- •3. Сучасна концепція стратегічного менедмженту
- •6. Поняття та способи досягнення „стратегічного рівня” підприємства
- •13. Сутність, основні елементи та етапи застосування swot-аналізу
- •16. Поняття, параметри та показники конкурентоспроможності продукту. Методи оцінки конкурентоспроможності продукту.
- •17. Конкурентний статус підприємства. Методи визначення, фактори та показники, які визначають конкурентоспроможність підприємства
- •18. Характеристика методів аналізу конкурентів (матриця конкурентного профілю, анкета для аналізу конкуренції у галузі та конкурентів та ін.)
- •19. Визначення „стратегічної групи конкурентів”. Застосування „карти стратегічних груп” в аналізі середовища організації.
- •20. Створення ключових компетенцій та їх використання.
- •25. Поняття „потенціалу підприємства”: характеристика ресурсного, цільового і структурного підходів щодо його оцінки.
- •26. Стратегічне оцінювання активів організації.
- •28. Аналіз секторів бізнесу підприємства (модель бкг).
- •30. Матриця спрямованої політики(модель Shell/dpm).
- •31. Загальна характеристика моделі adl.
- •33. Стратегічне управління як реалізація цільового підходу.
- •34. Роль, значення, сутність та місце мети у стратегічному управлінні.
- •35. Місія як генеральна мета підприємства.
- •36. Сутність та визначення цілей управління, основні вимоги до цілей,класифікаційні групи цілей.
- •37. „Дерево цілей” підприємства: поняття та методи його побудови.
- •39. Основні методи прогнозування, що використовуються в стратегічному плануванні (методи екстраполяції, експертні методи, методи моделювання).
- •41. Сутність стратегії. Фактори, що найбільш суттєво впливають на зміст стратегії.
- •42. Процес розробки стратегії та характеристика його етапів.
- •44. Загальноконкурентні стратегії. Підхід м.Портера до визначення загальноконкурентних стратегій.
- •46. Ресурсні стратегії. Критичний аналіз методів обгрунтування.
- •49. Комплексні стратегії підприємства: специфіка „стратегічного набору” комплексних стратегій.
- •50. „Стратегічний набір” як система стратегій, визначення „стратегічного набору” підприємства, вимоги до нього.
- •51. Принципи та переваги стратегічного планування на підприємстві.
- •52. Основні етапи стратегічного планування.
- •53. Моделі стратегічного планування,їх сутність,спільні та відмінні ознаки.
- •54. Система стратегічного планування на підприємстві: бар’єри та методи їх подолання.
- •58. Система стратегічних планів, проектів та програм і вимоги до них.
- •59. Бізнес-план як стратегічний план розвитку підприємства.
- •65. Порівняльна характеристика „традиційних” і „стратегічних” організаційних структур управління(осу).
- •66. Особливості реакції осу різних типів на зміни у середовищі функціонування організації.
- •67. Формування стратегічних господарських центрів (сгц) як реакція на зміни внутрішнього організаційного середовища.
- •68. Формування координаційних центрів між сгц(структура і порядок їх формування).
- •72. Використання моделі „7s” МакКінсі для аналізу та проектування стратегічних осу.
- •74. Основні характеристики фінансового-економічного забезпечення (фез) стратегічного управління.
- •77. Роль „центрів відповідальності” у фез стратегічного управління.
- •80. Організаційна культура як об’єкт впливу (спз) стратегічного управління.
- •82. Особливості мотивації в системі спз стратегічного управління.
- •84. Поняття стратегічної інформації. Джерела стратегічної інформації і методи її отримання.
- •85. Формування бази стратегічних даних(бсд).
- •87. Сутність стратегічного контролю. Об’єкти та вимоги до обліку і контролю у стратегічному управлінні.
3. Сучасна концепція стратегічного менедмженту
Концепція управління — це система ідей, принципів, уявлень, що зумовлюють мету функціонування організації, механізми взаємодії суб’єкта та об’єкта управління, характер відносин між окремими ланками його внутрішньої структури, а також про необхідний ступінь урахування впливу зовнішнього середовища на розвиток підприємства.
Вихідною ідеєю, що відображає сутність концепції стратегічного управління, є ідея необхідності врахування взаємозв’язку та взаємовпливу зовнішнього та внутрішнього середовища при визначенні цілей підприємства; стратегії в цьому випадку виступають як інструменти досягнення цілей, а для реалізації стратегій необхідно, щоб усе підприємство функціонувало у стратегічному режимі. Концепція стратегічного управління схематично зображена на рис. 1.3. Виходячи з цього, можна дати визначення стратегічного управління, де б найбільш яскраво була розкрита сутність концепції стратегічного управління.
Стратегічне управління — це реалізація концепції, в якій поєднуються цільовий та інтегральний підходи до діяльності підприємства, що дає змогу встановлювати цілі розвитку ,порівнювати їх з наявними можливостями (потенціалом) підприємства та приводити їх у відповідність за рахунок розробки та реалізації системи стратегії („стратегічного набору”).
Концепція стратегічного управління лежить в основі стратегічного мислення і знаходить вираз у певних характерних рисах її застосування:
Базується на певному поєднанні теорії: системному, ситуаційному та цільовому підходах до діяльності підприємства, що трактується як відкрита соціально-економічна система. Використання тільки однієї із зазначених засад не дає змоги досягти потрібних результатів — розвитку підприємства у довгостроковій перспективі.
Орієнтує на вивчення умов, в яких функціонує підприємство. Це дозволяє створювати адекватні цим умовам системи стратегічного управління, що будуть відрізнятись одна від одної залежно від особливостей підприємства та характеристик зовнішнього середовища.
Концентрує увагу на необхідності збору та застосуванні баз стратегічної інформації. Аналіз, інтерпретація та застосування інформації для прийняття стратегічних рішень дає змогу визначити зміст та послідовність дій щодо змін на підприємстві завдяки зменшенню невизначеності ситуації.
Дозволяє прогнозувати наслідки рішень, що приймаються, впливаючи на ситуацію шляхом відповідного розподілу ресурсів, встановлення ефективних зв’язків та формування стратегічної поведінки персоналу.
Передбачає застосування певних інструментів та методів розвитку підприємств (цілей, „дерева цілей”, стратегій, „стратегічного набору”, стратегічних планів, проектів і програм, стратегічного планування та контролю тощо).
6. Поняття та способи досягнення „стратегічного рівня” підприємства
Стратегічний рівень – це система знань про можливості та обмеження в розвитку підприємства, що реалізується у відповідних стратегічних рішеннях і діях. Страт-ний рівень підпр-ва м. визначити, отримавши відповіді на такі запитання:
1.Якими є рівень знань і наявний обсяг інф-ції про ситуацію: в ек-ці, на ринку, в г-зі, у конкурентів, у партнерів, у розробників нових продуктів та технологій?
2.Відповідає чи ні наявний стан підпр-ва вимогам розвитку в сер-щі, що склалося?
3.Чи є на підпр-тві обгрунтована с-ма цілей розвитку в коротко-та довгост-му періоді?
4.Як розроб-ся стр-я підпр-тва, за допомогою яких методів?
5.Чи сформ-но загальну, цілісну стр-ю п-ва?
6.Як стр-ровано цілі/стр-ї за окремими підс-мами підпр-тва (виробничими, функц-ми, рес-ними), а також за окрем. ринками, спож-чами та ін., тобто чи є обгр-ний „стр-чний набір”?
7.Чи враховано в „стр-чному наборі” обмеження за ресурсами (насамперед фін-ми), а також взаємозалежність окремих складових?
8.Який рівень стр-чного планування на підпр-тві (за змістом планів, їхнім переліком і формою)?
9.Чи встановлено в стр-чних планах відпов-ть за проведення стр-чних дій, а також послідовність і терміни виконання окремих планових завдань?
10.Як відбиваються стр-чні заходи в поточних планах і бюджетах?
11.Відповідає чи ні с-ма орг-ції упр-ня, прийняття рішень, обліку та контролю вимогам стр-ї та як вони будуть розвиватися?
12.Чи готові до стр-чних перетворень працівники підпр-тва?
13.Як роз’яснюватимуться стр-чні дії підпр-тва клієнтам, партнерам, суспільним орг-ціям, власним виробникам?
14.Як збудовано с-му мотивації стр-чної діяльності?
Позитивна або негативна відповідь на ці запитання, що потребує глибоких різнобічних досліджень, дає змогу оцінити рівень стр-чної орієнтації підпр-тва.
Фактори що формують стратегічний рівень підприємства:
-Загальні цілі, політика та стратегії підприємства; -Внутрішні звязки виробничих підрозділів і наявність самостійних підроздідів; -Плани диверсифікації; -Гнучкість виробництва; -Переваги системи збуту; Переваги системи зовнішнього інвестування; -Переваги системи постачання; -Переваги системи фінансування; -Поточні економічні результати; -Системи мотивації; -Системи контролю та аналізу; -Організація підприємства.
7. Сутність та способи формування стратегічного мислення менеджерів.
Зміст стр-чного мислення полягає в усвідомленні мети розвитку п-ва та способів її досягнення, в ствердженні необхідності спостереження за зовн. і внутр. середовищем, формув-ня стратегій та рішень, що з них випливають, а також налагодження д-ті з метою їх здійснення.
Стратегічне мислення передбачає: орієнтацію на розпізнавання та адекватне реагування на зміни в середовищі — нові можливості та потенційні загрози; логічне обгрунтування форм і методів залучення та напрямків викор. інвестицій, а також персоналу відповідної кваліфікації для забезп-ня розв’язання проблеми довгостр розвитку фірми; координацію страт і поточних, функц-их та вир-их, аналіт-планових і виконавських напрямків діял-ті в орг-ції; усвідомлення можливостей та масштабів впливу на формув середовища, а не лише реагування на зміни; орієнтацію на керів-во процесами розвитку підп-ва в довгостр періоді формув відповідної с-ми СУ, що виявляється в настанові на ініціювання та очолювання, а не на захист і наслідування. Мен-ри процвітаючих орг-цій орієнтуються на страт мислення, яке передбачає вивчення потреб споживачів, нових можливостей і загроз, конкурентних позицій, вважаючи це такою самою звичною діял-тю, як і аналіз та оцінка ситуації всередині підп-ва. Страт. мислення базується на усвідомленні, насамперед, керівниками та всім персоналом власної відповід-ті за довгостр. існування та розвиток підп-ва, необхідності відповідного упр-ня цим процесом і забезпечення орієнтації всіх видів діял-ті, на створення та підвищення конкурентоспр-ті, фін успіху впродовж тривалого періоду.