1)Важливим для суспільства є облік того, що впливає на суспільні явища і процеси. Основним процесом є господарська діяльність .Господарський облік обліковує господарську діяльність а господарська діяльність пов’язана з виробництвом обміном і споживанням матеріальних і нематеріальних благ. Господарський облік виник і розвивався разом з господарською діяльністю людини. У XV ст. з явилися перші друковані праці з правил ведення обліку. Автором є італійський монах Лука Пачоллі(1445-1515) і він відомий ,як родоначальник бух обліку.

2) Для того щоб правильно і своєчасно впливати на процеси, які відбу­ваються в житті суспільства, треба мати вірогідну і вичерпну інформацію про розвиток і тенденції цих соціальних явищ. Єдина система обліку включає до себе три взаємопов`язані і внутрішньо узгоджувані види обліку: 1) оперативний; 2) бухгалтерський; 3) статистич­ний.Оперативний облік – це реєстрація окремих фактів в момент їх здій­снення або відразу після їх проведення. Знання цих фактів необхідно для проведення оперативного управління. Наприклад, щоденний облік виробле­ної продукції, присутність студентів на заняттях, щодобова кількість народ­жених і померлих тощо. Завдання цього виду обліку – безпосередня первинна характеристика спостережуваних фактівБухгалтерський облік – це безперервне, суцільне, документальне ві­дображення господарських засобів та джерел їх створення, які узагальню­ються в грошовому виразі. Основна його мета – визначення фінансових ре­зультатів роботи установи або підприємства. Бухгалтерський облік, відображаючи рух грошо­вих і матеріальних засобів виробництва, застосовується для аналізу еконо­мічних і службових корисливих злочинів, а також є теоретичною і практич­ною базою проведення судово-бухгалтерської експертизи.Статистичний облік – це реєстрація фактів і явищ соціально-економіч­ного життя за затвердженими формами звітності, які подаються в суворо обу­мовлені строки статистичним органам, що дає змогу провадити всебічний облік явищ у масштабі всієї держави або окремих її територій чи галузей. Базою для статистичного обліку є дані оперативного та бухгалтерського об­ліків, які в подальшому при проведенні статистичного аналізу оброблюються за допомогою спеціальних засобів і методів статистики

3)Для відображення кількісних і якісних змін, які відбуваються із господарськими засобами підприємства та джерелами їх утворен­ня у бухгалтерському обліку використовують наступні видивимірників:натуральні; трудові; грошові.Натуральні вимірники — це вимірники, за допомогою яких обліковується кількість наявних на підприємстві матеріальних цінно­стей і виконаних робіт в їх натуральному вираженні.В обліку використовуються наступні натуральні вимірники: ваги (грами, кілограми, центнери, тонни), міри довжини (сантимет­ри, метри, кілометри),об'єму (літри, кубічні метри), площі (квад­ратні метри, гектари), кількості (штук). Застосування тих чи інших вимірників залежить від фізичних властивостей засобів і предметів праці, а також виробленої продукції на підприємстві.Використання натуральних вимірників дає змогу відобразити не лише кількість обліковуваних об'єктів, але і їх якісних характери­стик (марка, сорт і т.ін.).Натуральні вимірники мають широке застосування в аналітичному обліку матеріальних цінностей, проте вони не можуть виконувати функцію узагальнення, оскільки неможливо підрахувати загальну кількість виробничих запасів або готової продукції, окремі види яких поряд із наочною відмінністю мають також різні одиниці виміру. Трудові вимірники використовуються для визначення кількості затрат робочого часу на виконання тих чи інших робіт або виробництва продукції (хвилини, години, дні). Дані вимірники вико­ристовуються при нарахуванні оплати праці працівникам підприємства, для визначення продуктивності праці та тру­домісткості продукції, для розрахунку середньоявочної чисельності працівників. Грошовий вимірник використовується при визначенні собівартості продукції, продуктивності праці, фінансових резуль­татів і рентабельності діяльності підприємства. Даний вимірник по­ряд із обліком широко використовується у плануванні і аналізі діяль­ності підприємства.

4)Метою бух обліку є надання правдивої інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень . Основним завданням обліку є; 1)відображення всього того, що здійснюється на підприємстві правдиво ,своєчасно і повно; 2)забезпечувати відповідний контроль за раціональне використання трудових і матеріальних ресурсів; 3)дотримання професійної дисципліни а також забезпечення ведення обліку згідно законів і положень. Для здійснення і виконання завдань обліку досягнення мети облік повинен відповідати таким вимогам: 1) порівняльність конкретних показників плану та обліку;2)точність і об’єктивність; 3)ясність та доступність ;4)своєчасність і економічність .

5)Предметом обліку є все те що ним охоплюється і вивчається а методом –якими способами і прийомами вивчаються об’єкти обліку Бухгалтерський облік, як і кожна наукова дисципліна, вимагає чіткого визначення предмета вивчення. Це необхідно для встановлення місця та ролі бухгалтерського обліку в системі управління. Незважаючи на те, що бухгалтерський облік має загальнодержавне значення, об’єктом його застосування є відокремлена господарська одиниця — підприємство.Кожне підприємство має матеріальні складові своєї діяльності, тобто засоби господарства.До засобів господарства відносяться:1засоби виробництва — майно, що одномоментно або багаторазово використовується у процесі виробництва;2засоби у сфері обігу — готова продукція або товари, готівкові кошти та їх еквіваленти, кошти у розрахунках;3засоби невиробничої сфери — об’єкти науки, культури, охорони здоров’я тощо.Кожен із видів господарських засобів має свої складові, які детально будуть розглянуті у наступному розділі.Усі засоби господарства мають свої джерела утворення, які можна об’єднати у дві великі групи:власні кошти,позикові кошти.У процесі діяльності підприємства відбуваються постійні зміни у складі господарських засобів: придбання нових засобів, використання їх для виготовлення продукції, випуск готової продукції, її реалізація. Ці зміни називаються господарськими процесами. Підприємства повинні забезпечити облік і засобів господарства, і господарських процесів.Об’єкти бухгалтерського обліку дуже різноманітні. Їх можна об’єднати в групи:1засоби господарства,2джерела їхнього утворення,3господарські процеси.

6)Підприємство має у своєму розпорядженні численні і різноманітні засоби, які забезпечують і складають основу фінансово-господарської діяльності підприємства. Для управління діяльністю підприємства необхідно знати, які господарські засоби воно має, де ці засоби розміщені і для чого призначені.Класифікація засобів підприємства –за участю у процесі діяльності поділ на :1)необоротні активи ;2)оборотні;3)видатки майбутніх періодів; У свою чергу необоротні активи включають такі групи засобів: 1)основні засоби(це засоби ,що беруть участь у процесі виробництва) 2)нематеріальні активи(це засоби ,що не мають матеріальної форми але мають вартість і приносять дохід) 3)довгострокові фінансові інвестиції (це фінансові вкладення тобто придбання цінних паперів)4)інші необоротні активи. До оборотних засобів відносять грошові кошти та їх еквіваленти. Видатки майбутніх періодів-видатки витрат податків, які мали місце в даному періоді але будуть відноситися в майбутньому.

7)класифікація засобів за джерелами утворення і призначенням: власні(це такі, що є власністю підприємства і знаходяться в його розпоряджені) і позичені(засоби залучені зі сторони і тимчасово знаходяться в обізі підприємства).До власних засобів відносять статутний, пайовий,додатковий, резервний капітали, прибуток доходи, майбутніх періодів. Позичені склад з довгострокових і поточних зобов’язань .

8) Метод бухгалтерського обліку — це система прийомів, що забезпечують отримання, обробку та надання облікової інформації. Елементи Документація — спосіб первинної реєстрації об’єктів обліку. Документ — єдине обґрунтування відображення в обліку.Інвентаризація — співставлення даних бухгалтерського обліку з фактичною наявністю об’єктів обліку для виявлення відхилень, виправлення помилок та контролю за збереженням цінностей.Оцінка — відображення у грошовій формі об’єктів обліку для їх узагальнення.Калькуляція — грошова оцінка об’єктів, вартість яких може бути визначена тільки після відображення всіх витрат.Система рахунків — це спосіб групування господарських засобів та їх джерел за економічно однорідними ознаками та поточний облік їх змін у кількісному і вартісному параметрах. Для групування господарських засобів використовують активні рахунки, для обліку джерел — пасивні.Подвійний запис — процес відображення господарських операцій та викликаних ними змін одночасно на двох рахунках бухгалтерського обліку в одній і тій самій сумі.Баланс — метод групування й відображення в грошовій оцінці на певну дату господарських засобів та їхніх джерел, при якому сума господарських засобів дорівнює сумі їхніх джерел. Звітність-сукупність показників ,які відображають фінансовий стан підприємства.

9) Метод бухгалтерського обліку — це система прийомів, що забезпечують отримання, обробку та надання облікової інформації. Елементи Документація — спосіб первинної реєстрації об’єктів обліку. Документ — єдине обґрунтування відображення в обліку.Інвентаризація — співставлення даних бухгалтерського обліку з фактичною наявністю об’єктів обліку для виявлення відхилень, виправлення помилок та контролю за збереженням цінностей.Оцінка — відображення у грошовій формі об’єктів обліку для їх узагальнення.Калькуляція — грошова оцінка об’єктів, вартість яких може бути визначена тільки після відображення всіх витрат.Система рахунків — це спосіб групування господарських засобів та їх джерел за економічно однорідними ознаками та поточний облік їх змін у кількісному і вартісному параметрах. Для групування господарських засобів використовують активні рахунки, для обліку джерел — пасивні.Подвійний запис — процес відображення господарських операцій та викликаних ними змін одночасно на двох рахунках бухгалтерського обліку в одній і тій самій сумі.Баланс — метод групування й відображення в грошовій оцінці на певну дату господарських засобів та їхніх джерел, при якому сума господарських засобів дорівнює сумі їхніх джерел. Звітність-сукупність показників ,які відображають фінансовий стан підприємства.

10) Оперативне управління господарюючим суб'єктом вимагає достовірних і точних даних про стан і наявність господарських засобів, їх склад і розміщення, а також про джерела їх формування і цільове призначення. Таку інформацію, узагальнену і згруповану певним чином, отримують за допомогою бухгалтерського балансу. Взагалі балансовий метод широко використовується в економічних науках, наприклад, баланс доходів і витрат, касовий план банку, баланси матеріальних і трудових ресурсів тощо. Причому використовують балансові узагальнення як статичні, так і динамічні. Бухгалтерський баланс — це не тільки метод узагальнення інформації про стан та склад господарських засобів підприємства і джерел їх формування, а й форма фінансової звітності, яка містить важливу інформацію про фінансовий стан підприємства. Тому необхідно вміти не тільки складати баланс, а й розуміти його, вміти його читати з метою економічного аналізу.

12) в Україні бухгалтерський баланс призначається не тільки для відображення стану господарських засобів та джерел їх формування на певну дату, а й для одержання інформації, необхідної для управління діяльністю підприємства, а також для задоволення потреб зовнішніх користувачів — статистичних, податкових, фінансових органів, банків, інвесторів та ін.Форма діючого в Україні бухгалтерського балансу та порядок його заповнення регулюються Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс". Відповідно до статті 11 "Загальні вимоги до фінансової звітності" Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" баланс, разом зі звітом про фінансові результати, звітом про рух грошових коштів, звітом про власний капітал та примітками до звітів визнано фінансовою звітністю підприємства. актив балансу складається з трьох розділів, а пасив — з п'яти розділів, у яких згруповано економічно однорідні засоби і джерела так, щоб з найбільшою ясністю простежувався взаємозв'язок між складом господарських засобів в активі та джерелами їх формування в пасиві балансу. Це істотно підвищує пізнавальні якості балансу, полегшує контроль та забезпечує аналіз фінансового стану підприємства. У бухгалтерському балансі всі господарські засоби підприємства та джерела їх формування об'єднані в економічно однорідні групи, які називають статтями балансу. Статті балансу мають загальну назву, окремий код, їх записують окремими сумами. Статті бухгалтерського балансу поділяють на активні (ті, що розміщені в активі балансу) і пасивні (ті, що розміщені у пасиві балансу).Статті активу завжди характеризують господарські засоби: основні засоби, запаси, кошти, дебітори та ін. Статті пасиву завжди характеризують джерела власних і залучених коштів: статутний капітал, прибуток, кредити банку, розрахунки з постачальниками тощо.

13) 1. Цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються до балансів підприємств, організацій та інших юридичних осіб (далі - підприємства) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Підприємства, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності, застосовують тільки додаток до цього Положення (стандарту). Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. У балансі відображаються активи, зобов'язання та власний капітал підприємства  11)Основою безперервної діяльності кожного підприємства є наявні виробничий потенціал і позитивні результати його роботи, які виражаються в ефективності використання всіх його засобів, а конкретніше у розмірі отриманого прибутку після закінчення звітного періоду. Універсальною формою звітності, яка показує здобутки підприємства за певний проміжок часу, є бухгалтерський баланс Бухгалтерський баланс являє собою спосіб економічного групування та узагальненого відображення у грошовому вимірнику наявних господарських засобів і джерел їх утворення на певну дату. Особливістю бухгалтерського балансу є рівність між загальною вартістю господарських засобів і джерел їх утворення. Інформація, яка знаходить своє відображення у бухгалтерському балансі підприємства, є дуже важливою як для внутрішніх її споживачів (засновників, партнерів по бізнесу) для прийняття певних управлінських рішень, так і для зовнішніх споживачів (податкових органів, банків, акціонерів, інвесторів, інших кредиторів та ін.) для оцінки платоспроможності підприємства, ризику здійснення фінансових інвестицій або купівлі на фондовому ринку тих чи інших цінних паперіЯк господарські засоби, так і джерела їх утворення у балансі показуються у розрізі статей. Отже, стаття балансу — це складова частина активу або пасиву балансу, яка являє собою відображення у грошовому вимірнику сукупності однорідних видів господарських засобів або джерел їх утворення. Так, в активі балансу є такі статті, як "Основні засоби", "Виробничі запаси", "Готова продукція", "Грошові кошти в національній валюті" та ін., а в пасиві — статті "Статутний капітал", "Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)", "Короткострокові кредити банків" та ін.

15) В процесі господарської діяльності наявність засобів та їх джерел постійно змінюються в результаті здійснених господар­ських операцій.

Господарська операція — це дія або подія, що викликає змі­ни в складі активів та джерел підприємства.Проте господарські операції мають різний вплив на структу­ру статей та підсумок балансу, у зв'язку з чим їх поділяють на 4 групи:

І тип операційВідносять операції з двома активними статтями. Вони призво­дять до зміни структури активу балансу але валюта балансу при цьому не змінюється.Зокрема це такі операції:

—     внесення готівки з каси на рахунки в банк чи навпаки;

—   списання матеріалів у виробництво

—   оприбуткування готової продукції;

—     перерахування постачальникам попередньої оплати;

—     видача коштів у підзвіт працівникам підпри

ІІ тип операціВідносять операції з двома пасивними статтями. Вони призво­дять до перегрупування статей пасиву, але підсумок балансу при цьому не змінюється. Зокрема до них відносять:

—  оплата заборгованості постачальникам за рахунок кредитів банку;

—  використання прибутку на поповнення резервного, пайово­го чи статутного капіталу;

—  реструктуризація боргів;

—  інше.3 тип операційВідносять операції, під дією яких одна стаття активу і одна стаття пасиву збільшуються на одну і ту ж суму, при цьому вар­тість активів та вартість джерел, а значить підсумок балансу теж збільшується на суму операції.Зокрема:

—  оприбуткування матеріальних цінностей від постачальни­ків без попередньої оплати;

—     нарахування зарплати працівникам підприємства;

—  нарахування відрахувань на соціальні заходи;

IV тип операційВідносять операції, в які вступає одна активна і одна пасивна стаття, в результаті чого зменшується вартість активів і вартість джерел, при цьому підсумок балансу теж зменшується на суму операції.До них відносять операції:

— погашення заборгованості постачальникам активами під­приємства (грошові кошти);

—  виплата зарплати з каси підприємства;

—   сплата податків і платежів;

—   списання основних засобів;

14Балансове узагальнення — спосіб узагальнення та угрупування інформації про активи підприємства за їх складом і розміщенням, джерелами їхнього створення на певну дату у грошовому вимірнику.Мета складання балансу — надання користувачам повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. )Суть балансового узагальнення полягає в тому що які би зміни в балансі не відбувалися його рівність не порушується тобто сума засобів по активу рівна сумі засобів по пасиву балансу

16….Бухгалтерський баланс надає важливу інформацію про наявні ресурси підприємства. Проте для оперативного керівництва необхідна постійна інформація про зміни цих ресурсів та їх джерел, які відбуваються в процесі господарської діяльності. Для цього потрібно відображати кожну операцію в певній послідовності. Відображення господарських операцій безпосередньо у бухгалтерському балансі практично недоцільне, оскільки після кожної з них довелось би складати новий баланс. Крім того, баланс не може забезпечити одержання узагальненої інформації про обсяг змін по кожній групі засобів, або їх джерел. І, нарешті, баланс відображає стан засобів господарства тільки у грошовому вимірнику, облік же матеріальних цінностей потребує ще і натуральних вимірників. Тому поточний облік змін засобів та їх джерел в процесі господарської діяльності забезпечується за допомогою системи рахунків.Рахунки бухгалтерського обліку є способом групування господарських операцій за економічно однорідними ознаками з метою систематичного контролю за наявністю і змінами засобів та їх джерел в процесі господарської діяльності.Систематизація і групування господарських операцій на рахунках забезпечує безперервну інформацію про їх здійснення і результати діяльності, необхідну для оперативного керівництва, контролю й аналізу. Для цього для кожної економічно однорідної групи засобів, їх джерел, господарських процесів і результатів діяльності відкриваються окремі рахунки ("Основні засоби", "Каса", "Виробництво", "Товари", "Статутний капітал" тощо).Залежно від характеру облічуваних об'єктів записи на рахунках можуть здійснюватися у різних вимірниках (натуральних, трудових), але з обов'язковим використанням грошового вимірника з метою узагальнення різнорідних засобів і процесів.Зміст, призначення і будова рахунків зумовлені об'єктами, що на них обліковуються, і завданнями обліку.Господарські операції, незалежно від їхнього економічного змісту, завжди спричиняють збільшення або зменшення певних видів засобів або джерел їх формування. При окремих формах бухгалтерського обліку (наприклад, журнально-ордерній) поширення набуває такий порядок обліку, при якому відпадає необхідність у складанні оборотних відомостей по аналітичних рахунках. Це досягається суміщенням по ряду рахунків синтетичного й аналітичного обліку в одному регістрі, що дає змогу мати всі необхідні показники одночасно. Перевірка показників проводиться безпосередньо при підрахуванні підсумків в обліковому регістрі за звітний місяць. Завдяки цьому економиться час на ведення обліку, підвищується достовірність його показників.

Рахунок (назва рахунка)
Дебет	Кредит

17)Зафіксована в первинних документах інформація за технологією облікового процесу підлягає реєстрації та класифікації (групуванню) з метою її систематизації з тим, щоб у кінцевому підсумку стати окремою статтею балансу. Відображення господарських операцій безпосередньо в бухгалтерському балансі практично недоцільне, оскільки після кожної операції довелося б складати новий баланс (згадаймо чотири типи змін в балансі). Крім того, баланс як моментний показник складають на перше число місяця і він не містить узагальненої інформації про рух кожної групи засобів джерел. Відомо, що бухгалтерський баланс дає оцінку активів тільки в грошовому вимірнику, а облік, наприклад, матеріальних цінностей потребує ще й натуральних вимірників. Тому поточний облік стану і змін засобів та їхніх джерел, самих господарських процесів у діяльності підприємства забезпечується за допомогою системи рахунків. Рахунки – це один з елементів методу бухгалтерського обліку, спосіб групування і поточного відображення за певними ознаками наявності та руху засобів підприємництва і їхніх джерел та господарських процесів. Отже, рахунок є способом групування (узагальнення) активів, пасивів, господарських процесів і контролю за їх станом і рухом у процесі господарської діяльності підприємств. У результаті господарської діяльності активи та джерела можуть збільшуватися або зменшуватися. Таке збільшення або зменшення рахунку відображається окремо. Тому рахунки бухгалтерського обліку прийнято зображати у вигляді двосторонньої таблиці, ліву сторону якої позначають умовним терміном дебет, а праву – кредит. Назву рахунка пишуть посередині таблиці. Термін „дебет” походить від лат. Debet , що означає „він винен”, а „кредит” – від лат. Credit, що означає „він вірить”. Тепер дебет і кредит – це умовні технічні позначення сторін рахунка. Таку форму застосовують і розуміють однаково бухгалтерами усього світу. Кожна сторона призначається для роздільного відображення збільшення або зменшення сум. .

Схема рахунка бухгалтерського обліку Оскільки об’єкт бухгалтерського обліку характеризується певним станом, тобто наявністю на певний момент часу засобів, коштів і джерел, то перш за все на рахунку фіксують цей стан, що називається початковим залишком, або початковим сальдо. Слово „сальдо” походить від італ. Що означає „розрахунок”. Після цього на рахунках відображають господарські операції, тобто зміни засобів і їх джерел. При цьому збільшення об’єкта обліку записують на одній стороні рахунка, а зменшення – на протилежній. Маючи інформацію про початкове сольдо об’єкта обліку та зміни протягом звітного періоду, визначають сольдо на кінець звітного періоду. Накопичена інформація про рух об’єкта обліку, відображено за дебетом і кредитом, називається оборотом. Підсумки записів за дебетом рахунка називають дебетовим оборотом, підсумки записів за кредитом рахунка – кредитовим оборотом. Залежно від обліку активів чи джерел їх утворення бухгалтерські рахунки поділяють на активні і пасивні. Активні рахунки призначені для обліку наявності та руху активів і відкриваються для статей балансу(„Основні засоби”, „Нематеріальні активи”, „Виробничі запаси”, „Товари”, „Каса”, „Рахунки в банках”, „Розрахунки з покупцями та замовниками” тощо). Пасивні рахунки призначені для обліку наявності та зміни джерел утворення і відкриваються для статей балансу, що містяться в пасиві балансу („Статутний капітал”, „Резервний капітал”, „Нерозподілені прибутки”, „Довгострокові позики”, „Розрахунки з постачальниками та підрядниками”, „Розрахунки з оплати праці” тощо). При відкритті рахунків у них записують початкові сальдо на підставі статей балансу. Оскільки господарські засоби розміщені в лівій стороні балансу – активні, то і сальдо в активних рахунків записують зліва в дебеті рахунка. Так як джерела господарських засобів відображають у балансі з правої сторони, то і сальдо в пасивних рахунках записують справа у кредиті рахунка. Отже активні рахунки завжди мають дебетове сальдо, а пасивні рахунки – кредитове, що засвідчує тісний взаємозв’язок між балансом і рахунками. Можна сказати, що баланс складають за даними рахунків. При чому сума всіх дебетових залишків (сальдо) активних рахунків відображає загальну вартість господарських засобів і дорівнює підсумку активу балансу. Відповідно, сума всіх кредитових залишків (сальдо) пасивних рахунків відображає загальний обсяг джерел засобів і дорівнює підсумку балансу. На тій стороні рахунка, де показується залишок, відображається його збільшення, а на протилежній – зменшення. В активних рахунках, де залишок завжди дебетовий, 0збільшення коштів відображається за дебетом, а зменшення – за кредитом. У пасивних рахунках, де залишок завжди кредитовий, збільшення джерел відображають за кредитом, а зменшення – за дебетом. Для визначення залишку (сальдо) на кінець місяця на активному рахунку необхідно: до початкового дебетового залишку (сальдо) додати дебетовий оборот і відняти кредитовий оборот. У пасивних рахунках для визначення залишку (сольдо) на кінець місяця необхідно до початкового кредитового сальдо додати кредитовий оборот і відняти дебетовий оборот.

18.. Класифікація рахунків бухгалтерського обліку здійснюється за такими ознаками: за взаємозв’язком із балансом, за ступенем деталізації облікової інформації, за економічним змістом, за порядком відображення у фінансовій звітності, за призначенням та структурою. За взаємозв’язком із балансом рахунки поділяють на активні, пасивні та активно-пасивні. Активні рахунки призначені для обліку наявності та руху активів підприємства, пасивні — капіталу, забезпечень та зобов’язань. Активно-пасивні рахунки використовують для обліку розрахунків. За ступенем деталізації облікової інформації бухгалтерські рахунки бувають синтетичні та аналітичні. Синтетичні — призначені для обліку господарської діяльності підприємства в узагальненому вигляді (наприклад, рахунок 37 “Розрахунки з різними дебіторами”). Для додаткової деталізації всередині синтетичного рахунка використовують субрахунки (наприклад, 372 “Розрахунки з підзвітними особами”). Якщо необхідна детальна характеристика об’єктів обліку, то застосовують аналітичні рахунки (наприклад, 3721 “Розрахунки з підзвітною особою Петренко А.Т.”).Відповідно до економічного змісту рахунки поділяють на рахунки активів, джерел утворення активів та господарських процесів. Рахунки активів — це рахунки 1—3 класів Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Мінфіну від 30.11.99 р. № 291 (далі — План рахунків). На них обліковують необоротні активи, оборотні активи, відкладені витрати та необоротні активи, призначені для продажу. Рахунки джерел утворення засобів об’єднують рахунки класів 4—6 Плану рахунків та включають джерела власних, залучених засобів, відкладені доходи. Рахунки господарських процесів включають рахунки обліку доходів і результатів діяльності (7 клас) та рахунки обліку витрат (8 і 9 класи).= Згідно з порядком відображення у фінансовій звітності рахунки класифікують на балансові, номінальні та позабалансові. Балансові рахунки мають початкове та кінцеве сальдо й відображаються в балансі (1—6 класи Плану рахунків). Номінальні рахунки не мають залишків на початок і кінець періоду та використовуються для заповнення звіту про фінансові результати (7—9 класи Плану рахунків). На позабалансових рахунках обліковують активи та зобов’язання, які не належать підприємству або визнання яких на звітну дату неможливе (0 клас Плану рахунків)=  За призначенням та структурою бухгалтерські рахунки поділяють на основні, регулюючі, бюджетно-розподільчі, операційні, фінансово-результатні та інші. Основні, у свою чергу, групують на матеріальні, нематеріальні, грошові, капіталу, розрахунків. Регулюючі рахунки бувають контрактивні й контрпасивні, а операційні рахунки — калькуляційні, збірно-розподільчі, бюджетно-розподільчі.

19. Активний рахунок може мати сальдо тільки по дебету рахунка. При складанні балансу сальдо активних рахунків переносять в актив.На пасивних рахунках відображають стан і зміни джерел формування господарських засобів.Активні рахунки — бухгалтерські рахунки для обліку стану та руху господарських засобів і контролю за їх збереженням. До активних рахунків належать усі інвентарні рахунки — основних засобів, сировини й матеріалів, готової продукції, а також каса й ті з розрахункових рахунків, що слугують для обліку коштів і відносин з дебіторами, наприклад рахунки відвантажених товарів, виконаних робіт і послуг, розрахунки з підзвітними особами, розрахунковий рахунок у банку тощо. Операції, які збільшують даний вид засобів, записуються у дебеті активних рахунків, а операції, що зменшують їх, — у кредиті. Перевищення суми дебету над сумою кредиту на певну дату записується в активі балансу. Залишок в активних рахунків може бути лише дебетовим. Активні рахунки банківського обліку показує розміщення коштів, причому ті кошти, що розміщені в об'єктах господарювання, зазначаються на активних рахунках, а у банках — на пасивних, і навпаки.

20По відношенню до балансу рахунки поділяються на активні, пасивні та активно-пасивні. На пасивних рахунках відображають стан і зміни джерел формування господарських засобів.Початкове сальдо пасивного рахунка — це залишок джерел формування господарських засобів на початок звітного періоду.Оборот по дебету пасивного рахунка — це сукупність господарських операцій по збільшенню джерел формування господарських засобів за певний період часу.Оборот по кредиту пасивного рахунка — це сукупність господарських операцій по зменшенню джерел формування господарських засобів за певний період часу.Кінцеве сальдо пасивного рахунка, як суму джерел формування господарських засобів на кінець звітного періоду, визначають так: до суми початкового сальдо по кредиту рахунка необхідно додати суму обороту по кредиту і відняти суму обороту по дебету.Сальдо пасивного рахунка може бути тільки кредитовим. При складанні балансу його переносять в пасив.

21Рахунків в бухгалтерському обліку застосовуються ще активно-пасивні рахунки.Це рахунки, які на початок звітного періоду можуть бути активними, а через деякий час, внаслідок відображення господарських операцій, можуть мати сальдо по кредиту, тобто виглядати як пасивні рахунки. Інколи, взагалі, такі рахунки можуть мати розгорнуте сальдо, тобто, одночасно мають сальдо і по дебету і по кредиту. Через це, такі рахунки називаються ще «космополіти».Якщо рахунок має розгорнуте сальдо, то при складанні балансу кінцеве сальдо з дебету переносять в актив і одночасно кінцеве сальдо з кредиту рахунка переноситься в пасив балансу.По дебету рахунка відображають залишок дебіторської заборгованості і її збільшення, а зменшення дебіторської заборгованості показують на протилежній стороні рахунка, тобто по кредиту.По кредиту рахунку відображають залишок кредиторської заборгованості на початок і на кінець звітного періоду, а також збільшення кредиторської заборгованості. Зменшення кредиторської заборгованості показують по дебету рахунка.Кінцеве сальдо по дебету активно-пасивного рахунка означає залишок дебіторської заборгованості на кінець звітного періоду (тобто сума заборгованості нашому підприємству).Кінцеве сальдо по кредиту рахунка означає суму кредиторської заборгованості на кінець звітного періоду (тобто залишок заборгованості нашого підприємства перед постачальниками, під­рядниками, бюджетом та ін.).Отже, суми, які відображені по дебету, можуть означати збільшення дебіторської заборгованості чи зменшення кредиторської.В той же час суми по кредиту показують або збільшення кредиторської заборгованості, або зменшення дебіторської.тому для відображення дійсного становища розрахункових відносин до кожного зведеного (синтетичного) рахунка відкривають додаткові (аналітичні) рахунки.До цього рахунку відкривають аналітичні рахунки в розрізі окремих підприємств. Це дає змогу визначити стан взаєморозрахунків і суму заборгованості, конкретно, по кожному покупцю чи замовнику.Цей документ дозволяє провести перевірку правильності відображення облікових записів і порівняти підсумки дебетових і кредитових оборотів аналітичних і синтетичних рахунків.Правильність відображення облікових записів підтверджується наступною рівністю:Початкове сальдо по дебету + оборот по дебету + кінцеве сальдо по кредиту = початкове сальдо по кредиту + + оборот по кредиту + кінцеве сальдо по дебетуВідсутність рівності означає помилку в облікових записах.

22..Залежно від обліку активів чи джерел їх утворення бухгалтерські рахунки поділяють на активні та пасивні.Активні рахунки призначені для обліку наявності та руху активів і відкриваються для статей балансу, які знаходяться в активі бухгалтерського балансу ("Основні засоби", "Нематеріальні активи", "Виробничі запаси", "Товари", "Каса", "Рахунки в банках", "Розрахунки з покупцями та замовниками" тощо).Пасивні рахунки призначені для обліку наявності та зміни джерел утворення і відкриваються для статей балансу, що містяться в пасиві балансу ("Статутний капітал", "Резервний капітал", "Нерозподілені При відкритті рахунків у них записують початкові сальдо на підставі даних статей балансу. Активні рахунки завжди мають дебетове сальдо, а пасивні рахунки – кредитове, що засвідчує тісний взаємозв'язок між балансом і рахунками. Можна сказати, що баланс складають за даними рахунків. При чому сума всіх дебетових залишків (сальдо) активних рахунків відображає загальну вартість господарських засобів і дорівнює підсумку активу балансу. Відповідно, сума всіх кредитових залишків (сальдо) пасивних рахунків відображає загальний обсяг джерел засобів і дорівнює підсумку пасиву балансу.На тій стороні рахунка, де показується залишок, відображається його збільшення, а на протилежній – зменшення. В активних рахунках, де залишок завжди дебетовий, збільшення коштів відображається за дебетом, а зменшення – за кредитом. У пасивних рахунках, де залишок завжди кредитовий, збільшення джерел відображають за кредитом, а зменшення – за дебетом.Для визначення залишку (сальдо) на кінець місяця на активному рахунку необхідно: до початкового дебетового залишку (сальдо) додати дебетовий оборот і відняти кредитовий оборот.У пасивних рахунках для визначення залишку (сальдо) на кінець місяця необхідно до початкового кредитового сальдо додати кредитовий оборот і відняти дебетовий оборот.Дебет і кредит активних і пасивних рахунків мають різне значення. Це випливає із суті господарських засобів і джерел їх утворення. Активні рахунки мають залишок (сальдо) завжди дебетовий (оскільки не можна витратити більше ніж є в наявності й надійшло); пасивні рахунки – тільки кредитовий (оскільки джерела засобів обмежуються наявними господарськими засобами)[2, c. 61-62].Господарська операція - це діяльність, яка зумовлює зміни у фінансовому стані, активах та пасивах підприємства, установи, організації. Кошти цих підприємств, що беруть участь у господарських операціях, постійно змінюються й переходять з однієї форми до іншої. Тому стан коштів, засобів та їх джерел, що відображені в Балансі на початок звітного періоду, постійно змінюється. Але ці зміни не порушують рівності між загальною сумою видів коштів, засобів і загальною сумою їх джерел, тому що зміни різних статей Балансу виражаються в однакових сумах. Збереження такої рівності є основним змістом Балансового узагальнення. Це забезпечує в системі бухгалтерського обліку безперервне охоплення всіх об'єктів спостереження і створює можливість здійснення постійного контролю за коштами підприємства та їх джерелами.Бухгалтерський рахунок — це обліковий символ, який використовується для запису і узагальнення збільшення або зменшення певного виду доходів, витрат, активів, зобов'язання та власного капіталу підприємства, установи, організації.За своєю формою бухгалтерський рахунок - це таблиця, ліва частина якої називається "дебет" (з лат. debet - він винен), на якій відображають господарські операції, а права - "кредит" (з лат. credit - він вірить).

У бухгалтерському рахунку та сума, котру ми записуємо в рахунок з балансу (за відповідною статтею), називається "залишком" або "сальдо" (з італ. saldo - розрахунок, залишок). Сальдо - це різниця між підсумками записів по дебету і кредиту рахунків з урахуванням змін на рахунку на кінець звітного періоду. Цей залишок ми використовуємо при складанні балансу на початок наступного за звітним періоду (місяця, кварталу, року).Підсумок записів на дебеті і кредиті без включення до цього підсумку початкового сальдо є оборотом по бухгалтерському рахунку[4, c. 137-139].У бухгалтерському обліку існують рахунки активні, пасивні й активно-пасивні.Активні рахунки призначені для обліку господарських засобів і коштів за їх складом і розміщенням, вони відображають зміст активної частини бухгалтерського балансу. До активних рахунків належать: рахунки Основних засобів, Нематеріальних активів, Матеріалів, Палива, Запасних частин, Каса, Розрахунковий рахунок, Готова продукція, Товари та ін.В активних рахунках надходження засобів виробництва, коштів на підприємство відображаються (записуються) по дебету, а вибуття - по кредиту. Сальдо на активних рахунках завжди буде по дебету.Пасивні рахунки слугують для обліку джерел господарських засобів і коштів за їх цільовим призначенням і відображають зміст пасивної частини балансу. В пасивних рахунках, навпаки, збільшення джерел коштів (або заборгованості за одержані господарські засоби) відображається по кредиту, а зменшення - по дебету. Сальдо на пасивних рахунках завжди буде по кредиту.Активно-пасивні рахунки - це рахунки, в яких сальдо може бути і по дебету, і по кредиту. Якщо на активно-пасивному рахунку сальдо буде по дебету, то його призначення як активного рахунка і відображати слід в активі балансу, якщо ж по кредиту, то його призначення як пасивного рахунка і відображати слід в пасиві балансу. До пасивних рахунків належать: "Статутний капітал", "Пайовий капітал", "Прибутки", "Додатковий капітал", "Резервний капітал" та ін.До активно-пасивних рахунків належать рахунки "Розрахунки за податками й платежами", "Розрахунки з бюджетом" та ін.Обороти по дебету і кредиту активних і пасивних рахунків - це сума господарських операцій за звітний період[5, c. 207].

23. Подвійний запис, його суть і значення У результаті господарських операцій відбуваються подвійні і рівновеликі зміни засобів господарства та джерел їх формування. Так, придбаваючи матеріали, підприємство одночасно витрачає грошові кошти. В результаті цих операцій відбувається взаємопов'язана, двобічна зміна у складі господарських засобів: збільшення виробничих запасів і зменшення грошових коштів на цю ж суму. В процесі використання матеріалів для виготовлення продукції відбувається збільшення витрат виробництва і одночасно зменшення запасів матеріалів на складах. Реалізація готової продукції (товарів) призводить одночасно до збільшення грошових коштів підприємства і зменшення товарних запасів і т. д. Взаємопов'язані подвійні зміни у складі господарських засобів та їх джерелах в процесі діяльності підприємства зумовлюють необхідність відображення господарських операцій на рахунках способом подвійного запису, суть якого полягає у тому, що кожну господарську операцію в одній і тій же сумі записують двічі: на дебеті одного рахунка і кредиті другого.

24. Сутність бухгалтерських проводок. Кореспонденція рахунків.Господарські засоби, їх джерела та операції відображаються на рахунках бухгалтерського обліку безперервно, взаємопов'язане і в певній системі. Це досягається шляхом подвійного запису кожної господарської операції на дебіте одного рахунку і на кредиті іншого. Між двома рахунками виникає взаємозв'язок, що називається кореспонденцією. Це пояснюється тим, що зміна форм і функціональної ролі засобів, що відбуваються в процесі їх кругообігу має взаємопов'язаний характер, отже, подвійна запис виконує контрольну функцію в бухгалтерському обліку. Подвійне зміна всіх об'єктів бухгалтерського обліку уявляється як кореспонденція рахунків. Кореспонденція рахунків з зазначенням суми операцій називається рахунковою формулою або проводкою. Перш ніж відобразити госп. операцію на відповідних рахунках, на підставі первинних документів складають Б проводку, під якою розуміють вказівку дебетуемого, кредитованого рахунку і суми, відображеної в обліку госп. операції. Взаємозв'язок рахунків, що виникає в результаті відображення на них господарських операцій подвійним записом, називається кореспонденцією Четово, а самі рахунки - кореспондуючими. В залежності від кол-ва корресп-х рахунків розрізняють прості і складні Б проводки. Простий називають таку Б проводку, при кіт. один рахунок дебетується, а ін на цю ж суму кредитується, тобто коли корресп-т тільки два рахунки. Складною наз. таку б проводку, при кіт. кілька рахунків дебетуються, а на загальну суму записів по Дт кредитується один рахунок або навпаки - кілька рахунків кредитуються, а на загальну суму записів АТ кредитом дебетується один рахунок, тобто коли корреспонд. м / у собою більш ніж два рахунки.

25.Техніка бухгалтерського обліку Відповідно до пункту 4 статті 8 Закону про бухгалтерський облік всі організації зобов'язані вести бухгалтерський облік майна, зобов'язань і господарських операцій шляхом подвійного запису на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку, включених у робочий план рахунків бухгалтерського обліку. Щоб систематизувати і накопичувати інформацію, що міститься в прийнятих до обліку первинних документах, і відображати її на рахунках бухгалтерського обліку й у бухгалтерській звітності, підприємствами повинні вестися регістри бухгалтерського обліку відповідно до вимог статті Облікові регістри - це лічильні таблиці певної форми, побудовані відповідно до економічної угрупованням даних про майно і джерелі його утворення. Господарські операції повинні відображатися в регістрах бухгалтерського обліку в хронологічній послідовності і групуватися по відповідним рахунках бухгалтерського обліку. Процес запису господарських операцій в облікові регістри називається обліковою реєстрацією. Правильність відображення господарських операцій в регістрах бухгалтерського обліку забезпечують особи, які склали і підписали їх. Зміст регістрів бухгалтерського обліку та внутрішньої бухгалтерської звітності є комерційною таємницею. Особи, які одержали доступ до інформації, що міститься в регістрах бухгалтерського обліку і у внутрішній бухгалтерської звітності, зобов'язані зберігати комерційну таємницОблікові регістри ведуться в спеціальних книгах на окремих аркушах і картках, у вигляді машинограм, отриманих при використанні обчислювальної техніки, а також на магнітних стрічках, дисках, дискетах та інших машинних носіях. ще й податковий облік. Синтетичний облік здійснюється в так званих синтетичних регістрах, а аналітичний - у аналітичних. Записи виробляються як вручну, так і з використанням обчислювальної техніки. Записи в облікових регістрах використовуються для контролю за господарською діяльністю підприємства, подальшого економічного аналізу та підготовки рекомендацій з метою прийняття управлінських рішень. За даними, наведеними в облікових регістрах, визначається фінансовий результат роботи підприємства.

Класифікація облікових регістрів1. За видами бухгалтерських записів регістри поділяють на:1.1. хронологічні1.2 систематичні2. За обсягом і змістом регістри поділяються на:2.1. регістри синтетичного обліку2.2. регістри аналітичного обліку

Види:• регістри, які ведуться паралельно регістрам синтетичного обліку і окремо від них;• регістри, записи в яких виробляються з метою угрупування і накопичення однорідних господарських операцій по аналітичних рахунках для подальшого їх перенесення підсумком за місяць у регістри синтетичного обліку;• регістри, які суміщають синтетичний і аналітичний облік.2.3. комбіновані регістри - об'єднують і синтетичний і аналітичний облік.3. За формою побудови3.1. односторонн3.2. двосторонні3.3 шахові4. За зовнішнім виглядом (формою)4.1.бухгалтерскіе книги4.2. картки-сумового обліку).Існують різні форми карток:• контокорентні• картки кількісно-сумового обліку або сумового облік4.3. вільні листи4.4. машинні носії інформації

26.Синтетичні й аналітичні рахунки

Групування засобів, їх джерел і господарських процесів здійснюється на рахунках з більшим або меншим ступенем деталізації. Рахунки бухгалтерського обліку, які відкривають на підставі статей балансу для обліку господарських засобів та їх джерел, містять узагальнені (синтетичні) показники у грошовій оцінці. Зокрема, на рахунку "Основні засоби" відображають наявність і рух всіх основних засобів; підприємства (будівлі, споруди, машини, устаткування тощо); на рахунку "Матеріали" - наявність і рух всіх предметів праці даної групи; на рахунку "Постачальники" - загальну суму заборгованості всім постачальникам за одержані матеріальні цінності, а також зміни цієї заборгованості і т. д. Такі рахунки прийнято називати синтетичними. Отже, синтетичними називають рахунки, призначені для обліку економічно однорідних груп засобів, їх джерел, господарських процесів і результатів діяльності у грошовому вимірнику. Облік, що здійснюється за допомогою синтетичних рахунків, називається синтетичним обліком. Цей облік необхідний для одержання узагальненої інформації про діяльність господарства, аналізу цієї діяльності і планування. Проте для оперативного керівництва господарством і контролю за збереженням і раціональним використанням ресурсів замало тільки узагальненої інформації, потрібна детальніша інформація про наявність і зміни кожного виду засобів, джерел, здійснення певних господарських процесів. Так, потрібна інформація як про загальну вартість виробничих запасів та їх використання, так і про запаси конкретних видів матеріальних цінностей за їх найменуваннями, сортами, розмірами тощо; в обліку розрахунків по оплаті праці, крім узагальненої інформації, потрібні відомості про розрахунки з кожним окремим працівником і т. д. Таку інформацію одержують за допомогою аналітичних рахунків. Аналітичними називають рахунки, призначені для обліку наявності і змін конкретних видів засобів, їх джерел і господарських процесів. Облік, що здійснюється за допомогою аналітичних рахунків, називається аналітичним обліком. Кількість аналітичних рахунків по відповідному синтетичному рахунку визначається кожним підприємством залежно від наявності об'єктів, що підлягають обліку. В аналітичному обліку, поряд з грошовим, використовують натуральні й трудові вимірники. Синтетичні й аналітичні рахунки тісно взаємопов'язані між собою, оскільки на них на підставі одних і тих же документів відображаються одні і ті ж господарські операції, але з різним ступенем деталізації; на синтетичному рахунку - загальною сумою, а на аналітичних рахунках до нього - частковими сумами. Коли дебетується або кредитується синтетичний рахунок, то одночасно дебетуються і кредитуються відповідні аналітичні рахунки до нього. Звідси, обороти і залишки аналітичних рахунків в підсумку повинні дорівнювати оборотам і залишку синтетичного рахунка, який їх об'єднує. Відсутність такої рівності свідчить про наявність помилок у бухгалтерських записах, які треба знайти і негайно виправити. Правильність облікових записів на аналітичних рахунках періодично перевіряється за допомогою інвентаризації, що забезпечує достовірність показників про їх залишки. Рахунки аналітичного обліку можуть об'єднуватися безпосередньо відповідним синтетичним рахунком (наприклад, рахунки "Виробництво", "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками", "Розрахунки з підзвітними особами" та ін.). Проте в окремих випадках виникає необхідність у додатковому групуванні однорідних аналітичних рахунків в межах синтетичного і рахунка для отримання узагальнених показників (по групі аналітичних рахунків), необхідних для управління, складання балансу та інших форм звітності. Таке групування здійснюється за допомогою субрахунків. Так, по синтетичному рахунку "Товари" аналітичні рахунки групують за субрахунками: "Товари на складі", "Товари в торгівлі", "Товари на комісії", "Тара під товарами"; по рахунку "Каса" - за субрахунками: "Каса в національній валюті", "Каса в іноземній валюті" тощо. Подальшою деталізацією субрахунків є аналітичні рахунки, які відображають наявність і зміни окремих об'єктів за найменуваннями, розмірами, сортами, місцем знаходження (зберіганням, експлуатацією), матеріально відповідальними особами тощо. Отже, субрахунки об'єднують відповідні групи аналітичних рахунків і, в свою чергу, узагальнюються синтетичним рахунком.

27.Оборотна відомість за синтетичними рахунками є способом узагальнення даних поточного бухгалтерського обліку з метою перевірки повноти і правильності облікових записів і характеристики руху засобів та їхніх джерел за звітній період. Розглянута оборотна відомість дає загальну інформацію про стан та рух господарських засобів і їх джерел, але не достатньо розкриває економічний зміст оборотів, їх структуру як за активами, так і за джерелами. Більш ефективною в цьому відношенні є шахова оборотна відомість. Шахову оборотну відомість будують за принципом шахової дошки. Всі рахунки в ній записують двічі в одній і тій же послідовності: по вертикалі і по горизонталі, за дебетом і кредитом. Сума в клітинці шахової оборотної відомості показує, який рахунок дебетується, а який кредитується. Обороти за кожним рахунком деталізуються відповідно до кореспонденції. Це порівняно з простою оборотною відомістю дає ширшу картину змін господарських засобів та процесів, що відбулися. У шаховій оборотній відомості можуть бути наведені залишки (сальдо) на початок і кінець місяця, що істотно поліпшує її обліково-аналітичні можливості.

28.Оборотна відомість по аналітичних рахунках за місяць по рахунку 10 («Матеріали») становлять роздільно до кожного синтетичного рахунку, по якому ведеться аналітичний облік. три форми оборотних відомостей: 1) при веденні натурально-вартісного обліку; 2) при веденні обліку тільки в грошовому вираженні; 3) при веденні обліку по рахунках розрахунків з різними дебіторами і кредиторами. Оборотні відомості за рахунками аналітичного обліку - звід оборотів і сальдо за всіма рахунками аналітичного обліку, відкритим до даного синтетичному рахунку. Для виявлення допущених помилок на рахунках (наприклад, суми можуть бути записані не на ті рахунки, до яких вони відносяться) звіряють підсумки оборотних відомостей по рахунках аналітичного обліку з даними відповідного синтетичного рахунку в оборотній відомості за синтетичними рахунками. Підсумки оборотної відомості по рахунках аналітичного обліку повинні рівнятися підсумками по синтетичному счету.Еслі оборотні відомості складені правильно, то при звірці в оборотній відомості за синтетичними рахунками повинні вийти три пари рівних підсумків, з яких підсумки початкових сальдо повинні дорівнювати підсумку початкового балансу, а підсумки оборотів - підсумками за журналом реєстрації господарських операцій. щоб скласти кінцевий баланс на основі оборотної відомості, необхідно перенести з неї в таблицю балансу найменування і кінцеві залишки рахунків: дебетові - в актив, а кредитові - в пасив.

29. Класифікація рахунків за призначенням і структурою. За призначенням і структурою рахунки бухгалтерського обліку групуються залежно від їх обліково-технічних якостей, тобто як саме обліковуються ті або інші засоби, їх джерела та господарські процеси на рахунках, що відображається на дебеті, кредиті рахунка, що характеризує залишок відповідного рахунка. Таке групування дозволяє визначити порядок обліку господарських операцій на рахунках, забезпечує чітку уяву про показники діяльності підприємства.Рахунки бухгалтерського обліку за призначенням і структу­рою поділяються на такі групи:рахунки основні, регулюючі, операційні, фінансово-результатні і забалансові.Рахунки основні. Основні рахунки у бухгалтерському обліку використовуються для контролю за наявністю і змінами господарських засобів та джерел їх утворення. Основні рахунки поділя­ються на: матеріальні, грошові, власного капіталу і розрахункові. Спільним для цієї групи рахунків є те, що всі вони — активні. Сальдо, мають тільки дебетове, яке показує наявність даного виду матеріальних цінностей на звітну дату. Обороти по дебету цих рахунків показують надходження матеріальних ресурсів, а обороти по кредиту — їх зменшення. Рахунки власного капіталу призначені для обліку джерел власних господарських засобів. Вони показують форми їх створення і цільове призначення, а також зміни в процесі діяльності. До цієї групи належать рахунки: "Статутний капітал", "Пайовий капітал", "Додатковий капітал", "Резервний капітал", "Цільове фінансування і цільові надходження" та ін. Всі зазначені рахунки - пасивні. Кредитове сальдо цих рахунків показує наявність відповідних джерел засобів; оборот по кредиту - виникнення або збільшення джерел, а оборот по дебету - їх зменшення. Облік господарських операцій на рахунках власного капіталу здійснюється тільки у грошовому вимірнику. Аналітичний облік джерел засобів ведуть за формами їх створення і цільовим призначенням. Розрахункові рахунки призначені для обліку і контролю за розрахунковими відносинами даного підприємства з іншими підприємствами, організаціями та особами. Активні розрахункові рахунки призначені для обліку дебіторської заборгованості і розрахунків по ній. До таких рахунків належать: "Розрахунки з покупцями і замовниками", "Довгострокова дебіторська заборгованість", "Розрахунки з різними дебіторами", "Векселі одержані" та ін. Пасивні розрахункові рахунки призначені для обліку розрахункових відносин з кредиторами, тобто за зобов'язаннями даного підприємства перед іншими підприємствами, організаціями та особами. Активно-пасивні розрахункові рахунки призначені для обліку розрахунків з таким підприємством, організаціями та особами, характер заборгованості яких змінюється, тобто стосовно даного підприємства вони можуть виступати то як дебітори, то як кредитори. До них належать рахунки: "Розрахунки за податками і платежами", "Розрахунки по інших операціях" та ін. Окремі аналітичні рахунки, що відкриваються для обліку розрахунків з кожним дебітором і кредитором, можуть мати дебетове або кредитове сальдо. Оскільки із залишків окремих аналітичних рахунків складається залишок синтетичного рахунка, то активно-пасивні розрахункові рахунки мають одночасно дебетове і кредитове сальдо. Це сальдо можна одержати за допомогою оборотної відомості по аналітичних рахунках, які ведуться до відповідного синтетичного рахунка.  Регулюючі рахунки. Регулюючі рахунки призначені для регулювання (уточнення) оцінки господарських засобів або джерел їх формування, які обліковуються на основних рахунках. Залежно від того, збільшують чи зменшують регулюючі рахунки залишок рахунка, що регулюється, вони поділяються на: доповнюючі, контрарні і контрарно-доповнюючі.Доповнюючі регулюючі рахунки завжди збільшують суму залишку рахунка, що регулюється. Отже, доповнюючі регулюючі активні рахунки використовуються у тих випадках, коли господарські засоби на основних рахунках обліковуються в оцінці, меншій від фактичної собівартості їх придбання. Контрарні регулюючі рахунки, на відміну від доповнюючих, зменшують оцінку залишку активів або їх джерел, що обліковуються на відповідних основних рахунках. Вони поділяються на: контрактивні  і контрпасивні. Контрактивні регулюючі рахунки призначені для уточнення оцінки залишку на окремих рахунках матеріальних цінностей у тих випадках, коли ці цінності відображені в сумі, яка перевищує їх фактичну (реальну) вартість. Регулюючі контрпасивні рахунки призначені для уточнення суми залишків окремих джерел засобів, облік яких ведеться на пасивних рахунках. До регулюючих контрпасивних рахунків належать: субрахунок "Прибуток, використаний у звітному періоді" до субрахунка "Прибуток нерозподілений" рахунки "Неоплачений капітал", "Вилучений капітал" до рахунка "Статутний капітал". Отже, регулюючі контрпасивні рахунки використовуються у тих випадках, коли залишки відповідних джерел засобів відображаються в сумі, більшій фактичної їх величини. Операційні рахунки. Операційні рахунки призначені для обліку витрат, доходів і результатів діяльності підприємства. Ці рахунки мають велике значення, оскільки забезпечують інформацію про витрати і доходи по операційній діяльності та визначення фінансових результатів від цієї діяльності. За призначенням і структурою операційні рахунки поділяються на групи: збірно-розподільчі, бюджетно-розподільчі, калькуляційні, номінальні, порівняльні. Збірно-розподільчі рахунки призначені для обліку накладних витрат, пов'язаних з організацією, обслуговуванням, управлінням цехами та іншими виробничими підрозділами основного і допоміжного виробництв з метою наступного розподілу їх між відповідними об'єктами. До збірно-розподільчих належить, зокрема, рахунок "Загальновиробничі витрати", спосіб використання і будова якого були детально розглянуті в главі.Бюджетно-розподільчі рахунки використовуються для розмежування витрат і доходів між суміжними звітними періодами з метою рівномірного включення у затрати виробництва або відображення в обліку одержаних доходів.

30.Класифікація рахунків за економічним змістом. В основу класифікації рахунків за економічним змістом покладено економічний зміст об'єктів бухгалтерського обліку: господарських засобів і їх джерел і господарських процесів. Залежно від цього рахунки поділяють на три групи: рахунки господарських засобів; рахунки джерел господарських засобів; рахунки господарських процесів. На рахунках господарських засобів (активів) відображають наявність (стан) та рух коштів. У залежності від виконуваних у господарстві функцій вони поділяються на: необоротні активи, запаси, грошові кошти, кошти в расчетах. В такому порядку можна поділити рахунки, на яких обліковуються різні господарські засоби. Рахунки для обліку необоротних активів використовують для отримання та узагальнення інформації про наявність та рух основних засобів, нематеріальних активів, фінансових і капітальних інвестицій та інших необоротних активів. До них належать рахунки: "Основні засоби", "Нематеріальні активи", "Знос необоротних активів", "Капітальні інвестиції" та ін. Рахунки для обліку запасів використовують для обліку та контролю запасів, необхідних для здійснення виробничого процесу. До них належать рахунки "Виробничі запаси", "Виробництво", "Готова продукція", "Товари" та ін.. Рахунки для обліку коштів використовують для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів в національній та іноземній валюті в касах, на поточних та інших рахунках у банках, грошових документів і тп До них належать рахунки: "Каса", "Рахунки в банках", " Інші кошти "та ін.. Рахунки для обліку коштів у розрахунках використовують для узагальнення інформації про розрахункові відносини з покупцями і замовниками за відпущену продукцію (виконані роботи, надані послуги), з різними дебіторами за виданими авансами, підзвітними сумами, нарахованими доходами і т.д. До них належать рахунки: "Розрахунки з покупцями і замовниками", "Розрахунки з різними дебіторами", "Резерв сумнівних боргів", "Короткострокові векселі одержані" та ін.. Всі розглянуті вище рахунки є активними. За дебетом цих рахунків відображаються надходження (збільшення) господарських засобів (активів), а по кредиту - зменшення (вибуття) активів. Залишок (сальдо) за активними рахунками завжди вказує на наявність господарських засобів на початок і кінець облікового періоду. На рахунках джерел господарських засобів відображають наявність і рух джерел. За характером відображуваних на них джерел рахунки цієї групи поділяють на рахунки джерел власних коштів і рахунки джерел залучених коштів. Джерелами власних коштів є, як відомо, капітал, резерви, нерозподілені прибутки, різні забезпечення та цільове фінансування. Звідси для обліку джерел власних засобів використовують групи рахунків власного капіталу та забезпечення зобов'язань. Рахунки власного капіталу використовують для обліку та узагальнення інформації про стан і рух коштів різновидностей власного капіталу - статутного, пайового, резервного, вилученого, неоплаченого, а також нерозподілених прибутків (непокритих збитків) і т.д. До них належать рахунки: "Статутний капітал", "Пайовий капітал", "Додатковий капітал", "Резервний капітал", "Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)" та ін.. Рахунки забезпечення зобов'язань використовують для отримання інформації про стан і рух різних забезпечень, цільове фінансування і цільові надходження і т.д. До них належать рахунки: "Забезпечення майбутніх витрат і платежів", "Цільове фінансування і цільові надходження".

31.Поняття про рахунки, їх будова та призначення.

Бух.рахунок – 1. це метод прийом БО сутність якого полягає у групування госп.опер-й за ек однорідними ознаками з метою систематичного контролю за наявністю і зміною засобів та їхніх джерел у процесі госп діяльності 2. Зміст, призначення та будова рахунків зумовлені об’єктами, що обліковується (рух кожного відбув внаслідок здійснення госп операцій, викликає його зб-ня або зм-ня, які відобр на рахунках окремо). Тому бух рахунки зображ схематично у вигляді двосторонньої таблиці. Отже, бух рах –також символічний запис, що викор для запису й узагальнення зб-ня або зм-ня певного виду доходів, витрат, активів, зобов’язань і власного капіталу підп-ва. На поч. кожного звітного періоду рахунки відкр. на основі балансу( на них записується вхідне сальдо-залишок).сальдо- це різниця між підсумками записів за Дт і Ктом рахунків з урахуванням змін на рахунку на кінець періоду. Оборот –це зміни на рахунках протягом звітного періоду ( дебетовий – підсумок за Дт, кредитовий – підсумок за Кт). Кожного звітного періоду рахунки закриваються, тобто визничається залишкове (вихідне) сальдо, на основі якого здійснюється запис в баланс на наступну дату. Бух рах призначені для відображення та пот контролю госп операцій, що охоплюють облік наявності й руху госп засобів, власного капіталу і зобов’язань, і госп процесів, пов’язаних з використанням труд ресурсів та фондів оплати праці, осн засобів, придбанням предметів праці та їх споживанням, обліком вир-ва і реал-ції. Активні рахунки – призначені для обліку активів. (Сальдо- дебітове. За Д –збіл-ня, за К-змен-ня).Пасивні рахунки – це рахунки для обліку джерел фін-ня. (Сальдо –кредитове. За Д-змен-ня, за К- збіл-ня).Активно-пасивні рахунки – відповідають ознакам як акт. так і пас.(44-нерозподілений прибуток; 641-ПДВ; 79-фін-ві результати)

34.Документація як складова частина методу бухгалтерського обліку.

Документація – 1. це метод. прийом БО, що полягає у суцільному, безупинному відображенні об’єктів БО за допомогою документації 2. спосіб оформлення госп операцій відповідними документами, призначений для первинного спостереження за госп операціями як неодмінна умова відображення їх в обліку. Роль бух документації: 1. дає уявлення про факт стан госп засобів та їхні зміни 2. забезп прогнозованість у роботі підп-ва, контроль за наявністю та рухом госп засобів 3. є правовим свідченням госп операцій, що здійснюються 4. викор також для ревізії, контролю, аналізу госп діяльності, аудиту, розроблення проектів управлінських рішень. Бух.документ - це письмове свідотство, що: підтверджує факт здійснення госп.операції; надають право на здійснення; встановлюють матер відп-сть: первинні( скл під час виконання госп операції чи одразу після її завершення), зведені (скл на підставі кілької первинних док для отримання узагальнених даних). Записи в Бо здій на основі бух док при наявності реквізитів – показники, які містяться в док-нті і хар-ть госп.операцію: обов’язкові (назва під-ва, назва док-нта, номер док-нта, код форми, дата, зміст госп.опер-ії, вимірники, підпис посадових осіб), необов’язкові. Вимоги до оформ-ня докум-в: 1.чіткі записи; 2.виправлення здійсненні бух.методами, проте в грош ( банківських) документах виправлення не допуск; 3.виправлення засвідчуються підписами посадових осіб які склали док-нт; 4. своєчасність складання; 5.достовірність показників; 6.правильність офор-ня; 7.заповнення всіх реквізитів. Уніфікація бух док – розроблення єдиних форм документів для оформлення однотипних госп операцій. Стандартизація – установлення бланків однотипних документів однокового найраціон розміру та форми з певним розміщенням відповідних реквізитів.

36.Класифікація документів.Бух.документ - це письм свідотство, що: підтверджує факт здійснення госп.операції; надають право на здійснення; встан матер відп-сть Класифікація док-тів: 1. за ступенем узаг-ня госп.операцій: а) первинні (вперше виконують реєстрацію госп операції в момент її здійснення або одразу після здійснення: акти прийняття і вибуття осн засобів, накладні, квитанції) б)зведені (скл на підставі певинних: звіти, розрахунково- платіжні відомості); 2. за способом використання: а) разові (викор лише для одноразового оформлення і від обр-ня операції: прибуткові й видаткові касові ордери, вимоги на одержання мат цінностей зі складу) б) нагромаджувальні (викор для багато раз оформлення і реєстрації операцій за певний час: лімітно-забірні картки на відпуск матеріалів на вир-ро); 3. за місцем складання: а)вн (скл на даному підп-ві для вн корист-ня) б) зовн (скл на інших підп-в:виписки банку, рахунки постач); 4. за призначенням6 а) розпорядчі (містять розпор-ня щодо здійсн госп операції: накази, розпор-ня, доручення) б) виконавчі або підтверджувальні (підтвер факти виконання операцій: прибуткові й видаткові ордери, рахунки- фактури, акти про виконані роботи) в)бух-го оформ-ня (охоплюють розпорядчі та групувальні відомості, довідки, розрахунки) г)комбіновані ( поєднують функ-ї попередніх) ; 5.за хар-ром операцій: а) грош (ними оформлюються опреції з грош коштами: платіжні доручення, касові ордери, банківські чеки) б)матер (оформл рух мат цінностей:прибуткові ордери, лімітні картки) в) розрахункові ( оформл розрах операції між підп-вами фіз. ос: рахунки-фактури, платіжні вимоги); 6.за кіл-стю відображених об’єктів: а) однопозиційні ( відобр 1 об’єкт обліку) б) багатопоз ( кілька) 7. за технікою складання та опрацювання а) заповнювані вручну б) вигот за доп обчисл техніки..

37.Документообіг - це рух документів від моменту їх складання або одержання від інших підприємств, організацій до використання для бухгалтерських записів і наступної передачі до архіву. Основні етапи документообігу 1) складання й оформлення документа; 2) прийняття документа бухгалтерією (обліковим центром підприємства); 3) рух документів по відділах і робочих місцях до бухгалтерії (облікового центру), їх обробка і використання для бухгалтерських записів; 4) передача документів на засоби обчислювальної техніки (машинно-облікові станції) і повернення їх назад (при ручному веденні бухгалтерського обліку); 5) передача документів до архіву. З одного боку, жодна господарська операція, здійснювана на підприємстві, не повинна бути невідображеною в обліку. З другого - документи оформлюють не тільки і не стільки працівники бухгалтерської служби підприємства. Таку роботу, передусім, виконують працівники, які провадять господарські операції, а також ті, хто дає дозвіл на проведення таких операцій. Це, як правило, керівники виробничих, організаційно-технологічних, інженерно-технічних і розпорядчих служб підприємства. Тому на підприємстві необхідно чітко розмежувати відповідальність за оформлення і подання первинних документів до місць їх обробки та зберігання. Порядок документообігу залежить від характеру й особливостей господарських операцій та їх облікового оформлення, а також від структури підприємства і його облікового апарату. Як уже говорилося вище, такий порядок розробляє бухгалтерська служба підприємства і затверджує керівник підприємства при визначенні облікової політики підприємства. При цьому керівник підприємства з метою упорядкування документальної фіксації господарської діяльності затверджує перелік посадових осіб, яких він наділяє правом видачі дозволу (підпису первинних документів) на проведення господарських операцій, пов'язаних з відпуском (витратою) коштів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів тощо; а також конкретних посадових осіб, які мають право підписувати документи на видачу бланків суворої звітності. Кількість таких осіб повинна бути обмеженою. Для кожного виду або роду документів (накладних, вимог, рахунків-фактур тощо) розробляється особлива схема документообігу у формі графіка руху документів. У графіку, який затверджується наказом керівника підприємства, зазначаються строки оформлення документів або одержання таких документів від інших підприємств, організацій, час перебування документів у різних підрозділах або службах підприємства, крайні строки передачі первинних документів для обробки, до бухгалтерської служби. Графік документообігу може бути оформлений у вигляді схеми або переліку робіт зі створення, перевірки та обробки документів, що здійснюються кожним підрозділом підприємства, а також кожним виконавцем, із зазначенням їх взаємозв'язку і термінів виконання робіт. Він має забезпечити оптимальну кількість підрозділів і виконавців, через яких проходить конкретний первинний документ, визначити мінімальний термін його перебування у підрозділах, а також сприяти поліпшенню облікової роботи, посиленню контрольних функцій бухгалтерського обліку, підвищенню рівня його механізації. Працівники підприємства створюють і подають первинні документи, які належать до сфери їхньої діяльності, за графіком документообігу. Для цього кожному виконавцю надається витяг із графіка. У ньому наводяться перелік документів, створення яких належить до функціональних обов'язків виконавця, термін їх подання та підрозділи підприємства, до яких подаються документи

38.Інвентаризація як складова частина методу бухгалтерського обліку. Інвентаризація – це метод. прийом БО сутність якого полягає у виявленні та відображенні в обліку госп. засобів та джерел форм-ня, які не знайшли відображення в БО.Мета:забезп достовірність даних БО; Об’єкт:майно, фін.забовязання; Дата:на 1 жовтня перед скла-ням річної звітності; Результати:відсутність розбіжностей; надлишки;нестача. Проводиться за місцем знаходження об’єктів або нотаріально відповідальної особи, за наказом керівника постійно діючою комісією, що скл з голови і членів( фахівців), за присутності мат відповідальної особи, яка на бланку інвен-го опису засвідчує, що всі цінності оприбутковані. Обов’язкові випадки проведенні інвентаризації: 1.перед скла-ням річної звітності; 2.при зміні матер.відп.особи; 3.при зміні керівника; 4.при встановлені фактів крадіжок,зловживань,форс-мажорні обставини; 5.при ліквідації; 6.за розпорядженням органів; 7.при передачі в оренду; 8.при приват-ї. Етапи інвентаризації: 1.фор-ня комісії; 2.вст-ня факт. залишків майна та забовязань; 3.звірка наявних цінностей за даними БО; 4.відобр. розбіжностей в інвент. описі; 5.передача опису для прийняття рішень керівнику за результатами інв.-ції: відсутність, надлишки, нестача. Завдання інв-ції: 1. виявлення факт наявності осн засобів, мат цінностей, бланків сув звітності, гр. коштів 2. виявлення мат цінностей, що не викор-ся 3. визн дотримання умов зберігання мат цінностей і гр. коштів, правил утримання та експл-ї мат цінностей 4. перевірка реальної вартості мат цінностей, що є в обліку на банансі, сум деб і кред заб. Види:1. за повнотою охоплення: повна, часткова 2.за характером: планова, позапланова. Операційна оренда: орендар –приймає в оренду об’єкт ОЗ; орендодавець дає в оренду об’єкт Оз і нарах оренду. – синт рах 10, але інвентарна картка лише переміщує в картотеці «передані в оренду об’єкти». Інша опер дія-сть. 2) Фін оренда – аморт нарах орендар.

39. Способом бухгалтерського обліку, за допомогою якого можна виявити й врахувати те, чого не можна взяти на облік при щоденній документації господарських процесів і явищ, є інвентаризація. Отже, інвентаризація як складова частина методу бухгалтерського обліку є способом виявлення з наступним обліком ресурсів і джерел їх фінансування, які не піддаються документальному оформленню, для забезпечення достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Технічно інвентаризація здійснюється шляхом перевірки фактичної наявності господарських ресурсів і зіставлення їх з даними обліку. Це дає змогу виявити надлишки, нестачі, встановити причини і винних осіб у їх виникненні. Залежно від повноти охоплення перевіркою ресурсів розрізняють повну та часткову інвентаризацію.. За часом проведення інвентаризація може бути місячною, квартальною, піврічною та річною. За характером інвентаризації бувають планові та позапланові. Порядок і строки проведення інвентаризації регламентуються Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів та розрахунків. Інвентаризація здійснюється постійно діючою інвентаризаційною комісією, склад якої затверджує керівник підприємства.. Ця комісія відповідає за своєчасну і якісну інвентаризацію. Причини виникнення різниць ретельно з’ясовуються, уточнюються на підставі письмових пояснень матеріально відповідальної особи.. Результати інвентаризації відображаються у бухгалтерському обліку в 10-денний строк і включаються до звіту за той період, в якому була закінчена інвентаризація.

40.Порядок проведення й оформлення інвентаризації. Інвентаризація – це метод. прийом БО сутність якого полягає у виявленні та відображенні в обліку госп. засобів та джерел форм-ня, які не знайшли відображення в БО.Мета:забезп достовірність даних БО; Порядок і строки проведення інвентаризації на підприємствах і в організаціях всіх форм власності регламентуються Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та розрахунків, затвердженою наказом Мінфіну України від 11 серпня 1994р. №69. Кількість інвентаризацій на рік, строки їх проведення, перелік майна і розрахунків, що підлягають інвентаризації під час кожної з них, визначаються керівником підприємства, окрім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим, а саме: при передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворенні державного підприємства в акціонерне товариство та в інших випадках, передбачених законодавством; перед складанням річної бухгалтерської звітності (але не раніше 1 жовтня). При цьому інвентаризація будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів основних засобів може проводитись один раз у три роки, а бібліотечних фондів - один раз у п'ять років; при зміні матеріально відповідальних осіб; при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей; за рішенням судово-слідчих органів; у випадках аварій, пожежі, стихійного лиха, ліквідації підприємства. Інвентаризацію проводить інвентаризаційна комісія, очолювана керівником підприємства або його заступником за обов'язковою участю головного бухгалтера і матеріально відповідальних осіб. Склад комісії, об'єкти інвентаризації, порядок її проведення визначаються наказом керівника. Відповідальність за своєчасне й якісне проведення інвентаризації несе керівник підприємства. Інвентаризація проводиться, як правило, на 1-ше число місяця. До початку інвентаризації матеріальні цінності на складах повинні бути згруповані, розсортовані та розкладені за найменуваннями, сортами і розмірами в порядку, зручному для підрахунку. Працівники бухгалтерії до початку інвентаризації повинні закінчити опрацювання всіх документів по надходженню і видатку матеріальних цінностей, визначити залишки на рахунках на день інвентаризації. Матеріально відповідальні особи до початку інвентаризації дають розписки у тому, що всі прибуткові і видаткові документи здані ними до бухгалтерії і що ніяких неоприбуткованих або не списаних на видаток цінностей у них немає. Після цього деякі документи до уваги не приймаються. Інвентаризація матеріальних цінностей проводиться за місцями їх зберігання в присутності матеріально відповідальних осіб. Наявність залишків матеріальних цінностей визначається шляхом підрахунку, зважування, обміру. Дані інвентаризації кожного виду матеріальних цінностей заносять в інвентаризаційні описи, які складаються в двох примірниках за місцями зберігання матеріальних цінностей і матеріально відповідальними особами. Після закінчення інвентаризації описи підписуються всіма членами комісії. Матеріально відповідальні особи на кожному опису ставлять свій підпис .Цінності, вказані в опису, знаходяться на моєму відповідальному зберіганні. Один примірник опису залишається у матеріально відповідальної особи, другий - передається до бухгалтерії. Цінності, що не належать підприємству,, але знаходяться у нього в користуванні або на відповідальному зберіганні, записують в окремий інвентаризаційний опис.