26. Визначення, визнання, оцінка та класифікація зобов’язань банку.

Зобов’язання означає обов’язок чи відповідальність підприємств діяти певним чином, що має юридичну силу або є бажанням підприємства підтримати свою ділову репутацію. Визнання зобов’язання передбачає: - наявність обов’язку чи невідмовної угоди на певний момент діяти певним чином. Так, зобов’язання щодо замовлених, але не отриманих виробничих запасів не враховується, якщо не укладено невідмовної угоди про їх придбання. Проте якщо така угода має місце, то за міжнародними (та й національними) стандартами обліку зобов’язання треба відобразити в бухгалтерському облікові, бо його виконання призведе в майбутньому до сплати грошей чи передачі в оплату інших активів, що втілюють економічну вигоду, а невиконання – до штрафних санкцій, тобто вибуття грошей на користь іншої сторони; - виникнення внаслідок минулих подій. При цьому необхідно відрізняти теперішні та майбутні зобов’язання. Так, рішення керівництва підприємства придбати активи у майбутньому саме по собі не веде до виконання зобов’язань; - зменшення економічних вигод у майбутньому. Зобов’язання акціонерного товариства здійснити нову емісію акцій не означає зменшення економічних вигод в майбутньому, бо не враховується в бухгалтерському облікові; - достовірність визначення суми, що підлягає погашенню. Звичайно, сума зобов’язання визначається угодою (контрактом) або розраховується на підставі встановлених правил (ставок, норм, тарифів тощо). Ті ж зобов’язання, точні суми яких у момент їх виникнення не визначені, мають назву забезпечень. Зокрема, реалізація продукції з гарантійним терміном не визначає суми зобов’язань її ремонту чи заміни протягом цього часу. Тому підприємству слід подбати про резерв певної суми, виходячи із попереднього досвіду чи прогнозних оцінок фахівців. Погашення зобов’язання може здійснюватись: - сплатою грошових коштів; - передаванням інших активів; - наданням послуг; - заміною цього зобов’язання іншим; - перетворенням зобов’язання на капітал. У П(С)БО 2 „Баланс” розмежовує поточні і непоточні зобов’язання, які, по суті, збігаються з групуванням щодо терміну їх виплати. Зобов’язань згідно з джерелами їх виникнення поділяють на: - позики банку (довго – і короткострокові); - кредиторську заборгованість, зумовлену діючими розрахунковими взаємовідносинами; - розрахунки з розподілу національного доходу. Зобов'язання за розподілом - це тимчасово залучені в оборот підприємства кошти в результаті розподілу національного доходу. Капітал є залишковою частиною в активах підприємства після вирахування всіх його зобов’язань. Зобов'язання показують у бухгалтерському балансі банку в окремому розділі у складі пасивів. Загальна сума зобов'язань відображає суму боргів банку, а їх структура демонструє додаткові джерела фінансування банківського бізнесу та кредиторську заборгованість банку, яка склалася за проведеними ним операціями з клієнтами та за внутрішньобанківськими операціями. КЛАСИФІКАЦІЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ БАНКУ. Депозитні залучення: Депозити до запитання; Депозити строкові; Відсоткові витрати за депозитами до сплати. Запозичення: Міжбанківські позики Кредити, отримані від небанківських фінансових установ Боргові цінні папери власної емісії Зобов'язання за зворотними операціями РЕПО Субординований борг Нараховані відсоткові витрати до сплати. Інші зобов'язання: Резерви (забезпечення) Дивіденди до сплати Кредиторська заборгованість за податком на прибуток Інші зобов'язання. Депозитні та позичені кошти — це основні види зобов'язань банку. Вони становлять левову частку зобов'язань банку і відносяться до категорії фінансових зобов'язань.

27. Хар-ка рах.для обліку зобов’язань.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов’язання та її розкриття у фінансовій звітності визначені П(С)БО 11 “Зобов’язання”. Це Положення (стандарт) застосовується з урахуванням особливостей оцінки та розкриття інформації щодо зобов’язань. Зобов’язання – заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди. Таким чином, є дві необхідні умови визнання зобов’язання його в бухгалтерському обліку:• його оцінка може бути достовірно визначена;• існує імовірність зменшення економічних вигод, витрачання активів підприємства у майбутньому внаслідок його погашення. Тому прийняття рішення стосовно відображення заборгованості як зобов’язання у бухгалтерському обліку повинно базуватись на чіткому визначенні цих умов визнання. Якщо хоча б одна з умов не є достатньо визначеною, необхідно проаналізувати господарську операцію з точки зору можливості відображення заборгованості на рахунку 47 “Забезпечення майбутніх витрат і платежів”, або визнання заборгованості як непередбачених зобов’язань (позабалансовий рахунок – 04 “Непередбачені активи й зобов’язання”). Відсутність на дату складання фінансової звітності достатніх умов для визнання тих зобов’язань, які обліковувались раніше на балансі підприємства, означає необхідність їх списання з одночасним визнанням доходів звітного періоду (тобто зобов’язання не підлягає погашенню). Для узагальнення інформації про наявність та погашення зобов'язань підприємства призначено балансові рахунки 5, 6 класів Плану рахунків. До більшості рахунків обліку зобов'язань Планом рахунків передбачено відкриття субрахунків, що деталізують об'єкти обліку. За допомогою даних лише синтетичного обліку неможливо контролювати наявність та погашення кожного виду зобов'язань. Для одержання деталізованої інформації, необхідної для управління зобов'язаннями за їх окремими видами, до окремих рахунків синтетичного обліку та субрахунків відкривають рахунки аналітичного обліку.