1.Кислоти.

Кислоти – це сполуки які складаються з кислотного залишку і атомів гідрогену. Поділяються: на оксигено- і безскесигеновмісні; одно-, дво-, три-, чотири-, п’яти-, шестиосновні. Взаємодіють з основами, металами, солями, основними оксидами. Добування: 1.взаємодія кислотного оксиду з водою, 2. Дією іншої кислоти на відновлювану сіль, 3.безкисневі кислти добувають синтезом з водню і неметалу з наступним розчиненням водневої сполуки у воді. Деякі поширені кислоти можуть в різних джерелах мати різні назви: наприклад, водний розчин HCl може називатися соляної, хлороводородной, хлористоводневою кислотою. Номенклатура кислот. Назви кисневмісних кислот утворюють з назв кислотоутворюючого елемента та слова кислота. При цьому назва кислоти, в якій елемент виявляє вищий ступінь окислення, має закінчення -на, -ієва(ева), -ова. Із зниженням ступеня окислення кислотоутворюючого елемента закінчення кислот змінюються в та­кій послідовності: -нувата, -иста, -нуватиста. Якщо елемент утворює дві кислоти, то назва з нижчим ступенем окислення еле­мента має закінчення -иста. 2. SO₂, H₂SO₃ добування, окисно-відновні властивості сульфідів

SO₂ безбарвний газ, з різким задушливим запахом. Сірка в ньому позитивно чотиривалентна. Тому атом сірки в молекулі SO₂ може або віддавати ще два електрони, або приєднувати чотири або шість електронів. Отже, в залежності від умов діоксид сірки може бути відновником або окисником. Більш різко в нього виріажені відновні властивості. При взаємодії з окисниками SO₂ виявляє відновні властивості. Наприклад: S⁴⁺О₂ + I02 + H₂O = H₂S⁶⁺О₄ + 2HІ. При взаємодії з дуже сильними відновниками він виявляє окиснювальні властивості: S⁴⁺O₂ + 2H₂S^2- = 3S⁰ ↑ + 2H₂O. - хімічна сполука, нестійка кислота, що утворюється при розчинені діоксиду сірки у воді. Існує лише у водному розчині, і тому не виділена в чистому вигляді.

Б10

1.СОЛІ - органічні речовини, утворені металом і кислотним залишком. Бувають: звичайна(Ме+кис.залишок), кисла(зявляється Н), основна(зявляється ОН MgOHCl), подвійна( два метали і кисл.залишок KAl(SO₄)₂), комплексні (комплексні іони K₄[Fe(CN)₆]) взаємодіють з кислотами, основами, металами, солями. Назви середніх солей утворюються з двох слів: назви металу у називному відмінку та назви аніона кислоти, наприклад: СаSО4 – кальцій сульфат; КСl – калій хлор. 2. SO₃, Властивості концентрованої і розведеної H₂SO₄.

H₂SO₄ - Безбарвна масляниста,дуже в'язка і гігроскопічна рідина. Сірчана кислота одна з найсильніших неорганічних кислот і є дуже їдкою та небезпечною. Ця кислота утворює два ряди солей: сульфати і гідрогенсульфати, в яких у порівнянні з сульфатною кислотою замінюються один або два аніони гідрогену на катіони металів. Сірчана кислота є однією з найважливіших технічних речовин у світі і лідирує за кількістю виробництва. Вона в основному використовується для виробництва добрив і інших неорганічних кислот. В основному використовуються водні розчини цієї кислоти. Добування: 1.випалювання в «киплячому шарі»(циклон, електрофільтр, сушильна башта, теплообмінник) 2.Контактний апарт, 3.Вбирна башта. Лакмус і метил оранж – рожевий. Реагує з солями, металами, оксидами. Концентрована звуглює орг..речовини. застосування: як проносне. При дії розведеної сульфатної кислоти на метали, які у електрохімічному ряді активності металів розташовані ліворуч водню, виділяється водень. Концентрована сірчана кислота має сильний окислювальний ефект і здатна реагувати, при нагріванні, навіть з благородними металами, такими як мідь, ртуть і срібло, хоча при цьому вона не взаємодіє з залізом. Тому для перевезення концентрованої сульфатної кислоти використовуються залізні цистерни.

В11

1.періодичний закон - властивості хімічних елементів, простих речовин, а також склад і властивості сполук перебувають у періодичній залежності від значень зарядів ядер атомів.

2. сульфати. Сульфа́ти — солі сірчаної кислоти — H2SO4.Сульфатна кислота утворює два ряди солей: нормальні солі, які називають сульфатами, і кислі, які називають гідрогенсульфатами. Сульфати у більшості добре розчинні. До малорозчинних належать сульфат кальцію CaSO4 і сульфат свинцю PbSO4. Нерозчинним у воді є сульфат барію BaSO4. Багато сульфатів широко застосовується у практиці, наприклад BaSO4, CaSO4 і CuSO4. Сульфати міді та заліза іноді називають купоросами.

Б12

1.Теорія Резерфорда: кожний електрон обертається навколо атомного ядра, причому сила притягання ядра зрівноважується відцентрованою силою, яка виникає при обертанні електрона. Теорія Бора: проминиста енергія виділяється і вбирається певними порціями – квантами.

2.азот і фосфор. У вільному стані фосфор буває в кількох алотропічних модифікаціях. Найбільше значення мають так звані білий і червоний фосфор. Білий фосфор являє собою безбарвну воскоподібну речовину з жовтуватим відтінком, через що його називають також жовтим фосфором. Білий фосфор — легкозаймиста речовина. Червоний фосфор являє собою порошкоподібну речовину червоно-бурого кольору, не отруйний і в сірковуглеці не розчиняється. При охолодженні пари фосфору переходять у білий фосфор. Чорний фосфор – речовина, схожа на графіт, має шарувату будову. Він масний на дотик, з металічним блиском, виявляє властивості напівпровідників. Реагую з киснем, неметалами, з багатьма металами, утворюючи фосфіди: 2P + 3Ca = Ca3P2. при дії на фосфід кальцію розведеної хлоридної кислоти утворюється фосфін PH3. Азот — газ без кольору, запаху, смаку. Азот не підтримує ні дихання, ні горіння. У воді розчиняється мало. Щоб розкласти молекулу азоту на атоми, треба витратити значну кількість енергії. Тому азот при звичайних умовах хімічно досить пасивний. При високих температурах, коли молекули N2 розкладаються і азот переходить в атомарний стан, він легко вступає в реакції з металами, утворюючи нітриди: 6Li + N2 = 2Li3N (нітрид літію) При високій температурі, високому тиску і наявності каталізатора нітроген сполучається з гідрогеном з утворенням амоніаку. при грозових розрядах: N2 + O2 = 2NO.

В13

1.головне квантове число – це число, що позначає номер енергетичного рівня. Воно характеризує запас енергії електронів, які займають даний енергетичний рівень. Орбітальне квантове число – характеризує форму орбіта лі, електричної хмари і має значення (0,1,2,3). Магнітне квантове число – характеризує просторове розміщення орбіта лей, число його значень залежить від орбітального квантового числа і вказує на число орбіта лей. Азот — газ без кольору, запаху, смаку. Азот не підтримує ні дихання, ні горіння. У воді розчиняється мало. Щоб розкласти молекулу азоту на атоми, треба витратити значну кількість енергії. Тому азот при звичайних умовах хімічно досить пасивний. При високих температурах, коли молекули N2 розкладаються і азот переходить в атомарний стан, він легко вступає в реакції з металами, утворюючи нітриди: 6Li + N2 = 2Li3N (нітрид літію) При високій температурі, високому тиску і наявності каталізатора нітроген сполучається з гідрогеном з утворенням амоніаку. при грозових розрядах: N2 + O2 = 2NO.

2.Азот — газ без кольору, запаху, смаку. Азот не підтримує ні дихання, ні горіння. У воді розчиняється мало. Щоб розкласти молекулу азоту на атоми, треба витратити значну кількість енергії. Тому азот при звичайних умовах хімічно досить пасивний. При високих температурах, коли молекули N2 розкладаються і азот переходить в атомарний стан, він легко вступає в реакції з металами, утворюючи нітриди: 6Li + N2 = 2Li3N (нітрид літію) При високій температурі, високому тиску і наявності каталізатора нітроген сполучається з гідрогеном з утворенням амоніаку. при грозових розрядах: N2 + O2 = 2NO.

В14

1Електро́нна конфігура́ція — формула розташування електронів на різних електронних оболонках атома хімічного елемента. Число електронів на оболонці дорівнює числу протонів у ядрі атома і визначається протонним числом елемента (порядковим номером). Аби зрозуміти, як побудована електронна оболонка атома, потрібно з'ясувати, як розподіляється електронна густина біля ядра, тобто визначити ділянку простору, де можуть перебувати електрони даного атома.Число електронів на оболонці дорівнює числу протонів у ядрі атома і визначається протонним числом елемента. Електрони в атомі розмішуються на різній відстані від ядра. Це пояснюється тим, що електрони мають різний запас енергії. Одні з них сильніше притягуються до ядра і розмішуються ближче до нього, вони міцніше зв'язані з ядром і їх важче вирвати з електронної оболонки. Інші — слабкіше притягуються і перебувають далі від ядра.Принцип Паулі:в атомі не може бути електронів з однаковим значенням усіх 4 квантових чисел.Правило Гунда:електрони розміщуються на однакових орбіталях таким чином,щоб сумарний спін був максимальним

2. Аміа́к, NH3 — неорганічна сполука, безбарвний газ із різким задушливим запахом, легший за повітря майже у два рази, добре розчинний у воді (при 0°С в 1 об'ємі води розчиняється 1200 об'ємів NH3, а при 20°С - 700 об'ємів). Використовують переважно для виробництва азотних добрив, вибухових речовин і азотної кислоти. Рідкий аміак використовується в холодильних установках. Водний розчин аміаку (нашатирний спирт) застосовується в медицині. Його зберігають і транспортують у рідкому стані в стальних балонах під тиском 6—7 атм. При нагріванні розчину аміак легко випаровується.Хімічні властивості.Молекули аміаку утворюються за допомогою ковалентних зв'язків.Однак зв'язки N—Н в молекулі аміаку полярні, оскільки електронна пара зміщена до атома азоту. Тому атом азоту має негативний заряд, а атом водню — позитивний. У хімічному відношенні аміак є відновником, а сам звичайно окиснюється до вільного азоту. Так, в атмосфері кисню аміак горить за реакцією:4NH3 + 3O2 = 2N2 + H2O. Амоніак також легко відновлює монооксид міді до металічної міді при високій температурі за реакцією: 3CuO + 2NH3 = 3Cu + N2 + 3H2O. В розчині аміаку в рівновазі одночасно існують молекули аміаку, води і гідроксиду амонію та іони амонію і гідроксилу. Гідроксид амонію є дуже нестійкою речовиною і може існувати лише в розчині. При нагріванні розчину рівновага зміщується вліво, і розчин розкладається на вихідні речовини. Цей розклад частково відбувається і при звичайній температурі, тому розчини аміаку завжди мають специфічний запах. При тривалому кип'ятінні розчину можна повністю видалити аміак. Розчин гідроксиду амонію забарвлює лакмус у синій колір. З кислотами розчин гідроксиду амонію утворює солі, наприклад:NH4OH + HCl = NH4Cl + H2O. Добування аміаку. В лабораторних умовах відбувається в дві стадії: 2NH4Cl + Ca(OH)2 = 2NH4OH + CaCl_2. Потім:NH4OH = NH3↑ + H2O.. промисловий спосіб: N₂+3H₂=2NH₃

Б15

1.Хімічний зв'язок — взаємодія двох або кількох атомів, у результаті якої утворюється хімічно стійка система(молекула або кристал) з чітко визначеним складом.

Ковалентний зв'язок - зв'язок утв. за рахунок спільних електронних пар

1. Ковалентний неполярний - зв'язок утв. за рахунок спільних електронних пар рівновіддалених від обох атомів. (H₂ , O₂ , N₂ , Cl₂ , Br₂)

2. Ковалентний полярний - зв'язок утв. за допомогою спільних електронних пар, які зміщенні у бік більш електронегативного елемента (між 2 металами: HCl, H₂S)

Іонний хімічний зв’язок — це тип зв'язку, при якому електрони переходять із одного атома до іншого, й основний вклад в притягання вноситься електростатичною взаємодією. (між металом і неметалом)

Утворюється між атомами або групами атомів зі значною різницею в електронегативностях.

Металічний хімічний зв’язок – такий вид хім. зв’язку який виникає внаслідок протягування між йонами і узагальненими електронами.

Водневий хімічний зв’язок – виникає між атомами гідрогену і дуже електронегативним елементом.

2.Нітроген утворює оксиди, у яких він виявляє ступінь окиснення від +1 до +5:  ; NO;  ;  ;  ;  . Усі нітроген оксиди отруйні. Оксид   має наркотичні властивості, які на початковій стадії позначаються ейфорією, звідси й назва — «звеселяючий газ». Оксид   подразнює дихальні шляхи і слизові оболонки очей. Шкідливий наслідок хімічного виробництва, він потрапляє в атмосферу у вигляді «лисячого хвоста» — червоно-брунатного забарвлення. Солі нітратної кислоти — нітрати. Це тверді кристалічні речовини, добре розчинні у воді, токсичні. Азо́тиста кислота́ (нітритна кислота) — HNO₂ — одноосновна слабка кислота, відома лише в розбавлених водних розчинах та в газовій формі. Солі азотистої кислоти називаються нітритами. Нітрити набагато стійкіші, ніж сама кислота, всі вони токсичні.

Б16

Хімічні реакції

Перетворення речовин, що супроводжуються зміною їхнього складу і (або) будови, називаються хімічними реакціями. У хімічних реакціях з одних речовин виходять інші. Вихідні речовини, що вступають у хімічну реакцію, називаються реагентами, а нові, які утворюються внаслідок такої реакції, — продуктами реакції. Хімічні реакції завжди супроводжуються фізичними ефектами, що називаються ознаками хімічної реакції. Ознаки хімічних реакцій, що зустрічаються найчастіше: — поглинання або виділення теплоти; — зміна забарвлення реакційної суміші; — утворення або розчинення осаду; — виділення або поглинання газу; — поява або зникнення запаху. Умови виникнення й перебігу хімічних реакцій: — контакт між реагуючими речовинами (реагентами); — підтримка певного температурного режиму; — здрібнення та перемішування реагентів у твердому стані; — підвищення тиску реагентів у газоподібному стані; — опромінення реагентів видимим світлом або ультрафіолетовими променями. Класифікація хімічних реакцій

Класифікаційні ознаки	Типи хімічних реакцій
За числом і складом реагентів і продуктів реакції	— сполучення  — розкладання  — обміну  — заміщення
За оборотністю	— оборотні — необоротні
За зміною ступенів окиснення елементів, що входять до складу реагентів	— окисно-відновні — без зміни ступенів окиснення атомів елементів
За виділенням або поглинанням енергії у процесі реакції	— ендотермічні — екзотермічні
За наявністю або відсутністю каталізатора	— каталітичні — некаталітичні



2.Азотна кислота, нітратна кислота (HNO₃) — сильна одноосновна кислота. Висококорозійна кислота, реагує з більшістю металів, сильний окисник. Має тенденцію набувати жовтого відтінку через накопичення оксидів азоту, при довгому зберіганні. Нітратна кислота — дуже сильний окисник. Окислює сірку (до H₂SO₄), фосфор (до фосфорної кислоти), руйнує органічні речовини. Ступінь відновлення HNO₃ залежить від її концентрації і активності відновника. Концентрована HNO₃ відновлюється до NO₂, а розведена — звичайно до NO. Нітратна кислота взаємодіє майже зі всіма металами, за винятком золота, платиниі деяких інших, утворюючи солі — нітрати. Так, при дії концентрованої нітратної кислоти на мідь утворюється нітрат міді, діоксид азоту і вода:

Cu + 4HNO₃ = Cu(NO₃)₂ + 2NO₂↑ + 2H₂O

При дії ж розведеної нітратної кислоти на мідь утворюється нітрат міді, монооксид азоту (а не діоксид; як при дії концентрованої HNO₃) і вода: 3CuO + 2HNO₃ + 6HNO₃ = 3Cu(NO₃)2 + 2NO↑ + 4H₂O

Нітрати — безбарвні кристалічні речовини, солі і ефіри азотної кислоти HNO3. Вони утворюються при взаємодії нітратної кислоти з відповідними металами, або їх оксидами та гідроксидами. У воді нітрати добре розчиняються.

При сильному нагріванні нітрати розкладаються, не плавлячись. Виняток становлять лише нітрат натрію і нітрат калію, які спочатку плавляться, а потім уже розкладаються. При цьому продукти розкладу нітратів залежать від активності металу, що входить до складу солі.

Б17