14 Аналіз і оцінка навчальної діяльності учнів

Аналіз і оцінка знань, умінь та навичок учнів (контроль за навчанням) – невід’ємний структурний компонент навчального процесу.

Об’єктами оцінювання навчальних досягнень учнів з професійно-теоретичної підготовки є: загальнотехнічні, технологічні, спеціальні знання, що здобуті у процесі вивчення відповідних навчальних дисциплін та уміння і навички застосовувати ці знання при виконанні як типових, так і нестандартних завдань в межах навчальних програм.

Загальним родовим поняттям виступає “контроль” – поняття, яке означає виявлення, вимір і оцінку ЗУН.

Перевірка (виявлення і вимір) – компонент контролю, основною дидактичною функцією якого є забезпечення зворотного зв’язку між викладачем, майстром виробничого навчання і учнем.

Крім перевірки, контроль містить в собі оцінювання (як процес) і оцінку (як результат) перевірки.

Система аналізу й оцінки ЗУН передбачає виконання таких основних функцій: освітня (навчальна), діагностико-коригуюча, виховна, розвиваюча, стимулюючо-позитивна, управляюча, оцінююча.

Навчальна функція полягає у забезпеченні зворотного зв’язку як передумови підтримання дієвості і ефективності процесу навчання.

Діагностична функція аналізу і оцінки ЗУН передбачає виявлення прогалин у знаннях учнів.

Стимулююча функція аналізу і оцінки ЗУН зумовлюється психологічними особливостями людини, що проявляється у бажанні кожної особистості отримати оцінку результатів певної діяльності, зокрема навчальної.

Виховна функція полягає у впливі аналізу й оцінки навчальної діяльності на формуванні в учнів ряду соціально-психологічних якостей: організованості, дисциплінованості, відповідальності, сумлінності, працьовитості, дбайливості, охайності, наполегливості.

Розвиваюча: в процесі виконання завдань учні самостійно роблять висновки, узагальнюють, застосовують знання у зміненій чи новій ситуації.

Оцінююча: об’єктивна оцінка рівня знань учнів сприяє формуванню бажання вчитися.

Управляюча: визначення стану успішності учнів дає можливість своєчасно вжити необхідні заходи щодо попередження і подолання їх неуспішності.

Процес аналізу й оцінки навчальної діяльності учнів має спиратися на вимоги принципів систематичності, об’єктивності, диференційованості й урахування індивідуальних особливостей учнів, гласності, єдності вимог, доброзичливості.

Адже “найголовніше заохочення” і найсильніше (та не завжди діє) покарання в педагогічній праці – оцінка. Це найгостріший інструмент, використання якого потребує величезного вміння і культури”.

За місцем у навчальному процесі розрізняють такі види контролю: попередній, поточний, періодичний, підсумковий.

Попередній контроль проводиться в основному з діагностичною метою перед вивченням нової теми або на початку уроку, чверті. Мета його – ознайомлення із загальним рівнем підготовки учнів з предмета, щоб намітити подальшу організацію навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Поточний – здійснюється у повсякденній навчальній роботі і виражається в систематичних спостереженнях учителя за навчальною діяльністю на кожному місці. Мета – оперативне одержання об’єктивних даних про рівень знань учнів і якостей навчальної роботи на уроці і вирішення завдань керівництва навчальним процесом.

Періодичний (тематичний) – виявлення і оцінка ЗУН учнів, засвоєних на кількох уроках з метою виявлення, наскільки учні успішно володіють системою певних знань.

Підсумковий – це перевірка рівня засвоєння знань і умінь учнів за більш тривалий період. Мета його – встановити систему і структуру знань учнів. Основна форма підсумкового контролю – заліки та іспити