Мезоліт (середній кам’яний вік) (іх – V тис. До н. Е.)

• Мезоліт (епіпалеоліт) характеризується дальшим розвитком техніки обробки каменю (з’явилися мікроліти і макроліти). Винахід дистанційної зброї (лука і стріл) вважається найважливішим досягненням мезолітичної людини. Ймовірно вже тоді зародилося землеробство. На території України відомо понад 400 пам’яток епохи мезоліту. За складом знарядь вони поділяються на південну та північну зони.

• Важливою рисою розвитку в епоху мезоліту стала поява широтної нерівномірності, за якої сусідні племена Півдня і Півночі України прогресували в різному темпі. Надалі південні розвинулися в неолітичні, а північні ще залишалися мезолітичними.

• Мезолітичні археологічні культури України: дніпро-прип’ятська (у Верхньому Подніпров’ї та в басейні Прип’яті), зимівниківська (територія лісостепового Лівобережжя, Надпоріжжя, басейну Сіверського Дінця, частково Нижнього Придніпров’я та Приазов’я), гірсько-кримська, кукрецька (степовий і передгірський Крим та Північне Причорномор’я), свідерська (на Волині та середній Десні), гребениківська (у Північному Причорномор’ї), деснянський мезоліт (середня течія Десни).

Культура неолітичного населення україни (середина vі – початок іv тис. До н. Е.)

• Неоліт (новий кам’яний вік) характерний значними зрушеннями у діяльності і соціальних відносинах. Людина переходить від виключно привласнюючих способів і форм господарства (мисливство і збиральництво) до нових, відтворюючих форм – землеробства і скотарства. Цей процес називають «неолітичною революцією».

• Населення неоліту являло собою суспільство вищих мисливців, ранніх хліборобів та скотарів. На території України намітилися дві господарсько-культурні смуги. Хоча загалом господарство мало комплексний характер, та у Буго-Дністровському регіоні яскравіше проявляється землеробський напрям, у степовому – скотарський.

• За неоліту освоєно рослинне волокно, з’явилося плетення й ткацтво. В побут людей активно входить глина, що дало поштовх для розвитку будівельної справи, винайдення глиняного посуду. З цього часу починає формуватись ремесло.

• На значній території України досліджені неолітичні пам’ятки V – ІV тис. до н.е. на яких знайдені керамічний посуд, шліфовані знаряддя праці (сокири, мотики, долота тощо), пристрої для прядіння і ткацтва. Але археологічні дані свідчать, що мешканці цих поселень не запроваджували ні землеробства ні скотарства.

• Неолітичні археологічні культури України: лінійно-стрічкової кераміки (Західна Волинь і верхів’я Дністра, друга пол. V тис. до н.е.), буго-дністровська (лісостепові райони Дністра та Бугу, сер. VІ – поч. ІV тис. до н.е.), кримська (V – ІV тис. до н.е.), дніпро-донецька (друга пол. V тис. до н.е.), сурська (західне Приазов’я і степове Подніпров’я, V–поч. ІV тис. до н.е.), ямково-гребінцевої кераміки (лісостепова Лівобережна Україні, кін. V– поч. ІV тис. до н.е.), неоліт Закарпаття (V тис. до н.е.) та ін.