Тема9: Сис-ми і обліку вит-т у виробничих процесах та їх вплив на управління вит-ми

1. Основні методи обліку витрат на виробництво

Методи калькулювання – це сукупність способів аналітичного обліку витрат на виробництво за калькуляційними об’єктами та прийомами визначення собівартості за калькуляційними одиницями.

Основні методи калькулювання:

• позамовний

• попередільний (фазовий)

• попроцесний

• нормативний

Позамовний метод є найбільш характерним для індивідуальних і дрібносерійних виробництв.

Об’єктом калькулювання при цьому методі виступає окреме виробниче замовлення на одне або декілька однорідних виробів (видів робіт)

При цьому на кожне замовлення відкривається карта аналітичного обліку витрат в якій зазначають:

• найменування виробу

• тип виробу (якість)

• замовник

• термін виконання

• підрозділ – виконавець

• планова собівартість

• ціна

Види замовлень:

1. За видами продукції

• основна товарна продукція

• роботи та послуги виробничого характеру

• виготовлення інструменту

• ремонт устаткування транспортних засобів

2. За призначенням:

• продукція та послуги надані і стороннім організаціям

• прод. та послуги, які надаються невиробничим господарствам свого під-ва

• продукція яка постачається у порядку внутрішньо виробничої кооперації

3. За джерелами покриття витрат

• за рахунок прибутку підприємства

• за рахунок амортизаційних відрахувань

Попередільний метод – застосовується на тих в-вах у яких технологічний процес чітко поділяється на окремі переділи (фази)

Суть полягає у тому що собівартість продукції калькулюється по кожному переділу окремо по мірі обробки сировини (металу)

Попроцесний метод – використовується на тих виробництвах де технологічний процес є нескладним (масовий тип виробництва, стійка номенклатура виробів)

• Однопроцесний – всі виробничі витрати звітного періоду повністю відносяться на випущену продукцію (відсутність незавершеного виробництва)

• Багатопроцесний – передбачає розподіл витрат між видами продукції та визнач. собів. прод. в залежності від ефективності роботи окремих виробничих дільниць.

Нормативний метод – за своєю направленістю є по виробничим. При цьому складають нормативні калькуляції на всі вироби, які випускаються на підприємстві.

Нормативна калькуляція також використовується для:

• планування собівартості продукції

• оцінки браку

• визначення величини незавершеного в-ва

• відображення збільшення або зменшення фактичної собівартості від нормативної (трудомісткість, матеріаломісткість)

• для розрахунку ціни

2. Управління витратами на умови використання сис-ми обліку «Standart – cost»

Термін походить від слів Standart – кількість наперед визначених необхідних для в-в матеріальних та інших ресурсів. Cost – грошовий вираз виробничих витрат на виготовлення одиниці продукції, робіт або послуг. Standart-Cost – це наперед визначений або передбачений контроль витрат на виготовлення виробу протягом поточного або майбутнього періодів шляхом розробки норм (стандартів)

Види стандартів:

• ідеальні- передбачують сприятливі умови для в-ва (рівень цін та ін..)

• нормальні – розраховуються за середнім показником на протязі певного періоду

• поточні – розрах. затрат виходячи з діючих на даний момент норм, рівень цін та ін. факторів

• базисні – встановл. на поч.. звітного періоду, які вважаються незмінними

• очікувані – розрах на основі передбач. змін факторів в-ва.

Переваги методу:

1. на основі встановлених стандартів можна наперед визначити суму очікуваних витрат на виробництво і реалізацію виробів

2. встановити ціни на основі наперед визначеної собівартості виробу

3. скласти звіт про доходи і витрати від виробництва

4. отримати інформацію про відхилення від нормативів та причини їх виникнення

5. на основі вищевказаної інформації приймати оперативні рішення.