1.7 Дії сил охорони

Якщо зв'язок засобів затримки доступу порушників з телебаченням можна розгледіти лише при уважному розгляді СФЗ, то вплив телебачення на дії сил охорони очевидний. Далі показується, як використання систем відеоспостереження змінює структуру й алгоритм дій сил охорони, одночасно підвищуючи ймовірність захисту об'єкта.

Відомча охорона залежно від категорії об'єкта може повністю або частково дислокуватися на його території. До сил охорони можуть входити також підрозділи МВС, військові формування й спеціальні загони інших силових структур.

Імовірність захисту об'єкта (імовірність успішного виконання СФЗ свого завдання) визначається як добуток імовірностей виконання свого завдання кожною з трьох зазначених складових системи фізичного захисту – засобів виявлення, фізичних бар'єрів і сил охорони:

P(V) = P(A)P(R|A)P(V|R), (1.4)

де P(A) – імовірність одержання силами охорони сигналу тривоги;

P(R|A) – імовірність розгортання сил охорони в місці перехоплення за умови прийому сигналу тривоги;

P(V|R) – імовірність нейтралізації порушників за умови своєчасного розгортання сил охорони.

Імовірність P(A) одержання силами охорони сигналу тривоги є добутком імовірності P(Dr) виявлення порушників технічними засобами охорони, що залежить від кількості r рубежів охорони й імовірності P(З) встановлення зв'язку системи виявлення з силами відповідної дії:

P(A) = P(Dr)P(C). (1.5)

Імовірність встановлення зв'язку й імовірність виявлення для кожного рубежу є паспортними даними на вироби, що застосовуються. У функції проектувальника входить вибір відповідних типів устаткування й кількості рубежів виявлення.

Імовірність P(R|A) розгортання сил охорони в місці перехоплення за умови прийому сигналу тривоги є добутком трьох імовірностей – своєчасного прибуття сил охорони P(T), готовності сил охорони P(M), розгортання сил охорони в необхідному місці P(L):

P(R|A) = P(T)P(M)P(L). (1.6)

Імовірність P(T) своєчасного прибуття сил охорони в місце перехоплення є функцією середніх значень часу td затримки порушників фізичними бар'єрами, часу t заняття позицій силами охорони й середньоквадратичних відхилень. Час заняття позицій поділяється на час зборів групи затримки й на час її прибуття до місця порушення. Час зборів групи за сигналом тривоги знаходиться у межах від 15 до 45 с і залежить від її чисельності, озброєності й кваліфікації, а також від пори року. Діапазон значень часу прибуття пішої тренованої групи захоплення до місця порушення наведений у табл. 1.8.

Таблиця 1.8 – Діапазон значень часу прибуття пішої тренованої групи захоплення до місця порушення

Відстань від місця порушення, м	Час прибуття, с		Швидкість руху, м/с
	min	max	min	max
50	8	10	5	6,2
100	17	21	4,9	5,9
200	40	46	4,6	5
300	61	65	4,4	4,9
500	112	120	4,1	4,4
700	175	185	3,8	3,9

Для обчислення величини Р(Т) використовується модель, що відображає монотонне зростання імовірності своєчасного прибуття сил охорони в міру збільшення часу затримки порушників на фізичних бар'єрах (огорожі, перешкоди, замки та ін.) і в міру скорочення часу транспортування сил охорони на необхідну відстань:

P(T) = {exp[1.7(t_d – t)/σ]/[1 + exp[1.7(t_d – t)/σ]}. (1.7)

Імовірність P(M) готовності сил охорони залежить від імовірності фіктивної тривоги в системі виявлення (сили охорони можуть бути зайняті перевіркою дійсності попередньої тривоги). Імовірність цілодобової готовності сил охорони розраховується виходячи з імовірності фіктивної тривоги Pл.т на кожному рубежі охорони й середнього часу відволікання сил охорони на дії з фіктивної тривоги t_т (розмірність величини t_т – години):

P(M) = (1 – N P_{л т} t_т/24). (1.8)

Імовірність P(L) розгортання сил охорони в необхідному місці залежить від точності визначення координат місця порушення. При збільшенні коштів, що відводяться на систему виявлення, імовірність P(L) монотонно зростатиме, приходячи до наповнення при зразковій рівності радіуса візуального виявлення порушників ρ і помилки визначення місця порушення δ. Ця залежність добре моделюється такою експонентою:

P(L) = [1 – exp( – ρ/δ)]. (1.9)

Радіус візуального виявлення порушників силами охорони для кожного об'єкта має своє значення, і навіть у межах одного об'єкта він неоднаковий внаслідок обмежень прямої видимості. Значення цього параметра у межах від декількох десятків до декількох сотень метрів. Помилка визначення місця порушення має різне значення при використанні звичайних периметричних систем виявлення й при використанні систем охоронного телебачення. В обох випадках весь периметр довжиною L розбивається на N ділянок, сигнал тривоги з кожної роздільно передається на охоронну панель підрозділу охорони об'єкта. У зв'язку з тим, що периметр об'єкта звичайно має складну форму, довжини цих ділянок різні. Значення помилки δ визначення місця порушення при використанні звичайних периметричних систем виявлення має значення порядку половини довжини ділянки: δ L/2N. Існування цієї помилки та її вплив на успішні дії сил охорони не дозволяє збільшувати довжину кожної незалежної ділянки з метою економії коштів, що витрачаються на встаткування периметра системою виявлення.Отже, існує верхня межа довжини фрагмента периметра, яка блокується одними засобами виявлення.Але зменшувати довжину ділянки периметра, контрольованого одним датчиком, недоцільно. Нижня межа довжини такої ділянки приблизно дорівнює відстані, подоланій порушником за час, рівний часу затримки відповідним фізичним бар'єром (наприклад, огорожею).

При побудові двомежових периметричних систем виявлення для першого з рубежів охорони пріоритет варто віддати вірогідності виявлення, а для другого – точності визначення координат вторгнення. Це означає, що довжини ділянок зон виявлення першого рубежу слід вибирати більшими, ніж довжини ділянок зон виявлення другого рубежу.Отже, у двомежовій системі знизяться витрати на охорону периметра технічними засобами при високій точності визначення місця вторгнення.

Вірогідність визначення місця порушення при використанні телевізійних охоронних систем P(L)_ТВ зі збільшенням коштів, що відводяться на систему виявлення, зростає швидше, ніж вірогідність P(L)_п при використанні тільки периметричних технічних засобів охорони. Зростання точності визначення місця вторгнення при використанні охоронного телебачення пояснюється технологічною причиною – надзвичайно низькою вартістю цифрових телевізійних камер, відносно до одного біта переданої інформації.

Імовірність P(V|R) нейтралізації порушників за умови своєчасного розгортання є функцією співвідношення сил охорони й порушників. Для попередніх оцінок надійності систем фізичного захисту доцільно скористатися спрощеним методом оцінки співвідношення сил, у якому враховуються тільки кількість охорони й порушників і точність оцінки кількості порушників. Модель, що використовується при моделюванні зіткнень збройних груп, одержала назву рівнянь Ланчестера. Найвідоміше з них вказує, що ефективність бойової групи пропорційна квадрату її кількості. Рівняння застосовувані до зіткнень великих груп при багаторазовості випробувань в ідентичних умовах. У розглянутому випадку взаємодії нечисленних груп для прогнозу результату зіткнення необхідно враховувати велику кількість параметрів, серед яких – підготовленість і озброєність учасників зіткнення, особливості місцевості та ін. На підставі цих даних, визначених за методом експертних оцінок, знаходять можливість поразки для кожної з протидіючих сторін.

За аналогією з квадратичною залежністю Ланчестера в розглянутому випадку зіткнення малих груп імовірність P(V|R) нейтралізації порушників при перевазі кількості охорони n над кількістю порушників m (n m) можна подати у спрощеному вигляді:

(1.10)

Наприклад, якщо при однаковій кількості ймовірність успіху P прийняти рівною 1/2 (обидві сторони мають рівні шанси на перемогу), то перевага сил охорони в півтора рази забезпечує ймовірність успішного результату зіткнення 0,8, двократна перевага – 0,94, а трикратна – 0,998 (рис. 1.7).

Рисунок 1.7 – Залежність ймовірності нейтралізації порушників від співвідношення сил

Графік побудований для випадку, коли при однаковій кількості охорони й порушників можливі наслідки (виконання завдання або невиконання її) рівноцінні. Видно, що зневага реальним співвідношенням сил дає завищене значення ймовірності успішних дій сил охорони.

Спираючись на розраховані значення ймовірності успіху, можна ввести коефіцієнт переваги сил охорони k=n/m. Цей коефіцієнт, з одного боку, повинен забезпечувати високу ймовірність успіху сил охорони, а з іншого – повинен не перевищувати деяке значення k_o, обумовлене коштами, що відводяться на утримання охорони.

В останньому випадку ймовірність успіху при будь-якій вірогідно відомій кількості порушників і можливості мобілізації відповідної кількості сил протидії буде функцією тільки цього коефіцієнта k. Однак кількість порушників заздалегідь невідома й підлягає оцінці.Отже, засоби виявлення повинні не тільки формувати сигнал тривоги (констатація факту порушення), але й оцінку M кількості порушників. Така оцінка силами охорони завжди з помилками, тому справжня кількість порушників можа подати у вигляді

. (1.11)

Знак "плюс" в (1.11), як правило, відповідає фіктивній тривозі, знак "мінус" – втраті інформації в системі виявлення.

Тоді ймовірність нейтралізації з урахуванням коефіцієнта запасу й оцінки кількість порушників матиме вигляд:

. (1.12)

Чисельне значення помилки є визначення кількості порушників пов'язане з кількістю переданої інформації й не перевищує пропускної здатності каналу зв'язку системи виявлення й оцінювання оперативної обстановки з силами охорони. Так, периметричні засоби виявлення за час, порівняний з часом подолання рубежу охорони, передають при вторгненні групи порушників лише простий сигнал тривоги – один біт інформації. Застосування охоронного телебачення дозволяє передати силам охорони кількість інформації, яка достатня для оперативного формування не тільки оцінки місця порушення, але й оцінки кількості порушників. При правильному виборі параметрів телевізійної системи (кількісті камер J, їх чіткості Z, кутів зору та ін.) помилкою оцінки кількості порушників можна зневажити й вираз для ймовірності нейтралізації порушників матиме вигляд:

. (1.13)

Отже, введення до складу СФЗ телебачення спричиняє перехід на охорону об'єкта методом оперативного чергування й надає діям сил охорони адаптивний характер:

– якщо кількість порушників мала (k_оm < n ), то на нейтралізацію направляється черговий підрозділ;

– якщо кількість порушників має середнє значення (k_оm@n), то нейтралізація здійснюється силами чергового підрозділу й резерву, дислокованого на об'єкті;

– якщо кількість порушників велика (k_оm > n ), то сили охорони займають оборону й викликають підкріплення.

Нормативні характеристики функціонування підрозділів позавідомчої охорони МВС, що найчастіше виконують функції зовнішніх сил підкріплення, наведені в табл. 1.9.

Розглянемо простий приклад розподілу коштів на компоненти СФЗ між людськими ресурсами й технічними засобами охорони периметра. При цьому вважатимемо, що на інші компоненти (фізичні бар'єри, засоби зв'язку та ін.) виділена фіксована й достатня кількість коштів.

Таблиця 1.9 – Нормативні характеристики функціонування підрозділів позавідомчої охорони МВС

Виконуваний захід	Категорія об'єкта
	Особливо важливий	Важливий	Простий
Час передачі сигналу тривоги з об'єкта, хв	1	2	3
Час прибуття групи захоплення T, хв	< 2,5	< 5,0	< 15,0

Імовірність розгортання сил охорони в необхідний час і в необхідному місці P(R|A)=P(T)P(M)P(L) при збільшенні витрат на периметричні засоби виявлення монотонно зростатиме, приходячи до наповнення при зразковій рівності радіуса візуального виявлення порушників і помилки визначення місця порушення.

Оскільки сумарні витрати Sо на технічні засоби й сили охорони в даному прикладі зафіксовані, то обговорюване зростання імовірності розгортання сил охорони P(R|A) супроводжуватиметься скороченням витрат на самі сили охорони. З іншого боку, надмірне зменшення кількості сил охорони спричиняє зменшення ймовірності нейтралізації порушників при їх своєчасному перехопленні P(V|R). У результаті виходить, що існує деякий компромісний розподіл коштів, що забезпечує максимум імовірності P(V) захисту об'єкта (рис. 1.8).

За наявності телевізійних засобів імовірність захисту об'єкта P(V)_ТВ вище, ніж імовірність захисту P(V)_п, що досягається при використанні тільки периметричних засобів виявлення. Цей факт необхідно враховувати при розробці концепції захисту об'єкта й техніко-економічному обґрунтуванні остаточного варіанта системи фізичного захисту.