5.9.3 Пристрої відеопам'яті

У тих випадках, коли не ставиться завдання тотального запису всього, що відбувається на об'єкті, який охороняється, досить економічно ефективним може виявитися використання так званих пристроїв відеозапису. У цих приладах по команді здійснюється оцифровування одного кадру відеосигналу й запам'ятовування його в енергонезалежній пам'яті з вказівкою дати й часу запису. Сьогодні подібні пристрої здатні запам'ятовувати десятки (рідше сотні) кадрів з розділенням (256 х 256) до (512 х 512) пікселів. Прилади не містять будь-яких механічних частин, а тому практично безінерційні й не вимагають ніякого обслуговування.

Активізація запису може здійснюватися:

– натисканням кнопки;

– через спрацьовування зовнішнього охоронного датчика;

– вбудованим детектором руху.

Нерідко пристрої відеопам'яті використовуються разом з відеопереговорними пристроями для фіксації приходу кожного відвідувача.

5.10 Детектори руху

Детектор руху (motion detector) або відеосенсор служить для привертання уваги оператора, зміни алгоритму роботи відеосистеми й/або включення пристроїв охоронної сигналізації у випадку виявлення змін у контрольованій зоні, точніше, у зображенні контрольованої зони (а ще точніше, у відповідному відеосигналі).

Отже, виконуючи функції охоронного датчика, детектор руху не вимагає установки на об'єкті реальних охоронних датчиків, дозволяючи при цьому зменшити появу фіктивних тривог. Крім того, на відміну від охоронних датчиків, при зміні умов роботи, детектор руху не потрібно кудись фізично переносити – досить змінити настроювання.

Варто розрізняти функції виявлення активності й виявлення вторгнення.

Виявлення активності (activity) має на меті пошук змін в освітленості на обраних ділянках екрана, і якщо ці зміни перевищують встановлений поріг, то детектор активності пояснить його як активність. Зміни в освітленості об'єкта або вібрація відеокамери також будуть сприйняті (помилково) як активність. Даний метод використовується в детекторах руху, що застосовуються у більшості відеомультиплексорів – він прийнятний для контрольованих зон, де помилкове виявлення не має значення, і активність не трактується як результат вторгнення, а переміщення людей тут є звичайним і очікуваним явищем. За сигналом детектора руху відеозапис і відображення зони з активністю відбувається з пріоритетом.

Функція виявлення вторгнення (intrusion) має на меті пошук реального руху в зоні спостереження й активізацію тривоги у випадку його виявлення. Вона використовується для моніторингу ділянок, де не дозволено або не передбачається переміщення людей. Коли рух виявляється, імовірно, що він викликаний вторгненням. Важливо, щоб детектори вторгнення не викликали фіктивних тривог у результаті зміни освітленості, вібрації відеокамери або випадкових відбиттів світла в зоні спостереження.

Здатність зменшувати кількість тривог, викликаних помилковим рухом на ділянках, де не очікується ніякого руху, і є основною відмінністю між детектором вторгнення й детектором активності. Детектори руху можуть бути аналоговими й цифровими.

Аналогові детектори руху мають досить прості функції, ці прилади економічно ефективні. Такий прилад звичайно має один наскрізний відеопрохід. Прилад дозволяє довільно встановлювати на екрані відеомонітора місце розташування чотирьох маркерів (напівпрозорих прямокутників), у яких контролюється зміна зображення, причому чутливість спрацьовування відеосенсора може регулюватися. Наприклад, один з маркерів можна встановити на екрані в тому місці, де розташовуються двері якогось будинку. При виявленні зміни в сигналі (викликаного, наприклад, відкриванням дверей) звучить зумер, і спрацьовують контакти реле. Для підвищення таємності роботи пристрою, відображення маркерів на екрані відеомонітора можна відключити.

Цифрові детектори руху дозволяють здійснювати виявлення тривоги з високим ступенем вірогідності за рахунок того, що:

– здійснюється розмежування від фіктивних тривог, викликаних хмарами, листям, що падає, снігом, хитанням відеокамери та ін.;

– здійснюється селекція контрольованих зон за розміром, швидкістю й напрямком переміщення.

Програмування цифрових детекторів руху здійснюється вибором у меню приладу спеціальної точкової сітки (наприклад, 16х16), що накладається на зображення, з подальшою вказівкою активних зон чутливості та ін. Подібний метод дозволяє досить гнучко програмувати зони, що охороняються (наприклад, можна розмістити активні зони уздовж відображення огорожі). При програмуванні зон детектора руху варто відключати активність зон, у яких може відбуватися випадковий, несуттєвий рух (розгойдування дерев, рух автомобілів або людей у неконтрольованих зонах, віддзеркалення від вікон, води й інших поверхонь).

Детектори руху є одноканальні й багатоканальні, тобто паралельно оброблюються відеосигнали від декількох відеокамер. Останнім часом розвивається ще один з напрямків інтелектуальної обробки відеосигналів – детектори залишених або вкрадених предметів.