44.Способи виявлення і виправлення помилок у бухгалтерському обліку.

Для забезп достовірності бух док та записи перевіряються: виявл та усув помилки. Способи виявлення: 1. Пунктирування ( перевірка записів шляхом порівняння даних у первинних документах із записами в БО і проставлення біля перевірених записів позначок •,√ 2. повторний підрахунок підсумків 3. Повторне таксування (переведення натур і труд вимірників у грошові: ціна × кількість). Способи виправлення помилок (залежно від часу виявлення помилки): а) до виведення підсумків та складання проводок - 1. коректурний (коли помилка виникла в одному первинному док та її виправлення не впливає на бух записи; неправ текст або цифри закресл і надписуються правильні); б) після виведення підсумків та складання проводок: викор два методи: 2.Сторнування, «Червоне сторно», спосіб від’ємних чисел (викор, якщо проводка була невірно складена або сума ща рахунками була більша, ніж вона мала місце в дійсності; сума або проводка ліквідується шляхом її запису або червоним сторно, або з «-», або рамочкою) 3.додаткових записів ( проводок) (якщо помилка була виявлена на суму, меншу, ніж мала сума в дійсності; викор додаткове проведення на вірну суму, або на суму різниці).

45.Поняття про форми бухгалтерського обліку.

Форма БО – це сук облікових регістрів, які викор-ся в певній послідовності та взаємодії для ведення обліку із застосуванням принципу подвійного запису. Основні форми: 1.Меморіально-ордерна форма – передбачає скл-ня проведень на кожний первинний документ окремою довідкою в меморіальних ордерах.2.Журнал- головна – спрощений варіант мем-орд., ща застос на невеликих за обсягом діяльності підп-вах, орг.-ях, план рах яких передбачає незначну кількість рахунків синтет обліку. 3.Журнальна форма – передбачає вик-ня журналів, тобто регістрів системат запису, призначених для відобр кредитових оборотів.4.Проста форма – заст.-ся малими під-ми, які здійснюють протягом місяця не більше 100 операцій, не мають вир-ва продукції пов’язаних з великими мат витратами. 5.Комп’ютерна форма – інтеграція всіх видів обліку на основі застосування єдиних машинних носіїв для фіксації здійснення операції. Форму ведення БО визначають: поєднання хроном і системат обліку, форми зв’язку між обліковими регістрами, спосіб і техніка облікових записів.

46.Види форми бухгалтерського обліку. Склад облікових регістрів, які веде підприємство, їхній взаємозв’язок, а також послідовність та способи реєстрації облікової інформації визначають форму бухгалтерського обліку.Форма бухгалтерського обліку (ФБО) – це сукупність взаємопов’язаних облікових регістрів, а також способів відображення в них господарських операцій підприємства з урахуванням особливостей його діяльності та технології обробки інформації. Сьогодні виділяють такі ФБО: меморіально-ордерна; журнальна; спрощена; автоматизована.Меморіально-ордерна форма використовується переважно в бюджетних організаціях. На основі первинних документів, перевірених і згрупованих за певною ознакою, складають меморіальні ордери. У них вказується кореспонденція рахунків за госпоперацією та її сума. Усі меморіальні ордери після заповнення вносять за хронологічною послідовністю до реєстраційного журналу. Потім інформація відображається в Головній книзі за синтетичними рахунками. Переваги меморіально-ордерної форми — її відносна простота, гнучкість. Недоліки – складання великої кількості меморіальних ордерів, а також непристосованість регістрів до заповнення фінзвітності.При використанні журнальної форми обліку інформація з первинних та зведених документів переноситься в журнали й відомості. У перших записують суми, що відповідають кредитовому обороту за відповідними рахунками. У других фіксують суми дебетових оборотів за рахунками. Підсумкові записи зі журналів переносять до Головної книги. Найбільша перевага цієї ФБО – можливість зручно формувати інформацію для фінзвітності. Недолік – громіздкість окремих журналів та відомостей.Спрощена форма бухобліку може вестися малими підприємствами за їх вибором. Вона передбачає два варіанти: проста та ФБО з використанням регістрів обліку майна. При застосуванні простої госпоперації відображають у Книзі обліку господарських операцій. Форма бухобліку з використанням обліку майна, окрім Книги обліку господарських операцій, передбачає також використання відомостей.За автоматизованої ФБО збір, систематизація та обробка облікової інформації відбувається зі спеціально розробленим програмним забезпеченням. Зауважте, деякі спеціалісти не вважають її формою, розглядаючи лише як спосіб ведення бухобліку.

47.Собівартість — вартість факторів виробництва, які необхідно витратити на виробництво продукції, та її збут. Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання усіх ресурсів підприємства, а значить, і рівень техніки, технололій та організації виробництва. Чим краще працює підприємство інтенсивніше використовує виробничі ресурси успішніше удосконалює техніку, технологію і організацію виробництва, тим нижча собівартість продукції. Тому собівартість є одним з важливих показників ефективності виробництва. Собівартість продукції має тісний зв'язок з ціною. Це проявляється в тому, що собівартість слугує базою ціни товару і її нижньою межею для виробника. При обчисленні собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включаються. Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості і прибутку. Тому питання про склад витрат, які включаються у собівартість, є питання їх розмежування між зазначеними джерелами відшкодування. Загальний принцип цього розмежування полягає в тому, що через собівартість повинні відшкодовуватися витрати підприємства, що забезпечують просте відтворення усіх факторів виробництва; предметів, засобів праці, робочої сили і природних ресурсів. Відповідно до цього у собівартість продукції включаються витрати на: дослідження ринку і виявлення потреби у продукції; підготовку і освоєння нової продукції; виробництво, включаючи витрати на сировину матеріали енергію, амортизацію основних фондів, оплату праці персоналу; обслуговування виробничого процесу і управління ним; збут продукції розвідку, використання і охорону природних ресурсів (витрати на геологорозвідувальні роботи, плата за воду, деревину, витрати на рекультивацій земель, охорону повітряного, водного басейнів); набір і підготовку кадрів; поточну раціоналізацію виробництва (удосконалення технології, організації виробництва, праці, підвищення якості продукції), крім капітальних витрат

48.Облік випуску готової продукції з виробництва

До готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договору із замовником, відповідає технічним умовам і стандартам. Облік готової продукції ведеться за первісною вартістю. Однак протягом місяця у поточному обліку можуть використовуватись облікові ціни. Вартість готової продукції, випущеної з виробництва, реалізованої замовнику, визначена в облікових цінах у кінці місяця, доводиться до первісної вартості шляхом відображення відхилення первісної вартості від облікової ціни. Випуск з виробництва готової продукції і оприбуткування її на складі здійснюється на підставі накладної, яка складається у двох примірниках. Один примірник використовується для оприбуткування продукції на складі, другий — повертається цеху, який випустив продукцію. Основні реквізити накладної: назва продукції, одиниця виміру, кількість, облікова ціна, вартість, підписи контролера відділу технічного контролю цеху, майстра чи начальника цеху, а також завідувача складу про приймання продукції. Відвантаження готової продукції замовнику здійснюється на підставі накладної, яка виписується робітником складу і підписується представником покупця або робітником транспортно-експедиційного відділу. Підставою для виписки накладної є наказ комерційної служби підприємства транспортно-експедиційному відділу про те, кому і в якій кількості відвантажити продукцію. Іноді наказ і накладна поєднуються в один документ — наказ-накладну.Після відбирання і відвантаження продукції на підставі наказ-накладної, або накладної виписується рахунок-фактура, де вказується покупцю назва відвантаженої продукції, її кількість, належна сума з врахуванням податку на додану вартість.Для узагальнення інформації про наявність та рух готової продукції підприємства використовується рахунок 26 «Готова продукція».

49. Облік ТЗВ та їх розподіл При застосуванні будь-якого методу включення витрат до вартості запасів необхідно виконувати попередні розрахункові операції: реєструвати, оцінювати й систематизувати дані про витрати, що відносяться до ТЗВ, заповнюючи проміжні реєстри обліку, певним чином відносити ці витрати на вартість запасів і цим самим формувати повну величину вартості запасів. Нагадаємо, що в останніх уроках Школи бухгалтера розглядалася тільки одна частина первісної вартості запасів - транспортно-заготівельні витрати. Повний перелік витрат, що входять до вартості запасів відповідно до П(С)БО 9 "Запаси", значно ширший. Бухгалтеру необхідно точно визначити величину вартості витрат, пов'язаних з придбанням запасів, включаючи ТЗВ. Повна вартість придбаних запасів, з включенням до них величини всіх понесених підприємством витрат з ТЗВ, відображається на рахунках бухгалтерського обліку як первісна вартість придбаних запасів. Транспортно-заготівельні витрати, враховані в товаросупровідних документах постачальника або організації, що надає послуги (виконує роботи), включаються в купівельну вартість запасів прямим методом, тобто додаванням величин їх вартості до вартості запасів. Джерелами даних для ведення аналітичного обліку є договори поставки, договори на надання послуг і первинні документи: рахунки, рахунки-фактури, розрахунки, товаротранспортні накладні, накладні тощо. При цьому якщо у первинних документах є інформація про фактичні витрати підприємства, які відносяться до придбання різних запасів, складаються додаткові розрахунки за кожним найменуванням отриманих цінностей з розподілом ТЗВ на кожен вид придбаних запасів. При виборі підприємством прямого методу віднесення ТЗВ на вартість запасів необхідно вибрати показник, прийнятний для всіх придбаних запасів, пропорційно до якого величина ТЗВ розподіляється між окремими запасами.

50. Облік процесу виробництва Процес виробництва становить сукупність господарських операцій, пов’язаних з виготовленням продукції. Це зумовлює відповідні витрати підприємства – заробітна плата, виплачувана робітникам; вартість сировини, матеріалів, палива тощо, витрачених на виготовлення продукції; амортизація засобів праці, що беруть участь у процесі виробництва. Крім того, підприємство здійснює витрати, пов’язані з обслуговуванням виробництва та його управлінням. Усі ці витрати в сукупності становлять виробничу собівартість виготовленої продукції або виконаних робіт. Основним завданням бух. обліку процесу виробництва є: визначення фактичного обсягу виробництва, тобто кількості продукції, виготовленої протягом звітного періоду (в натуральних і грош. вимірниках); обчислення фактичної собівартості продукції як усього випуску, так і кожно- го виду зокрема. Усі витрати виробництва за способом включення їх у собівартість продукції поділяються на прямі та посередні. Облік витрат виробництва ведуть у системі рахунків, які відображають, з одного боку, процес виробничого споживання предметів праці, засобів праці і самої праці, а з іншого процес вироблення продукції. Побудова обліку виробництва здійснюється у системі таких рахунків: № 23 „Виробництво”, № 25 „Напів- фабрикати”, № 24 “Брак у виробництві”, № 39 “Витрати майбутніх періодів”, № 91 „Загальновиробничі витрати”. Найважливішим серед них є рахунок „Виробництво”, на якому показують усі витрати, пов’язані з виготовленням продукції. На Дт цього рахунку безпосередньо записують тільки ті витрати, які прямо пов’язані з виробництвом продукції. Витрати, включені в собівартість готової продукції, списуються на Дт рахунка № 26 “Гтова продукція” в кореспонденції з Кт рахунка “Виробництво”.

51.Облік прямих виробничих витрат

Для узагальнення інформації про витрати на виробництво призначений рахунок бухгалтерського обліку 23 "Виробництво". Цей рахунок використовується для обліку на окремих субрахунках витрат: промислових і сільськогосподарських підприємств на виробництво продукції;підрядних, геологічних та проектних організацій на виконання будівельно-монтажних, геологорозвідувальних та проектно-вишукувальних робіт; підприємств транспорту та зв'язку на надання послуг; науково-дослідних підприємств на виконання науково-дослідних і конструкторських робіт; підприємств громадського харчування на випуск власної продукції; підприємств торгівлі, постачання і збуту на здійснення діяльності з продажу товарів; дорожніх господарств на утримання й ремонт автомобільних шляхів; інших підприємств та організацій; допоміжних виробництв; на виконання некапітальних робіт . Цей рахунок активний, основний, витратний, призначений для обліку господарських засобів. По дебету рахунку 23 "Виробництво" відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також виробничі накладні витрати та втрати від браку продукції (робіт, послуг), з кредиту списуються суми фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом продукції, виконаних робіт та послуг За кредитом субрахунків обліку витрат допоміжних (підсобних) виробництв, з виконання некапітальних робіт у кореспонденції з дебетом рахунків 11 "Інші необоротні матеріальні активи", 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети" та субрахунків обліку витрат основного виробництва списується собівартість виготовлених у допоміжних виробництвах виробів, споруд, робіт, послуг.

52. Облік ЗВВ та їх розпреділення Рахунок 91 “Загальновиробничі витрати” ведеться за місцями виникнення, центрами і видами витрат. За дебетом рахунку 91 “Загальновиробничі витрати” відображається сума визнаних витрат, за кредитом – щомісячне, за відповідним розподілом, списання на рахунки 23 “Виробництво” та 90 “Собівартість реалізації”.Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні. Постійні загальновиробничі витрати – витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними при зміні обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати – витрати на обслуговування і управління виробництвом, що змінюються прямо пропорційно до зміни обсягу діяльності. Згідно з п. 16 П(С)БО 16 “Витрати” підприємства самостійно визначають перелік та склад змінних та постійних загальновиробничих витрат. Розподіл постійних та змінних загальновиробничих витрат на продукцію, роботи, послуги, що виробляються підприємством, здійснюється по-різному:   змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожний об’єкт витрат з використанням бази розподілу, виходячи з фактичної потужності звітного періоду;   постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожний об’єкт витрат з використанням бази розподілу занормальної потужності. Нормальна потужність-це очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва). Приклади баз розподілу:   години праці;  заробітна плата;  обсяг діяльності;  прямі витрати;   інше.

54. Економічний зміст реалізації (продажу) продукції (товарів, робіт, послуг). Готова продукція - це продукція (виріб, напівфабрикат, робота, послуга), що повністю закінчена обробкою на даному підприємстві, пройшла всі стадії технічного випробування (якщо вимагають відповідні її особливості), відповідає техніч­ним умовам і стандартам, не потребує подальшої обробки на цьому підприємстві і здана на склад. Для синтетичного обліку готової продукції призначено активний рахунок № 26 "Готова продукція" та 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва». На дебеті цих рахунків відображається надходження готової продукції власного виробництва на склад за фактичною виробничою собівартістю; на кредиті - відпуск готової продукції за фактичною виробничою собівартістю. Залишок є тільки дебетовим і показує фактичну виробничу собівартість готової продукції на кінець звітного періоду. Реалізація продукції - одержання грошей від покупців за відпущену продукціюю. При відображенні продажу готової продукції в бухгалтерському обліку зазначаються дві її оцінки: оцінка, що прийнята підприємством згідно з обліковою політикою, – первісна вартісна (по дебету рахунку 901 “Собівартість реалізації готової продукції”), та оцінка, що визначаютья за домовленістю сторін (по кредиту рахунку 701 “Дохід від реалізації готової продукції”). Собівартість реалізованої готової продукції складається з: виробн. собіварт продукції; нерозп постійні загир витрати; понаднормативні вир витрати. Сума відхилень фактичної виробничої собівар­тості готової продукції від її вартості за обліковими цінами, що відноситься до реалізованої продукції, відображається записом: Дебет рахунків, на яких відображено вибуття готової продукції (рах. № 20 "Виробничі запаси", 90 “Собівартість реалізації” та ін.).Кредит рахунка 26 "