4.Основні етапи розвитку менеджменту

1911 р. вважається днем народженням менеджменту Ф. Тейлор видав «Основи наукового управління»

Американський менеджмент виділяє наступні етапи розвитку:

1.Виділення різних наукових шкіл( поч..1855р)

2.Процесійний підхід (його основні складові застосовуються в суч. практиці управління.Вперше поняття процесійного підходу було запроваджено прихильниками школи адміністративного управління )

3. Системний підхід (Виник в 50-ті роки минулого століття. Базується на використанні теорії систем)

4.Ситуаційний підхід (Розроблений наприкінці 60-тих рр.. минулого століття.Випливає із змісту поняття ситуації-конкретний набір обставин, які діють на організацію протягом певного часу)

5.Сутність наукових шкіл менеджменту

Школа наукового управління (1855-1920рр).Представники: Ф.Тейлор, Л. Гілбрейт,Г. Гант.Вони займались дослідженнями на рівні організації і продукували виробничий менеджмент.Вперше звернули увагу на людський фактор в процесі виробництва, надавали великого значення системі стимулів зростання продуктивності праці. Заслугою Тейлора та його послідовників слід вважати обґрунтування потреби виділення управлінської праці,як особливої сфери діяльності для тих людей, які здатні досягти в цій сфері високої продуктивності.

Адміністративна (класична)школа управління(1920-1950рр)Предстаники: А.Файоль,Л.Ірвік,Дж.Муні, М.Вебер.Ці та ін. представники розглядали проблеми ефективності організації в більш широкому аспекті та намагалися визначити загальні характеристикиі закони ефективності організації, тобто знайти універсальні принципи управління, дотримуючись яких,можна досягти бажаного результату.Розробили 14 принципів управління:

1.Поділ праці

2.Повновадення і відповідальність

3.Дисципліна

4.Єдиновладдя

5.Єдність напрямку діяльності

6.Підпорядкування особистих інтересів загальним

7.Винагорода

8.Централізація

9.Принцип скалярного ланцюга(ієрархія)

10.Порядок

11.Справедливість

12.Стабільність робочого місця персоналу

13. Ініціатива

14. Відчуття корпоративного духу.

Школа людських стосунків (1930-1950рр)Засновники: М.П.Фоллетт та Е. Мейо. Основні підходи: вплив керівників на працівників, принцип консультації з працівником, забезпечення широких можливостей спілкування на роботі, для створення позитивного мікроклімату в колективі.

Школа поведінкових наук(1950 і по сьогодні).Представники :К.Анджирис,Р. Лайкерт, Д.МакГрегор, Ф. Герцберг.в основі школи лежить методика налагодження міжособистісних відносин для підвищення ефективності людських ресурсів на п-стві.

Основні напрямки досліджень:

• Аспекти соціальної взаємодії

• Мотиваційні розробки

• Характеристика та впливи влади і авторитету

• Комунікації в організації

• Лідерство

Мета школи – підвищення ефективності організації за рахунок підвищення ефективності використання людських р-сів.

Школа науки управління (кількісний підхід) 1950р. Представники: Р.Люс, Форерстер, Голдбер. Основою роботи цієї школи була розробка математичних моделей та представлення реальності у відповідних сценаріях та операціях.