3.Поясн.Які художні напрями набули поширення на початку хх ст.. Назвати прізвища митців,їх твори.

Однією з характерних рис культурного життя XX ст. є виникнення та поширення модернізму. Він виникає як своєрідна світоглядна та худож­ньо-естетична реакція на поглиблення духовної кризи суспільства. При цьому модернізм заперечує можливості попередньої культури протистояти руйнівним силам. Звідси різкий, а іноді й войовничий антитрадиціоналізм модернізму, що іноді набуває бунтівних та екстравагантних форм виявлення у вигляді авангардизму.

Модернізм (від фр. - новітній, сучасний) - загальне позначення на­прямів мистецтва та літератури кінця ХІХ-ХХ ст. (кубізм, футуризм, експ­ресіонізм, сюрреалізм тощо) які характеризуються розривом з традиціями реалізму. .

Авангардизм - (від фр. - вперед, передовий загін) - рух в художній культурі XX ст., який пориває з існуючими нормами і традиціями і перетво­рює новизну виражальних засобів в мету творчості.

Авангардизм тісно пов'язаний "з модернізмом, виражає анархістсько-суб'єктивістське світосприйняття. Принципи авангардизму засвоїли такі літературно-художні течії, як експресіонізм, кубізм, футуризм, дадаїзм, сю­рреалізм, а також література "потоку свідомості, "новий роман", драма -аб­сурду та ін.

Причини виникнення модернізму:

1) Як реакція на суспільні проблеми. На рубежі ХІХ-ХХ ст. особливо після першої світової війни загострилась духовна криза. Свій внесок в руй­нування духовних засад культури в«если й революції. Почалася інтенсивна атеїзація свідомості значної частини людства. Утворився духовний вакуум, який потребував свого заповнення.

2) Причина криється у суто художніх субстанціях. Реалізм дещо "при­ївся читачеві". От письменники-модерністи і шукали нових, не набридлих публіці змісту і форм художніх творів.

Стендаль (Червоне та чорне), Бальзак (Гобсек, Червоний готель), Діккенс (Таємниця Едвіна Друда) , Флобер (Саламбо), Золя (Заповіт померлої), Достоєвський (Злочин і кара, Брати Карамазови), Толстой (Крейцерова соната, Живий труп, Господар і працівник).

4.Охарактеризувати постмодернізм як явище культури постіндустріального суспільства ІІ половини ХІХ ст..

Постмодернізм – за своєю природою це явище є багатомірним теоретичним відбиттям духовного повороту в самосвідомості західної цивілізації, яке проявило себе особливо в сфері мистецтва й філософії, і лише потім в різних сферах людської діяльності.Вважається, що офіційно термін "постмодернізм" увів до наукового обігу А.Дж. Тойнбі. На думку англійського історика, цей термін вказує на сучасну фазу західноєвропейської культури, важливою ознакою якої є перехід від політики, що основується на мисленні в категоріях інтересів національних держав, до політики, що враховує глобальний характер сучасної цивілізації. А. Тойнбі вважав, що цей етап розпочався ще в 1875 р. Середина 70-х років XIX ст. - період бурхливого розвитку європейських держав, становлення сучасних моделей управління суспільством, що водночас потребував втілення в життя й нового мислення, пов'язаного з виникненням глобальних проблем людської цивілізації. Таким чином, А. Тойнбі при визначенні постмодернізму спирався на геополітичні чинники. Засновниками постмодернізму вважаються Ф. Ніцше, М. Вебер, Т. Адорно, М. Хоркхаймер, М. Хайдеггер, М. Фуко, Ж. Дерріда, Ж.Ф, Ліотар, котрі здійснювали радикальну критику європейської культури й історії, яка пізніше буде названа деконструкцією. Не буде великим перебільшенням вважати джерелом постмодернізму ті кризові явища в європейській культурі, які нагадали про себе ще в другій половині XIX ст.

Варіант №19