28. Види видань за призначенням, аналітично-синтетичним переробленням інформації, інформаційними знаками тощо.

ВИДИ ВИДАНЬ ЗА ЦІЛЬОВИМ ПРИЗНАЧЕННЯМ

1. Офіційне видання

Видання матеріалів інформаційного, нормативного чи директивного характеру, що публікується від імені державних органів, відомств, установ чи громадських організацій

2. Наукове видання

Видання результатів теоретичних і (чи) експериментальних досліджень, а також підготовлених науковцями до публікації пам’яток культури, історичних документів та літературних текстів

3. Науково-популярне видання

Видання відомостей теоретичних та (чи) експериментальних досліджень в галузі науки, культури і техніки, викладених у формі, зрозумілій читачам-нефахівцям.

4. Науково-виробниче видання

Видання відомостей результатів теоретичних та (чи) експериментальних досліджень, а також конкретних рекомендацій щодо їх впровадження у практику

5. Виробничо-практичне видання

Видання відомостей з технології, техніки й організації виробництва, а також інших галузей суспільної практики, призначене фахівцям певного профілю та відповідної кваліфікації

6. Нормативне виробничо-практичне видання

Видання норм, правил і вимог з конкретних сфер виробничо-практичної діяльності

7. Виробничо-практичне видання для аматорів

Видання відомостей з технології, техніки та організації виробництва, окремих його галузей, а також інших сфер суспільної практики, викладених у формі, зрозумілій читачам-нефахівцям

8. Навчальне видання

Видання систематизованих відомостей наукового або прикладного характеру, викладених у зручній для вивчення і викладання формі

9. Громадсько-політичне видання

Видання твору громадсько-політичної тематики

10. Довідкове видання

Видання коротких відомостей наукового чи прикладного характеру, розміщених у порядку, зручному для їх швидкого пошуку, не призначене для суцільного читання

11. Видання для організації дозвілля

Видання популярно викладених загальнодоступних відомостей щодо організації побуту, дозвілля, різноманітних форм самодіяльної творчості, різних видів захоплень

12. Рекламне видання

Видання відомостей щодо виробів, послуг, заходів, культурно–історичних об’єктів, творчих колективів тощо, у формі, яка привертає увагу, сприяє реалізації товарів і послуг, запрошує до ознайомлення чи відвідування

13. Літературно-художнє видання

Видання твору художньої літератури.

ВИДИ ВИДАНЬ ЗА АНАЛІТИКО-СИНТЕТИЧНИМ

ПЕРЕРОБЛЕННЯМ ІНФОРМАЦІЇ

1. Інформаційне видання

Видання систематизованих чи узагальнених відомостей відносно опублікованих чи неопублікованих даних з першоджерел, випущене друком організаціями, що здійснююсь науково-інформаційну діяльність.

Примітка. Інформаційні видання можуть бути неперіодичними, періодичними і продовжуваними

2. Бібліографічне видання

Інформаційне видання упорядкованої сукупності бібліографічних записів

3. Реферативне видання

Інформаційне видання сукупності бібліографічних записів, включно з рефератами.

Примітка. Реферат — це короткий виклад змісту документа чи його частини, що включає основні фактичні відомості та висновки, необхідні для початкового ознайомлення з документом

4. Оглядове видання

Інформаційне видання публікації одного чи декількох оглядів, які відображають підсумки аналізу та узагальнення відомостей з різних джерел

5. Дайджест

Видання публікації у вигляді добірки витягів із конкретного тексту, відібраних і згрупованих таким чином, щоб дати про нього загальне уявлення, чи добірки найцікавіших матеріалів, передрукованих з інших видань

Примітка. Дайджести можуть бути неперіодичними, періодичними та продовжуваними

ВИДИ ВИДАНЬ ЗА ІНФОРМАЦІЙНИМИ ОЗНАКАМИ

1. Текстове видання

Видання, більшу частину обсягу якого займає словесний, цифровий, у вигляді ієрогліфів, формул (хімічних або математичних) чи змішаний текст

Примітка. Текстові видання, в яких використано декілька мов, називаються багатомовними

2. Нотне видання

Видання запису музичного твору за допомогою нотних знаків

3. Картографічне видання

Видання картографічного твору

Примітка. Під картографічним твором слід розуміти картографічне зображення, що відтворює у картографічній проекції зменшене узагальнене зображення поверхні Землі або іншого об’єкта у певній системі умовних позначень з розташованими на ній об’єктами реальної дійсності

4. Образотворче видання

Видання живописних, графічних, скульптурних творів мистецтва, спеціальних чи художніх фотографій та інших графічних робіт, креслень, діаграм, схем тощо.

ВИДИ ВИДАНЬ ЗА МАТЕРІАЛЬНОЮ КОНСТРУКЦІЄЮ

1. Книжкове видання

Видання у вигляді блока скріплених у корінці аркушів друкованого матеріалу будь-якого формату в обкладинці чи оправі

Примітка. Під аркушем друкованого матеріалу розуміють аркуш паперу чи синтетичного замінника, картону, тканини, поверхня якого містить відбиток

2. Журнальне видання

Видання у вигляді блока скріплених у корінці аркушів друкованого матеріалу встановленого формату в обкладинці або оправі, яке видавничої пристосоване до спе­цифіки даного періодичного видання

Примітка. Встановлені формати — це прийняті для певного виду видання (газети, журналу) розміри, регламентовані нормативними документами

3. Аркушеве видання

Видання у вигляді одного чи декількох аркушів друкованого матеріалу будь-якого формату без скріплення

4. Газетне видання

Видання у вигляді одного чи декількох аркушів друкованого матеріалу встановленого формату, видавничо пристосоване до специфіки даного періодичного видання

Примітка. У випадках скріплення аркушів друкованого матеріалу використовується термін «газетно-журнальне видання»

5. Буклет

Видання у вигляді одного аркуша друкованого матеріалу, сфальцьованого будь-яким способом у два чи більше згинів

6. Карткове видання

Видання у вигляді картки встановленого формату, надруковане на матеріалі міцної щільності

7. Плакат

Видання у вигляді одного чи декількох аркушів друкованого матеріалу встановленого формату, надруковане з одного чи з обох боків аркуша, призначене для експонування

8. Поштова картка

Карткове видання, надруковане з одного чи з обох боків

9. Комплектне видання

Сукупність видань, зібраних до папки, футляра, бандеролі чи укладених в обкладинку

10. Книжка-іграшка

Видання особливих конструктивних форм, призначене для розумового та естетичного розвитку дітей

Примітка. Розрізняють такі різновиди книжок-іграшок: книжка-ширмочка, книжка-вертушка, книжка з ігровим задумом, книжка-панорама, книжка-витівка, книжка-фігура.

ВИДИ ВИДАНЬ ЗА ОБСЯГОМ

1. Книга

Книжкове видання обсягом понад 48 сторінок

2. Брошура

Книжкове видання обсягом від 4 до 48 сторінок

3. Листівка

Аркушеве видання обсягом від 1 до 4 сторінок

ВИДИ ВИДАНЬ ЗА СКЛАДОМ ОСНОВНОГО ТЕКСТУ

1. Моновидання

Видання, що містить один твір

2. Збірник

Видання, що містить ряд творів

Примітка. Залежно під періодичності розрізняють неперіодичний, періодичний та продовжуваний збірник.

ВИДИ ВИДАНЬ ЗА ПЕРІОДИЧНІСТЮ

1. Неперіодичне видання

Видання, що виходить одноразово і продовження якого не передбачене

2. Серіальне видання

Видання, що виходить протягом часу, тривалість якого заздалегідь не визначена, як правило, нумерованими чи датованими випусками (томами) з постійною спільною назвою

3. Періодичне видання

Видання, що виходить через певні проміжки часу, має заздалегідь визначену постійну щорічну кількість і назву нумерованих чи датованих, однотипово оформлених випусків, які не повторюються за змістом

Примітка. За місцем випуску і сферою розповсюдження розрізняють місцеві (у межах однієї області, міста, одного чи декількох районів, підприємства, установи, господарства або навчального закладу), регіональні, автономної Республіки Крим, загальнодержавні періодичні видання, а також такі, що розповсюджуються за кордоном

4. Продовжуване видання (видання, що продовжується)

Видання, що виходить через заздалегідь не визначені проміжки часу, в міру накопичення матеріалу, нумерованими та (чи) датованими випусками, неповторюва­ними за змістом, однотипово оформленими, із спільною назвою.

ВИДИ ВИДАНЬ ЗА СТРУКТУРОЮ

1. Серія

Видання, однотипово оформлене, що включає сукупність томів, об’єднаних спільністю задуму, тематики, цільовим або читацьким призначенням

Примітка 1. Серія може бути неперіодичною, періодичною та продовжуваною

Примітна 2. Періодична або продовжувана серія складоється з нумерованих чи датованих випусків

Примітка 3. Неперіодичні виднання утворюють відкриту серію, якщо тривалість її виходу і кількість випусків заздалегідь не встановлені, та закриту серію чи «бібліотеку», якщо її вихід обмежено певним часом і кількістю видань

Примітка 4. Частина серії, що має більш вузьке читацьке та цільове призначення або певну тематику, а також власну, відмінну від серійної, назву, називається підсерією

2. Однотомне видання; однотомник

Неперіодичне видання, випущене в одному томі

3. Багатотомне видання; багатотомник

Неперіодичне видання, що складається з двох чи більше нумерованих томів і становить єдине ціле за змістом і оформленням

4. Зібрання творів

Однотомне чи багатотомне видання творів одного або декількох авторів, що дає уявлення про його (їхню) творчість у цілому

5. Вибрані твори

Однотомне чи багатотомне видання, що містить частину найзначніших, відібраних за певними засадами творів одного чи декількох авторів

29. Типологічні ряди періодичних і продовжуваних видань.

30. Міжнародний стандартний номер ISBN: структура, зміст цифрових блоків та порядок одержання видавцем.

31. Нормативні засади створення та реєстрації видавництва.

32. Статут видавництва.

33. Реєстрація електронного ЗМІ: процедура, переваги, проблемні питання.

34. Законодавчі та економічні перешкоди у створенні видавництва».

35. Основні засади розроблення видавничої програми.

36. Різновиди тематичних планів.

37. Редакційно-видавничий процес: підготовчий етап.

Цей етап починається задовго до тієї миті, коли редактор за допомогою електронного чи механічного пера розпочне працювати з авторським оригіналом. Створений конкретним автором, такий оригінал ще потрібно віднайти. Видавцеві також необхідно впевнитися в тому, що саме цей оригінал відповідає профілю видавництва, що, будучи перевтіленим у книжкове видання, він знайде споживача, окупить понесені затрати.

Таким чином, пошук потрібного автора та оригіналу єчи не найважливішою справою а цьому етапі дій видавця чи редактора.

Термін "авторський оригінал" прийшов нещодавно на заміну терміна "рукопис", оскільки писані тексти від руки нині до видавництв уже ніхто не подає. Авторським оригіналом є створена автором і подана для редакційно-видавничої обробки творча чи наукова праця з усіма її необхідними компонентами (основний, допоміжний та додатковий тексти, а також оригінали ілюстрацій до них з необхідними підписами). Натомість видавничим оригіналом називається той же авторський оригінал після його опрацювання у видавництві аж до. готовності виведення оригінал-макета на плівках з доданими оригіналами зовнішнього оформлення.

Як потрапляють авторські оригінали до видавництва? Назвемо кілька найпоширеніших шляхів:

"самопливом";

за посередництва літературних агентів;

через виставково-ярмаркові та інші книговидавничі тусовки;

через індивідуальні замовлення авторам.

"Самопливні" авторські оригінали в досвідчених видавців особливої довіри не викликають. Передусім тому, що ті не раз упевнювалися на власному досвіді в справедливості народного прислів'я "До нашого берега нічого хорошого добровільно не припливе". У недавні радянські часи робота з такими рукописами відбирала багато дорогоцінного часу. Адже, за вимогами директивних органів, видавці змушені були детально розглядати всі без винятку, (надіслані поштою чи передані власноруч) рукописи й готувати в установлені терміни обґрунтовані відповіді найчастіше вони були негативними, бо самоплив представляв, як правило, авторів маловідомих, проте амбітних, нерідко із замашками графоманів. Нині автори, що пропонують свої "однозначно прибуткові шедеври" відразу багатьом потенційним видавцям, пристосувалися до реалій всуціль комп'ютеризованої видавничої системи: до видавництв розсилаються не лише звичайною, а й електронною поштою повні (скорочені) варіанти оригіналів або окремі їх розділи з інтригуючими анотаціями. Донедавна не замовлені оригінали практично не потрапляли до новоутворених або маловідомих видавництв. Проте із щорічним випуском Книжковою палатою України довідника "Видавництва, видавничі та книгорозповсюджуючі організації" цей сегмент видавничого ринку став доступним для авторів.

Шлях від автора до видавця нерідко пролягає через літературного агента. Останніми роками в розвинених країнах Заходу вже стало правилом: відомий і поважаючий себе автор ніколи не буде виконувати сам усю "чорнову" роботу прилаштування і видання власного твору. Такі працюють лише через літературних агентів. На Заході виконання цих функцій уже поставлено на професійну основу - їх готують на відповідних факультетах університетів. Ряди літературних агентів поповнюють високопрофесійні фахівці видавничої справи та авторського права, які добре обізнані з літературно-науковою тусовкою, тенденціями книжкового і мультимедійного ринків. Вони виступають своєрідними посередниками між видавцем і автором, хоча однозначно представляють інтереси останнього. Завданням літагентів є відбір з наявних пропозицій або пошук такого оригіналу, який можна вигідно запропонувати до видання й отримати свій відсоток від обумовленої суми авторської винагороди. На жаль, у країнах з нерозвиненим книговидавничим бізнесом, до яких належить і Україна, редакторові рідко коли доводиться працювати з літературними агентами.

Натомість спосіб виходу на майбутнє видання через. Виставково-ярмаркові та інші книговидавничі тусовки стає нині результативнішим. На міжнародних виставках-ярмарках уже віддавна успішно працюють своєрідні авторські майданчики. У Москві навіть виходить періодичне видання, що має назву “Біржа авторських прав”. Вміщувані тут матеріали поділяються на такі рубрики: "Каталог" (пропозиції видання книг за тематичним принципом), "Проекти серій", "Знайомство з автором", "Представляємо видавництва", "Ярмарки, семінари, тусовки". Матеріали "Біржі" стали поширюватися каналами Інтернету. В Україні щось подібне намагалася свого часу робити "Літературна Україна", періодично знайомлячи своїх читачів з ненадрукованим доробком письменників. Однак, до широкого кола видавців така інформація поки що не доходить.

Вірогідніше з точки зору доцільності й ефективності виходу на реалізацію конкретного видавничого проекту виглядає четвертий із запропонованих шляхів одержання кондиційного авторського оригіналу - через індивідуальні замовлення авторам. Відповідно до профілю видавництва І розробленої видавничої програми редактор сам шукає такого автора й запрошує його до видавництва. Очевидно, що видавець, який передусім з економічного боку дуже зацікавлений у реалізації такого замовлення, постане перед необхідністю не лише укласти угоду з автором ще до написання оригіналу, а й виплатити йому певну суму авансу. В іншому випадку такий автор просто зігнорує замовлення або після його виконання запропонує твір іншому видавцеві, на вигідніших для себе умовах.

Наступною складовою підготовчого етапу видавничого процесу є приймання авторського оригіналу.

У методичних матеріалах радянської доби, адресованих редакторам, наводився досить немалий перелік вимог, яких мали дотримуватися автори, подаючи оригінали до видавництв. Для авторів видавалися навіть спеціальні інструкції, Існував окремий галузевий стандарт, яким установлювалися значні нормативні вимоги до оригіналів. З переходом видавничо-поліграфічної галузі на ринкові умови розвитку більшості вимог перестали дотриматися обидві сторони. І все ж, незважаючи на те, наскільки "просунутими" в технічному оснащенні є сучасні видавництва, ігнорувати рядом вимог, вироблених досвідом попередників, не рекомендується. Насамперед з тієї причини, що таке ігнорування несподівано негативно може позначитися згодом на одному з етапів редакційно-видавничого процесу.

Правильно роблять у тих видавництвах, де поряд з електронною версією оригіналу вимагають представлення варіанту тексту, виведеного на папері. Перше знайомство з "плюсами" і "мінусами" оригіналу все ж краще з паперового варіанту. Що ж до самої електронної версії, то редактору на етапі приймання оригіналу важливо з'ясувати, у якій програмі здійснювався набір, чи стикуватимуться надані автором дискети з комп'ютерними програмами, "прописаними" у видавництві. Особливої уваги заслуговують електронні версії текстів, набраних за рубежем. Початкуючий видавець нерідко не відає, що переважна більшість текстів, скажімо, у Канаді чи США набирається на комп'ютерах у системі Macintosh, тоді як у Європі надається перевага системі Windows. Невміле поводження редактора з такими дискетами може призвести до автоматичного стирання записів. Хоча "перекомутувати" текст з однієї системи в іншу можна, але це мають зробити професіонали.

Серед вимог, які має поставити редактор перед автором під час прийняття оригіналу, обов'язковими залишаються дві:

оригінал має бути підписаний автором із зазначенням дати подання його до видавництва;

оригінал має бути комплектним і повністю закінченим.

Кілька зауважень щодо цих вимог. Підпис і дата, зазначені рукою автора, можуть бути важливими під час визначення термінів підготовки оригіналу та інших умов договору.

Комплектність оригіналу передбачає наявність у ньому усіх його складових: змісту, анотації, бібліографічних посилань, передмови (післямови), покажчиків, додатків та інших елементів, у залежності від виду і складності видання, а також ілюстративного матеріалу (штрихового та тонованого). Повністю викінчений автором твір - гарантія того, що у процесі редакційної підготовки не виникнуть проблеми із дотриманням графіків проходження на різних стадіях підготовки оригінал-макету у видавництві та випуском готового видання у світ на поліграфічному підприємстві. Поспішність, обіцянка автора донести останні розділи "ближчими днями", або зробити необхідні вставки вже у верстці видання можуть дорого обійтися згодом самому видавництву. На практиці не раз бувало, що такі "міни", закладені ще під час приймання оригіналу, несподівано вибухали згодом у залі судового засідання, де інколи вимушено з'ясовують свої стосунки посварені сторони.

Щоправда, бувають випадки, коли видавництво свідомо приймає "сирий" оригінал. Це коли тема є явно "гарячою", сенсаційною, а автор, володіючи фактажем, не здатен надати йому прийнятної літературної форми. Або ж коли замовник щедро й сповна фінансує витрати, але вимагає своїх, часом не реальних за звичайного "проходження" оригіналу, термінів виходу його в світ. Трапляється це і з виданнями до ювілеїв чи інших пам'ятних дат. У таких випадках видавництво гарячкове шукає "співавтора", яким, як правило, виступає досвідчений і надійний редактор.

І, нарешті, редактор на цьому етапі готує первинні документидля заведення "Облікової картки видання". Такими є:

творча заявка від автора, написана на ім'я керівника видавництва;

розгорнута анотація або план-проспект видання;

інформація про самого автора, включаючи точні паспортні дані.

Ігнорувати на початку такими, на перший погляд, дрібницями не можна. Адже наявна в цих документах інформація необхідна для складання проекту угоди з автором, підготовки матеріалів для розгортання промоції майбутнього видання, початку редакторської роботи з оригіналом.