10. Опишіть позитивні наслідки міграційних процесів для країн-імпортерів робочої сили.

До ряду позитивних наслідків для країн-імпортерів робочої сили можна віднести:

o підвищення конкурентоспроможності вироблюваних товарів внаслідок зменшення витрат, які пов'язані з більш низькою зарплатою іноземних робітників;

o економія на витратах на освіту та професійну підготовку іноземних робітників;

o встановлення з боку іноземних робітників додаткового попиту на товари та послуги, стимулюючи зростання виробництва;

o робітники-іноземці виступають соціальним амортизатором під час кризових явищ;

o економія на пенсійному забезпеченні робітників-мігрантів. До негативних наслідків можна віднести посилення соціальної напруги, коли мігранти посідають робочі місця національних робітників; визначення тенденції до зниження заробітної плати; потенційна загроза зростання безробіття.

11. Охарактеризуйте сучасні центри при тяжіння робочої сили.

умовно можна виділити 6 центрів міжнародних центрів трудової міграції.

Перший центр сучасної міграції знаходиться в США. Іноземці становлять 7% робочої сили країни. У країні здійснюється тверде державне регулювання зовнішньої трудової міграції.

Донори- канада, китай, в’єтнам, виходці з колишніх радянських республік тощо.

Другий центр залучення мігрантів сформувався в Західній Європі. Їх тут нараховується 4 млн. чоловік. Приймаючими країнами є Люксембург (33%), Швейцарія (20%), 9%-Австрія, Німеччина, Франція, Бельгія, близько 5%- Нідерланди, Італія, Данія. Активно використовується робоча сила з Іспанії, Португалії, Греції й інших найменш розвинених країн ЄС. Свобода переміщення в майбутньому може спровокувати концентрацію кадрів в окремих регіонах.

Третій центр- нафтовидобувні країни забезпечують роботою вихідців з Індії, Пакистану, філліпінів, бангладешу, тощо( близько 5 млн ос.)

Четверний центр – Латинська Америка . загальне число мігрантів досягає 8 млн., більшість з яких латиноамериканці. Іммігрантів приймають в основному Аргентина і Венесуела.

П’ятим центром залучення робочої сили залишається Австралія. Як і США, країна орієнтована на асиміляцію іммігрантів, тому не може розглядатися як перспективний центр міграції.Близько 100 країн є представниками емігрантів, зайнятих в економіці австралії.

Шостим центром є країни АТР - Іммігрантів приймають в основному малайзія, сінгапур, тайвань, гонг-конг тощо. Потоки іммігрантів спрямовані з філліпін, китаю і т.д.

12. Охарактеризуйте сучасний стан міжнародних міграційних процесів.

Міграційні процеси відбуваються по всьому світу і мають багатовекторну спрямованість, але на світовому ринку трудових ресурсів склалися чітко визначені центри, куди в основному стікаються трудові ресурси. США, Канада – постійно працює 5% імігрантів (5-12млн.чол.) від загальної кількості всього працюючого населення. Західна Європа – кількість працюючих імігрантів 4-7млн.чол. Найбільше їх у Люксембурзі, Швейцарії, ФРН, Франції. Близький Схід – в середньому тут працює 3-5млн. імігрантів. Найбільше іноземців працює в Об”єднаних Арабських Еміратах, Катарі, Кувейті, Саудівській Аравії. Латинська Америка – число імігрантів 3-8млн. Найприваблішими країнами є Аргентина та Венесуела. Австралія – це традиційний центр міграції, котрий стягує на роботу 2-3% імігрантів від кількості всього числа працівників. Азіатсько-Тихоокеанський регіон – сновними імпортерами робочої сили тут є Японія, Південна Корея, Гонконг, Малайзія, Тайланд, Сінгапур. Соціально-економічні наслідки міжнародної трудової міграції мають, як позитивні, так і негативні сторони.