Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Текст курсової роботи1 3.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
4.47 Mб
Скачать

Електротехнічні споруди

Подача вироблених потужностей здійснюється на вузлову підстанцію, яка знаходиться на відстані 2,7 км від ТЕЦ. Потужність першого та другого блоків після підвищення напруги від 10,5 кВ до 110 кВ блочними трансформаторами потужністю 125 МВА постачається на ОРУ-110 кВ. Потужність третього блоку після підвищення напруги від 20 кВ до 110 кВ блочним трансформатором потужністю 400 МВА по гнучкій мережі зв’язку постачається на ОРУ-110 кВ.

Власні потреби станції задовольняються на рівні напруги в 6 кВ від трансформаторів власних потреб. Схема ОРУ-110 кВ –– це дві системи шин, які секціоновані з обхідною системою шин. Схема ОРУ-330 кВ –– чотирикутник. Зв’язок ОРУ-110 кВ та 330 кВ здійснюється через три автотрансформатори зв’язку.

ГРАДИРНІ

На ТЕЦ застосовується замкнута, малостічна система технічного зворотного водопостачання з градирнями, що відвертає теплове забруднення водоймищ, а кількість свіжої води, яка забирається з них, значно менша, ніж у системах з водосховищами- охолодниками, і тим більше в прямотокових системах, оскільки треба тільки відновлювати втрати від випаровування. До переваг градирень відноситься також порівняно невелика проти водосховищ займана ними площа.

Градирні є протиточними з примусовою циркуляцією повітря. Гаряча вода з охолоджуваного обладнання по трубопроводу подається до водоохолоджувача градирень і за допомогою форсунок розпорошується, рівномірно зрошуючи всю поверхню зрошувача. Вода, проходячи зверху вниз по щілинним каналам зрошувача, охолоджується повітрям, що йде їй на зустріч, і стікає в піддон.

Козирок, розташований по периметру корпусу градирень, відкидає струменя води до центру піддону, тим самим запобігаючи викид води з повітря забірних вікон. Охолодження води відбувається за рахунок поверхневого випаровування води і конвективного теплообміну між водою і повітрям при їх безпосередньому зіткненні. Крапельки води, уносяться потоком повітря, затримуються крапле вловлювачем і стікають вниз. Охолоджена вода з піддону градирень стікає в проміжний бак системи та відцентровим насосом подається в охолоджувальне устаткування, і цикл повторюється. При зниженні рівня води в проміжному баку йде підживлення системи охолодження свіжою водою з водопроводу. При підвищенні рівня вода скидається через переливний патрубок у систему відведення. На час промивки зрошувача або ремонту градирень схема приєднання градирні до охолодження обладнання передбачає можливість роботи системи охолодження на свіжій воді. У зимовий час перед пуском градирень переконуються у відсутності льоду на лопатях вентилятора. Кількість води, що подається визначається в залежності від необхідної продуктивності градирень.

Для спостереження за роботою градирень передбачають наступні прилади:

  1. термометри на лініях теплої та охолодженої води;

  2. манометри;

  3. психрометр;

  4. водоміри на лініях теплої води і підживлення свіжою водою.

При експлуатації градирень ведуть журнал роботи, в якому щорічно відзначають:

  • температуру води до і після градирень;

  • витрата свіжої води;

  • температури зовнішнього повітря по сухому і вологому термометрам.

Систематично стежать за правильною роботою вентилятора, водо розподільника і щільністю системи. Наявність механічних домішок і масла у воді знижує ефект охолодження. Для нормальної роботи градирень та зменшення вмісту у воді речовин, що вимиваються з системи оборотного водопостачання, роблять щомісячну заміну циркулюючої води.

ЕКОЛОГІЧНИЙ ЗАХИСТ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Одним із значних факторів впливу на екологію навколишнього середовища є господарська діяльність людини в будівництві, промисловості, енергетиці, сільському господарстві. Енергетичне виробництво, споживаючи величезну кількість палива й кисню повітря для його окислення, видає продукцію у вигляді електричної та теплової енергії, а газоподібні, теплові й тверді продукти згоряння є його відходами.

Теплові електростанції - одне з найбільших джерел забруднення атмосфери, бо, крім головних продуктів горіння вуглецю й водню, що не є токсичними, в повітря викидаються окисли сірки SO2 та SO3, окисли азоту NO та NO2, деякі фтористі сполуки, продукти неповного згоряння палива CO та CH4, окисли ванадію V2O5, солі натрію та інші. Більшість цих продуктів токсичні і навіть у незначних концентраціях шкідливо впливають на людину, тваринний і рослинний світ. Поряд з цим шкідливий вплив ТЕЦ виявляється у шлейфах пилу й диму, які скорочують ультрафіолетову радіацію і видимість, засоленості і замазученості води. 

Однак є і переваги у потужних ТЕЦ, з введенням в дію яких ліквідуються джерела шкідливих викидів - сотні дрібних неекономічних котелень, що не мають потрібних технічних засобів, приладів контролю та автоматики, які б знижували кількість шкідливих викидів в атмосферу через, димові труби малої висоти.

Кількість і характеристика шкідливих викидів ТЕЦ залежить від використовуваного палива. Так, при спалюванні твердого палива в атмосферу викидаються:

  • летка зола з частинками недогорілого палива;

  • сірчистий (SO2) і сірчаний (SO3) до 5% ангідрид;

  • окисли азоту NO2: оксид NO і діоксид NO2 (2-5% від загального вмісту окислів азоту);

  • газоподібні продукти неповного згоряння палива, перш за все чадний газ CO та його супутник бензапірен C20H12, вуглеводні CH4, C2H4;

  • незначна кількість фтористих сполук;

  • п'ятиокис ванадію V2O5.

При спалюванні рідкого палива (мазуту) з димовими газами в повітря надходять:

  • сірчистий (SO2) та сірчаний (SO3) до 5% ангідрид;

  • окисли азоту NO2: оксид NO і діоксид NO2 (2-5% від загальних NOх);

  • п'ятиокис ванадію V2O5;

  • продукти неповного згоряння (хімнедопал); чадний газ CO, бензапірен C20H12, вуглеводні, вуглеводні, сажа;

  • речовини, що видаляються із зовнішніх поверхонь нагрівання при очистках.

При спалюванні мазуту кількість двоокису сірки утворюється вдвічі більше, ніж вміст її у твердому паливі.

При спалюванні природного газу істотним забруднювачем атмосфери є:

  • окисли азоту NO і NO2

  • продукти згоряння - чадний газ CO та бензапірен C20H12.

Нижче наведено графік, що відображає зміну на протязі останнього десятиріччя співвідношення між долями мазуту та газу в річному обсязі використаного Харківською ТЕЦ-5 палива.

Ці два графіки відображають динаміку зміни кількості шкідливих речовин, що викидаються Харківською ТЕЦ-5 в атмосферу.

ЗАХИСТ АТМОСФЕРИ

На Харківській ТЕЦ-5 виконуються різноманітні заходи, спрямовані на захист повітряного басейну.

На станції встановлено 2 котла ТГМЕ-464 продуктивністю по 500 т/год, один енергетичний котел ТГМП-344А продуктивністю 1000 т/год, 4 водогрійних котли типу ПТВМ-180 загальною тепловою потужністю 3016 ГДж/год. Паливом є природний газ з питомою теплотою згоряння 34157 кДж/м3 і мазут з теплотою згоряння 39692 кДж/т із вмістом сірки 1,8%.

В оптимальному топковому режимі та номінальному навантаженні (з розрахунку погодинних витрат палива) теоретично для котлів ТЕЦ-5 викиди шкідливих речовин становлять:

- при спалюванні мазуту:

Котел

SO2, т/год

NO2, т/год

ПТВМ-180

0,84

0,127

ТГМЕ-464

1,4

0,38

ТГМП-344А

2,76

0,78

- при спалюванні природного газу;

Котел

SO2, т/год

NO2, т/год

ПТВМ-180

0,11

ТГМЕ-464

0,25

ТГМП-344А

0,42

Фактичні викиди шкідливих речовин в атмосферу відрізняються від теоретичних, бо залежать від якості палива, навантаження, концентрації окислів азоту в димових газах, що залежить від типу котла, топки, конструкції та розташування пальників, рівня експлуатації та ін. Концентрація NO2 у димових газах широко коливається від 150 до 2000 мг/м3. При додержанні всіх вимог режимного характеру концентрація NO2 для газу складає 400-500 мг/м3, мазуту - 520-650 мг/м3.

Котел ТГМЕ-464

На Тец-5 встановлено 2 котла ТГМЕ-464. Теплопродуктивність по 105 Гкал/год. Максимальна витрата газу 1500 нм3/год.

Річна витрата газу – 19778 нм3/рік. Час роботи – 2454 год/рік.

Об’єм димових газів за димососом:

Vг= (Вт[Vг-Vв])/3600 ×(273+tвідх)/273×760/(Рб+Рст) м3/сек де: Вт - витрати газу = 1500 нм3/год; Vг – теоретична необхідна кількість повітря = 9,52 м3/ м3; Vв – теоретичний об’єм продуктів спалювання = 10,5 м3/ м3; α – надлишок повітря за димососом;

Згідно вимірів

tвідх=840С; Рст=18:13,4=1,34 ммHg; Pб =748 ммHg.

Vг=15000[10,5+9,52+0,4]/3600×1,366×1,01=82 м3/сек

Розрахунок викидів оксидів азоту

Проводиться за формулою:

МNO=0,34·10-7·К·В·Qнр·(1-q4/100)(1-Е1·r)(1-ηNONOка))β1β2β3Е2)

де: К- враховує тип котла і його продуктивність,

К=12·Дф/200+Дн;

В- витрата натурального палива , т/год чи г/с , В=245899,9 г/с;

Qнр - нижча теплота згоряння на робочу масу, Qнр = 23220 кДж/кг;

q4 - утрати тепла з механічним недопалом , q4=0%;

E1 - коефіцієнт, що характеризує ефективність впливу рециркуляції димових газів, E1 = 0,020 (приймаємо з межі 0,0025-0,035);

r- ступінь рециркуляції димових газів у топку, r =0%;

ηNO - ефективність установки для очищення димових газів від оксидів азоту;

τNO - час роботи азотоочищення;

τка - час роботи котла.

В даний час азотоочищення в енергетиці не існує і отже вираз ηNONOка)=0.

1 - коефіцієнт , що враховує якість палива,

1=0,289+0,58Мг;

Мг- зміст азоту в паливі на пальну масу , Мг=0,56%;

2 -коефіцієнт, що враховує конструкцію пальників 2 = 1.0;

3 - коефіцієнт, що враховує вид шлаковидалення 3 =1;

E2 - коефіцієнт, що враховує зниження викидів NО2 при багатоступінчатому спалюванні; спалювання одноступінчате, тому E2 = 1,0.

К=12·420/200+420=8,13,

1=0,289+0,580.56=0.61,

МNO=0,34·10-7·8,13·223677,78 ·23220(1-0)(1-0)(1-0)·0,61·1·1·1=875,75г/с.

Водогрійні котли ПТВМ-180

Qф і Qn- номінальна і фактична теплопродуктивність котла, ГДЖ/год

При максимальному навантаженні:

Кг = 2,5 × 439,6:84 + 418,7 = 1099:502,7 = 2,186

В разі визначення викиду за рік:

Кг = 2,5 × 80 ×4,187:84 + 418,7 = 837,4:502,7 = 1,666

q4 =0 (газ природний);

= 1 (в паливній камері >1,05);

= 1 (віхровий пальник);

- враховується тільки в випадку використання вугілля;

= 0 – рециркуляція газів відсутня;

Миттєвий фактичний викид СО складає;

= 137 × 69,3 × = 9,494 г/с

Річний викид складає:

= 0,001 × 1,172 × 19778 = 28,180, т/рік

Розрахунок викидів від котельної заводу, що працює на природному газі

Показники емісії:

г/Гдж;

г/Гдж;

г/Гдж;

Bг =0,806 м3/с = 16713216 м3/год

Вг - витрата газу.

Валовий викид шкідливих речовин:

Знаючи показники емісії можна визначити валовий викид шкідливої речовини т/год, по формулі

де В-витрата палива, м3/год;

Q- теплота згорання, Мдж/кг.

Для оксиду вуглецю:

г/с.

Для діоксиду азоту:

г/с.

Для двоокису вуглецю:

г/с;

Викиди мазутного господарства

Розрахуємо викиди вуглеводнів від мазутного господарства, яке складає група з 11 резервуарів з мазутом місткістю 10000 м3 кожен. Мазуту у весінньо-літній період приймається 110000 м3, в осінньо-зимовий - 100000 м3. Середня щільність мазуту 0,95 т/м3. За наслідками вимірювань продуктивність закачування мазуту в резервуар складає 400 м3/год. Концентрація вуглеводнів у викидах при закачуванні в найбільш спекотний період року з резервуару з мазутом - 2 г/м3 . Розрахунок:

Об'єм газоповітряної суміші, що викидається з резервуару в одиницю часу при закачуванні нафтопродуктів:   

  

Максимальній викид вуглеводнів з резервуарів з мазутом складає:

Норма природного спаду мазуту при прийомі і зберіганні до одного місяця в наземному резервуарі для кліматичної зони Києва у весінньо-літній і осінньо-зимовий періоди n3=0,12 кг/т.

Річний викид вуглеводнів з резервуарів з мазутом складає:

Оксид сірки SO2

Попереднє очищення палива від шкідливих домішок, тобто облагороджування палива здійснюється на нафтопереробних заводах, де діючими нормами сірчистість мазуту знижують з 2,5 до 0,5%. На станцію мазут надходить з вмістом сірки 1,8% і вище.

При спалюванні мазуту близько 99% сірки в ньому переході у димові гази у формі SO2 і менше 1% у вигляді SO3. Залежно від вмісту сірки в паливі та теплоти його згоряння концентрація окислів сірки в 1 м3 димових газів, приведеного до нормальних умов (тиск 760 мм рт.ст. і t=0°С), становить 1-5 г/м3.

Максимально-разова (за 20 хв) гранично-допустима концентрація SO2 у повітрі на рівні дихання людини встановлена Міністерством охорони здоров'я, дорівнює 0,5 мг/м3. Клас небезпеки ("Санітарні норми проектування..." СН245-71) становить 3 для речовин у повітрі робочого середовища. Отже, коли не застосовувати спеціальних методів очищення димових газів від окислів сірки, то їх треба розводити через високу трубу повітрям у 2000-10000 разів, щоб досягти рівня життєдіяльності людини.

Якщо навіть ступінь очищення газів від сірки становитиме 90%, то все одно треба розводити їх повітрям хоча б у 200-1000 разів. Для розсіювання димових газів на ТЕЦ-5 встановлена димова труба заввишки 330 м. Сума токсичних крайностей шкідливих речовин зменшується також зосередженням викидів в одній точці шляхом скорочення числа труб (багатоствольні труби).

Розрахунок концентрації оксидів сірки

При спалюванні органічних палив виходить 99 % оксидів сірки у виді SO2 і порядка 1 % у виді - SO3. Розрахунок викидів оксидів сірки з

котлоагрегатів робимо в перерахунку тільки на SO2, г/с:

М=0,02·В·SР·(1-η΄)(1- η΄΄SO)(1- η´´SOорка))

де: В - витрата натурального палива, т/год чи г/с, В=223677,78 г/с;

SP - зміст сірки в паливі на робочу масу, SP=0,2%;

η΄ - частка оксидів сірки, що звязуються золою в котлоагрегаті, η΄ =0,01;

η΄΄SO - частка оксидів сірки, що вловлюють мокрим золовловлювачем;

η΄΄SO = 0 (тому що нема золовловлювача);

τор - час роботи сіркоочищення, τор =0 (тому що нема сіркоочищення);

τка - час роботи котлоагрегату.

М=0,02·223677,78·0,2(1-0,01)(1-0)(1-0)=885,76 г/с

Очищення димових газів від SO2 і SO3 може здійснюватися наступними методами:

-вапняний метод;

-сульфітний метод;

-двоциклічний лужний метод;

-магнезитовий метод;

-метод каталітичного окислювання. 

Розрахунку викидів в атмосферу від посту зварки

Застосовуються електроди марки НЖ-13.

За рік використовується електродів у кількості - 1000 кг, tpiк= 700 год.

В атмосферу виділяються:

Fe2O3 – оксиди заліза (питомі викиди M= 0,83 г/кг),

NiG - нікель (питомі викиди M = 0,1 г/кг),

CrO3 - оксиди хрому (питомі викиди M = 0,24 г/кг),

SiO2 - оксиди кремнію (питомі викиди M = 0,30 г/кг),

MnO2 – марганець і його сполуки (питомі викиди M= 0,53 г/кг),

MoO2 - молібден (питомі викиди M = 0,08 г/кг),

WO3 - вольфрам (питомі викиди M = 0,07 г/кг),

HF - фтористий водень (питомі викиди М = 1,6 г/кг),

CO - оксиди вуглецю (питомі викиди М = 0,30 г/кг),

NO2 - оксиди азоту (питомі викиди M = 0,15 г/кг).

Розрахунок викидів забруднюючих речовин (г/сек) проводимо за формулою:

де: М - питомі викиди, г/кг;

Р - вага одного електрода, Р = 58 г;

t - час спалювання одного електрода, t = 83 сек.

M(Fe2O3)= 0,83 х 0,058/83 = 0,00058 г/сек;

M(NiO)= 0,10 х 0,058/83 = 0,00007 г/сек;

M(CrO3)= 0,24 х 0,058/83 = 0,00017 г/сек;

M(SiO)= 0,30 х 0,058/83 = 0,00021 г/сек;

M(MnO2)= 0,53 х 0,058/83 = 0,00037 г/сек;

M(MoO2)= 0,08 х 0,058/83 = 0,0006 г/сек;

M(WO3)= 0,07 х 0,058/83 = 0,00005 г/сек;

М(HF)= 1,60 х 0,058/83 = 0,0011 г/сек;

М(CO) = 0,30 х 0,058/83 = 0,0002 г/сек;

M(NO2) = 0,15 х 0,058/83 = 0,0001 г/сек.

Протягом року викиди забруднюючих речовин становитимуть:

M(Fe2O3)= 0,83 х 150/10 = 0,00013 т/рік;

M(NiO)= 0,10 х 150/10 = 0,00002 т/рік;

M(CrO3)= 0,24 х 150/10 = 0,00004 т/рік;

M(SiO)= 0,30 х 150/10 = 0,00005 т/рік;

M(MnO2)= 0,53 х 150/10 = 0,00008 т/рік;

M(MoO2)= 0,08 х 150/10 = 0,00001 т/рік;

M(WO3)= 0,07 х 150/10 = 0,00001 т/рік;

М(HF)= 1,60 х 150/10 = 0,00024 т/рік;

М(CO) = 0,30 х 150/10 = 0,00005 т/рік;

M(NO2) = 0,15 х 150/10 = 0,00002 т/рік.

СТАН АТМОСФЕРИ

З урахуванням усіх перелічених вище заходів приземні концентрації шкідливих речовин навколо Харківської ТЕЦ-5 не перевищують ГДК.

Назва речовини

ГДК, мг/м3

Максимальна концентрація, мг/м3

у жилій зоні

У санітарно-захисній зоні *

Окисли азоту

0,085

0,02

0,02

Сірчистий ангідрид

0,5

0,05

0,025

* - Для Харківської ТЕЦ-5 Харківською облсанінспекцією встановлено санітарно-захисну зону завдовжки 300 м.

ГДК ДЕЯКИХ ЗАБРУДНЮЮЧИХ РЕЧОВИН В АТМОСФЕРІ

Кількісна оцінка стану атмосферного повітря визначається гранично-допустимими концентраціями (ГДК) різних шкідливих речовин у приземному шарі (1,5 м) на рівні дихання людини. Існують два значення ГДК: максимально разова (допустима протягом 20 хв) та середньодобова (допустима протягом 24 год). Середньодобові ГДК є головними, їх призначення - не допустити несприятливого впливу на людину тривалої дії шкідливих речовин. Ступінь небезпеки впливу тієї чи іншої речовини на живі організми обумовлюється відношенням дійсної концентрації речовини (мг/м3) до ГДК у повітрі на рівні дихання людини. Це відношення називається токсичною кратністю речовини і має бути менше одиниці. При одночасному вмісті в повітрі декількох шкідливих речовин сума їх токсичних кратностей повинна бути також менше одиниці. У таблиці наведені значення ГДК деяких забруднюючих речовин в атмосфері.

Назва речовини

Гранично-допустима концентрація

Максимально-разова ГДК, мг/м3

Середньодобова ГДК, мг/м3

Діоксид азоту

0,085

0,04

Оксид азоту

0,6

0,04

Оксид сірки

0,5

0,05

Сажа (кіпоть)

0,15

0,05

Пил нетоксичний

0,5

0,15

Окис вуглецю

5

1

П’ятиокис ванадію

0,002

Бензапірен

0,000001