
- •1. Теоретико-методологічні засади розуміння сутності української культури.
- •2. Періодизація історії української культури
- •V. Новітня українська культура (хх – початок ххі ст.)
- •3. Загальні тенденції розвитку культури давнього населення України доби ранньої первісності та періоду неоліту.
- •Середній палеоліт (мустьєрська доба) (100 – 40 тис. Років до н. Е.)
- •Пізній палеоліт (40 – 10 тис. Років до н. Е.)
- •Мезоліт (середній кам’яний вік) (іх – V тис. До н. Е.)
- •Культура неолітичного населення україни (середина vі – початок іv тис. До н. Е.)
- •4. Загальні тенденції розвитку культури давнього населення України періоду енеоліту та бронзової доби. Культура енеолітичного населення україни (друга половина vі – ііі тис. До н. Е.)
- •Культура населення україни бронзової доби (середина ііі – початок і тис. До н. Е.)
Культура населення україни бронзової доби (середина ііі – початок і тис. До н. Е.)
Епоха бронзи характеризується винайденням технології першого штучного металу. Бронзові вироби були твердішими і міцнішими за мідні, а відливка у ливарних формах дозволяла виготовляти однотипні вироби у значній кількості. Це сприяло більш широкому розповсюдженню бронзових знарядь у діяльності давніх племен.
Бронзові вироби відігравали велику роль у житті тогочасного населення, хоча й не витіснили повністю з ужитку кам’яні знаряддя. Поряд із металевими сокирами, серпами, наконечниками списів тощо широко використовувалися їх крем’яні аналоги. Побут племен бронзового віку збагатився численними прикрасами з бронзи. Цікавими пам’ятками прикладного мистецтва цієї доби є кістяні вироби, оздоблені символічними ритуальними зображеннями, геометричним і рослинним орнаментом.
Давні землеробські суспільства на території України за доби енеоліту зазнали кризи через екстенсивні способи розвитку виробництва, відсутність навичок відтворення родючості грунту. Зрештою виснаження землі спричинило активізацію скотарства. Це надавало первісним суспільствам можливість вижити, але в перспективі приводило до деградації цих суспільств, їх застійності.
Доба бронзи на території України визначається як час подолання кризи шляхом поступового пожвавлення землеробства. У лісостеповій смузі знову утвердилася землеробська форма діяльності, у степовій – скотарська (у формі кочового скотарства). Це сталося на межі доби бронзи та раннього заліза (на перетині ІІ – І тис. до н.е.).
У сфері культури ідея звеличення людини знайшла своє втілення в широкому побутуванні кам’яних антропоморфних стел, відомих ще за попередньої доби, а також, очевидно, в обряді модельованих глиною черепів. Культ предків посідав особливе місце в ідеології племен бронзової доби. Вони насипали над померлими високі кургани, що вимагало зусиль великих колективів. Ці кургани являли собою складні архітектурні споруди. На верхівках деяких з них розташовувалися святилища.
Періодизація бронзової доби в Україні: 1) період ранньої бронзи (2800 – 2200 рр. до н. е.); 2) період середньої бронзи (2200 – 1700 рр. до н. е.); 3) період пізньої бронзи (1700 – 900 рр. до н. е.).
Археологічні культури доби бронзи на території України: усатівська, софіївська, городсько-касперівська (Східна Волинь) культурні групи пізньотрипільського населення ямної культурно-історичної спільності (рання бронза), кулястих амфор (період ранньої бронзи), мідний вік Закарпаття (V тис. до н.е.), Гумельниця (в Північно-Західному Причорномор’ї, V тис. до н.е.), середньостогівська (в лісостеповій і степовій зонах межиріччя Дніпра й Дону, 4600–3500 рр. до н.е.), нижньомихайлівсько-кеміобинська (на Середньому й Нижньому Подніпров’ї, Степовому Лівобережжі, Причорномор’ї і Криму, 3500–2200 рр. до н.е.), кулястих амфор (на Волині і Поділлі, 3200–2200 рр. до н.е.) та інші.