порівнянних цінах |
Матеріальні витрати в порівнянних цінах |
= |
Матеріальні витрати в поточних цінах |
/ |
Індекс цін на матеріали |
Метод «динаміки валового випуску»:
Національний дохід звітного пеоду в цінах базисного періоду |
= |
Національний дохід базисного періоду |
× |
Індекс фізичного об’єму валового випуску |
Метод «індексу цін»:
Національний дохід звітного періоду в цінах базисного періоду |
= |
Національний дохід звітного періоду |
/ |
Індекс цін валового випуску |