2. Діагностика захворювань щитовидної залози

При підозрі на захворювання щитовидної залози проводять повне й всебічне медичне обстеження. Лікар виконує пальпацію шиї з метою виявлення ущільнення або збільшення щитовидної залози.

Також призначають УЗІ щитовидної залози, аналізи крові й сцинтиграфічне дослідження щитовидної залози. Сцинтиграфічне дослідження щитовидної залози виконується для виявлення вузлових утворень і для виміру розміру залози.

УЗІ щитовидної залози застосовуються для визначення щільності вузлових утворень —чи представляють   вони собою наповнені рідиною кисти або тверді тіла. Ці обстеження допомагають точно визначити розмір вузлових утворень щитовидної залози, що допомагає при аспираціонної біопсії.

Аспираціонна діагностична пункція щитовидної залози виконується для узяття зразків тканини з метою діагностики захворювань. Іноді діти народжуються без щитовидної залози. У цьому випадку необхідно приступити до лікування цього дефекту, щоб запобігти порушенням росту й розвитку дитини.

2.1 Аналітичний огляд щитовидної залози

СПОСІБ ДІАГНОСТИКИ аутоімунних захворювань щитовидної залози

Спосіб використовується в медицині, в ультразвуковій діагностиці аутоімунних захворювань щитовидної залози. При ультразвуковому дослідженні щитовидної залози проводять порівняльну оцінку ехогенності тиреоїдної тканини з ехогенності тканини привушної слинної залози як індивідуальної норми. По зниженню ехогeнності щодо привушної слинної залози діагностують аутоімунне захворювання. Порівняльну оцінку проводять по інтенсивності забарвлення отриманих зображень. Підвищується точність і об'єктивність діагнозу в будь-якій віковій групі.

Винахід відноситься до медицини, а саме до ендокринології, до способів ультразвукової діагностики аутоімунних захворювань щитовидної залози.

Відомий спосіб діагностики аутоімунних захворювань щитовидної залози, що включає ультразвукове дослідження щитовидної залози з кількісним визначенням її ехогенності [Happ J., Cordes U., Jost-Kostering S., Puhahn M. Quantitative determination of echogenicity of diffuse inflammatory thyroid gland diseases. / Bildgebung. 1993, Bd 60, N 3, p. 131-134]. Спосіб полягає в тому, що у пацієнта при ультразвуковому дослідженні щитовидної залози гістографіческім методом на денситометричної апаратурі вимірюють показник ехоплотності тиреоїдної тканини, і при його величині менше нижньої межі стандартної ехогенності щитовидної залози здорової людини встановлюють наявність аутоімунної патології.

Проте зазначений спосіб має ряд недоліків. Вони пов'язані як з технічними проблемами, а саме - з відсутністю в традиційно експлуатованої ультразвукової апаратури загального призначення спеціальної денситометричної функції, яка значно здорожує прилади, так і з відсутністю надійних стандартів норми, особливо для дітей. Більш того, абсолютні значення цих кількісних нормативів істотно різняться між собою в залежності від чутливості і роздільної здатності конкретного апарату. Оскільки технічні параметри приладу можуть визначати можливість для ідентифікації дуже широкого діапазону відтінків сірої шкали (від 32 до 256) на екрані, нормативні величини можуть відрізнятися майже на порядок. Тому практичне застосування зазначеного способу вкрай обмежена: воно здійснимо тільки при наявності додаткового комплекту обладнання і чітко розроблених референтних показників норми.

Відомий також спосіб діагностики аутоімунних захворювань щитовидної залози, в якому виявляють зниження ехогенності тиреоїдної тканини, порівнюючи її з ехогенності м'язової тканини. Як еталон нормальної ехогенності використовують ультразвуковий параметр щільності двоголового м'яза плеча [Васильєв С. А., Анчуков В. Б. Ультразвукова діагностика захворювань щитовидної залози. / В кн.: "Актуальні питання злоякісних новоутворень та аутоімунних процесів щитовидної залози". Під ред. В.А. Привалова. Челябінськ. 1990, з. 27-30]. Однак до недоліків цього способу відноситься невисока точність, низька специфічність та відтворюваність результатів. Це пов'язано з тим, що здійснюється порівняння ехопроводімості тиреоїдної тканини, що є за будовою залозистої, з абсолютно іншими по морфології нежелезістимі органами. Крім того, їх ехогенність значно нижче, ніж у щитовидної залози здорової людини. Тому всі ці об'єкти порівняння свідомо не можуть служити еталоном норми і індикатором патології, особливо на початкових стадіях аутоімунного ураження щитовидної залози.

В якості прототипу прийнятий спосіб діагностики аутоімунних захворювань щитовидної залози, що включає ультразвукове дослідження щитовидної залози з візуальною оцінкою її ехогенності по відношенню до тканини селезінки обстежуваного [Епштейн О.В., Олійник В.А., Тронько Н.Д., Імшінецкій П.В . "Ультразвукова діагностика захворювань ендокринних залоз" Київ, Здоров'я. 1992, з. 15]. Спосіб полягає в тому, що спочатку в положенні на спині за допомогою високочастотного датчика 7,5 МГц проводиться візуалізація щитовидної залози, а потім у положенні на боці датчиком з більш низькою частотою 3,5-5 МГц виконується візуалізація селезінки; отримані зображення порівнюються по ехогенності і у випадку більш низької ехогенності тиреоїдної тканини діагностується її аутоімунне поразку.

Проте зазначений спосіб має ряд недоліків. В першу чергу вони пов'язані з невисокою точністю діагностики, оскільки тканина селезінки, хоча і набагато ближче по ехогенності до тиреоїдної, ніж м'язова, але в нормі не ідентична їй: у здорових осіб молодого і середнього віку вона нижче, ніж у щитовидній залозі. Тому селезінка не є стандартним еталоном нормальної ультразвукової щільності тиреоїдної тканини і не може служити надійним критерієм розпізнавання аутоімунної тиреоїдної патології. Крім того, у зазначеному способі для візуалізації поверхнево розташованого органу (щитовидної залози) і органу черевної порожнини (селезінки) необхідне використання двох датчиків з різними частотними характеристиками і зміна положення тіла хворого під час сеансу дослідження. Для дотримання цих умов потрібні додаткові витрати часу та контактного гелю. Тому практичне застосування даного способу обмежена невеликою пропускною здатністю.

Завданням винаходу є створення більш надійного, точного і простого способу діагностики аутоімунних захворювань щитовидної залози.

Суть винаходу полягає в тому, що в способі діагностики аутоімунних захворювань щитовидної залози, що включає ультразвукове дослідження щитовидної залози і постановку діагнозу аутоімунного захворювання по зниженню ехогенності тиреоїдної тканини в порівнянні з ехогенності тканини, обраної еталоном індивідуальної норми, як еталон індивідуальної норми використовують ехогенність тканини привушної слинної залози, а порівняльну оцінку проводять по інтенсивності забарвлення отриманих зображень.

Використання винаходу дозволяє отримати наступний технічний результат.

Спосіб дозволяє поставити точний діагноз аутоімунного захворювання щитовидної залози в будь-якій віковій групі (у тому числі на його початковій стадії у підлітків з моменту статевого дозрівання).

Спосіб дає можливість при наявності аутоиммуного зоба об'єктивно оцінювати у хворих ефективність його медикаментозного лікування на підставі позитивної динаміки ехогенності залози; за відсутності такої або при прогресуючому зниженні ехоплотності - прогнозувати ймовірність рецидиву захворювання після відміни терапії, а в разі негативної динаміки при дифузному токсичному зобі - обговорювати показання до оперативного лікування.

Спосіб може бути використаний:

- Для скрінірующей діагностики (у тому числі в польових умовах) та довготривалого моніторингу аутоімунної патології щитовидної залози у великих контингентів населення - наприклад, у постраждалих в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, у що проживають в інших регіонах екологічного неблагополуччя;

- Для оцінки безпеки та ефективності йодної профілактики ендемічного зобу в осередках природного дефіциту йоду;

- В педіатричній та терапевтичній практиці при різноманітних аутоімунних захворюваннях інших органів, у тому числі при системних ураженнях, - для виявлення часто поєднується з ними і обтяжують їх протягом аутоиммуного тиреоїдиту;

- Для динамічного спостереження за станом тиреоїдного залишку після оперативного лікування дифузного токсичного зобу.

Технічний результат досягається за рахунок того, що авторами запропоновано використовувати в якості еталону індивідуальної норми ехогенність привушної слинної залози. Обидва органи є залозистими утвореннями, близькі за гістогенезом і мають єдину ембріональну закладку. Обидва органу частково близькі функціонально і беруть участь у поглинанні і обміні йоду в організмі людини. Авторами встановлено, що індивідуальний показник ехогенності власної привушної залози служить еталоном нормальної ультразвукової щільності щитовидної залози у здорової людини. Авторами виявлено, що порівняльна візуальна оцінка ехогенності тиреоїдної тканини і слинної залози володіє високою діагностичною цінністю при аутоімунних захворюваннях щитовидної залози. Спосіб не вимагає додаткового обладнання (іншого датчика, пристрої для денситометрії) і матеріальних витрат (контактного гелю), здійснюється без зміни положення тіла пацієнта під час сеансу дослідження. Він дозволяє здійснювати швидку, точну і надійну діагностику, що займає кілька хвилин, і тому володіє високою пропускною здатністю.

Спосіб здійснюється наступним чином. Пацієнту проводять ультразвукове дослідження щитовидної залози за загальноприйнятою методикою. Для цього використовують будь ультразвуковий апарат, укомплектований високочастотним датчиком (7,5 МГц і більше). На лівій половині екрану в режимі ВВ отримують ехографіческое зображення частки щитовидної залози в поздовжній проекції, а праворуч - зображення привушної слинної залози при однакових технічних характеристиках отримання ехограм. Порівнюють ехогенність отриманих зображень між собою за інтенсивністю забарвлення. При ехогенності тиреоїдної тканини нижче слинної діагностують аутоімунне захворювання щитовидної залози.

У свою чергу диференціальну діагностику конкретного варіанту аутоімунного захворювання щитовидної залози проводять за загальноприйнятою методикою, відповідно до якої при поєднанні зниженою ехогенності тиреоїдної тканини з неоднорідністю її ехоструктури судять про наявність аутоімунного тиреоїдиту, а при однорідній структурі гіперфункціонірующей залози, що має знижену ехоплотность, встановлюється діагноз дифузного токсичного зобу [Балаболкін М.І. Ендокринологія. М., "Медицина", 1989, с. 174-178].

Клінічні випробовування проведені у Російської Медичної Академії післядипломної освіти МОЗ і МП РФ (кафедра ендокринології дитячого і підліткового віку і кафедра променевої діагностики). З одного боку, у 50 здорових осіб обох статей після початку статевого дозрівання виявлено, що ехоплотность щитовидної і привушної залоз не розрізняється (денситометричних параметр L 28 січня і 31 січня дБед; p> 0,05). Ставлення індивідуальних величин L щитовидної до L слинної залози знаходиться на рівні 100% (93 4%), тобто ці показники практично збігаються, що і виявляється на екрані візуально. З іншого боку, при аутоімунному тиреоїдиті і дифузному токсичному зобі, які були виявлені на підставі викладеного способу у 60 і 20 хворих, діагноз при наступній пункційної біопсії був підтверджений морфологічно, а кількісна оцінка ехогенності щитовидної залози виявила її зниження по відношенню до слинної відповідно на 17 і 61%.

Приклад 1. Хвора М., 24 років, обстежена з приводу еутиреоїдного збільшення щитовидної залози III ступеня. Проживає в ендемічної по зобу місцевості. Сімейний анамнез по аутоімунних захворювань щитовидної залози не обтяжений. За загальноприйнятою методикою проведено ультразвукове дослідження щитовидної залози датчиком 7,5 МГц. При однакових технічних характеристиках на лівій половині екрану в режимі ВВ отримано ехографіческое зображення частки щитовидної залози в поздовжній проекції, а праворуч - зображення привушної слинної залози. При порівнянні отриманих зображень по інтенсивності забарвлення встановлено, що ехогенність тиреоїдної тканини по відношенню до привушної залозі виявилася зниженою, ехоструктури - неоднорідною. Зроблено висновок про аутоімунному тиреоїдиті (гіпертрофічна форма). Діагноз підтверджений при цитологічному дослідженні пунктату органу.

Приклад 2. Хвора У., 15 років, з сім'ї, в якій бабця по матері мала дифузний токсичний зоб, а мати і старша сестра страждають аутоімунним тиреоїдитом. У зв'язку з виявленим при шкільної диспансеризації збільшенням щитовидної залози II ступеня спрямована на УЗД, при якому встановлено, що ехогенність тиреоїдної тканини не відрізняється від слинної, а структура однорідна. Сформульовано висновок про неімунного генезу зоба. Відсутність аутоімунного захворювання щитовидної залози підтвердилося при дообстеження: антитіла до тиреоїдних антигенів в крові не виявлені, в мазках пунктату щитовидної залози - цитологічні ознаки паренхіматозного зоба.