Тема 7. Формування центрів витрат.

1. Види центрів формування витрат.

Центри витрат базуються на існуючій структурі управління п-ством.

Виділяють наступні центри витрат:

1)центри виникнення витрат;

2)центри відповідальності за витратами;

3)центри рентабельності в-цтва окремих продуктів.

Центри виникнення витрат – виокремленні у структурних підрозділах п-ства, центри, в яких є можливість організувати нормування, планування і облік виробничих ресурсів.

Центри відповідальності за витратами – виокремлені у просторі ділянки, як правило виробничі, де можна здійснювати певне групування витрат відповідно до структурних підрозділів, що дозволяє поєднати в одному обліковому процесі місця виникнення витрат (дільниці, цехи) з відповідно закріпленими менеджерами.

Центри відповідальності поділ. на: основні та функціональні. Основні центри відповідальності організовують для контролю на місцях виникнення витрат, а функціональні – для забезпечення контролю за витратами, що виникають в багатьох місцях одного підрозділу.

Центри рентабельності – це різновид центрів відповідальності, в яких витрати на дохід виражений в грошових од., що дає можливість визначити рентабельність центрів відповідальності і на великих п-ствах децентралізувати відповідальність за прибутки.

2. Взаємозв’язок місць виникнення витрат та собівартості прод.

Прямі технологічні витрати включ.:

1 – центри витрат на роб. місцях

2 – облік витрат бригад

3 – облік витрат на дільницях

4 – облік витрат у цехах

Тема 8. Калькулювання витрат на виробництві та їх значення для управління

1. Поняття калькулювання.

Поняття „калькуляції” являє собою розрахунок в грошовому виразі результату будь-якого господарського процесу (придбання матер.ресурсів, в-во продукції в основних і допоміжних виробництвах, реалізація продукції, визначення витрат з браку). У вузькому значенні „калькуляція” – це визначення собівартості одиниці продукції в цілому і в розрізі окремих статей витрат.

Основним призначенням калькуляції є отримання інформації про складові собівартості для управління процесом в-ва та контролю за рівнем витрат на всіх етапах виробничого циклу.

Калькуляція дозволяє:

• на основі витрат на в-во конкретного виду продукції визначити конкурентоздатну ціну продажу.

• дані про собівартість продукції використовується для регулювання і прогнозування в-ва на підприємстві.

Предметом калькуляції є собівартість продукції, робіт чи послуг як в цілому по підприємстві, так і в розрізі його структурних підрозділів (центрів витрат і центрів (сфер) відповідальності).

Інформація про собівартість використовується менеджментом підприємства для:

• пошуку внутрішніх резервів

• усунення нераціонального використання ресурсів (непродуктивні витрати)

• оцінки рівня роботи структурних підрозділів

• визначення витрат на одиницю продукції

• здійснення аналізу відхилення від стандартних витрат і визначення причин відхилень, тобто калькулювання собівартості продукції покликана створити сприятливі умови щодо інформаційного забезпечення менеджменту підприємства, з метою прийняття ефективних господарських рішень.

Основні завдання калькулювання з точки зору управління:

• забезпечення інформації про собівартість напівфабрикатів, деталей, вузлів, агрегатів і виробів (робіт, послуг)

• виявлення відхилень від нормативних витрат на в-во

• визначення ефективності конструкторських, технологічних та організаційних умов в-ва продукції

• забезпечення співставності калькуляції для порівняльного аналізу і визначення сумарної ціни продукції

• визначення рентабельності продукції

• знаходження залежності між обсягом випуску продукції, собівартістю і прибутком

• аналізу витрат, з метою пошуку зниження собівартості