*Податки як інструмент державного регулювання економіки

Податки – платежі з доходів і майна юридичних та фізичних осіб, що здійснюються до бюджетів різних рівнів на принципах обов’язковості, примусовості, терміновості та безвідплатності.

Податки – один з основних інструментів, який забезпечує ефективне державне регулювання економіки, виконуючи фіскальну (формує бюджетні надходження) та економічну функцію (впливає на відтворення, стимулює або стримує його розвиток, посилює або зменшує нагромадження капіталу, розширює чи звужує платоспроможність населення).

Напрямки впливу податків на процес відтворення:

1. Держава, маніпулюючи податком на прибуток підприємств, впливає на процеси нагромадження капіталу.

2. Міри податкового регулювання використовуються для стимулювання конкурентоспроможності тих чи інших галузей шляхом надання податкових пільг у вигляді знижок на вичерпання надр.

3. За допомогою податкових пільг держава може:

• впливати на територіальне розміщення виробничих сил;

• створювати певні умови для розвитку соціальної сфери;

• стимулювати капіталовкладення в окремі сектори економіки;

• створювати умови для розширення сукупного попиту на товари виробничого та споживчого призначення.

Податкова система – сукупність податків і податкових платежів, що сплачуються державі у визначеному законодавством країни порядку.

Податкова система:

• забезпечує фінансову базу держави;

• є головним знаряддям економічної політики держави.

Система оподаткування повинна враховувати конкретні умови країни:

• рівень розвитку економіки;

• зовнішню і внутрішню політики;

• традиції народу;

• географічне положення;

• кліматичні умови;

• інші чинники.

Головні принципи побудови системи оподаткування:

1. стимулювання підприємництва, виробництва та інвестиційної активності шляхом запровадження пільг з оподаткування прибутку;

2. обов’язковість податкових зобов’язань;

3. залежність обсягу податкових зобов’язань від розміру доходів згідно з визначеною шкалою;

4. передбачуваність;

5. принцип рівномірності сплати;

6. принцип антиінфляційної спрямованості;

7. принцип економічної ефективності;

8. принцип соціальної справедливості;

9. принцип конфіденційності;

10. принцип зручності;

11. стабільність.

Податкова система повинна бути стабільною принаймні протягом 3-5 років. Лише тоді можна:

• прогнозувати доходи і видатки на перспективу;

• інвестувати прибуток у виробництво;

• вести реальну бюджетну політику.

*Грошово-кредитне регулювання економіки

1. Національний банк як суб’єкт державного регулювання економіки, його завдання і функції

Центральний банк:

• очолює банківську, регулює кредитну та грошову системи країни;

• має монопольне право на грошову емісію;

• здійснює грошово-кредитну політику в інтересах національної економіки.

В Україні роль центрального банку виконує Національний банк України.

Основні функції НБУ:

1. розробка і впровадження разом із урядом ефективної грошово-кредитної політики;

2. здійснення грошової емісії і контроль за грошовим обігом;

3. здійснення міжбанківських розрахунків, у т. ч. і в міжнародних відносинах;

4. продаж кредитних ресурсів комерційним банкам, кредитування уряду;

5. регулювання та контроль за діяльністю комерційних банків та інших кредитних організацій;

6. здійснення валютного регулювання і забезпечення конвертованості національної валюти;

7. зберігання та регулювання золотовалютних резервів;

8. управління державним боргом.

Головні завдання НБУ України:

1. створення умов неінфляційного розвитку економіки держави;

2. підтримання ліквідності банківської системи;

3. збільшення обсягів і поліпшення кредитного портфеля комерційних банків;

4. орієнтація кредитного портфеля комерційних банків на обслуговування реального сектора.