6. Методи нарахування амортизації основних фондів.

Підприємства можуть нараховувати амортизацію основних фондів за такими методами:

1)прямолінійний, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується на очікуваний період часу використання об'єкта.

Ар. =

Пв - початкова вартість.

Лв - ліквідаційна вартість.

Т - термін корисного використання (служби) основних фондів.

Наприклад: підприємство придбало виробниче обладнання, яке належить до III групи основних фондів, його первісна вартість становить 40000 грн., ліквідаційна вартість 4000 грн., очікуваний термін корисного використання обладнання 5 років.

Ар = 40000 – 4000 / 5 = 7200

2) метод прискореного зменшення залишкової вартості, при якому річна сума амортизації визначається як добуток балансової вартості на початок звітного періоду та подвійної річної норми амортизації:

Ар. = 2На х В бал

На (норма амортизації) = 1 /5х 100=20%

Отже, На = 20% х 2 = 40%

Річна сума амортизації:

1-й рік -40000 x 0.4= 16000

2-й рік - (40000 - 16000) х 0.4 = 9600

3-й рік - (24000 - 9600) х 0.4 = 5760

4-й рік - (14400 - 5760) х 0.4 = 3456

5-й рік - (8640 - 3456) х 0.4 = 2073.6

Сума=36889,6 Ліквідаційна вартість=40000 – 36889,6=3110,4

3) кумулятивний метод, який полягає в тому, що для підрахунку суми амортизації використовують показник, який визначається як добуток балансової вартості об'єкта основних фондів та кумулятивного коефіцієнта.

Ар. = К х Вбал

Кумулятивний коефіцієнт визначається як дріб, чисельник якого дорівнює числу років експлуатації, що залишилися до кінця строку використання об'єкта, з врахуванням поточного, а знаменник –

сумі чисел років корисного використання об'єктів основних фондів, починаючи з першого до останнього.

Отже, сумуємо числові значення з років експлуатації об'єкта основних фондів: 1 + 2 + 3 + 4 + 5 = 15, далі утворюємо ряд чисел типу

1 / 15.....5 / 15

і розміщуємо його в зворотному порядку:

5 / 15; 4 / 15; 3 / 15; 2 / 15; 1 / 15

і обчислюємо:

1-й рік – 40000 х (5 / 15) = 13333

2-й рік - 40000 х (4 15) = 10666

3-й рік - 40000 х (3 / 15) = 8000

4-й рік - 40000 х (2 / 15) = 5333

5-й рік - 40000 х (1 / 15) = 2666

Сума =39998 Ліквідаційна вартість=2

4) виробничий метод визначається, як добуток фактичного місячного обсягу продукції та виробничої ставки амортизації і розраховуємо за формулою:

А = Пміс х Ст

Міс - фактичний місячний обсяг продукції.

Ст - виробнича ставка амортизації.

5) податковий метод відповідно до встановлених норм:

> І гр. - 2%

> II гр. - 10%

> III гр. - 6%

> ІVгр.-15%

7.Оборотні фонди підприємства. Їх класифікація і структура.

Для забезпечення безперебійного процесу виробництва на підприємстві, крім основних виробничих фондів, потрібні предмети праці, які виступають у вигляді оборотних фондів.

Речовим змістом оборотних фондів є предмети праці, які в процесі виробництва зазнають змін своєї натуральної форми і фізико-хімічних властивостей. Вони втрачають свою споживчу вартість у виробничому споживанні, а нова споживча вартість виникає у виді виготовленої продукції.

Оборотними вони називаються тому, що вони перебувають в постійному обороті. Ці кошти рухаються за схемою: гроші → товар → гроші, тобто, за один оборот (виробничий цикл) гроші вкладаються в придбання сировини, під час виробництва сировина перетворюється в готову продукцію, а після продажу продукції кошти знову повертаються на підприємство у формі грошей.

Оборотні фонди підприємства – це частина його виробничих фондів, які повністю споживаються в кожному техно­логічному циклі виготовлення продукції і повністю перено­сять свою вартість на вартість цієї продукції.

Елементи оборотних фондів:

Виробничі запаси – це предмети праці, які ще не залучені у виробничий процес і знаходяться на складах підприємства. До їх складу входять:

• сировина і основні матеріали;

• допоміжні матеріали;

• паливо і електроенергія;

• куповані напівфабрикати і комплектуючі вироби;

• запасні частини для ремонту;

• тара і тарні матеріали;

• малоцінні та швидкозношувані предмети (господарський інвентар, малоцінні інструменти та ін.); вони хоч і є засобами праці, проте мають термін служби менше одного року і для спрощення обліку їх відносять до оборотних фондів.

Необхідність використання виробничих запасів зумовлена тим, що процес виробництва відбувається безперервно, а предмети праці надходять на під­приємство від постачальників періодично, через певні інтервали часу.

Незавершене виробництво - предмети праці, які вже вступили у виробничий процес і розміщуються безпосередньо на робочих місцях або перебувають у процесі транспортування від одного робочого місця до іншого.

У складі незавершеного виробництва виділяють напівфабрикати власного виробництва, тобто предмети праці, які повністю пройшли оброблення в одному цеху підприємства, але потребують подальшого оброблення в інших цехах цього ж підприємства.

Наявність незавершеного виробництва і напівфабрикатів в оптимальних розмірах на всіх стадіях технологічного процесу є важливою умовою ритмічної роботи підприємства.

Витрати майбутніх періодів –це грошові витрати, здійснені в даному періоді, але будуть погашені за рахунок собівартості продукції частинами в на­ступних періодах.

До них відносять витрати на проектування, підготовку і освоєння нових видів продукції, підготовчі роботи в добувних галузях промисловості, організований набір працівників у сезонних галузях, підписка періодичної преси та ін.

Співвідношення окремих елементів оборотних фондів та їх за­гального обсягу, виражене у відсотках, відображає структуру оборотних фондів. У виробничих запасах перебуває близько 70% усіх оборотних фондів підприємства, у ви­робничому процесі (незавершеному виробництві і витратах майбутніх періодів) - близько 30%, проте спостерігається тенденція до зміни структури оборотних фондів підприємств на користь збільшення їх питомої ваги у виробничому процесі.

Структура оборотних фондів залежить від:

• видів продукції, які випускаються підприємством;

• характеру виробництва;

• тривалості технологічного циклу;

• територіального розміщення виробництва

Поряд з оборотними фондами існують ще фонди обігу – це ті фонди, які функціонують в сфері обігу (реалізації продукції).

До них відносяться:

• готова продукція на складах підприємства;

• готова продукція, яка відвантажена і знаходиться в дорозі;

• грошові кошти на розрахунковому та інших рахунках;

• готівка в касі;

• дебіторська заборгованість (борги, які винні підприємству інші господарюючі суб'єкти).

Сукупність вартості окремих елементів оборотних виробничих фондів та фондів обігу визначає склад оборотних коштів.

Оборотні кошти – це кошти, вкладені в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку.

Оборотні кошти поділяються на нормовані та ненормовані.

До нормованих оборотних коштів належать: виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів та залишки готової продукції на складах підприємств,

Ненормовані оборотні кошти включають відвантажену готову продукцію , готівкові та безготівкові грошові кошти підприємства.

Джерелами формування оборотних засобів є:

• власні;

• залучені

До власних належать виділені підприємству при його утворенні кошти (якщо підприємство державне), статутні фонди приватних підприємств, а також поповнення цих фондів. Поповнення може відбуватися за рахунок прибутку підприємства.

Залученими оборотними засобами являються кредити банків, якими покривається нестача власних оборотних засобів.