2. Об”єкти калькулювання і калькуляційні одиниці

Методом калькулювання – є система науково обгрунтуваних прийомів розрахунку собівартості продукції, з метою визначення ефективності організації, технології в-ва та управління, а також розробки окремих ланок виробничого процесу (дільниць, служб, цехів).

Традиційно використовуються при здійсненні калькуляційних розрахунків такі методи (способи):

• вилучення (відходи в-ва, витрати від браку, незавершене в-во, вартість супутньої продукції)

• сумування витрат

• прямого розрахунку (коли витрати розподіляються пропорційно до к-сті продукції у натуральному вигляді)

• розподілу витрат пропорційно до обгрунтованого показника (планова собівартість, обгрунтований коефіцієнт розподілу)

Об”ектом калькулювання в широкому значенні є предмети праці, тобто калькуляції можуть складатись для товарів, напівфабрикатів, комплектуючих, певних видів робіт, послуг, а також для бракованих виробів чи деталей, продукції допоміжних та обслуговуючих господарств.

Мета калькулювання – визначення ефективності технологій на підприємстві, ефективності структурних підрозділів і апарату управління.

Основні об”єкти калькулювання:

• виробниче замовлення

• виріб чи група виробів

• послуга чи система послуг

• види робіт

• продукт чи напівпродукт

• переділ (стадія, фаза)

Вимірниками об”єкту калькулювання є калькуляційні одиниці, що дають можливість розрахувати витрати в-ва по кожній статті окремо і в цілому на одиницю випущеної продукції. Економічне призначення їх полягає у забезпеченні правильного відображення споживчих якостей товарів і їх характеристик.

Вимоги до калькуляційних одиниць:

• здатність адекватно відображати кількісну сторону продукції (споживчу вартість)

• економічна однорідність і забезпечення співставлення калькуляції

• к-сть у часі (однотипність між постачальниками)

• зручність для розрахунків

• відповідність одиниці ціноутворення

• практичність для планування і управління

Види калькуляціних одиниць:

• натуральні одиниці (шт., м, м², м³, кг, т)

• умовно-натуральні одиниці (одна умовна банка)

• приведені одиниці (маса продукту в перерахунку на вміст корисної речовини)

• експлуатаційні одиниці (потужність двигунів, параметри приладів – А, кВт)

• одиниці часу (год, машино-год, нормо-год, верстато-год, кВт/год, км/год)

• вартісні одиниці (грн, тис.грн, грн/л, грн/ м²)

3. Види калькуляції

Види калькуляції:

1. за терміном (часом) складання

2. за рівнем охоплення витрат і місцем їх здійснення

3. за характером в-ва (типом в-ва)

4. за властивостями калькуляційних об”єктів

За терміном (часом) складання:

1. директивні (попередні). Їх складають для: обгрунтування і вдосконалення нормативів в-ва; встановлення ціни і допустимих меж трудових і матеріальних витрат; визначення величини і складу витрат, що залежать від діяльності структурних підрозділів.

1.1. стандартні (нормативні) – використовуються для встановлення допустимих витрат на в-во продукції. Вони впроваджуються на підприємство де добре налагоджене нормативне господарство.

1.2. кошторисні – застосовуються в будівельних організаціях і дають можливість аналізувати структуру витрат, прибуток і рентабельність будівельного комплексу. Вони необхідні для розрахунку забудовника з генеральним підрядчиком.

1.3. планові – складаються на основі виробничих норм і дозволяють визначити допустимий обсяг витрат на в-во. Можуть усереднити витрати за період.

2. звітні – складаються на основі даних бух обліку про фактичні витрати на в-во.

За рівнем охоплення витрат і місцем їх здійснення:

1. галузеві – показують рівень собівартості однойменної продукції в конкретній галузі

2. повні – показують витрати на в-во і збут продукції

3. виробничі – складаються на всі статті витрат в-ва

4. внутрішньогосподарські – використовуються в окремих цехах допоміжних і обслуговуючих виробництв

5. змінні (перемінні) – включають лише прямі вирати на в-во

6. технологічні – складаються на окремі деталі чи вузли і характеризують рівень технологій на підприємстві.

За характером в-ва (типом в-ва):

1. масові (періодичні) калькуляції – складаються за певний період, з метою розрахунку середньої собівартості одного виробу

2. індивідуальні – складаються лише після завершення в-ва окремого замовлення чи групи виробів

3. проміжні – складаються на окремі етапи робіт по об”єктах (тривалий період виконання)

За властивостями калькуляційних об”єктів:

1. загальні калькуляції – показують собівартість продукції в цілому по підприємстві

2. калькуляції за центрами витрат – показують собівартість продукції відповідного підрозділу

3. параметричні – дають уявлення про собівартість продукції в розрахунку на одиницю певного параметра.