2.Назвати відомих українських акторів і режисерів. Розказати про творчість одного з них .

Марко Кропивницький, Олександр Довженко, Лесь Курбас, Данило Сахненко, Амвросій Бучма, Мар’ян Крушельницький, Олімпія Добровольська, Олександр Сердюк, Наталя Ужвій, Юрій Шумський та ін. Довженко Олександр Петрович (1894-1956) - український та радянський письменник, кінорежисер, кінодраматург, художник, класик світового кінематографу. Найбільшого внеску Олександр Петрович зробив у кінематограф.З 1925 року Довженко — стажист по агітфільму «Червона Армія» А. Строєва. Режисура починає цікавити його під час роботи у кіногрупі Арнольда Кордюма при постановці картини «За лісом» (про класову боротьбу на селі). Також Довженко пише сценарій для дітей — «Вася-реформатор». Довженко пише сценарій «Цар», сатирою на Миколу ІІ. Ставши режисером, Довженко планує зняти інші комедії: «Батьківщина», «Загублений Чаплін». Проте його сценарій «Згода» не пройде, а потім будуть відкинуті один за одним і решта його сценаріїв. Першим своїм фільмом він назве «Сумку дипкур'єра». Перший серйозний успіх прийшов у 1929 році після виходу на екрани фільму «Звенигора». Далі знімає фільм про будівництво греблі Дніпрогесу — «Іван» (перший звуковий фільм) — який має підтвердити незворотний шлях індустріалізації. На замовлення Сталіна Довженко знімає у 1935 році стрічку «Аероград». За «Аероградом» йде «Щорс», що був знятий на вимогу Сталіна. «Мічурін», знятий у 1949-му, звучить як відновлений гімн природі, як спільне бачення вченого і режисера на перетворення землі на величезний сад. Це останній твір, закінчений за життя автора. Проекти «Золоті ворота» та «Тарас Бульба» так і не будуть втілені.

3.Пояснити особливості процесів культ. Трансформації в умовах незалежної Українськ. Держави.

В умовах національного відродження зростає роль художньої творчості. В мистецькому процесі активніше утверджується плюралізм, що відмовляється від притаманного тоталітарній системі соцреалістичного відтворення життя.

Плюралізм, багатогранне художнє осмислення світу неможливе без визнання новаторських течій у мистецтві, в тому числі авангардистських.

Помітним явищем у культурному житті стало проведення культурних заходів загальноукраїнського масштабу. Серед них Всеукраїнське Шевченківське свято «В сім'ї вольній, новій», фестивалі естрадної пісні «Пісенний вернісаж», «Таврійські ігри», міжнародні конкурси їм. М. Лисенка, артистів балету ім. С. Лифара, піаністів ім. В. Горовця та ін.

Незважаючи на економічну скруту, справжнє піднесення переживає театральне мистецтво. Зняття цензурних обмежень, підтримка національної культури сприяють постановці нових вистав, формуванню нових, насамперед молодіжних театральних колективів. Щороку відбувається до 40 тис. вистав, які переглядає до 20 млн глядачів. В цей час активно творять відомі українські режисери- С. Демченко, Р. Віктюк, І. Борис, Б. Жолдак. Кіномистецтво України, що мас сталі традиції, в 90-ті роки значно скоротило обсяги виробництва кінопродукції. Це було пов'язано як з відсутністю його належного бюджетного фінансування, так і з засиллям зарубіжного американського кінематографу.

Зменшення кількісних показників українського кіно не позначилося на його якості. Високим залишався рівень вітчизняної кінодокументалістики. «Голод-33» (реж. В. ^Шматолаха), «Хроніка повстання у Варшавському ґето» (реж. Й. Дулевська) та інші стрічки отримали найвищі оцінки на міжнародних фестивалях. Це стосується і художніх стрічок.