28.Вимоги щодо розкриття інформації про зобов’язання у фін.Звітності.

Зобов'язання - теперішня заборгованість суб'єкта господарювання, яка виникає внаслідок минулих подій і погашення якої, за очікуванням, спричинить вибуття із суб'єкта господарювання ресурсів, котрі втілюють у собі майбутні економічні вигоди. Основна характеристика зобов'язання полягає в тому, що суб'єкт господарювання має теперішню заборгованість. Зобов'язання - це обов'язок чи відповідальність діяти або робити певним чином. Зобов'язання можуть мати юридичну силу внаслідок контрактних зобов'язань або законодавчих вимог. Як правило, так буває, коли йдеться, наприклад, про кредиторську заборгованість за отримані товари та послуги. Але зобов'язання також виникають у результаті повсякденної ділової практики, традиції та бажання підтримувати добрі ділові стосунки або діяти справедливо. Якщо, наприклад, суб'єкт господарювання вирішує змінити політику і виправити недоліки своєї продукції, які виявилися після закінчення гарантійного строку, суми очікуваних витрат щодо вже реалізованих товарів вважатимуться зобов'язанням суб'єкта господарювання.

Треба розрізняти існуючі та майбутні зобов'язання. Рішення управлінського персоналу суб'єкта господарювання придбати активи в майбутньому саме собою не веде до виникнення зобов'язання. Як правило, зобов'язання виникає тільки тоді, коли актив отримано або коли суб'єкт господарювання укладає невідмовну угоду придбати актив. В останньому випадку невідмовність угоди означає, що економічні наслідки невиконання зобов'язання, наприклад, у зв'язку зі штрафними санкціями, не дадуть суб'єктові господарювання можливості уникнути вибуття ресурсів на користь іншої сторони.

Окремі зобов'язання можуть значною мірою вимірюватися тільки із застосуванням попередніх оцінок. Деякі суб'єкти господарювання описують такі зобов'язання як забезпечення. В окремих країнах такі забезпечення не визнаються як зобов'язання, оскільки концепція зобов'язання визначена вузько й охоплює тільки ті суми, котрі можуть бути визначені без застосування попередніх оцінок. Визначення зобов'язання, наведене у параграфі 49, базується на ширшому підході. Отже, якщо забезпечення містить існуюче зобов'язання і відповідає решті визначення, воно розглядається як зобов'язання, навіть якщо його сума має бути попередньо оцінена. Прикладом є забезпечення платежів, що мають бути зроблені згідно з існуючими гарантіями та забезпеченням пенсійних зобов'язань.

29.Принципи обліку депозитних операцій банку.

На підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати прий¬мання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб. Формування ресурсної бази значною мірою залежить від обсягу залучення депозитів, тому розробка оптимальної депозитної політики банку та одержання досто¬вірної облікової інформації набувають особливої важливості при вирішенні питань мінімізації витрат.

Регламентується порядок ведення депозитних (вкладних) операцій Цивільним кодексом України, Законом України “Про банки і банківську діяльність”, Положенням про порядок здійснення банками України вклад¬них (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвер¬дженим Постановою Правління НБУ № 516 від 03.12.2003 p., Інструкцією з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках Украї¬ни, затвердженою Постановою Правління НБУ №435 від 15.09.2004 р., Правилами бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, за¬твердженими Постановою Правління НБУ № 255 від 18.06.03 р.

Депозитна операція — це операція банку із залучення грошових коштів або банківських металів від вкладників на їх рахунки в банку на договір¬них засадах або депонування грошових коштів вкладниками з оформлен¬ням їх ощадними (депозитними) сертифікатами.

Депозити поділяють на: 1) вклади на вимогу — видають на першу вимогу вкладника; 2) строкові вклади — повертають вкладнику після закінчення обумов¬леного в договорі строку.

Залучення банком вкладів юридичних і фізичних осіб підтверджують: 1) договором банківського рахунка; 2) договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки; 3) договором банківського вкладу з видачею ощадного сертифіката; 4) договором банківського вкладу з видачею іншого документа, що під-тверджує внесення грошової суми або банківських металів.

% ставки за депозитними операціями банки встановлюють самостійно.

Банк сплачує вкладнику суму депозиту і нараховані за ним проценти у: — національній валюті, якщо кошти надійшли в національній валюті; — валюті вкладу, якщо кошти надійшли на депозитні рахунки в іно¬земній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відпо¬відно до заяви вкладника — в іноземній валюті чи в національній валюті; — у банківських металах, якщо депозитні рахунки відкриті в банків¬ських металах, або на умовах та в порядку передбачених договором відпо¬відно до заяви вкладника — у національній валюті.

Проценти на депозит нараховують від дня, наступного за днем надходження до банку грошових коштів або банківських металів, до дня, який передує поверненню грошових коштів або банківських металів вкладнику або списання з депозитного рахунка вкладника з інших підстав.

Для відображення в обліку внесених коштів на умовах депозитного вкладу використовують депозитні рахунки. Депозитний рахунок — це рахунок, що банк відкриває вкладнику на договірних засадах для зберігання грошових коштів або банківських ме¬талів, які вкладник банку передає на встановлений строк (або без зазначен¬ня такого строку) та під визначений процент відповідно до умов договору.

Депозитні рахунки відкривають як фізичним так і юридичним особам. Якщо юридична особа не має рахунків у цьому банку, то відкриття їй де¬позитних рахунків здійснюється на підставі подання таких документів: 1)копії свідоцтва про державну реєстрацію в органі виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвід¬ченої нотаріально або органом, який видав свідоцтво про державну реєстра¬цію (крім бюджетних установ чи організацій); 2)копії належним чином зареєстрованого установчого документа (статут, засновницький договір, установчий акт, положення), засвідченої органом, який здійснив реєстрацію, або нотаріально; 3) копії довідки про внесення юридичних осіб до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, засвідчену нотаріально або органом, що видав довідку, чи підписом уповноваженого працівника банку; 4) копії документа, що підтверджує взяття юридичних осіб на облік відповідним органом державної податкової служби, яку засвідчує орган, котрий видав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку. На підставі поданих документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію суб’єкта господарювання та осіб, уповноважених розпоряджатися вкладними рахунками. Банк і юридична особа укладають між собою договір банківського вкладу.

Грошові кошти на вкладні (депозитні) рахунки юридичні особи перераховують з поточних рахунків і їх банки повертають в безготівковій формі на поточні рахунки юридичних осіб.

Банки можуть перераховувати грошові кошти на вкладні (депозитні) рахунки юридичної особи з її іншого вкладного рахунка, відкритого в цьому банку лише в разі зміни банком порядку бухгалтерського обліку рахунка юридичної особи, пов’язаної із: — запровадженням банком процедури зміни рахунків клієнтів не за їх ініціативою, у випадках та в порядку, визначених нормативно-правовими актами НБУ; — зміною умов договору банківського вкладу.

Нараховані проценти за вкладами банки можуть перераховувати на поточний рахунок юридичної особи або зараховувати на поповнення вкладу. Проведення розрахункових операцій за депозитними рахунками юридичним особам забороняється, крім операцій, пов’язаних з реалізацією майнових прав на суму вкладу відповідно до укладених договорів застави.

Депозитний рахунок фізичній особі відкривають на підставі пред’явлення нею:

1)паспорта або документа, що його замінює;

2)довідки про присвоєння їй ідентифікаційного номера платника податків.

Працівник банку підтверджує ідентифікацію копіюванням цих документів і укладає з фізичною особою договір банківського вкладу у письмовій формі.

Активними депозитними операціями вважаються операції з розміщення банком коштів на депозит, а пасивними депозитними операціями — операції із залучення банком коштів на депозит. Депозитні операції можуть бути активними лише на міжбанківському ринку

Для відображення в обліку депозитних операцій з випуском ощадних (депозитних) сертифікатів поруч з балансовими рахунками 3 класу використовують і позабалансові рахунки.

Ощадний сертифікат — це письмове свідоцтво банку про депонування коштів, яке засвідчує право вкладника або його правонаступника на отримання після закінчення встановленого строку суми депозиту та процентів за ним. Сертифікат є цінним папером.

Ощадні депозитні сертифікати можуть випускатися за ініціативою банку: — одноразово або серіями; —іменними або на пред’явника; — на вимогу або на строк; — процентними, купонними або безкупонними; — у національній або іноземній валюті.

Ощадними сертифікатами на пред’явника, номінованими як в національній, так і в іноземній валютах, оформляються вклади (депозити) на строк більше ніж ЗО днів.

2.Облік депозитних операцій

Бухгалтерський облік депозитних операцій ґрунтується на загальноприйнятих у міжнародній практиці принципах: безперервність діяльності, обережність, поділ звітних періодів, дата операції, окреме відображення активів і пасивів, перевага змісту над формою.

Банк самостійно обирає систему та підсистеми ведення рахунків і регістрів аналітичного обліку, затверджені правила документообороту та визначає відповідальних осіб на право підписання документів.

Інформацію з первинних документів систематизують на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку, які розробляє банк. Довільну звітну форму щодо обсягів залучених ресурсів.

Деталізовану інформацію про кожного клієнта і кожну операцію фіксують на рахунках клієнтів на рівні аналітичного обліку. Внутрішній план аналітичних рахунків дає змогу здійснити повний облік операцій за контрагентами банку, видами і строками депозитів та видами валюти.

До загальних обов’язкових параметрів депозитних рахунків відносять: номер аналітичного рахунка; номер балансового рахунка; код контрагента; код валюти або банківського металу; характеристику аналітичного рахунка.

До спеціальних обов’язкових параметрів депозитних рахунків належать: процентна ставка; строк розміщення депозиту (на вимогу; овернайт; від 2 до 7 днів, від 8 до 21 дня; від 22 до 31 дня; від 32 до 92 днів; від 93 до 183 днів; від 184 до 365 (366) днів); строк до повернення депозиту (на вимогу; овернайт; від 2 до 7 днів, від 8 до 21 дня; від 22 до 31 дня; від 32 до 92 днів; від 93 до 183 днів; від 184 до 365 (366) днів; понад 365 (366) днів).