3.3.Грошові надходження від іншої звичайної діяльності

До складу іншої звичайної діяльності відносять інвестиційну та фінансову діяльність.

Інвестиційна діяльність дає можливість підприємств отримувати такі грошові надходження:

1. Від продажу акцій або боргових зобов’язань інших підприємств, а також часток у капіталі інших підприємств;

2. Від продажу інвестиційної нерухомості, необоротних активів;

3. Від продажу дочірніх підприємств та інших господарських одиниць;

4. Надходження у вигляді % за позики надані іншим сторонам за фінансовими інвестиціями в боргові цінні папери, за використання переданих у фінансову оренду необоротних активів;

5. Надходження у вигляді дивідендів як результат придбання акцій або часток капіталу інших підприємств;

6. Надходження грошових коштів від повернення авансів та позик наданих іншим сторонам, надходження від ф’ючерсних контрактів, форвардних контрактів, аукціонів тощо.

Грошові надходження від фінансової діяльності:

1. Від розміщення акцій на інших операцій, призводять до збільшення власного капіталу;

2. Надходження в результаті утворення боргових зобов’язань;

3. Інші грошові надходження пов’язані з фінансовою діяльністю.

4.1.Економічна сутність прибутку та його види. Механізм формування прибутку підприємства в залежності від системи калькулювання собівартості.

Прибуток – це частина додаткової вартості реалізованої продукції, що залишається після покриття витрат виробництва.

Прибуток – це частина отриманого на вкладений капітал чистого доходу п-ства, що характеризує частину його винагороди за ризик у підприємницькій діяльності.

Податковий прибуток – це сума прибутку п-ства визначена за податковим законодавством, який є об’єктом оподаткування за звітний період.

Податковий прибуток розраховується за формулою:

Дв – скореговані валові доходи п-сва за звітний період

Вв – скореговані валові витрати п-ства за звітний період

А – сума нарахованої амортизації ОЗ за звітний період.

Обліковий прибуток – це сума прибутку до оподаткування, що визначається у бухгалтерському обліку і відображається у звіті про фінансові результати п-ства за звітний період.

Складові облікового прибутку:

1)Прибуток від звичайної д-сті до оподаткування:

- прибуток від операційної д-сті: прибуток від основної д-сті та прибуток від іншої операційної д-сті;

- прибуток від іншої звичайної д-сті: прибуток від участі в капіталі, прибуток від іншої фінансової д-сті, прибуток від іншої д-сті;

2)прибуток від надзвичайних подій у д-сті п-ства до оподаткування.

Сума облікового прибутку може відрізнятися від суми податкового прибутку у зв’язку з різними методиками їх розрахунку.

У процесі розподілу облікового прибутку виділяють: 1)прибуток від звичайної д-сті; 2)чистий прибуток; 3)нерозподілений прибуток п-ства.

У країнах з ринковою економікою застосовуються дві бази системи калькулювання собівартості продукції на основі яких формуються різні за змістом звіти про прибутки.

Система калькулювання повних витрат	Система калькулювання змінних витрат
1.Продажі 2.Собівартість реалізованої продукції 3.Валова маржа (валовий прибуток) 4.Адміністративні витрати 5.Витрати на збут 6.Чистий операційний прибуток	1.Продажі 2.Собівартість реалізованої продукції 3.Маржинальний дохід 4.Постійні виробничі витрати 5.Постійні адміністративні витрати 6.Постійні витрати на збут 7.Чистий операційний прибуток

Формування прибутку на п-ствах залежить від розміру виручки від реалізації продукції. Цю залежність дозволяє встановити показник сили дії операційного важеля.

Сила дії операційного важеля розраховується як відношення маржинального доходу до прибутку і показує скільки % зміни прибутку дасть кожен % зміни виручки.

Чим більший рівень постійних витрат тим більша сила впливу операційного важеля, яка свідчить про рівень підприємницького ризику.

Оскільки сила дії операційного важеля залежить від співвідношення постійних і змінних витрат, то його можна використовувати для управління структурою витрат п-ства, обираючи оптимальний.